Рішення № 89189619, 08.05.2020, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/921/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2020 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання - Горошко О.О.,

учасники справи та їхні представники:

позивач - Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник позивача – адвокат Даценко Юлія Іванівна,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін справу за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01 квітня 2012 року по 31 січня 2020 року в сумі 7789 грн. 77 коп., які отримані за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій позивач також просив суд стягнути з відповідача нарахований індекс інфляції в розмірі 2669 грн. 78 коп. та 3 % річних в сумі 647 грн. 33 коп. Всього просив стягнути 3929 грн. 40 коп.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави від 16 березня 2020 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.28).

Заперечення від позивача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Відповідач з клопотанням про розгляд справи з повідомленням сторін до суду не звертались.

Надала відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечила.

У відзиві посилалась на пропуск позивачем встановленого законом строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду. Також посилалась на відсутність між сторонами договору на надання житлово-комунальних послуг та на відсутність доказів надання їй таких послуг.

Зазначила, що позивачем не доведено факт порушення його прав, а тому позовні вимоги КП «ЖЕО №2» не є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Тому просила суд застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності, відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач надав відповідь на відзив, у якій посилався на те, що КП «ЖЕО №2» відповідачу було надано послуги з утримання будинку та прибудинкової території. Відсутність письмового договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані послуги. Крім того відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на споживача покладається обов`язок укласти договір про надання послуг. Відмова споживача від укладення договору про надання житлово-комунальних послуг суперечить вимогам ч.3 ст.6, ст. 627, 630 Цивільного кодексу України та ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Позивач же належним чином повідомив мешканців міста, і зокрема відповідача, про необхідність укладення договору з КП «ЖЕО №2».

КП «ЖЕО №2» надає мешканцям будинку по АДРЕСА_1 вичерпний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно тарифу, у строки та з періодичністю, визначеними рішеннями Виконавчого комітету Полтавської міської ради №50 від 20 лютого 2008 року та №68 від 04 квітня 2018 року.

Ствердження відповідача про ненадання підприємством таких послуг як освітлення місць загального користування і підвалів, обслуговування димовентиляційних каналів, дезінсекція, дератизація, прибирання прибудинкової території, поточний ремонт будинку, є безпідставними та не підтверджені будь-якими актами-претензіями.

У матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача із претензіями до КП «ЖЕО №2» та складання між сторонами акта-претензії.

Тому позивач просив суд позовні вимоги КП «ЖЕО №2» до ОСОБА_1 задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з врахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 11106 грн. 88 коп., а також судові витрати у розмірі 2102 грн.

Відповідач надала суду заперечення, у яких повідомляла про свою незгоду з викладеним у відповіді на відзив.

Зазначала, що позивачем при зверненні до суду пропущено строк позовної давності. Зокрема, за даними розрахунку, доданого до позовної заяви, позивачем нараховано борг у розмірі 11106,88 грон. за період з 01 квітня 2012 року по 31 січня 2020 року, що виходить за межі строків позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Крім того, відповідно до ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» саме виконавець зобов`язаний підготувати та укласти зі споживачем договір про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Тому обов`язок з укладення договору законом покладено як на споживача, так і на виконавця. Твердження позивача про перекладення власного обов`язку щодо укладення договору на відповідача є безпідставним.

Відповідач за адресою АДРЕСА_1 не отримувала договору, умовами якого було б передбачено здійснення оплати з послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, не утримувала пропозицій щодо укладення такого договору, не отримувала розрахунку та претензії щодо сплати платежів.

Тому нарахований борг є необґрунтованим, оскільки позивач жодних дій до моменту звернення до суду щодо їх сплати не вчиняв.

Позивачем не доведено факт порушення його прав.

Тому відповідач просила суд застосувати до позовних вимог наслідки пропуску строку позовної давності, у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Інших заяв або клопотань сторони суду не подавали.

Дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана обставина підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27 лютого 2020 року №202065540 (а.с. 24-25).

Також підтверджується довідкою КП «ЖЕО №2» від 14 лютого 2020 року №487, згідно якої місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано з 08 червня 2004 року за адресою: АДРЕСА_1 . Форма власності квартири – приватна, ОСОБА_1 - власник (а.с.13).

Договір про надання послуг сторонами не укладався, але одна сторона – КП «ЖЕО №2» надавала другій стороні – ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а відповідач такі послуги прийняла, від їх отримання не відмовлялась.

Таким чином судом встановлено, що між сторонами склались правовідносини з надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в яких одна сторона зобов`язана надавати другій стороні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а друга зобов`язана своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність договору з позивачем про надання житлово-комунальних послуг, оскільки відсутність договору не є підставою для несплати за надані послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статтею 1 якого унормовано, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, Постанові Великої палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 904/7183/17.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Нормою статті 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

За нормами ст. 68 ЖК України споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як передбачено п.5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на період з 01 квітня 2012 року по 31 січня 2020 року затверджено наступними актами:

рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради № 50 від 20 лютого 2008 року, яким КП «ЖЕО №2» було визначено виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та встановлено середні тарифи на них,

рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради № 68 від 04 квітня 2018 року, яким для КП «ЖЕО №2» встановлено перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, мінімально необхідний для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків та прибудинкових територій, періодичність та строки надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій окремо по кожному будинку.

Діючи в правовідносинах належним чином, відповідач мала оплачувати одержані нею послуги згідно затверджених тарифів.

Як встановлено судом, відповідач у період з 01 квітня 2012 року по 31 січня 2020 року отримані послуги в повному обсязі не оплачувала. У зв`язку з цим за цей період виникла заборгованість в сумі 7789 грн. 77 коп.

Дана сума заборгованості нарахована позивачем відповідно до тарифів, затверджених вказаними вище рішеннями виконавчого комітету Полтавської міської ради.

Належними та допустимими доказами не підтверджені посилання відповідача у відзиві на те, що такі послуги як освітлення місць загального користування і підвалів, обслуговування димовентиляційних каналів, дезінсекція, дератизація, прибирання прибудинкової території ніколи позивачем не надавались, а поточний ремонт здійснювався за рахунок мешканців будинку.

При цьому згідно ст.27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.

За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.

Таким чином законом визначено порядок підтвердження факту ненадання або неналежного надання комунальних послуг.

Такі акти-претензії відповідачем до матеріалів справи не додані.

На підставі викладеного суд виходить з того, що позивачем відповідачу надано послуги з утримання будинку, які відповідачем одержані, але не оплачені.

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про застосування позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином перебіг позовної давності у даних правовідносинах, що виникли між сторонами, розпочався з 01 лютого 2016 року, коли у відповідача виникла заборгованість за надані позивачем послуги.

Судом також встановлено, що КП «ЖЕО №2» 19 грудня 2019 року звернулось до Київського районного суду м.Полтави з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.

Згідно ч. 2 та ч.3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Зверненням позивача до суду 19 грудня 2019 року з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення боргу з відповідача, що підтверджується загальнодоступними даними на сайті «Судової влади», перебіг позовної давності перервався, після чого розпочався заново.

Судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

На цьому неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх постановах, в тому числі у постанові від 31 жовтня 2019 року у справі № 465/5138/15, провадження № 61-22490св18.

Ураховуючи те, що судовий захист на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому ЦПК України, перериває перебіг позовної давності.

Саме до цього зводиться правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14 та Верховного Суду у постанові від 23 травня 2018 року справі № 216/5756/15-ц (провадження № 16-13753св18).

Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи зазначені правила обчислення позовної давності, її переривання та правові висновки суду касаційної інстанції, а також враховуючи, що оплата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно, їх сплата носить періодичний характер, суд приходить до висновку про необхідність застосувати за заявою відповідача наслідки спливу позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за період з 01 лютого 2016 року по 18 грудня 2016 року включно, та стягнути з відповідача суму заборгованості за три роки до дня звернення позивача до суду із заявою про видачу судового наказу – за період з 19 грудня 2016 року.

За вказаний період заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій становить 4815,44 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов`язання, що виникло між сторонами, є грошовим. Тому на вимогу позивача відповідач зобов`язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Станом на 01 лютого 2020 року борг відповідача за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах строку позовної давності становить 4815 грн. 44 коп., 3% річних - 444 грн. 10 коп., компенсації інфляційних втрат підприємства - 1234 грн. 38 коп., що підтверджується наданим до справи розрахунком (а.с. 14-15).

На підставі викладеного суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги в розмірі 4815 грн. 44 коп., компенсації інфляційних втрат підприємства у розмірі 1234 грн. 38 коп. та 3% річних в розмірі 444 грн. 10 коп., а всього 6493 грн. 92 коп.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахуванням оплати судовим збором заяви про видачу судового наказу, витрати позивача на сплату судового збору склали 2102 грн.

Оскільки судом позов задоволено частково – на 58 відсотків, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1219 грн. 16 коп. на відшкодування понесених судових витрат пропорційно до задоволених відносно неї позовних вимог.

Всього з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 7713 грн. 08 коп.

Керуючись ст.ст. 259, 263 – 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради на поточний рахунок № НОМЕР_1 в Полтавському ГРУ АТ КБ «ПриватБанк», МФО 331401, на особовий рахунок № НОМЕР_2 заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 19 грудня 2016 року по 31 січня 2020 року в сумі 4815 грн. 44 коп., компенсацію інфляційних втрат підприємства в розмірі 1234 грн. 38 коп., 3 % річних в сумі 444 грн. 10 коп., на відшкодування понесених судових витрат – 1219 грн. 16 коп., а всього стягнути 7713 грн. 08 коп. (сім тисяч сімсот тринадцять гривень вісім копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради, місцезнаходження: м. Полтава, вул. Івана Мазепи, 30, код ЄДРПОУ 13961729,

відповідач – ОСОБА_1 , проживаюча: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Головуючий О.А.Самсонова