Ухвала суду № 89189780, 12.05.2020, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/124/20

Провадження № 1-кп/553/117/2020

У Х В А Л А

Іменем України

12.05.2020м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Чистик І. О.,

при секретарі – Павленко І. В.,

за участю прокурора – Мандича С.М.,

потерпілого – ОСОБА_1 ,

обвинуваченого – ОСОБА_2 ,

захисника – Баленка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві кримінальне провадження № 12019170030000909 від 30 вересня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі КК України).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 20 березня 2020 року обвинуваченому продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 17 травня 2020 року.

Відповідно до статті 331 ч.ч. 1, 3 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою зміни, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Прокурором в судовому засіданні подане клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , який обвинувачується за ч.1 ст. 121, ч.4 ст. 296 КК України, із наведенням у поданому клопотанні детального обґрунтування наявності ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч.1 ст. 121 та ч.4 ст. 296 КК України, які вчинені із застосуванням насильства до потерпілих, та за які передбачено покарання до 8 років позбавлення волі. З метою уникнення такого покарання обвинувачений може переховуватися від суду. Пунктом 3 ч.1 ст. 177 КПК України, про існування якого свідчить обвинувачення у вчиненні злочинів із застосуванням насильства до потерпілих, намагання застосувати насильство до свідка ОСОБА_3 , те, що після припинення працівниками поліції протиправної поведінки, ОСОБА_2 продовжував погрожувати потерпілому та присутнім свідкам фізичною розправою, як до них особисто, так і до їх дітей. Пунком 4 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, так як має досвід працівника правоохоронного органу та обізнаний методам проведення досудового розслідування. Вказані ризики, які стали підставою для продовження строку дії запобіжного заходу під час досудового розслідування продовжують існувати і на сьогоднішній день.

Потерпілий ОСОБА_1 прокурором клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу підтримав.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник адвокат Баленко Р.В. проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечували. Вважали, що на теперішній час зазначені прокурором ризики відсутні, оскільки обвинувачений не збирається впливати на свідків у кримінальному провадженні, є особою раніше не судимою, одружений, має сина, який є інвалідом другої групи. У зв`язку з викладеним вважали за можливе змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м`який.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При вирішенні питання щодо можливості продовження або зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено, що встановлені при обранні та продовженні ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п.п. 1, 3 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, та що інший, більш м`який запобіжний захід, на застосуванні якого наполягали обвинувачений та його захисник, є недостатнім для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Суд також враховує, що розгляд справи по суті не розпочатий, не допитаний обвинувачений, потерпілі, свідки, а також не досліджені письмові докази у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження та перевіривши наявні матеріали, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали та продовжують існувати, а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а тому наявна необхідність у продовженні такої міри запобіжного заходу із визначенням його строку у межах 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 183, 197, 314-316 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 – задовольнити.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою, продовжити - до 14 липня 2020 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою протягом того ж строку з моменту вручення копії судового рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиІ. О. Чистик