Рішення № 89225157, 28.04.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/47909/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.

при секретарі: Хабеця О.О.,

справа №757/47909/19-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач-1: Апарат Верховної Ради України

відповідач-2: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України, ОСОБА_2 про визнання незаконним звільнення з роботи, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за вимушений прогул, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

06.09.2019 року до суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач ставить питання про визнання незаконним звільнення з роботи, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за вимушений прогул, а також відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 12.12.2014 року її на підставі розпорядження Керівника Апарату Верховної Ради України № 8008 від 12.12.2014 року зараховано на посаду помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2

05.07.2016 року на підставі розпорядження Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України № 2393-к від 05.07.2016 року її було переведено на посаду помічника-консультанта народного депутата України без поширення дії ЗУ «Про державну службу» (патронатна служба).

05.08.2019 року у відділі кадрів вона дізналась, про своє звільнення з посади з 22.07.2019 року. Наступного дня вона звернулась в Апарат Верховної Ради України із заявою про надання копій: подання народного депутата України ОСОБА_2 , її заяв та розпоряджень Апарату Верховної Ради України з кадрових питань по її особовій справі.

12.08.2019 року нею було отримано відповідь Апарату Верховної Ради України № 20-05/2104 від 12.08.2019 року, а також видано трудову книжку.

Того ж дня вона ознайомилась із розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України № 1120-к від 22.07.2019 року про своє звільнення з посади помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 .

Вважає своє звільнення незаконним та безпідставним, посилаючись на наступні обставини.

Відповідно до отриманої копії розпорядження Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України № 1120-к від 22.07.2019 року про звільнення з посади помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 , підставою для її звільнення зазначено подання народного депутата України ОСОБА_2 та пункт 1 частини першої ст. 4.5 Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 379/95-ВР від 13 жовтня 1995 року.

З подання народного депутата України ОСОБА_2 № 189-19/179 від 19 липня 2019 року вбачається, що останній просив звільнити її відповідно до ст. 4.5 Положення з 22.07.2019 року без виплати компенсації за невикористані відпустки у зв`язку з тим що на підставі проведеного ним службового розслідування стосовно її дій, як помічника-консультанта, встановлені факти, що мають ознаки корупції, зокрема встановлено, що вона отримувала винагороду за перепустки та за отримання посвідчень помічника-депутата, виїздила в робочий час за кордон без погодження з безпосереднім керівником.

Зауважує, що викладені обставини у поданні не відповідають дійсності і є наклепом.

Крім того, зауважила, що згідно зі ст. 92 ЗУ «Про державну службу» на дані правовідносини поширюється дія Кодексу Законів про Працю України, й зокрема ст.ст. 36, 40 вказаного Кодексу. При вирішенні питання про її звільнення на підставі подання народного депутата України ОСОБА_2 не було належним чином звернуто увагу на підстави звільнення, а викладені обставини у поданні не відповідають підставам звільнення та не підтверджені.

Зауважила, що вона є одинокою матір`ю та має на утриманні дитину до чотирнадцяти років, що в силу ст. 184 КЗпП унеможливлює її звільнення.

Просила визнати незаконним та скасувати розпорядження Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України № 1120-к від 22.07.2019 року про її звільнення з посади помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 ; поновити її на посаді з 22 липня 2019 року; стягнути з Апарату Верховної Ради України середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 39 600 грн; відшкодувати нанесену моральну шкоду в розмірі 5 000 грн та судові витрати.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.01.2020 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву.

Відповідач-1 своїм правом надати відзив на позов не скористався, однак надіслав до суду клопотання про закриття провадження, посилаючись на те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Правовідносини, які склались між сторонами, й зокрема факт проходження позивачем патронатної (публічної) служби, відносяться до публічно-правових відносин.

Відповідач-2 своїм правом надати відзив на позов не скористався.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідач-2 повідомлявся про розгляд даної справи, де він є стороною, за адресою зазначеною в позові.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач з 12.12.2014 року працювала на посаді помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 на час його депутатських повноважень з поширенням дії Закону України «Про державну службу» (а.с.10). Розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України від 05.07.2016 року ОСОБА_1 з 30.06.2016 року переведено за її згодою на посаду помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 на час його депутатських повноважень без поширення дії Закону України «Про державну службу» (патронатна служба) (а.с. 11).

Розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України від 22.07.2019 року ОСОБА_1 , яка працювала на умовах строкового трудового договору (патронатна служба), звільнено з 22.07.2019 року з посади помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 за його поданням та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 4.5. Положення «Про помічника-консультанта народного депутата України» (а.с. 12).

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЗУ «Про державну службу» на працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41-43-1, 49-2 Кодексу законів про працю України.

Частиною 1 ст. 233 КЗпП визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Статтею 234 цього ж Кодексу встановлено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 КЗпП України, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

З наданої ОСОБА_1 копії розпорядження про звільнення не можливо встановити точну дату ознайомлення позивача з розпорядженням. Таким чином, суд виходить із того, що позивач дізналась про своє звільнення в день винесення розпорядження - 22.07.2019 року.

Враховуючи категорію спору, позивач мала можливість в місячний строк (до 23.08.2019 року) звернутись до суду за поновленням порушеного права.

Позовна заява представником позивача підписана 04.09.2019 року, а до суду надійшла 06.09.2019 року.

Враховуючи встановлені законодавцем чіткі строки звернення особи до суду про поновлення своїх трудових прав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України, оскільки позивач не навела поважних причин пропуску строку, так як будь-яких перешкод звернутися до суду за захистом порушеного права у місячний термін у неї не було.

При цьому суд роз`яснює, що позивач мала право і можливість витребувати у відповідача копію розпорядження та/або наказу про своє звільнення з відповідною відміткою позивача про ознайомлення з розпорядженням або наказом, де б було відображено дату такого ознайомлення, від якої можна б було відраховувати місячний строк.

Втім таких доказів позивач не надала, а також не зверталась до суду із клопотанням про витребування копій таких доказів від відповідача на підставі ст. 84 ЦПК України після подання позову. Не порушувала позивач також питання поновлення такого строку.

Враховуючи наведене, суд відмовляє позивачу у задоволені позову в зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Також суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що зазначена нею підстава визнання незаконності її звільнення - те що вона є одинокою матір`ю, не спроможна з огляду на наступне.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року дане чітке тлумачення терміну «одинока матір». Під цим терміном розуміється жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.

Із доданої до позову копії свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 (а.с. 9) вбачається, що поле «батько» в свідоцтві заповнене. Інших доказів тому, що позивач має статус одинокої матері не надано.

Таким чином, підстав для задоволення позову ОСОБА_1 з урахуванням ст. 184 КЗпП, у суду також немає.

Відповідно позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, як похідна від основних вимог позивача, не підлягає задоволенню.

Що стосується клопотання відповідача про закриття провадження у справі, в зв`язку з тим, що остання не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, враховуючи що спір пов`язаний з проходженням позивачем публічної служби, суд зазначає наступне.

Публічною службою - є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Зміст поняття «публічна служба» охоплює як поняття державної служби так і поняття служби в органах місцевого самоврядування, а також поняття патронатної служби (до якої зокрема належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем`єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів тощо).

Дана категорія спорів відрізняється від інших трудових спорів суб`єктним складом: службовцем публічної служби та роботодавцем, який є державним органом.

Разом з тим, такий орган у спірних правовідносинах виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як роботодавець у трудових відносинах, отже такий спір підсудний загальним судам та вирішується за правилами цивільного судочинства. Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27.02.2019 року у справі № 815/6096/17.

Статтею 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі в зв`язку з його непідвідомчістю.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Статтею 5 ЗУ «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже вбачається, що позивач не має пільг щодо сплати заявлених нею позовних вимог: визнання незаконним звільнення з роботи та стягнення моральної шкоди.

На підставі наведеного, з урахуванням відмови у позові, з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за дві позовні вимоги немайнового характеру в розмірі 1 536,80 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. 47, 233 КЗпП, ст.ст.12,13,19,77,79, 81,263,264, 354 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України, ОСОБА_2 про визнання незаконним звільнення з роботи, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за вимушений прогул, стягнення моральної шкоди - залишити без задоволення.

У задоволенні клопотання Апарату Верховної Ради України про закриття провадження у справі - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 1 536 (одну тисячу п`ятсот тридцять шість) гривень 80 коп. судового збору на користь держави.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач-1: Апарат Верховної Ради України (ЄДРПОУ 20064120, м. Київ, вул. М. Грушевського, 5).

Відповідач-2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Суддя Г.О. Матійчук