Рішення № 89214867, 14.05.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

14 травня 2020 р. Справа № 520/3468/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського обласного військового комісаріату, в якому просить суд:

- визнати дії Харківського обласного військового комісаріату щодо відмови встановлення ОСОБА_1 статусу «член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби» та видачі відповідного посвідчення, протиправними;

- зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат встановити ОСОБА_1 статус «член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби» та видати відповідне посвідчення.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що звернувся до Вовчанського районного військового комісаріату Харківської області із заявою про надання статусу та видачу посвідчення на право користування пільгами членів сім`ї військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби та надав пакет необхідних документів в порядку, передбаченому чинним законодавством, однак отримав відмову від Харківського обласного військового комісаріату, мотивовану тим, що позивачем не надано документ, який би свідчив про те, що ОСОБА_1 знаходився на утримання сина-військовослужбовця на час його загибелі при проходженні військової служби.

Не погоджуючись з такими діями, позивач звернувся до суду з даним позовом. На думку позивача такі дії відповідача жодним нормативно-правовим актом не передбачені і є незаконними, відмова відповідача є протиправною. З огляду на наведені у адміністративному позові факти просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.03.2020 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача 27.03.2020 надав до суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивач до Харківського обласного військового комісаріату звернувся з пакетом документів, щодо встановлення останньому статусу "Член сім`ї військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісті під час проходження військової служби". Позивачу, на його звернення до Харківського обласного військового комісаріату щодо встановлення статусу "Член сім`ї військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісті під час проходження військової служби" відмовлено згідно із витягом з протоколу від 26.12.2019 №10 на підставі п. 6 ст. 18 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у зв`язку з тим, що позивачем не надано документів, які підтверджують перебування останнього на повному утриманні загиблого сина.

Отже, враховуючи викладене відповідач просив суд, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

08.04.2020 до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якому викладено правову позицію позивача стосовно порушених відповідачем у відзиві на позовну заяву питань.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 20.11.1983 року вбачається, на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у графі батьки зазначено: батько (позивач) - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_3 .

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 03.07.2018 Виконавчим комітетом Охрімівської сільської ради Вовчанського району Харківської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 34 роки, відповідно до якого зроблений відповідний актовий запис за №08.

Актом службового розслідування від 03.07.2018 року встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час обстрілу по ВОП 93371 та 93373 із міномету та розриву міни 120 мм солдат ОСОБА_2 отримав порушення несумісні с життям.

Витягом з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців встановлено, шо травма і причина смерті солдата ОСОБА_2 пов`язана із захистом Батьківщини.

Для отримання посвідчення та статусу «член сім`ї військовослужбовця, який затнув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби» Позивач звернувся з заявою та пакетом документів до Вовчанського районного військового комісаріату Харківської області.

Вовчанським районним військовим комісаріатом Харківської області заяву та документи Позивача перенаправили на розгляд та прийняття рішення до Харківського обласного військового комісаріату для розгляду та прийняття рішення щодо надання статусу та посвідчення.

За результатами розгляду заяви позивача відповідачем прийнято рішення, та у формі Витягу з протоколу засідання Комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановленням статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби за №10 від 26.12.2019, повідомлено, що громадянину ОСОБА_1 , було відмовлено в встановленні статусу члена сім`ї військовослужбовця, який помер (загинув) під час проходження військової служби відповідно до п. 6 ст. 18 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та рішення Конституційного суду України від 03.06.1999 року №5-рп, оскільки позивачем не надано документ, що засвідчує про те, що він як батько, померлого військовослужбовця ОСОБА_2 знаходився на день його смерті в період проходження військової служби на повному його утриманні.

Суд також встановив, позивач перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, та отримує пенсію призначену в разі втрати годувальника, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з 14.11.2018, що підтверджується копією довідки №2897 від 07.05.2019.

Відповідно до інформаційної довідки від 06.08.2019 року, виданою Охримівською сільською радою, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 до дня смерті. На момент смерті з ним проживали: батько - ОСОБА_1 .

Вказані документи були долучені долучені до заяви про встановлення статусу та видачі посвідчення, що не заперечується відповідачем.

Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону, зокрема, поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до п. 13 ст. 14 вищевказаного Закону, особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма і порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Статтею 10 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII) визначено, що його дія поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також унаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: - утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; - батьки; - один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; - діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; - діти, які мають свої сім`ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; - діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Підставою для отримання «Посвідчення члена сім`ї загиблого» слугують положення Закону № 3551-XII.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 року №379 визначено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом.

Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-8/99 від 03.06.1999 ( рішення № 5-рп/99 , справа про офіційне тлумачення терміна « член сім`ї») визначено, що в т.ч. до кола членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб`єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Щодо доводів відповідача, що позивачем не надано документів, які підтверджують перебування останнього на повному утриманні загиблого сина, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, та отримує пенсію призначену в разі втрати годувальника, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з 14.11.2018.

Відповідно до частини 1, 4 статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, серед іншого, батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" або є особами з інвалідністю.

Таким чином, законодавством передбачено умови, за яких призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника, зокрема, член сім`ї повинен бути непрацездатним, бути на утриманні годувальника.

Суд зазначає, що пенсійний вік встановлений законодавством вік, по настанні якого, людина може претендувати на виплату пенсії за віком. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не дає визначення поняттю «пенсійний вік». Тобто, пенсійний вік можна визначити як вік людини, з настанням якого особа може, за загальним правилом, звернутися за призначенням пенсії.

Стаття 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Отже, саме 60 років і визначається як загальний пенсійний вік і для чоловіків, і для жінок.

На дату смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачу виповнилось 77 років, отже, він досяг пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону №1058-ІV, та у розумінні приписів ч.3 ст.36 Закону №1058-ІV, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вважається непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є непрацездатним у зв`язку із досягненням пенсійного віку, а тому в силу закону, перебував на утриманні померлого ОСОБА_2 , що стало підставою для призначення позивачу пенсії в разі втрати годувальника, як батьку загиблого військовослужбовця.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, суд приходить до висновку, що суб`єктом владних повноважень Харківським обласним військовим комісаріатом, в порушення частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України необґрунтовано, тобто без врахування та з`ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень та упереджено було відмовлено позивачу в встановленні статусу члена сім`ї військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.

Суд приходить до висновку, що захист прав позивача буде ефективним та достатнім шляхом визнання дій Харківського обласного військового комісаріату щодо відмови встановлення ОСОБА_1 статусу «член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби» та видачі відповідного посвідчення, протиправними та зобов`язання Харківського обласного військового комісаріату встановити ОСОБА_1 статус «член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби» та видати відповідне посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Харківського обласного військового комісаріату щодо відмови встановлення ОСОБА_1 статусу «член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби» та видачі відповідного посвідчення.

Зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат встановити ОСОБА_1 статус «член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби» та видати відповідне посвідчення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов