Рішення № 89187151, 13.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2020 року м. Київ №640/11748/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Октава Фінанс"

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

від 20.05.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Октава Фінанс" (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 36-В, код ЄДРПОУ 39628794) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві №0025751409 від 20 травня 2019 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що всупереч положенням п. 20.1.14 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснюючи фактичну перевірку відділення Фінансової установи, яка не є юридичною особою, є структурною одиницею відокремленого підрозділу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Октава Фінанс» та відкрите на балансі позивача, не надіслав позивачу письмовий запит щодо надання копій документів. При цьому, позивач зазначає, що усі запитувані документи були надані під час перевірки, підтвердженням чого є відсутність акта відмови у наданні документів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику учасників справи, надано відповідачам час для подання відзивів на позовну заяву.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував, з посиланням на підстави та порядок проведення фактичної перевірки та зазначивши, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у 04 квітня 2019 року було проведено фактичну перевірку Одеського відділення ТОВ «Фінансова компанія «Октава Фінанс», висновки якої було оформлено актом перевірки №387/15/26/РРО/39628794 від 08.04.2018 (далі - Акт перевірки). За результатами перевірки встановлено порушення ТОВ «Фінансова компанія Октава Фінанс», зокрема, вимог пункту 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

За результатами розгляду заперечень позивача на Акт перевірки, рішенням ГУ ДФС в Одеській області від 15.05.2019 №10396/10/15-32-14-06-05

На підставі Акта перевірки, в частині встановлених порушень, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2019 №0025751409 та застосовано до платника податків штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПКУ контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Як встановлено судом, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом за порушення позивачем приписів п. 85.2 ст. 84 Податкового кодексу України, згідно вимог якого, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п. 85.4 статті 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

При цьому, згідно пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Суд зазначає, що в даному випадку питання щодо правомірності проведення фактичної перевірки не є спірним, разом з тим, під час проведення такої перевірки позивачем, за висновками акту перевірки, було порушено приписи п. 85.2 т. 85 Податкового кодексу України та не надано контролюючому органу витребувані документи.

Позивач, наголошуючи на протиправності спірного податкового повідомлення-рішення зазначає, що податковим органом не було надіслано запит щодо надання копій документів.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що порядок надання платниками податків документів контролюючим органам саме під час перевірок врегульовано ст. 85 Податкового кодексу України.

Надання інформації та підтверджуючих її документів в інших випадках, тобто поза межами перевірки, підпадає під дію ст.73 Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд відхиляє доводи позивача відносно необхідності надсилання запиту про отримання запитуваних документів.

В той же час, слід звернути увагу, що Акт перевірки №387/15/26/РРО/39628794 від 08.04.2018, окрім посилання на п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України не містить конкретизації, яких саме документів на вимогу контролюючого органу не було надано позивачем, не зазначено які документи запитувались під час проведення перевірки та на яких підставах.

Суд зазначає, що мотивуючи вимогу про надання копій документів в рамках проведення перевірки фіскальний орган зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у порядку, встановленому саме ст. 85 Податкового кодексу України, що у протилежному випадку є порушенням з боку фіскального органу норми прямої дії ст.19 Конституції України.

Як зазначено судом вище, відповідно до п. 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Разом з тим, матеріали справи не містять копії акта, який засвідчує факт відмови позивача надати копії запитуваних документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу.

У позовній заяві, позивач наголошує на тому, що ним було надано запитувані контролюючим органом документи у повній мірі, разом з тим, у відзиві на позовну заяву, наданому відповідачем, останнім жодним чином не обґрунтовано правомірність оскаржуваного рішення, а лише наведено підстави та порядок проведення фактичної перевірки, проведення якої не є спірним питанням у даному випадку, а також зазначено, про реалізацію позивачем необлікованих товарів, що також не відноситься до змісту спірних правовідносин.

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішення до позивача застосовано штраф у розмірі 1020 гривень, тобто за повторне вчинення правопорушення у вигляді ненадання платником податків первинних документів, проте, матеріали справи також не містять доказів того, що до позивача вже застосовувались санкції на підставі вказаної статті у розмірі 510 грн., що давало б право контролюючому органу застосувати до позивача штрафні санкції у максимальному розмірі, як власне і не надано суду доказів ненадання витребуваних відповідачем документів, про що зазначено судом вище.

Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву доводи, жодним чином не доводять факт порушення позивачем приписів п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, аргументи відповідача, наведені у відзиві не стосуються суті спірних правовідносин щодо надання витребуваних контролюючим органом документів під час проведення фактичної перевірки Одеського відділення ТОВ "Фінансова компанія Октава Фінанс".

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності та не надано суду доказів, які б свідчили про ненадання позивачем запитуваних контролюючим органом документів та порушення ним приписів п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати з відповідача.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Октава Фінанс" (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 36-В, код ЄДРПОУ 39628794) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві №0025751409 від 20 травня 2019 року.

4. Стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Октава Фінанс" (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 36-В, код ЄДРПОУ 39628794) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Суддя Вєкуа Н.Г.