Рішення № 89203480, 29.04.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/15412/19

провадження № 2/753/1281/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі РАСУЛОВІЙ А.А.

за участю сторін не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Простір» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Простір»» (далі по тексту - позивач, ОСББ «Простір») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач 1, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач 2, ОСОБА_2 ) про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 23 586,97 грн., яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 21 272,10 грн., 3% річних у розмірі 705,37 грн. та інфляційної складової боргу у розмірі 1 609,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 та отримують житлово -комунальні послуги, при цьому не виконували зобов`язання по їх оплаті, в зв`язку з чим за ними утворилась заборгованість, яку позивач просив суд стягнути з урахуванням нарахованих штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 23 серпня 2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті в судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак надав заяву, в якій не підтримав вимоги щодо стягнення основної суми боргу у розмірі 21 272,10 грн., оскільки вона погашена відповідачами, при цьому підтримав вимоги щодо стягнення штрафних санкцій та судовий витрат у повному обсязі. Крім того, просив суд розгляд даної справи здійснювати за його відсутністю.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України). Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надіслали. Про причину неявки суд не повідомили, відзивів та інших заяв з процесуальних питань від них до суду не надходили. При цьому, в попередніх судових засіданнях представник відповідача 2 надавав пояснення, в яких заперечував проти стягнення штрафних санкцій.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, позивач є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 та здійснює господарську діяльність із утримання, обслуговування, експлуатації житлового та нежитлового фонду комунальної власності району, а також здійснює контроль за додержанням встановленого порядку використання жилих і інших приміщень житлового фонду.

Відповідно до ст. 175 Житлового кодексу України (далі по тексту - ЖК України) державні і громадські органи, підприємства, установи, організації, службові особи зобов`язані дбати про схоронність житлового фонду та підвищення його благоустрою.

Крім того, судом також встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 та є споживачами житлово-комунальних послуг.

Статтею 322 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) встановлено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (далі по тексту - ЗУ «Про житлово-комунальні послуги») визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим, ст. 4 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

За змістом ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Статтею 162 ЖК України визначено, що плата за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно з частиною 2 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Судом встановлено, що позивач, надає мешканцям житлово-комунальні послуги, відповідачі в свою чергу отримує їх, при цьому не повноцінно виконували зобов`язання по їх оплаті. У зв`язку з чим за ними утворилась заборгованість з березня 2017 року по грудень 2018 року у розмірі 21 272,10 грн., яка погашена відповідачами після пред`явлення позову до суду, про що підтвердив в судових засіданнях представник позивача не підтримавши вимоги позову в даній частині та не заперечував представник відповідача 2, а відтак враховуючи вище викладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення основної суми заборгованості.

Разом з тим, згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги наведене, а також те, що боржниками сума заборгованості погашена під час розгляду справи, та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що сума штрафних санкцій на підставі ст. 625 ЦК України, яка підлягає стягненню становить 705,37 грн. - 3% річних та 1 609,50 грн. - інфляційні витрати за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню. У зв`язку з викладеним, суд стягує з відповідачів на користь позивача інфляційні втрати за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання та 3% річних у розмірі 2 314,87 грн.

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 1 921 грн.

Позивачем також подано заяву про стягнення судових витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги у розмірі 2 500 грн.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З урахуванням зазначеного з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені витрати на правничу допомогу в сумі 2 500 грн.

На підставі викладеного та керуючись стст. 4, 19, 20, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», стст. 322, 625 ЦК України, стст. 2, 4, 6-13, 58, 60, 81, 82, 131, 265, 268, 274-279, 353, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Простір» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Простір» (код ЄДРПОУ 32488759) інфляційну складову боргу та три відсотки річних в розмірі 2 314,87 гривень.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Простір» (код ЄДРПОУ 32488759) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до вимог, встановлених ст. 353-356 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.