Ухвала суду № 89227564, 27.04.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/14/20 27.04.2020

н\п 1-кс/490/1777/2020

Справа № 490/14/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2020 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Гречана С.І.

за участю секретаря Вєтрової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання у кримінальному провадженні №42019150000000066 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.11.2019 про продовження строку тримання під вартою підозрюваному:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Миколаєва, громадянину України, національність українець, одруженого, що має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації та місце проживання в АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор Шаповалов О.В., слідчий Таранущенко С.Г., підозрюваний ОСОБА_1 захисники Михайлов Г.В., Іванішин І.В., особа яка подала письмове зобовязання про поручительств - ОСОБА_3 В.В.,

в с т а н о в и в:

17 квітня 2020 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшло клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Миколаївській області Таранущенко С.Г. погоджене з заступником начальника Управління нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та розшукових дій територіальним управлінням ДБР, розташованим у м. Миколаєві, прокуратури Миколаївської області Шаповаловим О.В. про продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, підозрюваний та його захисник проти клопотання заперечували, просили змінити запобіжний захід підозрюваному на інший не пов`язаний з триманням під вартою.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Згідно з п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При розгляді зазначеного клопотання у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" слідчий суддя застосовує Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до ст.5 Конвенції кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

В рішенні "Єлоєв проти України" Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення "законності" позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалося затримання (також справа "Буткевічюс проти Литви").

Разом з тим відповідно до п.175 рішення у справі "Нечипорук та Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21 квітня 2011 р., заява № 42310/04 суд наголошує, що термін “обґрунтована підозра” означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі "Чеботарі проти Молдови" (Cebotari v. Moldova), N 35615/06, п.48, від 13 листопада 2007 року).

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що групою слідчих СУ ГУНП Миколаївської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019150000000066 від 26.11.2019 року, у якому 11.01.2020 ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

На даний час ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, і підозрюється він у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2020 року до ОСОБА_1 застосовано на строк до 28.02.2020 р. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначено розмір застави у 600000 грн., у разі внесення якої покладено на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки: з`являтися за кожним викликом слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду; утримуватися від спілкування із усіма свідками, потерпілим та іншими особами з приводу обставин кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.02.2020 року продовжено ОСОБА_1 строк тримання під вартою до 25 квітня 2020 року, з правом внесення застави визначеної ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.01.2020 року, у разі внесення якої, покласти на підозрюваного визначені цією ухвалою обов`язки строком на два місяці.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 станом і на цей час підтверджується комплексом зібраних у кримінальному провадженні доказів, які досліджувалися в судовому засіданні під час розгляду клопотання.

Слідчий суддя вважає, що на даному етапі досудового розслідування зібрані докази є достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189 та ч. 1 ст. 263 КК України. При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_1 , оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими відповідно до ст. 87 КПК України в ході розгляду клопотання не встановлено.

За таких обставин, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189 та ч. 1 ст. 263 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, оскільки за їх вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

На наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України вказує те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, один з яких (ст. 189 КК) за попередньою змовою групою осіб, з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, хоча раніше і не судимий але, на даний час обвинувачується у іншому кримінальному провадженні у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, доказів працевлаштування підозрюваного слідчому судді не надано, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних звязків. Крім цього, з врахуванням обставин вчинення інкримінованого злочину за ч. 2 ст. 189 КК України, є достатньо підстав вважати щодо можливості впливу в незаконний спосіб на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, з метою зміни ними своїх показів на його користь.

Таким чином, станом на момент розгляду клопотання про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою заявлені раніше ризики не зменшилися, та інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе запобігти цим ризикам.

Разом з цим, завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали слідчого судді про продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою, який спливає 25.04.2020 року, перешкоджає те, що для завершення досудового розслідування необхідно виконати певні процесуальні дії, проведення та завершення яких потребує додаткового часу.

Вважаю, що проведення слідчих дій, долучення їх результатів до матеріалів кримінального провадження має суттєве значення для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні та забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення.

З урахуванням викладеного вважаю, що прокурором доведено обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного вище тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 7 років, наявність у теперішній час наведених вище ризиків та неможливість їх запобіганню шляхом застосування менш суворих ніж тримання під вартою запобіжних заходів, а також неможливість завершення досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді про продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою і необхідність для його завершення проведення зазначених у клопотанні процесуальних дій, здійснення яких потребує часу строком до шести місяців.

Таким чином, під час розгляду клопотання прокурор довів, що вказані вище обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою.

Слідчий суддя також звертає увагу, що в цьому провадженні продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 не є для нього безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачає в якості альтернативи заставу.

Разом з цим, визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави для підозрюваного ОСОБА_1 , а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, слідчий суддя з урахуванням даних про особу підозрюваного, відсутність у нього значної кількості нерухомості або цінного рухомого майна, відсутність офіційного джерела доходу, його сімейний стан, наявність постійного місця проживання та інші відомості про особу, вважає, що останньому слід зменшити розмір застави.

У відповідності до вимог ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виконуючи вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, а саме, рішення по справі "Мангурас проти Іспанії" від 20.11.2010р., в якому суд зазначив: "п.78. Гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. П. 80. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховувано наявність грошових засобів у обвинуваченого".

Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі "Єлоєв проти України": "Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного.

Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання".

Стаття 182 КПК України встановлює розмір застави у певних межах щодо осіб, підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні злочинів невеликої тяжкості так і особливо тяжких.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 2 ст. 189, та ч. 1 ст. 263 КК України, санкції статей яких, передбачає покарання від 3 до 7 років, що згідно приписів ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави для осіб, які підозрюються у вчиненні тяжких злочинів становить - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчий суддя зазначає, що визначення застави у розмірі, який завідомо не помірний для сплати підозрюваним фактично не створить для підозрюваного жодної альтернативи, а відтак, тримання під вартою, тим більше в продовж тривалого строку, не буде прийнятним.

Враховуючи, очевидну неспроможність протягом тривалого часу внести заставу у розмірі 600000 грн., водночас, зважаючи на встановлені ризики неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_1 , слідчий суддя приходить до висновку, що альтернативний розмір застави - 600000 грн. є завищеним за вказаних умов, а тому такий необхідно зменшити та визначити у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 168160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) грн.

На думку слідчого судді, розмір застави що становитиме 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, та з урахуванням фінансового становища підозрюваного та членів його родини, про що свідчать надані суду документи, не буде завідомо непомірним.

В той же час, прокурор, визначивши заставу у розмірі 600000 грн., не навів в своєму клопотанні жодної підстави, яку він вважає такою, що є підставою для визначення такого розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

В матеріалах справи відсутні жодні докази того, що існують обставини, які є виключними підставами для визначення слідчим суддею застави саме в розмірі 600000 грн.

Разом із цим, не підлягає задоволенню клопотання голови громадської організації "Всеукраїнське обєднання "Незалежна спілка спортсменів" ОСОБА_4 про особисту поруку, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 180 КПК України особиста порука є не тільки заходом попередження спроб підозрюваного ухилитись від органів досудового розслідування, але й однією з процесуальних форм залучення громадськості до перевиховання правопорушників. Відповідно до кримінального процесуального законодавства України поручителі зобовязані забезпечити виконання всіх передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обовязків підозрюваного. Підозрювані перебувають під вихованням впливом людей, близьких їм по роботі, місцю проживання або повязаних з ними родинними звязками тощо. У кримінальному провадженні може бути залучено поручителя, якщо він заслуговує на особливу довіру. Під особливою довірою до особи слід розуміти те, що вона користується авторитетом у суспільстві, раніше належним чином виконувала роль поручителя тощо. Поручителями можуть виступати громодяни, які завдяки високим моральним якостям, чесному ставленню до праці і виконанню громадських обовязків мають авторитет у коллективі або за місцем проживання і реально спроможні забезпечити належну поведінку і виконання покладених на підозрюваного обовязків.

Проте громадянин ОСОБА_4 , який очолює громадську організацію "Всеукраїнське обєднання "Незалежна спілка спортсменів" та подав своє клопотання про взяття ОСОБА_1 на особисту поруку не довів свої моральні якості, не довів що користується авторитетом у суспільстві, не впевнив слідчого суддю про можливість забезпечити виконання всіх передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обовязків підозрюваного. За таких обставин слідчий суддя вважає що, ОСОБА_4 , не заслуговує на довіру, через що у його клопотанні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176, 180, 183, 186, 197, 201, 309, 372 КПК України, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання слідчого задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_1 строк тримання під вартою до 11 червня 2020 року.

Визначити ОСОБА_1 заставу у вигляді 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить в сумі 168160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) грн. за умови внесення якої на на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, ОСОБА_1 негайно звільнити з під варти.

У випадку внесення застави покласти на ОСОБА_1 строком до 11 червня 2020 року наступні обов`язки: з`являтися за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматись із спілкуванням із потерпілим, свідками, здати, у разі наявності, до відповідних органів державної влади на зберігання закордонний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд за кордон України.

Роз`яснити ОСОБА_1 що якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області Таранущенка С.Г.

Встановити строк дії ухвали до 24 год. 00 хв. 11.06.2020 року.

У задоволенні клопотання голови громадської організації "Всеукраїнське обєднання "Незалежна спілка спортсменів" Рудніченко ОСОБА_5 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя С.І. Гречана