Рішення № 89215234, 12.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2020 року м. Київ № 640/22755/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в розмірі 904 420,75 грн,

УСТАНОВИВ:

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 904 420,75 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що станом на дату звернення до суду за відповідачем обліковується податковий борг в розмірі 904 420,75 грн, а саме: з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 841 117,70, військового збору у сумі 63 130,44 грн та єдиного податку з фізичних осіб у сумі 175,61 грн.

Судом відповідно до частини третьої та четвертої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України було направлено запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в м. Києві щодо повідомлення місця реєстрації ОСОБА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

На судовий запит 26 грудня 2019 року надійшла відповідь Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в м. Києві, з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 13 серпня 2014 року по теперішній час зареєстрований за адресую: АДРЕСА_1 .

Судом було направлено вказану ухвалу на адресу відповідача, яка зазначена у позовній заяві та яка відповідає адресі місця реєстрації відповідача ( АДРЕСА_1 ), водночас, вказане поштове відправлення повернулося на адресу суду.

З моменту відкриття провадження у справі відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у Державній податковій службі у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та є платником податків.

Станом на день розгляду даної адміністративної справи за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 904 420,75 грн.

Вказана сума податкового боргу виникла, у зв`язку з несплатою платником податків сум податкових зобов`язань відповідно до прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 06 жовтня 2016 року № 0016271306 штраф у розмірі 85 965,25 грн, пеня в розмірі 35 149,45 грн, № 0016281306 штраф у розмірі 60 491,74 пеня у розмірі 2638,70 грн та по податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця від 23 липня 2019 року № 23091032 у сумі 175,61 грн.

31 серпня 2016 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питання повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб від доходів, отриманих у вигляді додаткового блага ОСОБА_1 .

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Шевченівському районі ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 31 серпня 2016 року № 1241/13-06/ НОМЕР_1 .

Так, на підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 06 жовтня 2016 року № 0016271306, яким до відповідача застосовано штраф в розмірі 805 965,25 грн та від 06 жовтня 2016 року № 0016281306, яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 60 491,74 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були скеровані на адресу ( АДРЕСА_1 ) відповідача, проте поштові відправлення повернулися до відправника 08 листопада 2016 року з причин - за закінченням терміну зберігання.

02 грудня 2016 року відповідно до статті 59 Податкового кодексу України контролюючим органом відповідачу було винесено податкову вимогу форми «Ф» № 12441-17 на суму 904 245,14 грн та направлено відповідачу у визначений законом спосіб.

Враховуючи те, що відповідачем у встановленому законом порядку сума податкового боргу не сплачена, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов`язання не сплаченого платником податку на встановлений строк набуває статусу податкового боргу.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв`язку з несплатою відповідачем узгодженої суми податкового зобов`язання позивачем сформована вимога про сплату боргу форми «Ф» № 12441-17 на суму 904 245,14 грн.

Враховуючи, що узгоджене податкове зобов`язання не було сплачене відповідачем у встановлені строки, таке зобов`язання набуло статусу податкового боргу, який підлягає стягненню.

Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві надано суду розрахунок наявного податкового боргу відповідача станом на 11 листопада 2019 року, загальна сума наявного в ОСОБА_1 податкового боргу становить 904 420,75 грн.

Окрім того, в підтвердження позовних вимог Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві надано копії податкових повідомлень-рішень від 06 жовтня 2016 року № 0016271306, № 0016281306 та податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця від 23 липня 2019 року № 23091032, податку вимогу форми «Ф» № 12441-17 на суму 904 245,14 грн, докази на підтвердження направлення відповідачу вказаних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, також інтегровану картку платника податків.

Відомостей щодо оскарження відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги у судовому порядку матеріали справи не містять.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Положеннями пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказів, які спростовували б доводи позивача, відповідач суду не надав, як і не надав доказів на підтвердження сплати наявного податкового боргу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що відповідачем не надано суду доказів сплати узгодженої суми податкової заборгованості у добровільному порядку або оскарження її, суд дійшов висновку, що позовні вимоги контролюючого органу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Відповідно до пунктів 42.1 та 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Отже, з наведених норм слідує висновок, що у разі спливу 1095-денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу у податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Як встановлено вище судом сума боргу виникла, зокрема, на підставі податкових повідомлень-рішень від 06 жовтня 2016 року № 0016271306, № 0016281306, які були скеровані на адресу відповідача рекомендованим повідомленням про вручення, водночас поштові відправлення повернулися до відправника 08 листопада 2016 року з причин - за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до статті пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Таким чином відповідно до вказаної норми у платник податку зобов`язаний протягом 10 календарних днів сплатити нараховану суму грошового зобов`язання, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного відлік 1095-денного строку на звернення до суду розпочався з 19 листопада 2016 року та закінчився 19 листопада 2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду 16 листопада 2019 року, що підтверджується відміткою поштової служби про прийняття поштового конверту із даним адміністративним позовом.

Таким чином, податковий орган вернувся до суду в межах строку встановленого податковим кодексом України.

Згідно з частиною другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи відсутність таких заходів з боку позивача, судовий збір на його користь стягненню з відповідача не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш ИВ:

1. Адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг у розмірі 904 420 (дев`ятсот чотири тисячі чотириста двадцять) гривень 75 копійок.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова