Рішення № 89218369, 04.05.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд.унік. № 234/12333/19

Провадження № 2/243/293/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2020 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Старовецького В.І.

за участю секретаря судового засідання Каліух К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка обґрунтована тим, що 25.08.2011 року між позивачем і відповідачем був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 3100,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Свої зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Відповідач свої обов`язки за вказаним договором не виконав і станом на 30.09.2019 року сума заборгованості за кредитним договором становить 216 906,80 гривень, яка складається з наступного:

- 3087,65 гривень - заборгованість за кредитом;

- 210 863,03 гривень - заборгованість по процентам за користуванням кредитом;

- 2956,12 гривень – заборгованість за пенею та комісією.

Позивач зазначає, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості та кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом.

Таким чином, заборгованість відповідача за даним договором становить 126 574,85 гривень, яка складається з наступного:

- 3087,65 гривень - заборгованість за кредитом;

- 123 487,20 гривень - заборгованість по процентам за користуванням кредитом з 25.08.2011 року по 30.12.2018 року.

Тому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 126 574,85 гривень, а також понесені позивачем судові витрати.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, у позовній заяві зазначив, що у разі неявки відповідача до судового засідання позивач не заперечує проти розгляду справи за відсутності його представника (а.с.87 зворот).

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилися, представник надав заяву, в якій просив розгляд справи провести без їхньої участі (а.с.185). Також представник надав відзив на позовну заяву, згідно якого вказав, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 4 977 гривень, що складається з: 3087,65 гривень - заборгованості за кредитом та 1889,64 гривень – процентів за користування кредитом. На обґрунтування відзиву представник вказав, що ОСОБА_1 останній раз провела сплату

коштів по погашенню зазначеного кредиту у розмірі 300 гривень 13.05.2017 року, що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем. Відповідно до умов договору та Витягу з тарифів обслуговування кредитних карт наданим позивачем позичальник зобов`язаний проводити обов`язковий помісячний платіж у розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 гривень, та не більше залишку заборгованості. Посилаючись на ст.ст. 253, 256-257, 261, 267 ЦК України вказав, що позивач має право вимагати погашення процентів за період з 22.10.2016 року по 22.10.2019 року. Відповідно до позовної заяви відсотки за користування кредитом становлять 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Заборгованість за кредитом станом на 22.10.2019 року становить 3087,65 гривень. Таким чином річний процент за користування кредитними коштами становить 629,88 гривень (3087,65 гривень х 20,40%), відповідно процент за користування кредитом за три роки становить 1889,64 гривень (629,88 гривень х 3 роки). Згідно п. 3.1.1 Умов та правил, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі, зі спливом останнього дня дії картки, а не закінченням дії договору (а.с.147-148).

Представник позивача надав надав відповідь на відзив, згідно якого просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з огляду на наступне. Із банківської виписки по рахунку вбачається, що відповідач знімала кредитні кошти, потім частково погашала заборгованість за договором і знову користувалася кредитними коштами. Таким чином, відповідачем були вчинені дії, що свідчать про визнання нею свого боргу перед позивачем. Строк позовної давності позивачем було дотримано при зверненні до суду, оскільки позивач звернувся до суду із даним позовом 23.10.2019 року, тобто до спливу строку позовної давності. Датою березень 2016 року (останній день строку дії карти) визначено кінцеву дату для здійснення позичальником останнього щомісячного платежу по погашенню кредиту в розмірі та в строки, встановлені Тарифами при відсутності порушень по сплаті та простроченої заборгованості, а не кінцевий термін спливу виконання своїх грошових зобов`язань за Кредитним договором № б/н та припинення зобов`язань в цілому. Таким чином, відсутні підстави для припинення щомісячного нарахування процентів на суму простроченої заборгованості по кредиту, як плату за весь час фактичного користування кредитними коштами, оскільки розрахунок заборгованості здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.173-176).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Судом встановлено, що 25.08.2011 року між позивачем і відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 3100,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.91)

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с.92-116).

З Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна CONTRACT» вбачається, що базова процентна ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості) – 1,7 %. Обов`язковий щомісячний платіж – 7 % від заборгованості (але не менше 50 гривень та не більше залишку заборгованості); з 01.04.2014 року - 5 % від заборгованості (але не менше 100 гривень та не більше залишку заборгованості) (а.с.92). Відповідач була ознайомлена з

фінансовими умовами надання платіжної карти «Універсальна CONTRACT», що підтверджується її підписом у Анкеті-Заяві (а.с.91).

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Однак, в порушення умов договору відповідач несвоєчасно сплачувала суми кредиту, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість за кредитом.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 25.08.2011 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , станом на 30.09.2019 року утворилася заборгованість в розмірі 216 906,80 гривень, яка складається з наступного: 3087,65 гривень - заборгованість за кредитом; 210 863,03 гривень - заборгованість по процентам за користуванням кредитом; 2956,12 гривень – заборгованість за пенею та комісією (а.с.17-20).

Між тим, позивач зазначає, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості та кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, у зв`язку із чим зазначає, що заборгованість до стягнення становить 126 574,85 гривень, яка складається з наступного: 3087,65 гривень - заборгованість за кредитом; 123 487,20 гривень - заборгованість по процентам за користуванням кредитом з 25.08.2011 року по 30.12.2018 року (а.с.17-20).

За вказаним розрахунком, проценти за користування грошовими коштами банк нараховував за процентними ставками 20,40 % за період з 02.01.2013 року по 01.09.2014 року, за період з 01.09.2014 року до 01.04.2015 року - 34,80 %, в період з 01.04.2015 року по 30.12.2018 року за процентною ставкою 43,20 %.

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачені загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Таким чином, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 не заперечує неналежне виконання нею умов кредитного договору від 25.08.2011 року, у зв`язку із чим утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 3087,65 гривень, та визнає позов в цій частині, вимоги позивача АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 3087,65 гривень знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому підлягають задоволенню.

Щодо стягнення процентів за користування кредитом з 25.08.2011 року по 30.12.2018 року представником відповідача заявлено про сплив строків позовної давності.

Розглянувши заявлені вимоги в цій частині суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Так, в розумінні статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність є часовою межею подання особою позову, тобто звернення з вимогою про прийняття рішення про захист конкретного порушено права. Початок перебігу, тривалість та сплив позовної давності пов`язується з конкретною вимогою про захист окремого порушено права.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, позивач просить стягнути проценти за користування кредитом з 25.08.2011 року по 30.12.2018 року.

З позовною заявою АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду 23.10.2019 року (а.с.79), тобто з пропуском строку позовної давності.

Проте, вирішуючи питання щодо застосування позовної давності до даних правовідносин суд виходить з того, що до стягнення підлягає сума заборгованості, яка утворилася в межах позовної давності.

За таких обставин позивач може вимагати стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 23.10.2016 року по 23.10.2019 року.

Статтею 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Проте, як зазначає представник відповідача, ОСОБА_1 останній раз провела оплату коштів по погашенню даного кредиту – 13.05.2017 року у розмірі 300 гривень, у зв`язку із чим перебіг позовної давності розпочався заново саме з 13.05.2017 року.

Таким чином, у зв`язку із тим, що на теперішній час строки позовної давності не скінчилися, вимоги представника відповідача щодо застосування до виниклих правовідносин позовної давності не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач вчиняла дії, які свідчать про згоду з розміром процентної ставки 20,40 % на рік (1,7 % х 12).

Відповідач вчиняла дії, які свідчать про обізнаність та згоду з розміром процентної ставки 20,40 % на рік згідно Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», в якій зазначена дана процентна ставка, отже суд дійшов висновку про доведеність АТ КБ «ПриватБанк» обставини, що сторонами договору була узгоджена базова процентна ставка.

Разом з тим, згідно з матеріалами справи, позивач на порушення вимог процесуального закону жодних доказів про підвищення процентної ставки до 34,80 %, 43,20 %, як зазначено у розрахунку заборгованості, не подав; як і не подав доказів, які б містили підпис відповідача, про ознайомлення її про зміну розміру процентної ставки відповідно до вимог частини четвертої статті 1056-1 ЦК України, якою визначено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.

Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Таким чином, у разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Однак матеріали справи не містять відомостей, що банк відправив на адресу боржника листа про зміну умов кредитного договору (підвищення процентної ставки).

Отже, ПриватБанк не довів факт вручення повідомлення про зміну умов кредитного договору адресатові під розписку. Після зміни процентної ставки ОСОБА_1 дій, які б свідчили про прийняття пропозиції кредитора, не вчиняла.

Ці обставини підтверджуються матеріалами справи, у тому числі наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Враховуючи визнання відповідачем заборгованості за кредитом у розмірі 3087,65 гривень, о отже і визнання порушення нею кредитних зобов`язань суд приходить до висновку, що при розрахунку заборгованості за процентами слід використовувати первинно встановлену в договорі та узгоджену сторонами процентну ставку 20,40 % річних.

Визначаючи період за який банк має право ставити вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, суд виходить з наступного.

Як зазначено позивачем у відповіді на відзив, строком дії кредитної картки, що була надана відповідачу, є останній день березня 2016 року.

Нормами ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в п. 91 постанови від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, заборгованість відповідачу нараховувалася з 02.01.2013 року, а не з 25.08.2011 року, як зазначає позивач.

Отже, позивач має право вимагати повернення процентів за користування кредитом за період з 02.01.2013 року по 30.12.2018 року.

За таких обставин, суд вважає що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом з 02.01.2013 року по 30.12.2018 року підлягають частковому задоволенню.

Заборгованість за процентами за період з 02.01.2013 по 01.09.2014 року (до неправомірного підвищення процентної ставки) становила 458,06 гривень.

Кількість днів з 02.01.2013 по 01.09.2014 року складає 608 днів.

Розмір заборгованості за процентами за період з 01.09.2014 року по 30.12.2018 року становить 1063,79 гривень, згідно з розрахунком:

з 01.09.2014 року по 30.12.2018 року - 1063,79 гривень (1587,85 гривень (поточна заборгованість) + 1499,80 гривень (прострочена заборгованість) х 20,40 %):360 х 608 д.).

Таким чином, загальний розмір заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 02.01.2013 року по 30.12.2018 року становить 1521,85 гривень (1063,79 гривень + 458,06 гривень).

Тому саме ця сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Велика Палата Верховного Суду під час перегляду 03 липня 2019 року судового рішення у подібних правовідносинах (справа № 342/180/17) дійшла висновку, що правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, можливо застосувати до спірних правовідносин за умови достовірного підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Велика Палата також зазначила, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Тобто Умови та правила надання банківських послуг, які не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, якщо відсутнє достовірне підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу умови договору.

Враховуючи вищевказані положення закону та існуючі обставини справи, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов кредитного договору.

З урахуванням переліченого, суд доходить висновку про законність та обґрунтованість частини позовних вимог відносно заборгованості за кредитом у розмірі 3087,65 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 02.01.2013 року по 30.12.2018 року у розмірі 1521,85 гривень, всього на загальну суму 4609,50 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача судових витрат, суд виходить з вимог ст. 141 ЦПК України, якою передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 69,96 гривень, що є пропорційним до задоволеної частини вимог, оскільки позов судом задоволено частково.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню: заборгованість за кредитом в розмірі 3087,65 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 02.01.2013 року по 30.12.2018 року у розмірі 1521,85 гривень, а також судовий збір в розмірі 69,96 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 554, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-264 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», розташованого м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, на рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором № б/н від 25 серпня 2011 року, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 3087 гривень 65 копійок, заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 02 січня 2013 року по 30 грудня 2018 року у розмірі 1521 гривень 85 копійок, а всього 4 609 (чотири тисячі шістсот дев`ять) гривень 50 копійок, а також судовий збір у розмірі 69 гривень 96 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 08 травня 2020 року.

Суддя

Слов`янського міськрайонного суду В.І. Старовецький