Вирок № 8919894, 26.06.2008, Святошинський районний суд міста Києва

Справа №1-23/08

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2008 р. Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Сержанюка А.С., з участю секретарів Жук О.В., Широкопояс О.В., Ішуніної Л.М., прокурорів Свєчнікової-Гамілякової В.Г., Семененка В.П., потерпілого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, цивільного відповідача ОСОБА_3, розглянувши в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за звинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новосілка, Монастирищенського району, Черкаської області, українця, безпартійного, освіта середня, одруженого, не працюючого, зареєстрованого в с Новосілка, Монастирищенського району, Черкаської області, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за ст. 286 ч. 2 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 07.07.2007 року, приблизно о 9 годині 30 хвилин, згідно доручення, керуючи технічно справним автомобілем „ГАЗ 330214", держномер НОМЕР_1, належним на праві індивідуальної власності ОСОБА_3, рухався по пр. 50-річчя Жовтня в м. Києві, в правій крайній смузі, із сторони вулиці І. Лепсе і в напрямку вул. Г. Юри в м. Києві.

Проїхавши поворот на автозаправну станцію «WOG», розташовану по пр. 50-річчя Жовтня, 2-В в м. Києві, він вирішив заправити автомобіль бензином, а тому зупинив автомобіль і вирішив заднім ходом повернутись до заїзду на її територію.

В цей час, позаду керованого ОСОБА_4 автомобіля, на проїзну частину вийшла ОСОБА_6 і коли вона знаходилась на смузі руху водія ОСОБА_4, то останній увімкнув задню передачу та почав рух заднім ходом.

Цим самим, підсудний порушив правила безпеки дорожнього руху, тобто не виконав вимоги Правил дорожнього руху України, які діють з 1.01.2002 року, а саме: вимог

п. 10.1 ПДР, відповідно до якого перед початком руху, перестроювання та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен впевнитись, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 10.9 - під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки або перешкоди іншим учасникам руху та для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб;

п. 12.3 ПДР - у разі виникнення перешкоди або небезпеки для руху, яку водій об»єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об»їзду перешкоди, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 яка від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці ДТП.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №217/2825 від 27.07.2007 року смерть ОСОБА_6 настала від закритої травми грудної клітини у вигляді саден на верхній та середній третині живота, множинних фрагментарних двосторонніх переломів ребер з пошкодженням пристінкової плеври, розриву хребтового стовпа в грудному відділі, поперекового перелому остистого відростку 5-го грудного хребця, розриву плеври та тканин правої легені, розриву перикарду, неповного відриву серця від його судин та розриву міжшлункової перегородки серця з внутрішньою кровотечею та розвитком крововтрати, шоку.

Виявлені пошкодження виникли від дії тупих предметів та могли виникнути при ударі автомобіля, що рухався, з подальшим падінням на дорожнє покриття та переїздом тіла потерпілої автомобілем.

При судово-токсикологічному дослідженні ( акт №1958 ) крові від трупа ОСОБА_6 спиртів та їх ізомерів не виявлено.

Таким чином, ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом - автомобілем, не виконав вимоги правил безпеки дорожнього руху, а саме: п.п. 10.1, 10.9 та 12.3 Правил дорожнього руху України, які діють з 01.01.2002 року, що спричинило ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження від яких настала смерть, тобто скоїв злочин, передбачений ст. 286 ч. 2 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому діянні, як і заявлені позовні вимоги не визнав, підтвердивши при цьому, що дійсно 7.07.2007 р. він управляв, за дорученням, автомобілем „ГАЗ-330214", держномер НОМЕР_1.

Рухаючись по пр. 50-річчя Жовтня м. Києва в напрямку вулиці Г. Юри, проїхав заїзд на АЗС. Для заливу палива зупинився, а потім став рухатись заднім ходом із швидкістю 10-12 км/год. Перед рухом, він та пасажир ОСОБА_3, який його не відволікав від управління, відкрили двері автомобіля і впевнились в безпеці такого маневру. При цьому, він подавав звукові та світлові сигнали.

Проїхавши таким чином 7-8 метрів відстані, відчув дію якоїсь перешкоди, а коли вийшов із автомобіля, то побачив літню жінку, яка лежала на правому боці.

Він визвав карету швидкої допомоги, працівники якої, по приїзду, констатували її смерть.

Вважає, що ПДР не порушував, перед початком руху назад в повній мірі виконав вимоги п.п. 1.4, 10,9 ПДР і очікував на виконання таких іншими учасниками дорожнього руху.

На відміну від нього, ОСОБА_6 грубо порушила ПДР, що і являється безпосередньою причиною виникнення даної ДТП.

В ході досудового слідства його та адвоката клопотання про відтворення обстановки та обставин події не були задоволені, чим було порушено право на захист, обвинувальний висновок складено упереджено та однобічно.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив про звичність маршруту для своєї матері ОСОБА_6, підтвердив винність підсудного в порушенні ПДР і просив призначити йому, в межах санкції закону, дуже суворе покарання.

Заявлені вимоги підтримав і просив стягнути з ОСОБА_4 6 620,11 грн. матеріальної та 100 000 грн. моральної шкоди, зазначаючи підстави для їх задоволення.

ОСОБА_3, допитаний в якості свідка, підтвердив зазначені підсудним обставини скоєного ДТП, дотримання ним вимог ПДР і порушення таких ОСОБА_6

Як цивільний відповідач, заявлені вимоги потерпілим не визнав і просив відмовити в їх задоволенні.

Свідок ОСОБА_8 вказав на законність проведеного досудового слідства по даній кримінальній справі, відсутність будь-яких порушень кримінально-процесуального закону, в т.ч. права ОСОБА_4 на захист, можливість підсудного уникнути наїзду на пішохода при умові виконання ПДР.

Винність підсудного в інкримінованому діянні підтверджується частково його особистими поясненнями і повністю - названого потерпілого, свідків, які не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності, в частині встановлених судом обставин ДТП, за винятком тверджень ОСОБА_4, ОСОБА_3 про те, що ПДР підсудний не порушував, перед початком руху він в повній мірі виконав вимоги п. 10,9 ПДР, порушення ПДР ОСОБА_6 являються безпосередньою причиною виникнення даної ДТП, в ході досудового слідства було порушено його право на захист, обвинувальний висновок складено упереджено та однобічно.

Названі пояснення зазначених підсудного та свідка і цивільного відповідача, що не відповідають дійсності, повністю спростовуються зібраними по справі доказами, визнаними судом за достовірні.

Так, місце, час та механізм скоєння діяння підтверджуються протоколом огляду місця ДТП ( а.с. 6-11), схемою та фототаблицями до нього ( а.с. 12-15 ), довідкою по ДТП ( а.с. 16-17 ), протоколом огляду транспортного засобу ( а.с. 49 ), фототаблицями до нього ( а.с. 50-52 ), протоколами відтворення обстановки і обставин подій ( а.с. 189-192 ) та схемою до них ( а.с. 193 ), згідно яких 7.07.2007 p., приблизно в 9 годин 30 хвилин, навпроти будинку №2В по пр. 50-річчя Жовтня м. Києва ОСОБА_4, управляючи автомобілем „ГАЗ-330214", держномер НОМЕР_1, скоїв наїзд на ОСОБА_6, яка від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці.

Факт отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_6 і за обставин та строк, вказаних в постанові про призначення експертизи, підтверджується висновком експерта №217/2825 від 27.07.2007 р. ( а.с. 60-62 ), згідно якого смерть потерпілої наступила від закритої травми грудної клітини у вигляді саден на верхній та середній третині живота, множинних фрагментарних двосторонніх переломів ребер з пошкодженням пристінкової плеври, розриву хребтового стовпа в грудному відділі, поперекового перелому остистого відростку 5-го грудного хребця, розриву плеври та тканин правої легені, розриву перикарду, неповного відриву серця від його судин та розриву міжшлункової перегородки серця з внутрішньою кровотечею та розвитком крововтрати, шоку.

Факт недотримання підсудним вимог п.п. 10,1, 10,9, 12.3, ПДР України підтверджується висновком експерта №9945 від 27.05.2008 року ( а.с. 197-198 ), згідно якого в даній дорожній обстановці водій автомобіля „ГАЗ-330214", держномер НОМЕР_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 10,1, 10,9 ПДР, а з моменту виникнення небезпеки для його руху - п.12.3 ПДР України.

Вартість заподіяної матеріальної шкоди потерпілому підтверджується копіями чеків, квитанціями ( а.с. 135-139 ), а моральної, виходячи з психологічного аналізу ситуації, що склалася для потерпілого внаслідок загибелі матері, яка трапилася в результаті ДТП 7.07.2007 року, з урахуванням погіршення його стану здоров'я, на думку суду, заподіяна в розмірі 60 000 грн.

Вартість проведеної судової авто-технічної експертизи в розмірі 782,50 грн. підтверджується листом та актом ( а.с. 195-196 ).

Зазначені висновки експертів, зміст довідок про вартість проведеної експертизи наданих послуг потерпілому, пов»язаних із смертю матері, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності, оскільки вони непротиречиві між собою і підтверджуються сукупністю досліджених по справі доказів, які визнані за істинні, за винятком розміру моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1

Висновки, згідно експертизи №9945 від 27.05.2008 року, про неможливість вирішення питання про наявність ( відсутність ) технічної можливості уникнути даної пригоди з боку підсудного, порушення ОСОБА_6 п.п. 4.7 та 4.14 а), б), г), ПДР України, які є однією із причин виникнення даної ДТП, як і твердження з цього приводу підсудного, його адвоката, ОСОБА_3, на думку суду, не спростовують факт недотримання підсудним вимог п.п. 10.1, 10.9, 12.3 ПДР при керуванні транспортного засобу і заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій, від яких настала смерть, що знаходяться між собою в прямому причинному зв'язку.

Не можуть бути обґрунтованими, на думку суду, скарги підсудного, його адвоката та ОСОБА_3 щодо неправомірних дій слідчого Драганова В.В. в ході досудового слідства, оскільки будь-яких порушень кримінально-процесуального законодавства, які б спростовували винність ОСОБА_4 в невиконанні вимог правил безпеки дорожнього руху, в т.ч. права на захист, не встановлено.

Тим паче, зазначені особи в ході розслідування справи в будь-які інстанції з цього приводу не звертались, що явно свідчить про бажання ОСОБА_4 уникнути кримінальної відповідності або, на крайній випадок, пом»якшити участь за скоєне, а інших осіб - допомогти підсудному.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку про винність підсудного в скоєнні встановленого судом кримінально-караного діяння та правильності кваліфікації його дій за ст. 286 ч. 2 КК України, оскільки ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом - автомобілем, порушив правила безпеки дорожнього руху - п.п. 10.1, 10.9, 12.3 Правил дорожнього руху України, які діють з 01.01.2002 року, що знаходиться в прямому причинному зв'язку із спричиненням ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких наступила її смерть.

Однак, із пред'явленого підсудному, на думку суду, необхідно виключити його обвинувачення в порушенні п. 10.10 ПДР України, оскільки воно не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи судом.

При обранні йому міри покарання, судом враховується характер та ступінь тяжкості, суспільної небезпеки скоєного, особистість та позитивну характеристику ОСОБА_4, зайняття ним суспільно-корисною працею, сімейний стан, склад його сім'ї, стан здоров'я як його самого, так і членів сім'ї, думку потерпілого щодо призначення міри покарання підсудному.

Обставинами, які пом'якшують покарання підсудного, суд визнає знаходження на утриманні ОСОБА_4 малолітнього сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, дружини ОСОБА_10, а обтяжуючих - не встановлено.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення підсудного, йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком в 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки, яке є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових злочинів.

Заявлені позовні вимоги потерпілого ОСОБА_1, на думку суду, в частині матеріальної шкоди, підлягають задоволенню в повному об'ємі, виходячи з їх суті, положень п.п.6, 13, 14, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" №3 від 31 березня 1989 p., ст.ст. 22, 1177 ЦК України та наданих суду доказів.

Враховуючи викладене, вимоги ст.ст. 23, 1168 ЦК України, з урахуванням суті позовних вимог, характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеню вини підсудного, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, вимог розумності та справедливості, необхідності дотримання норм чинного законодавства щодо їх меж, вказаний потерпілим розмір немайнової шкоди, що підлягає задоволенню, суд вважає необхідним встановити в 60 000 грн.

В решті ж його заявлених вимог до підсудного, в силу викладеного, необхідно відмовити.

ОСОБА_3 же, в даному випадку, на думку суду, по заявленим вимогам потерпілого не може нести цивільно-правову відповідальність.

Витрати на проведення експертизи, на думку суду, необхідно стягнути в повному об'ємі з підсудного, а автомобіль - передати за належністю власнику.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним за ст. 286 ч. 2 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 ( три ) роки з позбавленням його права керувати транспортними засобами на 2 ( два ) роки.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 змінити в залі судового засідання з підписки про невиїзд на тримання під вартою в Київському СІЗО №13 УДДВП в м. Києві та Київській області.

Строк покарання засудженому рахувати з 26 червня 2008 р., а в разі ухилення від покарання - з моменту затримання.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с Новосілка, Монастирищенського району, Черкаської області, зареєстрованого в с Новосілка, Монастирищенського району, Черкаської області, проживаючого в АДРЕСА_1, на користь:

Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, що по вул. Велика Житомирська, 19 м. Києва, р/р 35223003002467 УДК в м. Києві, МФО 820019, код 02883096 - витрати на проведення судової авто-технічної експертизи в розмірі 782,50 грн.;

ОСОБА_1, прож. в АДРЕСА_2 - заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 6 620,11 грн., моральну шкоду - 60 000 грн., а всього на загальну суму - 66 620,11 грн.

В решті ж заявлених вимог потерпілому ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди відмовити.

В задоволенні вимог потерпілого до ОСОБА_3 відмовити.

Речовий доказ по справі - „ГАЗ 330214", держномер НОМЕР_1 - передати власнику ОСОБА_3 Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб.