Рішення № 89187068, 12.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2020 року м. Київ № 640/3640/20

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправними дій, скасування постанов,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (відповідач, Дніпровський РВДВ у м. Києві), в якому просить:

- визнати протиправними дії Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві щодо винесення незаконних постанов - протиправними;

- визнати протиправними та скасувати постанови Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві про відкриття виконавчого провадження № 60843933 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення виконавчого збору, про накладення арешту на майно боржника, про накладення арешту на кошти боржника.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на дату подання даного позову сума недоїмки згідно з вимогою податкового органу є неузгодженою, а отже прийняті відповідачем спірні постанови в рамках виконавчого провадження № 60843933 є протиправними, оскільки виконавчою службою прийнято до виконання виконавчий документ, який не набрав законної сили.

На дату ухвалення рішення жодної заяви по суті відповідач не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та пояснення третьої особи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято вимогу про сплату боргу від 15.05.2019 № Ф-38808-17, відповідно до якої за ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафу та пені в розмірі 21 734,90 гривень.

На підставі вказаної вимоги головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження постановою від 10.12.2019 ВП № 60843933.

Враховуючи ліквідацію Головного територіального управління юстиції у м. Києві дане виконавче провадження передано постановою від 10.01.2020 у Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

У подальшому в рамках вказаного виконавчого провадження прийнято постанови від 23.01.2020 про стягнення з боржника витрат на виконавче провадження, про стягнення виконавчого збору, про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464-VI.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Згідно з частиною п`ятою статті 25 Закону № 2464-VI вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, який, у разі його невиконання та не оскарження у судовому порядку орган доходів і зборів зобов`язаний законом надіслати до підрозділу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України № 1124 від 09.12.2015 затверджено Порядок розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на рішення про нарахування пені та накладення штрафу.

Відповідно до п. 2 розділу IV Розгляд скарг згаданого порядку Скарга на вимоги та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу подана з дотриманням порядку і строків, визначених пунктом 3 розділу II та пунктом 1. розділу IІІ цього Порядку, зупиняє строки їх сплати до винесення рішення контролюючим органом вищого рівня або дня набрання судовим рішенням законної сили.

Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до дня набрання рішенням суду законної сили в разі оскарження платником вимоги, якщо накладення фінансових санкцій пов`язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Разом з тим, з матеріалів справи установлено, що податкова вимога від 15.05.2019 № Ф-38808-17 оскаржена в адміністративному порядку відповідно до направленої до податкового органу скарги від 13.06.2019, отриманої останнім 14.06.2019 згідно з відомостями із зворотного поштового повідомлення про вручення.

Рішенням від 15.07.2019 № 32795/6/99-99-11-05-02-26 ДФС України скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) залишено без змін.

Згідно з роздруківки з офіційного сайту «Укрпошти» відстежень поштових відправлень убачається, що вказане рішення отримано позивачем 01.08.2019.

Ураховуючи незгоду з прийнятим рішенням податкового органу позивач оскаржив спірну податкову вимогу в судовому порядку, відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2019 відкрито провадження у справі № 640/14934/19 про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу.

При цьому, згідно з матеріалів справи убачається, що також підтверджується відомостями з КП «Діловодство спеціалізованого суду» та з Єдиного державного реєстру судових рішень, що на даний час вказана справа не розглянута. Отже спірна вимога про сплату боргу не є узгодженою, не набула статусу чинного виконавчого документу, та ГУ ДФС у м. Києві не мало законних підстав направляти її до підрозділу державної виконавчої служби.

При цьому слід наголосити, що оскарження в судовому порядку спірної вимоги здійснено позивачем з дотриманням строків з моменту закінчення адміністративного оскарження, а отже, підстав для примусового виконання вказаної вимоги немає.

Крім цього, слід зауважити, що податковим органом вказано дату набрання законної сили вказаної податкової вимоги 19.11.2019, разом з тим, вказана дата, враховуючи висновки суду, є непідтвердженою.

Статтею 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 статті 13 Закону № 1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5, 7 статті 26 Закону № 1404-VIIІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Статтею 3 Закону №1404-VIIІ визначено, що примусовому виконанню підлягають, зокрема, рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Відповідно до ст. 25 Закону України Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Таким чином, вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню відповідно до вимог Закону № 1404-VIII.

Зважаючи на попередні висновки, оскільки виконавчий документ, а саме податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 № Ф-38808-17 є неузгодженою, оскільки оскаржується боржником у судовому порядку, відтак, постанова про відкриття виконавчого провадження від 10.12.2019 ВП № 60843933 є такою, що винесена передчасно та підлягає скасуванню судом.

Також, з метою захисту прав позивача за умови скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.12.2019 ВП № 60843933, суд вважає за необхідне задовольнити заявлені позовні вимоги про визнання протиправними та скасування постанов від 23.01.2020 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення виконавчого збору, про накладення арешту на майно боржника, про накладення арешту на кошти боржника.

Водночас, у суду відсутні підстави для визнання дій відповідача протиправними та визнання протиправними спірні постанови, оскільки на момент винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, державному виконавцю податковим органом надано вимогу з відміткою щодо її узгодження та набранням законної сили, тому відповідач діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною четвертою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 241, 244, 246, 255, 257, 262, 287, 295-297 КАС України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дії, скасування постанов задовольнити частково.

2. Скасувати постанови Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві про відкриття виконавчого провадження від 10.12.2019 № 60843933 та постанов від 23.01.2020 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення виконавчого збору, про накладення арешту на майно боржника, про накладення арешту на кошти боржника.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (адреса: 02094, м. Київ, вул. Краківська, 20, код ЄДРПОУ 35011660)

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 287, 295- 297 КАС України із урахуванням п. 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко