Рішення № 89212200, 04.05.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2020 року Справа № 915/229/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, вул. Героїв України, 9, м. Миколаїв, 54025 (код ЄДРПОУ 02066753)

про стягнення коштів в розмірі 3 334, 03 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовною заявою про стягнення з Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова боргу у загальній сумі 3 334, 03 грн., у тому числі: пеня у сумі 2 917, 27 грн.; три проценти річних у сумі 416, 76 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.04.2020 року продовжено позивачу пропущений процесуальний строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву (вх. № 4629/20 від 13.04.2020 року).

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 00531/17-ТЕ(Т)-22 від 29.12.2016 року, укладеного між сторонами, а саме щодо несвоєчасної оплати природного газу, внаслідок чого відповідачу нараховано та заявлено до стягнення пеню та 3 % річних відповідно до умов договору та вимог законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 20, 173-175, 193, 216, 218, 230 ГК України, ст. 11, 15-16, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

26.03.2020 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3815/20).

Докази направлення 25.03.2020 року копії відзиву з додатками на адресу АТ "НАК "Нафтогаз України" долучено до відзиву. Відзив подано у встановлений судом строк. Відзив долучено судом до матеріалів справи та прийнято судом до розгляду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд в задоволенні позову про стягнення 3 % річних та пені відмовити.

В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено обставини щодо належності відповідача до бюджетної установи, яка бере бюджетні зобов`язання та здійснює видатки з Державного бюджету в межах, установлених затвердженими Міністерством освіти і науки кошторисом та планом асигнувань. Відповідач зазначив, що обставини, які стали причиною несвоєчасного виконання зобов`язань, є незалежними від волі відповідача, затримка з виконання зобов`язання не має умислу у будь-якій його формі, а, отже, має місце відсутність вини відповідача. Також відповідач зазначає, що позивач, маючи намір стягнути штрафні санкції, не врегулював це питання шляхом досудового вирішення питання (п. 10.1 Договору), шляхом проведення переговорів або виставлення претензії з наданням рахунку на оплату штрафних санкцій. Крім того, відповідно до акту звірки розрахунків у відповідача відсутня заборгованість.

13.04.2020 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 4629/20). Докази направлення копії відповіді на відзив на адресу відповідача долучено до відповіді на відзив.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.04.2020 року продовжено позивачу пропущений процесуальний строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву (вх. № 4629/20 від 13.04.2020 року).

Відповідь на відзив долучено судом до матеріалів справи та прийнято судом до розгляду.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідачем було вчинено дії, які свідчать про схвалення договору, зокрема, відповідачем прийнято поставлений природний газ, підписано акти приймання-передачі природного газу та проведено оплату прийнятого від позивача природного газу. В момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору. Крім того, позивач зазначає, що жодним пунктом договору чи нормативно- правовим актом не передбачено обов`язок позивача врегулювання спору в досудовому порядку. Акт звірки взаєморозрахунків взагалі не містить відомостей щодо спірного договору. Крім того, акти звірки укладаються між сторонами лише щодо суми основного боргу.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

29.12.2016 року між ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та Національним університетом кораблебудування імені адмірала Макарова було укладено Договір № 00531/17-ТЕ(Т)-22 постачання природного газу (арк. 10-18).

В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 23.01.2017 року (арк. 19-20).

Відповідно до п. 12.1 Договору договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 січня 2017 р. до 31 березня 2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Договір та додаткова угода підписані сторонами та скріплені печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництво теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п. 3.4 Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Відповідно до пп. 6 п. 7.2 Договору споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору передано, а відповідачем прийнято у власність природний газ на загальну суму 413 526, 80 грн., а саме: в січні 2017 року на суму 220 848, 10 грн. та в березні 2017 року на суму 192 678, 70 грн., що підтверджується Актами приймання – передачі природного газу (арк. 21-22).

Акти підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідачем Національним університетом кораблебудування імені адмірала Макарова в повному обсязі проведено оплату за отриманий в січні та березні 2017 року природний газ в сумі 413 526, 80 грн., що підтверджується довідкою по операціям НУК ім. адм. Макарова по договору № 00531/17-ТЕ(Т)-22 з 01.02.2016 по 30.06.2018 року (арк. 24) та сальдо по підприємству (арк. 23).

Проте, судом встановлено, що відповідачем НУК ім. адм. Макарова оплата за поставлений природний газ проводилась з порушенням строку, встановленого п. 6.1 Договору.

Зазначені обставини і стали підставою для здійснення позивачем нарахування пені, а також 3 % річних та звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до п. 8.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Відповідно до п. 10.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

1. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Позивачем нараховано відповідачу 416, 76 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за зобов`язаннями січня 2017 за період з 28.02.2017 року по 08.03.2017 року та березня 2017 року за період з 26.04.2017 року по 11.05.2017 року.

Розрахунок суми 3 % річних у сумі 416, 76 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних наявний в матеріалах справи (арк. 9).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 416, 76 грн.

2. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від сумипростроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов`язань січня 2017 року та березня 2017 року на суму 2 917, 27 грн. Нарахування пені здійснено позивачем за період з 28.02.2017 року по 08.03.2017 року та за період з 26.04.2017 року по 11.05.2017 року. Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем виходячи з розміру, передбаченому договором - 21 % річних, але який (розмір) не перевищує розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 9). Отже, нарахування пені в сумі 2 917, 27 грн. є обґрунтованим та підставним.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на акт звірки (арк. 42), то суд зазначає, що як вбачається зі змісту акту звіряння розрахунків, складеного та підписаного сторонами, то в ньому зафіксовано відсутність заборгованості, що також відповідає матеріалам справи та не заперечується сторонами, а також додатково підтверджується листом позивача № 23-118-19 від 22.10.2019 року про відсутність заборгованості у відповідача за природний газ перед Компанією (тобто відсутність основного боргу) (арк. 43). При цьому, в акті звірки не відображено будь-яких нарахувань штрафних санкцій, відсотків річних, інфляційних втрат тощо, що, в свою чергу, не спростовує наявність у позивача права на їх нарахування та стягнення, оскільки акт звірки не змінює умови договору.

Щодо заперечень відповідача стосовно неможливості своєчасно повністю оплатити отриманий обсяг природного газу, оскільки відповідач є бюджетною установою, то суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року по справі № 922/541/17, від 03.04.2018 року по справі № 924/29/17, від 03.04.2018 року по справі № 908/1076/17, від 11.04.2018 року по справі № 915/13/17, від 12.04.2018 року у справі № 924/22/17.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Правовідносини між сторонами у даній справі регулюються договором поставки природного газу. Договір в силу ст. 629 ЦК України є обов`язковим до виконання. Умовами договору встановлено чіткі строки проведення оплати за отриманий природний газ. Проте, відповідачем у встановлені договором строки оплату за отриманий природний газ не проведено, що не заперечується самим відповідачем та підтверджено матеріалами справи. За порушення виконання зобов`язання, а саме строків оплати за отриманий природний газ, умовами договору передбачено нарахування пені, яку позивачем нараховано обґрунтовано, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем також обґрунтовано нараховано три відсотки річних. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судовий збір в розмірі 2 102 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, вул. Героїв України, 9, м. Миколаїв, 54025 (код ЄДРПОУ 02066753) на користь позивача Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 20077720):

- 2 917, 27 грн. (дві тисячі дев`ятсот сімнадцять грн. 27 коп.) – пені;

- 416, 76 грн. (чотириста шістнадцять грн. 76 коп.) – 3 % річних;

- 2 102, 00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням пункту 4 Розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.05.2020 року.

Суддя Е.М. Олейняш