Рішення № 89214039, 17.04.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2020 року м.Київ № 320/7328/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 06.12.2019 у виконавчому провадженні № 54975098.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним виконавцем в порушення вимог ст. 58 Конституції України та Закону України «Про виконавче провадження» протиправно та з порушенням розумного строку визначеного законодавства, прийнято спірне рішення.

На думку позивача, постанова про стягнення виконавчого збору є протиправною та такою, що порушує його права та законні інтереси.

Представник відповідача своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Крім того відповідач не виконав вимоги ухвали від 04.02.2020 та від 05.03.2020 щодо направлення копії виконавчого провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання учасники справи не з`явились, однак про час, дату та місце розгляду справи повідомленні належним чином.

Водночас від представника позивача надійшло клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Частиною 9 ст. 205 КАС України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою заступника начальника Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 23.10.2017 було відкрито виконавче провадження № 54975098 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича від 26.07.2017 № 15257.

Відповідно до виконавчого напису приватний нотаріус Чуловський В.А. звернув на користь АТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого зараз є АТ «Альфа-Банк») стягнення на належну позивачу земельну ділянку площею 0,144 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., кадастровий номер 3222480401:01:051:0010, яка була предметом іпотеки за іпотечним договором, укладеним між позивачем та АТ «Укрсоцбанк» 30.04.2008.

Приватний нотаріус Чуловський В.А. у виконавчому документі запропонував за рахунок коштів, отриманих від реалізації земельної ділянки як предмета іпотеки, задовольнити вимоги АТ «Укрсоцбанк» як стягувана у розмірі заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання позивачем як боржником умов кредитною договору, укладеного між позивачем та АТ «Укрсоцбанк» 30.04.2008, за період з 24.05.2016 по 24.05.2017 в розмірі 1 484 526,54 грн.

При відкритті виконавчого провадження Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (надалі - «Відповідач») стягувачем було визначено АТ «Укрсоцбанк», а боржником - ОСОБА_1 .

В межах виконавчого провадження № 54975098 відповідачем здійснювалися спроби продати земельну ділянку як предмет іпотеки з торгів, але в результаті покупці на неї не знайшлися, відповідні торги тричі (26.01.2018, 12.03.2018 та 26.04.2018) не відбулися, і вона так реалізована і не була (копії листів ДП «СЕТАМ» до відповідача, АТ «Укрсоцбанк» та позивача від 03.01.2018, 14.02.2018 та 28.03.2018 щодо призначення торгів, а також копії протоколів проведення торгів від 26.01.2018, 12.03.2018 та 26.04.2018).

14.06.2018 А`Г «Укрсоцбанк» як стягувач у виконавчому провадженні в зв`язку з частковим виконанням позивачем своїх зобов`язань перед ним за кредитним договором від 30.04.2008 звернувся до відповідача з заявою про завершення виконавчого провадження.

У вказаній заяві стягувач попросив державного виконавця повернути йому оригінал виконавчого документа, винести постанову про повернення йому виконавчого документа та скасувати вжиті відповідачем заходи примусового виконання виконавчого документа. Водночас, АТ «Укрсоцбанк» повідомив у заяві, що відмовляється від взяття земельної ділянки на свій баланс.

Як вбачається з матеріалів справи заява про завершення виконавчого провадження була отримана відповідачем 19.06.2018, що підтверджується відповідним зворотним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

06.12.2019 постановою заступника начальника Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні було постановлено повернути виконавчий документ АТ «Укрсоцбанк» як стягувачу, припинено чинність арешту майна позивача як боржника та скасувано інші заходи примусового виконання виконавчого документа. Дана постанова була мотивована тим, що торги втретє не відбулися, а АТ «Укрсоцбанк» як стягувач не виявив бажання залишити собі земельну ділянку як нереалізоване майно в рахунок погашення заборгованості.

Крім того 06.12.2019 заступником начальника Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області прийнято постанову про стягнення виконавчого збіру у розмірі 148 452,65 грн.

Не погоджуючись з такою постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

судові накази;

ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

виконавчих написів нотаріусів;

посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Статтею 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено строки прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій, а саме під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

З наведеного випливає, що постанова про зняття арешту з майна позивача разом з вирішенням питання про повернення АТ «Укрсоцбанк» як стягувачу виконавчого документа мала була бути постановлена державним виконавцем відповідача не пізніше наступного робочого дня, тобто не пізніше наступного робочого дня після надходження заяви про завершення виконавчого провадження.

Частиною 1 ст. 27 Закону УКраїни «Про виконавчий збір» визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавчий збір» (в редакції, що чинна на день звернення стягнувача щодо повернення виконавчого документа) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

На день постановлення оскаржуваної постанови 06.12.2019 п. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» був викладений у такій редакції: «виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».

Пункт 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» був викладений в зазначеній редакції на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 № 2475-VІП, який набрав чинності 28.08.2018

Таким чином на час направлення АТ «Укрсоцбанк» 14.06.2018 своєї заяви до відповідача про завершення виконавчого провадження та на час отримання відповідачем заяви, а саме 19.06.2018, п. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» містив посилання щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом

Тобто на час звернення з заявою про завершення виконавчого провадження та на час отримання заяви Законом України «Про виконавче провадження» не передбачалося можливість стягнути з позивача на користь відповідача виконавчого збору у випадку повернення АТ «Укрсоцбанк» як стягувачу виконавчого документа за його заявою, у випадку відмови АТ «Укрсоцбанк» як стягувача залишити за собою земельну ділянку як майно боржника, нереалізоване під час виконання виконавчого документа, оскільки кошти у виконавчому провадженні фактично не стягувалися, жодне майно стягувану не передавалося.

Редакція п. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», яка стала передбачати можливість стягнення з позивача виконавчого збору при поверненні виконавчого документа стягувачу, набрала чинності з 28.08.2018.

Проте, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, про припинення чинності арешту майна позивача, як боржника, а також прийняття постанови про стягнення виконавчого збору були постановлені у виконавчому проровадженні лише 06.12.2019, тобто більше ніж понад рік після отримання відповідачем 19.06.2018 від АТ «Укрсоцбанк» заяви про завершення виконавчого провадження.

Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може заповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З чого випливає, що під час розгляду заяви про повернення виконавчого документу та прийнятті рішення щодо стягнення виконавчого зборгу, державним виконавцем з урахуванням ст. 58 Конституції України мав керуватись тією редакцією Закону України «Про виконавче провадження», яка діяла на час подання АТ «Укрсоцбанк» заяви про завершення виконавчого провадження у червні 2018 року.

Крім того суд погоджується, що порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, однак враховуючи, що постанова про стягнення виконавчого збору прийнято з порушенням вимог закону, а саме у редакції закону, що почав діяти після надходження заяви про повернення виконавчого документа стягувачеві, тим самим порушивши процедуру прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами. 1, 4 ст. 73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Частиною 4 ст. 159 КАС України визначено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У звязку з тим, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не було подано відзиву на даний позов, а також проігноровано ухвали суду від 04.02.2020 та від 05.03.2020, суд вважає за можливе вважати, що даний позов визнано Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування постанови про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 06.12.2019 у виконавчому провадженні № 54975098.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 1 484,53 грн відповідно до квитанції № 90919 від 23.12.2019 року, суд вважає за можливе стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 06.12.2019 Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 54975098.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1 484 (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) грн 53 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області (код ЄДРПОУ 34903037).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені для порядку оскардження рішення, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Головенко О.Д.