Рішення № 89198393, 08.04.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 08.04.2019

Справа № 205/8961/15-ц

Провадження № 2/334/133/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Лиходід А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначає, що відповідно до договору № б/н від 18.07.2008 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,0% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами станом на 30.11.2015 обсяг його невиконаних зобов`язань складав 13516,78 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом – 2366,38 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 10268,65 грн., а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та Правил надання банківських послуг: фіксованої частини штрафу – 250,00 грн. та процентної складової штрафу – 631,75 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати, які поніс при зверненні до суду у розмірі 1218,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 , його представник подали заперечення проти позову та заяву про застосування строків позовної давності, у зв`язку з чим у задоволенні позову просили відмовити у повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи та з`ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 18.07.2008 між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», яке згідно Наказу Міністерства фінансів України № 519 від 21.05.2018 року змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 2800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,0% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складає між ним і Банком Договір про надання банківських послуг.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Згідно Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», підписаної ОСОБА_1 18.07.2008, за договором встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,00% (36,00% на рік), розмір щомісячних платежів (7% від заборгованості але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості), строк внесення щомісячних платежів визначено до 25 числа місяця, наступного за звітним, також вказано розміри пені, штрафів. Тобто, у договорі визначені всі суттєві умови кредитування, порядок погашення кредиту, проценти за користування кредитом, а також відповідальність за порушення строків внесення щомісячного платежу.

Таким чином, сторони обумовили у письмовому вигляді розмір позики (кредиту), розмір процентів за користування кредитом та строк, на який передано кошти і протягом якого позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити відсотки, що є істотними умовами договору.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст.1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ст. 1055 ЦК Україникредитний договір укладається у письмовій формі.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Сторони зобов`язані дотримуватися умов укладеного договору та виконувати взяті на себе зобов`язання у встановлений договором строк (термін) його виконання, що передбачено ст.ст. 526, 530 ЦК України.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, позичальник неодноразово порушував умови кредитного договору, несвоєчасно та у неналежному вносив щомісячні платежі. Останній платіж був здійснений відповідачем 01.06.2010 у сумі 50,00 грн. З цієї дати заборгованість за кредитом становила 2366,38 грн., заборгованість по процентам – 1395,48 грн.

Станом на 30.11.2015 заборгованість по кредиту становить 2366,38 грн., заборгованість по процентам нарахована у загальному розмірі 10268,65 грн.Заборгованість по процентам складається із заборгованості по процентам на поточну заборгованість, розрахованим відповідно до умов договору за ставкою 36% річних, та заборгованості по процентам на прострочену заборгованість, які розраховані за ставкою 72% річних, ще не передбачено умовами кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», підписанимиДешко ОСОБА_2 .

Згідно п. 5.2 Правил користування карткою строк погашення кредиту в повному обсязі – не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці.

У підписаній ОСОБА_1 анкеті-заяві зазначено, що строк дії кредитного договору відповідає строку дії картки, строк дії виданої картки - серпень 2010 року, тобто строк погашення кредиту в повному обсязі сплинув 31.08.2010. Згідно позовної заяви та доданих документів, після вказаної дати нова картка Банком не видавалась.

Відповідач просить застосувати позовну давність.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно ст. 258. ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

Судом установлено, що договір діяв до останнього дня серпня 2010 року, після чого у банка виникло право вимагати повернення кредиту згідно з умовами договору, звернувшись до суду в установлений законом строк позовної давності.

Відповідно до умов договору (термін дії картки) строк погашення кредиту настав 31.08.2010 із закінченням строку дії наданої відповідачу платіжної карти, а тому строк позовної давності почав збігати з 01.09.2010.

Як встановлено судом, останній платіж відповідачем здійснено 01.06.2010. Банк звернувся до суду із даним позовом 23.12.2015, тобто після спливу передбаченого ст. 257 ЦК України строку позовної давності.

Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача штрафу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Отже, аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів свідчить про те, що вимоги Банку не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском строку позовної давності, про застосування якогозаявив відповідач.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 12, 27, 76-81, 258-259, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Складення повного судового рішення – 18.04.2019.

Суддя: Турбіна Т. Ф.