Рішення № 89211305, 27.04.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2020Справа № 910/1536/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літера А, 3-й поверх; ідентифікаційний код 41564379)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815)

про стягнення 5 050, 08 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 5 050, 08 грн за несвоєчасну доставку вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду доказів надсилання (опис вкладення в цінний лист та фіскальний чек) копії виписки з ЄДРПОУ на 1 арк, яка зазначена в п. 2 додатків до позовної заяви, на адресу місцезнаходження відповідача.

19.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, до якої позивачем було докази надсилання копії виписки з ЄДРПОУ на адресу місцезнаходження відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

19.03.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву з якого вбачається, що відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.02.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" був укладений договір № 07153/ПЗ-2018 про надання послуг, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного загону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт/імпорт) у загонах перевізника, вагонах інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

В пункті 1.3. договору сторони погодили, що надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

Відповідно до п. 8.1. договору сторони домовились про використання електронного документообігу.

За умовами п. 8.8. договору, у разі судового розгляду справи чи виникненні претензійної практики, використовується візуальне відображення електронних документів на папері.

26.07.2019 Акціонерним товариством "Українська залізниця" згідно накладних № 41106279, № 41106295, № 41106345, № 41106352, № 41106360, № 41076670 та № 41076688 прийнято до перевезення по станції Одеса-Порт Одеської залізниці вантаж - вагони залізничні, на власних осях, не поіменовані в алфавітному порядку.

Станція призначення - Скибнево Південно-Західної залізниці.

Одержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард".

Як про це зазначає позивач, 02.08.2019 вантаж за вказаними перевізними документами переадресовано на станцію Рогатин Львівської залізниці.

Відповідно до Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, граничний термін доставки вантажу з урахуванням переадресування по вищевказаним перевізним документам - 01.08.2019.

Однак, позивач вказує, що відповідачем вантаж по перевізним документам № 41106279, № 41106295, № 41106345, № 41106352, № 41106360, № 41076670 та № 41076688 доставлено лише 05.08.2019, чим допущено прострочення доставки на 3 доби.

Згідно графи 49 перевізних документів про прибуття вантажу позивача повідомлено 05.08.2019 о 21 год. 50 хв.

Позивачем 06.08.2019 в проміжок часу з 09 год. 28 хв. по 09 год. 33 хв. здійснено розкредитування вказаних перевізних документів, що підтверджується графою 53 відповідно, та цього ж дня вантаж вивезено із станції.

Відтак, обґрунтовуючи необхідність звернення до суду, позивач вказує, що у зв`язку з тим, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" допущено прострочення доставки вантажу, відмітки про причини затримки вантажу, які дають право останньої на збільшення терміну доставки та тривалість цієї затримки не проставлені, що вказує на відсутність поважних причин прострочення термінів доставки вантажу, то за таких підстав, Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" було нараховано штраф за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 5 050, 08 грн.

Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи наступне:

- згідно залізничних накладних № 41106279 на вагон № 95556411, № 41106295 на вагон № 95556536, № 41106345 на вагон № 95738670, № 41106352 на вагон № 95738779, №41106360 на вагон №95738837, № 41076670 на вагон № 95887865 та № 41076688 на вагон № 95887907 у графі 49 є відмітки про те, що "Вантаж переадресовано...02.08.2019". Тому не відповідає дійсності твердження позивача про те, що у графі 49 не міститься відміток про причини, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки. Операції з переадресування вагонів відбувалися на станції Гречани Південно-Західної залізниці (код станції 330600), на якій спірні вагони простоювали з 22 год.17 хв. 30.07.2019, відправлені вагони 04.08.2019 в 2 год. 52 хв. З огляду на вказане вважаю, термін доставки вантажу збільшується на вказаний проміжок часу, оскільки, перебування вагонів на станції Гречани відбувалося з вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард", який являється по вказаних відправках і відправником, і одержувачем.

- у тексті позовної заяви позивачем зазначено, що кінцевий термін доставки вантажу - 01.08.2019. Відстань від станції Гречани до станції Скибнево 19 км, тому якщо б не відбувалося переадресування, вагони прибули б на станцію призначення без порушення строку доставки. В той же час Станція Гречани знаходиться на відстані 209 км від станції Рогатин, тому, спірні вагони, які переадресовані 02.08.2019 - не могли прибути у Рогатин 01.08.2019.

- інформація про повідомлення одержувача про прибуття вагонів вказується у графі 49 залізничних накладних, із якої вбачається, що по всіх відправках одержувача повідомлено 05.08.2019 в 21:50. В подальшому вагон № 95738779 затримувався на місцях загального користування до забирання вагонів з вини вантажовласника (акт загальної форми №529 від 06.08.2019 про затримку з 05.08.2019 22:35), затримка вказаних вагонів тривала до 23:50 07.08.2019 (акт загальної форми № 536 від 08.08.2019). Вказаний вагон забрано із станції 07.08.2019 23:50 (про що свідчить пам`ятка про подавання вагонів № 99). Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" не з`явився для підпису вказаних актів загальної форми та пам`ятки про подавання вагонів, що зафіксовано актами загальної форми станції Рогатин № 209 від 06.08.2019, № 212 від 08.08.2019. Вказані обставини свідчать про те, що вагон № 95738779 вивезено зі станції пізніше ніж через добу з моменту повідомлення про їх прибуття, а відтак згідно з ст. 116 Статуту в такому випадку штраф не нараховується.

Так, статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Приписами статті 307 Господарського кодексу України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Частиною 1 ст. 919 Цивільного кодексу України закріплено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).

Згідно приписів статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Пунктом 6 Статуту поміж іншого передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Частинами 1, 2, 5 пункту 23 Статуту закріплено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Відповідно до п. 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктами 1.1., 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (п. 41 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1. Правил).

Згідно з п. 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9. Правил).

Відповідно до додатки 3 "Пояснення щодо заповнення накладної" до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за № 644, така відмітка проставляється в графі 49 електронної накладної.

Пунктом 2.10. Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Як про це уже зазначалося вище, позивач вказує про те, що вантаж відповідачем було доставлено позивачу несвоєчасно, тобто, з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного п. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

Отже, за розрахунком позивача загальна сума штрафу за прострочення доставки вантажу складає - 5 050, 08 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, протягом липня 2019 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" до станції призначення - Скибнево Південно-Західної залізниці здійснено перевезення вантажів, одержувачем яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" згідно вищевказаних залізничних накладних був доставлений вантаж.

Судом встановлено, що згідно накладних № 41106279, № 41106295, № 41106345, № 41106352, № 41106360, № 41076670 та № 41076688, вантаж прийнятий до перевезення 26.07.2019 року (графа 56); 02.08.2019 року здійснено переадресування (графа 49); загальна відстань перевезення - 703 км (графа 30); перевезення здійснювалося вагонною відправкою (графа 29).

Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача, що розрахунок терміну доставки вантажу має бути здійснено наступним чином: 703 км / 200 км/добу = 4 доби (округлюється до повної доби). 4 доби + 1 доба + 1 доба = 6 діб (відповідно до п. 2.4. Правил збільшується на 1 добу на операції пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу та на 1 добу у разі переадресування вантажу).

Таким чином, кінцевий термін доставки вантажу - 01.08.2019 року.

Однак, вантаж по вказаним вище перевізним документам доставлено 05.08.2019 року (графа 51), тобто, з прострочення доставки на 3 доби.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що накладні № 41106279, № 41106295, № 41106345, № 41106352, № 41106360, № 41076670 та № 41076688 відміток про причини, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, в графі 49 не містять. У зв`язку з чим, твердження відповідача про наявність підстав, які дають право відповідачу на збільшення терміну доставки вантажу, не відповідають дійсності.

Також, додатково позивач звертає увагу, що перевізні документи № 41106279, №41106295, № 41106345, № 41106352, № 41106360, № 41076670 та № 41076688 Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" розкредитовані впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу та в цей же термін вантаж вивезено із станції.

Проте, як про це вказується відповідачем та з чим у свою чергу погоджується суд, інформація про повідомлення одержувача про прибуття вагонів вказується у графі 49 залізничних накладних, із якої вбачається, що по всіх відправках одержувача повідомлено 05.08.2019 в 21:50.

При цьому, як вбачається із наявного а матеріалах справи акта загальної форми № 529 від 06.08.2019 про затримку з 05.08.2019 22:35, в подальшому вагон № 95738779 затримувався на місцях загального користування до забирання вагонів з вини вантажовласника.

Затримка вказаного вагону тривала до 23:50 07.08.2019 підтвердженням чого є наявний в справі акт загальної форми № 536 від 08.08.2019.

Вказаний вагон забрано із станції 07.08.2019 23:50 про що свідчить пам`ятка про подавання вагонів № 99.

Відповідач зазначає, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" не з`явився для підпису вказаних актів загальної форми та пам`ятки про подавання вагонів, що зафіксовано актами загальної форми станції Рогатин № 209 від 06.08.2019, № 212 від 08.08.2019.

Втім, суд вказує, що викладених вище доводів відповідача, позивачем спростовано не було, доказів протилежного не надано. Також позивачем не надано будь яких пояснень щодо причин не підписання вказаних вище актів та пам`ятки, або аргументованої відмови віх їх підписання.

Таким чином, означені вище обставини свідчать про те, що вагон № 95738779 (накладна № 41106352) вивезено зі станції пізніше ніж через добу з моменту повідомлення про його прибуття, а відтак, згідно з ст. 116 Статуту, в такому випадку штраф не нараховується.

Водночас твердження відповідача стосовно того, що відстань від станції Гречани до станції Скибнево 19 км, а тому якщо б не відбулось переадресування, вагони прибули б на станцію призначення без порушення строку доставки, та в той же час станція Гречани знаходиться на відстані 209 км від станції Рогатин, тому спірні вагони, які переадресовані 02.08.2019 не могли прибути у Рогатин 01.08.2019 не беруться судом до уваги, з огляду на слідуюче.

Як про це вказує сам відповідач на станції Гречани Південно-Західної залізниці (код станції 330600), спірні вагони простоювали з 22 год. 17 хв. 30.07.2019, відправлені вагони були 04.08.2019 в 2 год. 52 хв.

Відповідач зазначає, що спірні вагони простоювали на станції Гречани Південно-Західної залізниці з вини позивача.

Однак, суд вказує, що відповідачем не надано будь яких належних та допустимих доказів того, що простій спірних вагонів відбувся саме з вини позивача. Більше того, вагони не були доставлені на станцію призначення Скибнево у строк, та перебували на станціїї Гречани до моменту здійснення позивачем заяви на переадресацію 02.08.2019.

Так п. 2.4. Правил обчислення термінів доставки вантажів, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Як було встановлено судом вище, вантаж прийнятий до перевезення 26.07.2019 року (графа 56); 02.08.2019 року здійснено переадресування (графа 49); загальна відстань перевезення - 703 км (графа 30); перевезення здійснювалося вагонною відправкою (графа 29).

Відтак, розрахунок терміну доставки вантажу здійснено наступним чином: 703 км / 200 км/добу = 4 доби (округлюється до повної доби). 4 доби + 1 доба + 1 доба = 6 діб (відповідно до п. 2.4. Правил збільшується на 1 добу на операції пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу та на 1 добу у разі переадресування вантажу). За таких підстав, кінцевий термін доставки вантажу є 01.08.2019 року.

Таким чином, судом перевірено правильність здійсненого позивачем нарахування штрафу (за виключенням накладної № 41106352) згідно накладних:

- № 41106279: (2 587,00 грн. + 1 020,20 грн.) * 20% = 721,44 грн;

- № 41106295: (2 587,00 грн. + 1 020,20 грн.) * 20% = 721,44 грн;

- № 41106345: (2 587,00 грн. + 1 020,20 грн.) * 20% = 721,44 грн;

- № 41106360: (2 587,00 грн. + 1 020,20 грн.) * 20% = 721,44 грн;

- № 41076670: (2 587,00 грн. + 1 020,20 грн.) * 20% = 721,44 грн;

- № 41076688: (2 587,00 грн. + 1 020,20 грн.) * 20% = 721,44 грн,

де 2 587,00 грн. - розмір провізної плати відповідно до графи 31 перевізних документів, а 1 020, 20 грн. - додаткова провізна плата, сплачена одержувачем за переадресування, відповідно до графи 39 та встановлено, що останній нараховано згідно норм чинного законодавства, зокрема, у відповідності до ст. 116 Статуту залізниць України. У зв`язку з чим, стягненню з відповідача підлягає сума штрафу в розмірі 4 328, 64 грн.

Суд вказує, що згідно приписів підпункту "в" п. 130 Статуту належним доказом прострочення доставки вантажу з вини залізниці є накладна, в якій відображені дати відправки вантажу та дата прибуття вантажу на станцію призначення.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт прострочення терміну доставки вантажу із сторони відповідача саме на суму 4 328, 64 грн.

Відтак, вимоги позивача про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 5 050, 08 грн, підлягають частковому задоволенню, а саме, стягненню з відповідача на користь позивача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в сумі 4 328, 64 грн, що є обґрунтованою, доведеною та документально підтвердженою.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.

Так, згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, виходячи з аналізу ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 в справі № 910/3442/18.

Суд вказує, що позивачем на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви було додано: копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 000897, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 29.01.2020, договір про надання правової допомоги № 81-02 від 06.02.2019 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" та адвокатом Драченко Владиславом Вікторовичем, акт виконаних робіт (надання послуг) № 81-02/30 від 29.01.2020, рахунок на оплату № 81-02/30 від 29.01.2020 та платіжне доручення № 342 від 29.01.2020 про сплату 5 000, 00 грн за юридичні послуги згідно акту виконаних робіт № 81-02/30 від 29.01.2020.

Отже, матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив щодо стягнення вказаних витрат на правничу допомогу, посилаючись на не співмірність витрат із ціною позову. Також відповідачем вказується, що на адресу залізниці надійшло декілька однотипних позовних заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" по яких Господарським судом міста Києва відкрито провадження по справах, зокрема за : № 910/2236/20 на суму 5 163,00 грн, № 910/1502/20 на суму 7 205,03 грн, № 910/2082/20 на суму 5 043,62 грн, № 910/2079/20 на суму 5 163,00 грн, № 910/2103/20 на суму 4 199,13 грн, № 910/2234/20 на суму 1 810,08 грн, № 910/2083/20 на суму 5 328,32 грн. Всі заяви підготовлені представниками позивача Накоп`юком Ярославом Володимировичем та Драченко Владиславом Вікторовичем (місце здійснення адвокатської діяльності обох: м. Черкаси, вул. Святотроїцька, 73 ) та ідентичні за змістом. Відповідно до актів виконаних робіт, долучених до матеріалів справи по кожній справі адвокат надавав такі послуги: правовий аналіз претензії (20 хвилин), консультація щодо порядку стягнення штрафу (20 або 40хвилин), підготовча робота для складання позовної заяви (120 хвилин), складання позовної заяви (200 хвилин).

Суд погоджується, з такими доводами відповідача та доходить висновку про неспівмірність заявлених позивачем витрат на послуги адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також що розмір таких витрат є необґрунтованим з огляду на наступне.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

При тому суд вказує, ціна спору в даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування, свідчать про незначну складність даної справи.

Крім того, оскільки адвокатом вже надавалась правова допомога в аналогічних справах, то необґрунтованим є витрачання часу на опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення судової практики, тощо.

Відтак, з огляду на викладене вище та враховуючи заперечення відповідача щодо обґрунтованості та розумності витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на доведеність неспівмірності таких витрат, суд, керуючись ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, який підлягає покладенню на відповідача, на 50%.

Таким чином, зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, то 50% витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 2 185, 99 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літера А, 3-й поверх; ідентифікаційний код 41564379) штраф за несвоєчасну доставку вантажу в сумі 4 328 (чотири тисячі триста двадцять вісім) грн 64 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 801 (одна тисяча вісімсот одна) грн 71 коп. та втрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 185 (дві тисячі сто вісімдесят п`ять) грн 99 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 27.04.2020

Суддя Д.О. Баранов