Рішення № 89215238, 13.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2020 року м. Київ № 640/20472/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

про скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 24.07.2019 року №2117/к «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким начальнику Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, полковнику внутрішньої служби ОСОБА_1 оголошено догану.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з даним наказом про накладення стягнення та висновком службового розслідування позивач не згодний, вважає його протиправним та таким, що прийнятий з неповним з`ясуванням всіх обставин без належного обґрунтування виду накладеного дисциплінарного стягнення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на адміністративний позов зазначив, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідно до норм чинного законодавства із дотриманням процедури службового розслідування, є правомірним та не підлягає скасуванню.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2018 року № 2836/к полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 призначено з 15 серпня 2018 року на посаду начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції у порядку просування по службі відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту першого частини першої, частин сьомої - дев`ятої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію».

24.07.2019 року Наказом Міністерства юстиції України № 2117-к «Про накладення дисциплінарного стягнення» відповідно до абзацу 2 преамбули, статей 12-14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та підпункту 13 пункту 122 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 02 липня 2014 року № 228, у зв`язку з неналежним виконанням службових обов`язків, начальнику Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, полковнику внутрішньої служби ОСОБА_1 оголошено догану.

Підставою для накладення стягнення в Наказі Міністерства юстиції України № 2117/к від 24.07.2019р. зазначено: висновок службового розслідування від 27 червня 2019 року щодо невиконання або неналежного виконання начальником Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, полковником внутрішньої служби ОСОБА_1 , першим заступником начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, полковником внутрішньої служби Мастицьким Володимиром Валентиновичем та начальником державної установи «Південна виправна колонія (№51)» - начальником арештного дому, підполковником внутрішньої служби Унгуряном Віталієм Івановичем під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до надзвичайної події в державній установи «Південна виправна колонія (№51)», письмове пояснення ОСОБА_1 від 12 липня 2019 року.

З даним наказом про накладення стягнення та висновком службового розслідування позивач не згодний, вважає його протиправним та таким, що прийнятий з неповним з`ясуванням всіх обставин без належного обґрунтування виду накладеного дисциплінарного стягнення. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» визначає сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень. Дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» (далі- Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється Наказом Міністерства юстиції України № 356/5 від 12.03.2015р. «Про затвердження Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України».

Згідно статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

Дисциплінарним проступком визнається невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, протиправна винна дія чи бездіяльність, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків або виходить за їх межі.

Водночас реалізація таких повноважень здійснюється суб`єктом накладення дисциплінарного стягнення з певними обмеженнями. Так, положеннями статті 14 Дисциплінарного статуту вид дисциплінарного стягнення суб`єктом його накладення обирається з обов`язковим урахуванням тяжкості проступку, обставин, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Як зазначає комісія службового розслідування, згідно Положення про Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, затвердженого Наказом Міністерства юстиції № 1330/5 від 25.04.2019 року (п. 10) - начальник територіального органу здійснює керівництво територіальним органом та несе персональну відповідальність за виконання покладених на територіальний орган завдань і здійснення ним своїх функцій.

Зокрема, надзвичайна подія 27.05.2019 року мала місце через неналежне виконання своїх посадових обов`язків саме керівником державної установи «Південна виправна колонія (№51)» та являється його сферою відповідальності.

Розділом VIII Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України визначено, що за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, який складається із вступної, описової та резолютивної частин. У вступній частині висновку зазначаються посада, звання, прізвище, ініціали виконавця (голови, членів комісії), який (які) проводив (ли) службове розслідування, підстави для проведення службового розслідування. В описовій частині висновку зазначаються: вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; наявність вини особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного;

У висновку службового розслідування від 27.06.2019 року зазначено, що за невиконання завдань, покладених на міжрегіональне управління у частині: забезпечення додержання вимог законодавства в органах і установах, запобігання вчинення злочинів і дисциплінарних проступків самими засудженими та особами, взятими під варту, і щодо них, їх припинення та виявлення і розкриття злочинів, учинених в органах і установах, здійснення оперативно-розшукової діяльності; забезпечення охорони підпорядкованих установ виконання покарань і слідчих ізоляторів та інших об`єктів органів і установ, що належать до сфери його управління, правопорядку та безпеку в них; здійснення контролю та координації управлінської діяльності начальників підвідомчих органів і установ; вжиття заходів з охорони та запобігання і припинення дій, що дезорганізують роботу виправних установ, начальнику Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 оголосити догану.

Разом з тим, суд зазначає, що а ні висновок службового розслідування, ані наказ про накладення дисциплінарного стягнення № 2117/к від 24.07.2019р. не містить конкретних посилань на пункти посадової інструкції, які не виконані, ані порушених вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 травня та 4 червня 2013 року (№№ 21-403а12, 21-167а13 відповідно).

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач займаючи посаду начальника не здійснював належну організацію роботи та виконання службових обов`язків керівництвом Державної пенітенціарної служби України, його територіальних управлінь, органів і установ, а також того, що позивач не забезпечив виконання Державною пенітенціарною службою України Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мін`юсту з питань, що належать до компетенції Державної пенітенціарної служби України, та доручень Міністра юстиції, що передбачено пунктом 4 Положення про Державну пенітенціарну службу України.

Крім того, суд бере до уваги позицію Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року про справі № 826/13135/14, суд зазначив, що розпорядження KM про звільнення не містило посилання на конкретну норму закону, яка була порушена та не зазначалось у чому саме полягало порушення присяги. Відповідно до позиції ВСУ передумовою звільнення державного службовця за «порушення присяги» має бути ретельне службове розслідування, порядок якого регулюється законодавством, чого як встановив суд, зроблено не було.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем прийнято оскаржуваний наказ з неповним з`ясуванням всіх обставин без належного обґрунтування виду накладеного дисциплінарного стягнення, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування Наказу Міністерства юстиції України від 24.07.2019 року №2117/к «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким начальнику Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, полковнику внутрішньої служби ОСОБА_1 оголошено догану.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ЄДРПОУ 00015622) про скасування наказу - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 24.07.2019 року №2117/к «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким начальнику Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, полковнику внутрішньої служби ОСОБА_1 оголошено догану.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ЄДРПОУ 00015622).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур