Рішення № 8920411, 18.04.2008, Святошинський районний суд міста Києва

Справа №2-227\08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2008 р. Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючої судді: І.В.П»ЯТНИЧУК

при секретарі: Кузьменко М.В., Квас О.Я.,

Глущенко Т.В., Ландар Р.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_3 до Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів м.Києва, Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації, Акціонерного товариства закритого типу Страхова компанія «ЛЕММА» про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідачів Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів м.Києва, Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації, Акціонерного товариства закритого типу Страхова компанія «ЛЕММА» про відшкодування матеріальної та моральної ( немайнової) шкоди та просила суд постановити рішення, яким стягнути з Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів м.Києва, на її користь матеріальну шкоду в розмірі 20000 гри. та моральну (немайнову) шкоду в розмірі 30000 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги вказувала на те, що є інвалідом 1 групи з 2001 р. та потребує постійного стороннього догляду, в 2000 р. перенесла інсульт і після операції їй встановлено діагноз - глибокий лівосторонній параліч з важким судомним синдромом. Враховуючи те, що за станом здоров»я самостійно пересуватись по місту вона не могла то постійно користувалась послугами вказаного центру для надання послуг з перевезення як інвалід з порушенням опорно-рухового апарату. А тому і 09.03.2004 р. нею було викликано автомобіль для перевезення інвалідів з порушенням опорно-рухового апарату для перевозки її до протезного заводу, однак під час руху автомобіля, оскільки вказаний автомобіль хоча і передбачений для перевезення саме інвалідів не обладнано спеціальним інвалідним візком чи сидінням, а тому коли при русі водій автомобіля не впорався з керуванням та при зміні напрямку руху виник поштовх вона впала і як наслідок отримала травму лівої плечової кістки, а саме уламковий перелом хір.шийки лівої плечової кістки зі зміщенням, забій лівого суглобу, після чого була доставлена до Київської міської клінічної лікарні №7 де їй було надано медичну допомогу. Після вказаного випадку її стан здоров»я значно погіршився, вона страждала як морально відчуваючи свою незахищеність та безпорадність так і матеріально, оскільки після вказаної травми вона стала набагато більше вживати ліків, потребувала додаткових витрат на лікувальні та відновлювальні процедури. Крім того вона неодноразово зверталась до вказаного відповідача з проханням забезпечити належне перевезення на транспорті для інвалідів, однак 17.05.2004 р. під час перевезення її до клініки Мануїльського в м.Києві вона знову була травмована в автомобілі для перевезення інвалідів з порушенням опорно-рухового апарату, оскільки вказаний автомобіль хоча і був обладнаний інвалідним візком, однак вказаний візок не було закріплено і під час повороту оскільки його нерухомий час не було забезпечено він перекинувся і нею знову були отримані травми, а саме: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій правого бедра, тому вона знову була вимушена звертатись за наданням медичної допомоги і витрачати власні кошти для купівлі ліків. Враховуючи наведене просила стягнути з відповідача Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів м.Києва, на її користь матеріальну шкоду в розмірі 20000 грн. оскільки саме вказана сума витрачена нею для придбання ліків, проходження медичних оглядів та консультацій після травм отриманих при використанні нею транспорту для інвалідів та саме з вини вказаного центру оскільки ним не забезпечено належним чином обладнання транспортних засобів для перевезення інвалідів з порушенням опорно-рухового апарату.

Крім цього, просила стягнути з вказаного відповідача 30 000 грн. у відшкодування моральної (немайнової) шкоди, посилаючись на спричинення їй винними діями відповідача фізичних і моральних страждань, сильних душевних хвилювань ушкодженням її здоровая істотну зміну її стану здоров»я який на той час був практично стабільний та відновлений.

Позивачка в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити посилаючись при цьому на обставини справи викладені нею в позовній заяві та заявах про обґрунтування вимог щодо моральної (немайнової) шкоди ( а.с.217-221) та матеріальної шкоди (а.с.230-235).

Представник позивачки також: підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, в подальшому в судові засідання не з»являвся, тому суд з врахуванням думки учасників процесу вважає можливим розглянути справу в його відсутності.

Представник відповідача Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації, в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду свої заперечення щодо заявлених позовних вимог та просив слухати справу в відсутності відповідача, що суд з врахуванням думки учасників процесу вважає за можливе.

Представник відповідача Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів м.Києва, проти заявлених позовних вимог заперечував посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, а також: зазначав, що між: центром та Акціонерним товариством закритого типу Страхова компанія «ЛЕММА» укладено договір обов»язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів від 04.02.2004 р. а тому вважав, що суму матеріальної шкоди завданої позивачці вказаними випадками яка підтверджується останньою матеріально слід стягнути з даної страхової компанії, оскільки вказані випадки які мали місце з позивачкою в автомобілях для перевезення інвалідів з порушенням опорно-рухового апарату є страховими. Щодо вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди вважав їх необґрунтованими та просив в задоволенні позовних вимог саме до вказаного центру відмовити.

Представник відповідача Акціонерного товариства закритого типу Страхова компанія «ЛЕММА» проти позовних вимог заперечувала, вказуючи на те, що випадки які мали місце з позивачкою при перевезенні в автомобілях для перевезення інвалідів з порушенням опорно-рухового апарату жодним разом не є страховими та не підпадають під дію договору страхування укладеного між; Центром соціального обслуговування пенсіонерів м.Києва та ними в 2004 p., крім того ніким не було своєчасно повідомлено страхову компанію про вказаний випадок, тому просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивачки, представника позивачки, представника відповідача Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів м.Києва, представника відповідача Акціонерного товариства закритого типу Страхова компанія «ЛЕММА», вислухавши пояснення свідка ОСОБА_7, дослідивши надані обома сторонами письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змісту ч. 1 cm. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 1943 р.н. є інвалідом 1 групи загального захворювання з 28.02.2001 р. безстроково та потребує постійного стороннього догляду ( а.с.113).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3. як інвалід 1 групи, пенсіонер користувалась послугами Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів м.Києва, щодо перевезення її як інваліда з порушенням опорно-рухового апарату.

Тому, 09.03.2004 р. нею в вказаному центрі було замовлено автомобіль для перевезення до протезного заводу, вказаний автомобіль д\н 26671 під керуванням водія ОСОБА_8 прибув о 8.30-9.00 год. за її адресою на АДРЕСА_1, автомобіль не був належним чином обладнаний для перевезення інвалідів з порушенням опорно-рухового апарату, тому при русі вказаного автомобіля та зміні напрямку руху, гальмуванні ОСОБА_3 яка сиділа в той час на приставному стільці впала та отримала травми, а саме: перелом плечової кістки зліва. Після чого була доставлена вказаним водієм до травматологічного пункту та клінічної лікарні №7 м.Києва де їй було надано медичну допомогу.

Відносно вказаного випадку ОСОБА_3 09.04.2004 р. звернулась до начальника Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів м.Києва, ОСОБА_9 та просила вжити заходів щодо безпечного транспорту для інвалідів прийняти міри для запобігання аналогічним випадкам, (а.с.32-36).

Як вбачається з листа директора вказаного центру Волк Н.І. направленого позивачці 30.04.2004 р. скаргу ОСОБА_3 розглянуто, встановлено, що дійсно під час перевезення в транспорті для інвалідів її не було забезпечено інвалідним візком, тим самим створені умови для виникнення небезпечної ситуації. В зв»язку з чим водію ОСОБА_8 оголошено догану, (а.с.38).

Однак, як вбачається з матеріалів справи в подальшому Територіальним центром соціального обслуговування пенсіонерів м.Києва не було прийнято належних мір для забезпечення безпечного перевезення інвалідів з порушенням опорно-рухового апарату оскільки саме 17.05.2004 р. саме позивачка знову отримала травми при перевезенні в транспорті для обслуговування інвалідів оскільки вказаний автомобіль д\н 167-99, який 17.05.2004 р. о 09.00 год. приїхав за її адресою: АДРЕСА_1 для перевезення її до клініки Мануільського для чергового огляду хоча і був укомплектований інвалідним візком, однак не було забезпечено нерухомий стан вказаного візку, а тому коли транспортний засіб розпочав рух, та водій здійснив гальмування ОСОБА_3. впала та отримала наступні травми: забій правого бедра, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку та знову була вимушена звертатись за наданням медичної допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи та медичної амбулаторної картки хворої на ім»я ОСОБА_3, а також підтверджено поясненнями свідка ОСОБА_7, яка працює лікарем неврологом в поліклініці №3 Святошинського району м.Києва та під наглядом якої перебуває позивачка з 2000 р. яка також; вказувала суду на те, що після отримання позивачкою вказаних травм в 2004 р. її стан здоров»я значно погіршився порівняно з станом здоров»я до вказаних трав, і ліки які призначались хворій за її загальним захворюванням після травм необхідно було призначати в значно більшій кількості ніж раніше. Також: остання вказувала, що ОСОБА_3 є дійсно інвалідом 1 групи та потребує постійного стороннього догляду, постійно для підтримання її стану здоров»я на належному рівні слід вживати ліки, вказувала що моральний стан ОСОБА_2 після даних травм також; значно погіршився, зазначала, що лікування позивачки потребує значних коштів а вона лише має пільги на купівлю ліків у виді 50% від вартості препарату як інвалід 1 групи. Також: стверджувала, що масаж та інші процедури лікувальні проводяться в поліклініці безкоштовно, але неофіційно кошти за їх проведення за ініціативою громадян вносяться.

Щодо пояснень представника відповідача Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів м. Києва про те, що відповідно до договору обов»язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів від 04.02.2004 р. всі транспортні засоби які належать страхувальнику (Територіальному центру соціального обслуговування пенсіонерів м.Києва) та перелічені в додатку №1 до вказаного договору та цивільна відповідальність за заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкода відшкодовується страховою компанією не можуть бути взяті судом до уваги оскільки, як вбачається з матеріалів справи та відповідно до вказаного договору (а.с. 84-87) п.2.1 вказує на те, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода яка сталась за участю транспортного засобу страхувальника і внаслідок якої настає цивільна відповідальність за заподіяну транспортним засобом шкоду майну, життю і здоров»ю третіх осіб. П.2.1 встановлено, що відшкодуванню страховиком підлягає пряма шкода, заподіяна третій особі під час руху транспортного засобу, якщо має місце причинний зв»язок між:рухом транспортного засобу і заподіяною ним шкодою. Також: встановлено, що відповідно до п.7.2.3. вказаного договору експлуатувати автотранспортний засіб відповідно до встановлених правил і вимог безпеки, однак як вбачається з листа самої директора Центру № 01-189 від 30.04.2004 р. в якому остання вказує, що перевіркою по заяві позивачки встановлено, що під час перевезення 09.03.2004 р. позивачку не було забезпечено інвалідним візком, тим самим створені умови для виникнення небезпечної ситуації, вина в тому, що машина не була укомплектована лежить на водії, за що останньому оголошено догану, вказані обставини свідчать про те, що не вбачається причинного зв»язку виникнення шкоди з рухом транспортного засобу, а навпаки вбачається зв»язок виникнення шкоди з недотриманням працівником центру правил безпеки при перевезенні інвалідів. Крім того відповідно до п.7.2.4. вказаного договору страхувальник зобовжзаний при настанні страхового випадку повідомити страховикові протягом трьох робочих днів про настання страхового випадку, про всі письмові претензії постраждалої особи та інш. Як вбачається з матеріалів справи жодної з перелічених дій страхувальником -Територіальним центром зроблено не було, а тому суд вважає, що відповідальність за спричинення позивачці як матеріальної так і моральної (немайнової) шкоди внаслідок отримання травм при перевезенні в транспорті для інвалідів як 09.03.2004 р. так і 17.05.2004 р. слід покласти на Територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів м.Києва.

Щодо вимог заявлених позивачкою про відшкодування матеріальної шкоди саме в сумі 20000 грн. суд вважає, що вказані вимоги підлягають частковому задоволенню враховуючи наступне.

Як вбачається зі cm. 1195 ЦК України та випливає із загальних принципів цивільного права, у разі ушкодження здоровая фізичної особи, відшкодуванню підлягають реальні збитки, підтверджені належними і достовірними доказами.

Відповідно до доказів які надані суду позивачкою, а саме квитанцій про придбання медичних препаратів, за вказаний період нею придбано препаратів на 1560 грн. 30 коп., інші витрати на які вказує позивачка в своїх заявах наданих суду як то: масаж: загальний - 3000 грн., масаж; лівої руки 600 грн., обстеження в стаціонарі та інш. не підтверджені позивачкою документально, тому не можуть бути прийняті судом як належні та достовірні, оскільки вказані самою позивачкою, та суду не доведене що вказані витрати позивачкою понесені, а крім того не вбачається що вказані витрати зв»язані саме з травмами отриманими позивачкою 09.03.2004 р. та 17.05.2004 р. при перевезенні в транспорті для інвалідів порушенням опорно-рухового апарату.

Щодо вимог позивачки про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди, а саме 30000 грн. які позивачка просить стягнути на її користь з Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів м.Києва то вказані вимоги також; підлягають частковому задоволенню з врахуванням наступного.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу, або ділової репутації, моральних переживаннях у зв»язку з ушкодження здоров»я, у порушення права власності ( в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв»язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв»язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Cm. 23 ЦК України, вказує, що моральна шкода може полягати, зокрема :у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім»ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі, гідності, а також: ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно частини 1 cm. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоровья, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Так, у відповідності до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" з наступними змінами і доповненнями, обов'язковому з*ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або інших втрат немайнового характеру.

Оцінюючи пояснення позивачки, представників відповідачів, співставляючи їх із зібраними по справі письмовими доказами в їх сукупності та співставленні, з врахуванням усіх обставин справи, суд приходить до висновку, що встановлені судом обставини свідчать про доведеність факту спричинення ОСОБА_3 моральної (немайнової) шкоди саме діями відповідача Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів м.Києва.

Визначаючи розмір відшкодування, суд враховує глибину, характер та обсяг фізичних та душевних страждань позивачки, характер немайнових втрат, їх тривалість, можливість відновлення, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, сукупність всіх негативних наслідків, що настали, а також: ступень вини відповідача, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості згідно cm. 23 ЦК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів м.Києва З 000 грн. у відшкодування моральної (немайнової) шкоди на користь позивачки, задовольнивши позовні вимоги в цій частині частково.

Крім цього, згідно ст.88 ЦПК України, з відповідача Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів м.Києва у відповідності до частини задоволених позовних вимог підлягає стягненню 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення на корить держави оскільки позивачка є інвалідом 1 групи і звільнена від сплати вказаних судових витрат.

Керуючись cm.cm.11, 15, 16, 22, 23, 1166-1168, 1195 ЦК України, п.3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, cm.cm.10, 11, 57-60, 88, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів м.Києва ( м.Київ 03115 вул.М.Котельникова буд.32\11, ідентифікаційний код 05395828, МФО 820019, п\р 35416002001191 в УДК м.Києва) на користь ОСОБА_3, 1943 р.н., яка проживає в АДРЕСА_1 завдану матеріальну шкоду в розмірі 1560 ( одну тисячу п»ятсот шістдесят) грн. 30 коп. та завдану моральну ( немайнову) шкоду в розмірі 3000 ( три тисячі) грн.

Стягнути з Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів м.Києва (м.Київ 03115 вул.М.Котельникова буд.32\11, ідентифікаційний код 05395828, МФО 820019, п\р 35416002001191 в УДК м.Києва) на користь держави судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 51( п»ятдесят одна) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 (тридцять) грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд, шляхом подачі заяви на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подачі заяви на апеляційне оскарження.