Ухвала суду № 89192182, 12.05.2020, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 211/1726/20

Провадження № 1-кп/211/487/20

У Х В А Л А

іменем України

12 травня 2020 року Колегія суддів Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Середньої Н. Г.,

суддів Ткаченко С.В., Гіди О.С.,

при секретарі Чернявській І.Ю.

розглянувши у відкритом судовому засіданні в м. Кривому Розі матеріали кримінального провадження № 12019040720001723 від 23.12.2019 відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 1, 12, частини 2 статті 115 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження: прокурора – БойкаА.О., захисників – Савчук М.А., Сілкіної М.В., Захарової М.В., обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

у відсутність потерпілої ОСОБА_4 , представника потерпілого - Гунченко О.М.,

встановив:

В провадженні Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває вказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 строків запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів. В обґрунтування продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилається на те, що обвинувачені підозрюються у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі строком до 15 років або довічного позбавлення волі. Ризики, які існували при обранні та продовженні строків тримання під вартою не змінились (п. 1 , 3, ч.1 ст. 177 КПК України- переховуватись від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на експертів та свідків). Всі троє мають слабкі соціальні звязи, можуть впливати на свідків та експерта, щодо допиту яких може виникнути необхідність. Обвинувачений ОСОБА_2 , ОСОБА_3 раніше були судимі, однак вчинили нові злочин. За відсутності стримуючих факторів, обвинувачені можуть переховуватись від органу досудового розслідування та суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, незаконного впливу на потерпілих, тощо.

Обвинувачені заперечували проти клопотання прокурора, кожен окремо просили суд обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 зауважив, що має постійне місце проживання, роботу, батьків, з якими підтримує міцні зв`язки, в обвинувачений ОСОБА_2 посилався також на необхідність догляду за матір`ю похилого віку.

Захисник Савчук М.А. проти клопотання прокурора заперечувала, посилаючись на недоведеність ризиків прокурором, припущення прокурора щодо можливості впливу на свідків, потерпілих, презумпцію невинуватості. Вважала достатнім запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, так як він має постійне місце проживання та просила врахувати вказані вище обставини.

Захисник Сілкіна М.В. заперечувала щодо клопотання прокурора з аналогічних підстав, також вважала можливим щодо її підзахисного обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Захисник Захарова М.В. вважала, що прокурором не доведено наявність ризиків, пояснювала, що на досудовоиму слідстві допитані всі свідки та потерпілі, досудове розслідування завершено, всі докази, які сторона обвинувачення вважала за потрібне зібрати, - зафіксовано. Її підзахисний не вчиняв дій, які б свідчили про його намір переховуватись від органів слідства чи суду. Посилалась на рішення Європейського Суду з прав людини, у тому числі щодо легітимності мети запобіжного заходу, презумпції невинуватості, а також на відстуність обгрунтованої підозри.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, суд дійшов до наступних висновків.

Ухвалою суду від 20.03.2020 р. строк тримання під вартою обвинуваченим продовжено до 18 травня 2020 р.

Вирішуючи заявлені у судовому засіданні клопотання, суд приймає до уваги, що своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з`ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.

Разом з тим, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При продовженні строку тримання під вартою відносно обвинувачених суд приймає до уваги, що вони, обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину - умисному вбивстві двох осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб, за який законом передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі строком до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. Обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою та при його продовженні не змінилися.

Обвинувачений ОСОБА_1 має місце реєстрації в Кривому Розі, не має постійного джерела доходу, не одружений та не має дітей чи інших утриманців, доводи прокурора про відсутність міцних соціальних звязків у обвинуваченого стороною захисту та обвинуваченим не спростовані, а отже вказане свідчить про відсутність у обвинуваченого будь-яких стримуючих факторів від вчинення нових злочинів. Суд вважає, що залишаючись на свободі, він може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення та усвідомлюючи неминучість покарання у виді позбавлення волі, може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, незважаючи на презумпцію невинуватості, яка превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий за ст. 186 ч. 2 КК України. Він не має постійного джерела доходу, не одружений та не має дітей чи інших утриманців, доводи прокурора про відсутність міцних соціальних звязків у обвинуваченого стороною захисту та обвинуваченим не спростовані, а отже вказане свідчить про відсутність у обвинуваченого будь-яких стримуючих факторів від вчинення нових злочинів. Суд вважає, що залишаючись на свободі, він може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення та усвідомлюючи неминучість покарання у виді позбавлення волі може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, незважаючи на презумпцію невинуватості, яка превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Обвинувачений ОСОБА_3 раніше судимий за ст. 309 ч. 1 КК України. Він не має постійного джерела доходу, не одружений та не має дітей чи інших утриманців, доводи прокурора про відсутність міцних соціальних звязків у обвинуваченого стороною захисту та обвинуваченим не спростовані, а отже вказане свідчить про відсутність у обвинуваченого будь-яких стримуючих факторів від вчинення нових злочинів. суд вважає, що залишаючись на свободі, він може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення та усвідомлюючи неминучість покарання у виді позбавлення волі може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, незважаючи на презумпцію невинуватості, яка превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Також колегія суддів враховує стадію провадження, а саме, що не розпочато судовий розгляд, не вирішено питання щодо допиту свідків, потерпілих. Отже колегія суддів вважає що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Таким чином, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у пункті 35 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Летельє проти Франції», оцінивши у сукупності всі обставини, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, враховуючи також положення статті 178 КПК України, обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів - по 10 липня 2020 року включно.

Крім того, суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 183 КПК України, не знаходить підстав для визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні, так, як злочин у якому обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був вчинений із застосуванням насильства, наслідком якого є настання смерті двох осіб.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 309 КПК України, суд –

ухвалив:

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів - по 10 липня 2020 року включно без визначення застави.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів - по 10 липня 2020 року включно без визначення застави.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 60 днів - по 10 липня 2020 року включно без визначення застави.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та направити уповноваженій особі місць ув`язнення.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з дня вручення її копії.

Судді Середня Н. Г

Гіда О.С.

Ткаченко С.В.