Ухвала суду № 89187065, 12.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

12 травня 2020 року м. Київ № 640/19665/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) заяву позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2020 в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 доКиївського міського військового комісаріатупро визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити діїВ С Т А Н О В И В:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2020 у справі №640/19665/19 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. А саме, визнано бездіяльність Київського міського військового комісаріату щодо складання та надання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» протиправною. Зобов`язано Київський міський військовий комісаріат скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу», з розміром грошового забезпечення за посадою з переліку посад в додатку до зазначеної Постанови від 19.10.2016 №718 («Співвідношення між посадами окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу, які займають керівні посади, та групами оплати праці на посадах державної служби»), що за своїми класифікаційними характеристиками прирівнюється до посади, з якої був звільнений ОСОБА_1 .

30.03.2020 на виконання цього рішення суду видано виконавчий лист.

Між тим, до суду від позивача надійшла заява від 21.04.2020 щодо розгляду питання про зобов`язання Київського міського військового комісаріату подати звіт про виконання рішення суду від 14.02.2020 у справі №640/19665/19. Дана заява мотивована тим, що рішення суду у справі №640/19665/19 набрало законної сили, однак досі не виконано.

Вирішуючи подану заяву, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком. Питання про застосування штрафу до керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення вирішується судом лише за результатами розгляду звіт про виконання судового рішення.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine) №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine) №1811/06 від 19.02.2009).

Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом

Слід зауважити, що судовий контроль не встановлювався при ухваленні рішення від 14.02.2020 у справі №640/19665/19.

Водночас, суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав виконавчий лист на примусове виконання рішення суду від 14.02.2020. При цьому, доказів пред`явлення такого виконавчого листа в порядку примусового виконання до органу державної виконавчої служби позивачем до суду не надано.

У зв`язку з цим, з наявних у справі матеріалів судом наразі не вбачається, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату.

Враховуючи викладене, суд наразі не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про зобов`язання Київського міського військового комісаріату подати звіт про виконання рішення суду від 14.02.2020 у справі №640/19665/19.

Керуючись ст.ст. 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про зобов`язання Київського міського військового комісаріату подати звіт про виконання рішення суду від 14.02.2020 у справі №640/19665/19.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку, встановленому ст.ст. 295 - 297 цього Кодексу.

Суддя Т.О. Скочок