Ухвала суду № 89192498, 12.05.2020, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/4271/18

Провадження № 6/211/78/20

У Х В А Л А

іменем України

12 травня 2020 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Середньої Н.Г.,

за участі секретаря судового засідання – Зайцевої А.М.,

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», про відстрочку виконання судового рішення, -

встановив:

заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про відстрочку виконання судового рішення, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заочним рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 08 листопада 2018 року з нього на користь АТ КБ «Приватбанк» стягнуто суму заборгованості в сумі 113 435,69 грн. та судовий збір в сумі 1 762,00 грн. На підставі вказаного рішення державний виконавець з його заробітної плати утримує 20% доходу, зокрема за березень 2020 року було утримано 2995,36 грн. Однак про існування даного рішення він не знав до моменту здійснення утримання з його заробітної плати, з текстом судового рішення він ознайомлений 16.04.2020, в зв`язку з чим ним подана заява про перегляд вказаного заочного рішення. Вважає, що до розгляду питання про перегляд заочного рішення можуть мати місце негативні наслідки для його родини, тому просить суд відстрочити виконання рішення суду до 01 серпня 2020 року.

В судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, до суду надійшла заява представника ОСОБА_2 про розгляд справи за відсутності її та заявника.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників справи, від яких заяв про відкладення розгляду справи чи обов`язку присутність при розгляді справи, до суду не надійшло.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Частиною першою статті 435 ЦПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Судом встановлено, що заочним рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 08 листопада 2018 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за договором № б/н від 08.12.2009 станом на 29.05.2018 в сумі 113 435 гривень 69 коп. та судовий збір в сумі 1 762 гривні 00 коп.

Згідно частин третьої, четвертої статті 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тлумачення положень вищевказаної правової норми дає підстави дійти висновку, що питання про встановлення способу і порядку виконання рішення суду або його зміну може бути розглянуто у випадках, що обумовлені об`єктивними ускладненнями при виконанні судового рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається судом.

Згідно з частиною третьою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26 грудня 2003 року при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що, відповідно до статті 373 ЦПК та статті 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду підлягають з`ясуванню обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. При цьому, у будь-якому випадку при зміні способу і порядку виконання рішення суду суд не може змінювати останнє по суті.

При вирішенні питання про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен з`ясовувати обставини, що свідчать про неможливість такого виконання.

За усталеною практикою Європейського суду виконання остаточних обов`язкових рішень національних судів становить невід`ємну частину провадження справи.

Європейський суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У своїй заяві ОСОБА_1 посилається на подання ним заяви про перегляд заочного рішення, на підставі якого проводиться стягнення.

Проте таке посилання заявника не може бути виключними обставинами у розумінні статті 435 ЦПК України, тому оскільки заявником не надано доказів та не зазначено необхідних підстав для відстрочення виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, в задоволенні заяви слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 373 ЦПК України, -

постановив:

в задоволенні заяви ОСОБА_1 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 12 травня 2020 р.

Суддя Н.Г.Середня