Рішення № 8919205, 14.04.2010, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 2-344/10р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14. 04. 2010 року Вільнянський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Беспалько Т.Д.

при секретарі Печонкіної В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вільнянську справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Вільнянського РЕМ до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої підприємству,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що 09.06.2008 року та 22.09.2008 року працівник Вільнянського РЕМ ВАТ «Запоріжжя-

обленерго» ОСОБА_1 був направлений у відрядження ( на періоди з 09.06.2008 року по 19.06.2008 року та з 22.09.2008 року по 26.09.2008 року) до м. Запоріжжя для підвищення кваліфікації в учбовий центр ВАТ «Запоріжжяобленерго».

Відповідно до п.1.11. Наказу Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998 року «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон». Відрядженому працівникові перед від’їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання жилого приміщення і добові. Після повернення з відрядження працівник зобов’язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів( залишку понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку. Разом із звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи в оригіналі, що підтверджують вартість понесених у зв’язку з відрядженням витрат.

Відповідно до видаткових ордерів від 03.06.2008 року, 19.10.2008 року відповідачу були надані аванси на витрати передбачені п. 1.11 Наказу у розмірі 1330,00 (одна тисяча триста тридцять) гривень.

20.06.2008 року та 29.10.2008 року на виконання п.1.11 Наказу відповідачем були складені звіти про використані аванси, з яких стало відомо, що витрати відповідача понесені ним під час знаходження у відрядженнях складають 3080 гривень, з яких:

- 2590 гривень – це витрати на проживання за періоди з 09.06.2008 року по 19.06.2008 року та з 22.09.2008 року по 26.09.2008 року.

- 490 гривень – це добові за періоди з 09.06.2008 року по 19.06.2008 року та 22.09.2008р.

Згідно п. 1.6 наказу Мінфіну підприємство за наявності підтвердних документів ( в оригіналі) відшкодовує фактичні витрати відрядженим працівникам на наймання жилого приміщення з розрахунку вартості одного місяця у готельному номері за кожну добу такого проживання з урахуванням побутових послуг, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу), за користування холодильником, телевізором, телефоном ( крім витрат на телефонні переговори) тощо.

2.

Відповідно до п.1.12 наказу витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат , а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо.

Витрати у зв’язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами

( крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.

Отже, як видно з приписів п.1.6., 1.12. наказу підставою для відшкодування фактичних витрат на проживання є підтвердні документи (рахунки, квитанції поліси тощо), які мають надаватись працівником підприємству після закінчення відрядження.

Відповідачем в обґрунтування понесених витрат на проживання були надані наступні підтвердні документи:

- фіскальні чеки ( від 09.06.2008 року, 22.09.2008 року.) на суми 1850 гривень та 740 гривень.

- рахунки ЗАТ готель «Хортиця» (м. Запоріжжя, 02647800) № 1189 від 09.06.2008 року на суму 1850 гривень та № 716 від 22.10.2008р. на суму 740 гривень.

Розглянувши надані відповідачем документи, а саме: фіскальні чеки ( від 09.06.2008 року та 22.09.2008 року ) на суми 1850 грн. та 740 грн. у позивача виникли сумніви щодо того, чи можна вважати надані документи такими, що підтверджують понесені витрати на відрядження, в зв’язку з чим позивач звернувся із письмовим запитом ( вих. № 001-011/7181 від 18.11.2008 року) до адміністрації готелю «Хортиця» щодо того, чи мешкав у вищевказаному готелі відповідач у періоди з 09.06.2008 року по 19.06.2008 року та з 22.09.2008 року по 26.09.2008 року.

24.11.2008 року (вих.. № 135) позивач був повідомлений ( лист за підписом директора т/г «Хортиця» ОСОБА_2 та головного бухгалтера ОСОБА_3 ЗАТ готель «Хортиця»), що громадянин ОСОБА_1 у готелі «Хортиця» в періоди з 09.06.2008року по 19.06.2008 року та з 22.09.2008 року по 26.09.2008 року не проживав.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що документи надані відповідачем (фіскальні чеки (від 09.06.2008р., 22.09.2008р.) на суми 1850 грн. та 740 грн., рахунки ЗАТ готель «Хортиця» (м. Запоріжжя, 02647800) № 1189 від 09.06.2008р. та № 716 від 22.10.2008р. на суми 1850 грн. та 740 грн.) не можуть вважатись такими, що підтверджують факт понесення витрат на проживання у готелі «Хортиця», а отже відповідно до п. 1.6., 1.12. Наказу Мінфіну № 59 від 13.03.1998р. «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» не є документами, якими може бути підтверджено понесення витрат на проживання відповідача у готелі «Хортиця» в м. Запоріжжя.

Відповідно до положень ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Враховуючи те, що кошти надані відповідачу у підзвітах на відрядження не були ним повернуті позивачу ( в розмірі витрат на проживання), а також, те, що документи надані Відповідачем в обґрунтування понесених витрат в сумі 2509 гривень не можуть вважатися такими, що підтверджують факти проживання відповідача у готелі «Хортиця» , то відповідно до положень ст. 130 КЗпП України відповідач зобов’язаний відшкодувати (сплатити) позивачу розмір такої шкоди в сумі 2590 гривень, як такої, що завдана

3.

внаслідок порушення покладених трудових обов’язків ( під час знаходження у службовому відрядженні).

Позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1

( ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь позивача ВАТ «Запоріжжяобленерго» у якості шкоди завданої підприємству 2590 гривень.

Також позивач просить суд стягнути відповідача на свою користь судові витрати по справі в розмірі 171 грн.

В судовому засіданні представник позивача наполягає на своїх позовних вимогах.

Відповідач позов визнає частково, однак позицію свою чітко обґрунтувати в заперечення або часткового признання позову не зміг, докази суду не надав.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають повному задоволенню з наступних підстав:

09.06.2008 року та 22.09.2008 року працівник Вільнянського РЕМ ВАТ «Запоріжжяобленерго» ОСОБА_1 був направлений у відрядження

( на періоди з 09.06.2008 року по 19.06.2008 року та з 22.09.2008 року по 26.09.2008 року) до м. Запоріжжя для підвищення кваліфікації в учбовий центр ВАТ «Запоріжжяобленерго».

Відповідно до п.1.11. Наказу Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998 року «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон». Відрядженому працівникові перед від’їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання жилого приміщення і добові. Після повернення з відрядження працівник зобов’язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів( залишку понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку. Разом із звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи в оригіналі, що підтверджують вартість понесених у зв’язку з відрядженням витрат.

Відповідно до видаткових ордерів від 03.06.2008 року, 19.10.2008 року відповідачу були надані аванси на витрати передбачені п. 1.11 Наказу у розмірі 1330,00 (одна тисяча триста тридцять) гривень.

20.06.2008 року та 29.10.2008 року на виконання п.1.11 Наказу відповідачем були складені звіти про використані аванси, з яких стало відомо, що витрати відповідача понесені ним під час знаходження у відрядженнях складають 3080 гривень, з яких:

- 2590 гривень – це витрати на проживання за періоди з 09.06.2008 року по 19.06.2008 року та з 22.09.2008 року по 26.09.2008 року.

- 490 гривень – це добові за періоди з 09.06.2008 року по 19.06.2008 року та 22.09.2008р.

Згідно п. 1.6 наказу Мінфіну підприємство за наявності підтвердних документів ( в оригіналі) відшкодовує фактичні витрати відрядженим працівникам на наймання жилого приміщення з розрахунку вартості одного місяця у готельному номері за кожну добу такого проживання з урахуванням побутових послуг, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу), за користування холодильником, телевізором, телефоном ( крім витрат на телефонні переговори) тощо.

Відповідно до п.1.12 наказу витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат , а саме:

4.

транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо.

Витрати у зв’язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами

( крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.

Отже, як видно з приписів п.1.6., 1.12. наказу підставою для відшкодування фактичних витрат на проживання є підтвердні документи (рахунки, квитанції поліси тощо), які мають надаватись працівником підприємству після закінчення відрядження.

Відповідачем в обґрунтування понесених витрат на проживання були надані наступні підтвердні документи:

- фіскальні чеки ( від 09.06.2008 року, 22.09.2008 року.) на суми 1850 гривень та 740 гривень.

- рахунки ЗАТ готель «Хортиця» (м. Запоріжжя, 02647800) № 1189 від 09.06.2008 року на суму 1850 гривень та № 716 від 22.10.2008р. на суму 740 гривень.

Розглянувши надані відповідачем документи, а саме: фіскальні чеки ( від 09.06.2008 року та 22.09.2008 року ) на суми 1850 грн. та 740 грн. у позивача виникли сумніви щодо того, чи можна вважати надані документи такими, що підтверджують понесені витрати на відрядження, в зв’язку з чим позивач звернувся із письмовим запитом ( вих. № 001-011/7181 від 18.11.2008 року) до адміністрації готелю «Хортиця» щодо того, чи мешкав у вищевказаному готелі відповідач у періоди з 09.06.2008 року по 19.06.2008 року та з 22.09.2008 року по 26.09.2008 року.

24.11.2008 року (вих.. № 135) позивач був повідомлений ( лист за підписом директора т/г «Хортиця» ОСОБА_2 та головного бухгалтера ОСОБА_3 ЗАТ готель «Хортиця»), що громадянин ОСОБА_1 у готелі «Хортиця» в періоди з 09.06.2008року по 19.06.2008 року та з 22.09.2008 року по 26.09.2008 року не проживав.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що документи надані відповідачем (фіскальні чеки (від 09.06.2008р., 22.09.2008р.) на суми 1850 грн. та 740 грн., рахунки ЗАТ готель «Хортиця» (м. Запоріжжя, 02647800) № 1189 від 09.06.2008р. та № 716 від 22.10.2008р. на суми 1850 грн. та 740 грн.) не можуть вважатись такими, що підтверджують факт понесення витрат на проживання у готелі «Хортиця», а отже відповідно до п. 1.6., 1.12. Наказу Мінфіну № 59 від 13.03.1998р. «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» не є документами, якими може бути підтверджено понесення витрат на проживання відповідача у готелі «Хортиця» в м. Запоріжжя.

Відповідно до положень ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Враховуючи те, що кошти надані відповідачу у підзвітах на відрядження не були ним повернуті позивачу ( в розмірі витрат на проживання), а також, те, що документи надані Відповідачем в обґрунтування понесених витрат в сумі 2509 гривень не можуть вважатися такими, що підтверджують факти проживання відповідача у готелі «Хортиця» , то відповідно до положень ст. 130 КЗпП України відповідач зобов’язаний відшкодувати (сплатити) позивачу розмір такої шкоди в сумі 2590 гривень, як такої, що завдана внаслідок порушення покладених трудових обов’язків ( під час знаходження у службовому відрядженні).

5.

Підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витати на інфомаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн. та витрати на сплату державного мита в сумі 51 грн. сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду.

Керуючись ст.ст.10, 11, 58, 60, 61, 209, 212-215 ЦПК України, ст.130 КЗпП України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Вільнянського РЕМ у якості шкоди завданої підприємству 2590 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Вільнянського РЕМ судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: Т.Д. Беспалько

Вірно: