Рішення № 89214041, 17.04.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2020 року м.Київ № 320/2382/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ХАРЧОВИХ ІНГРЕДІЄНТІВ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ХАРЧОВИХ ІНГРЕДІЄНТІВ" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2019 № 0009645105, № 0010165105, № 0010155105, № 0010145105, № 0009225105, № 0009435105, № 0009465105 та № 0009455105.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм податкового законодавства, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, упереджено та неправомірно.

Відповідач з позовом не погодився, свої заперечення висловив у письмовому відзиві, в якому зазначив, що на момент проведення камеральної перевірки позивача діяв на підставі та у межах повноважень, покладених на контролюючий орган чинним законодавством, що свідчить про законність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином.

Частиною 9 ст. 205 КАС України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані учасниками справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ХАРЧОВИХ ІНГРЕДІЄНТІВ", згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є юридичною особою з 15.08.2013.

Як платник податків, позивач перебуває на обліку в Головного управління ДФС у Київській області.

Судом встановлено, що 17.12.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податковій звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

За результатами проведення перевірки, відповідачем складено акт від 17.12.2018 № 5175/10-36-51/38715215, яким встановлено порушення вимог п. 201 ст. 201 Податкового кодексу України (далі – ПК України), а саме – порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН.

Не погоджуючись із висновками контролюючого органу, позивач подав до Головного управління ДФС у Київській області свої заперечення на акт перевірки від 17.12.2018 № 5175/10-36-51/38715215.

Податковим органом було надано відповідь про результати розгляду заперечень позивача від 04.01.2019 за № 272/10/10-36-12-01-18, згідно з якою за результатами розгляду заперечення від 20.12.2018 № 20/12/1-2018, ГУ ДФС у Київській області частково скасувало акт камеральної перевірки від 17.12.2018 № 5175/10-36- 51/38715215, в частині податкових накладних, складених в червні 2017 року та зареєстрованих до 31.07.2017 включно, та дійшло до висновку, що сума штрафних санкцій з питань порушення термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН відповідно до п. 1201.1 ст. 1201 ПК становить 314 809,24 грн та підлягає застосуванню.

На підставі вищенаведеного, відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 30.01.2019 № 0009645105, № 0010165105, № 0010155105, № 0010145105, № 0009225105, № 0009435105, № 0009465105 та № 0009455105.

Непогоджуючись з даними рішення, позивач 14.02.2019 звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарги, ДФС України прийняла рішення від 17.04.2019 за № 18074/6/99-99-11-06-01-25 та скарга ТОВ «ЗАВОД ХАРЧОВИХ ІНГРЕДІЄНТІВ» залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 30.01.2019 - без змін.

На переконання позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не базуються на нормах та приписах чинного законодавства, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У відповідності до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України (у редакції, чинній на час проведення перевірки відповідачем) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Статтею 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН), арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов`язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена ст.ст. 120, 1201, 1202 ПК України.

Тобто, надані контролюючому органу повноваження проводити камеральні перевірки на підставі даних ЄРПН охоплюють, у тому числі, питання дотримання термінів реєстрації податкових накладних у ЄРПН.

До такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 06.03.2018 у адміністративній справі № 821/193/17.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що предметом камеральної перевірки, навіть у розумінні п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України в редакції, що діяла до 01.01.2017, охоплюються питання своєчасності реєстрації податкових накладних. Виявлення контролюючим органом цього порушення не потребує наявності будь-яких документів платника податку або необхідності витребувати такі в останнього, достатніми є дані Єдиного реєстру податкових накладних, дані податкових декларацій та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

На користь такого висновку свідчить також змістовне уточнення законодавцем правового регулювання цього питання шляхом доповнення з 01.01.2017 п.п. 75.1.1 абзацом другим, яким визначено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Таким чином, перевірка своєчасності та повноти нарахування і сплати позивачем податку на додану вартість у рамках камеральної перевірки, ґрунтується та відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

Щодо посилань позивача на порушення строків прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Пунктом 86.8 ст. 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Матеріали справи вказують на те, що ТОВ "ЗАВОД ХАРЧОВИХ ІНГРЕДІЄНТІВ" подавало заперечення на акт перевірки від 17.12.2018 № 5175/10-36-51/38715215, яке було розглянуто контролюючим органом 04.01.2019.

Отже, керуючись вимогами п. 86.8. ст. 86 ПК України керівник контролюючого органу мав прийняти податкове повідомлення-рішення, з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи заперечення на акт від 17.12.2018 було розглянуто податковим органом 04.01.2019, однак спірні рішення прийнято лише 30.01.2019.

У свою чергу, суд звертає увагу, що контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПК України, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (п. 102.1 ст. 102 ПК України).

З аналізу наведених вище норм вбачається, що податкові повідомлення-рішення, якими платнику податків визначається грошове зобов`язання, може бути прийнято контролюючим органом не раніше, ніж через 10 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, та не пізніше 1095 днів. Обмеження щодо мінімального десятиденного строку має забезпечити право платника податків на подання заперечень на акт перевірки, а максимальний строк відповідає встановленому законом строку давності.

Суд зазначає, що допущені територіальним органом доходів і зборів процедурні порушення, у тому числі й ті, що пов`язані, зокрема, з оформленням результатів контролюючого заходу, недотриманням строку прийняття податкових повідомлень-рішень тощо, не можуть слугувати самостійною підставою для звільнення платника податків від відповідальності за вчинені ним податкові правопорушення, та можуть бути прийняті судом до уваги за умови підтвердження належними та допустимими доказами добросовісного виконання таким платником власного податкового обов`язку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 03.11.2015 у справі № 826/20761/14, 10.11.2015 у справі № 814/2097/14, а також у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 810/5546/15.

Щодо твердження позивача з приводу відсутності запрошення представника ТОВ "ЗАВОД ХАРЧОВИХ ІНГРЕДІЄНТІВ" у ході розгляду заперечень, суд вважає їх необґрунтованим, так як така обставина не може слугувати достатньою підставою для скасування податкового рішення. У той же час, лист відповідача про результати розгляду заперечення, є змістовним, вмотивованим та виключає інший можливий варіант оцінки заперечень позивача, за встановленого актом від 17.12.2018 № 5175/10-36-51/38715215 порушення податкового законодавства.

Важливим для зазначення, на думку суду, є те, що сам факт порушення позивачем податкового законодавства щодо несвоєчасної сплати податкових зобов`язань, не спростовується та не заперечується позивачем.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено ч. другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, довів правомірність своїх рішень.

За таких обставин, суд зазначає, що позовні вимоги суперечать нормам податкового права не ґрунтуються на його вимогах, тому адміністративний позов є таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені для порядку оскардження рішення, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Головенко О.Д.