Рішення № 89186990, 13.05.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 року справа № 580/844/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тимошенко В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача Черкаський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

11 березня 2020 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) із позовною заявою до Міністерства оборони України (03167, м. Київ, прос. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022, в якій просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача (пункт 25 протоколу №177 від 13.12.2019) про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

2) зобов`язати відповідача призначити позивачу одноразову грошову допомогу, як особі з інвалідністю другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у відповідності до ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 та здійснити її виплату.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу 22.04.2019 встановлено ІІ групу інвалідності, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕС. Позивач зазначив, що відповідно до ст. 16 Закону №2011-XII та постанови КМУ від 25.12.2013 №975, позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги, а днем виникнення такого права є дата, встановлення позивачу ІІ групи інвалідності. З метою реалізації такого права, позивач звернувся до Черкаського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, однак за результатами розгляду заяви отримав відмову, викладену в протоколі від 13.12.2019 №177. Вказане рішення вважає протиправним та таким, що суперечить законодавству України.

Ухвалою суду від 16.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі на підставі даного позову, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача Черкаський обласний військовий комісаріат.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив в якому заперечив проти задоволення позову в повному обсязі.

Представник третьої особи також надав суду відзив, в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Розгляд справи по суті відповідно до ч. 3 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі та проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

ОСОБА_1 в період з 1977 року по 11 квітня 1979 року проходив строкову військову службу в Збройних силах Радянського Союзу. З 11.04.1979 по 30.04.1987 продовжив військову службу на посаді фельдшера у військовому званні «прапорщик».

В період з 05.01.1990 по 18.04.1990 призивався на спеціальні збори під час яких приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З висновку обласної спец. ЛКК м. Черкаси №14 від 03.04.2006 по встановленню причинного зв`язку захворювання з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, вбачається, що захворювання позивача , пов`язано з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

31.08.2006 під час первинного огляду органами МСЕК позивача визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серія 5 ЧК № 091471 від 31.08.2006.

В 2006 році позивач отримав одноразову компенсацію, як особа, яка стала інвалідом ІІІ групи внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС в сумі 189,60 грн.

22.04.2019 під час повторного огляду органами МСЕК позивача визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12 ААБ № 135943 від 22.04.2019.

З метою реалізації соціального правового захисту військовослужбовців, передбаченого Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивач звернувся із заявою до Черкаського обласного військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.

Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення від 12.12.2019 № 177, яким відмовили ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, мотивуючи відмову тим, що первісно ним отримано III групу інвалідності 31.08.2006, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а відтак сплив дворічний термін після встановлення первинної групи. Крім того, в даному рішенні зазначено, що заявник не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення інвалідності не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Вважаючи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги протиправною, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи справу по суті суд зазначає таке.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно ч.9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- Порядок № 975).

Пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331; допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: <…> у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи.

Вперше групу інвалідності (ІІІ) позивачу було встановлено 21.08.2006, а отже до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги - у серпні 2006 року.

Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) передбачено, що військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов`язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом "б" пункту 6 Умов державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488 (далі - Постанова № 488), встановлено, що НАСК "Оранта" виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Отже, позивач у зв`язку із встановленням йому у 2006 році ІІІ групи інвалідності набув право на отримання страхової суми за державним обов`язковим особистим страхуванням на умовах, визначених Постановою №488.

У свою чергу, як зазначив Верховний Суд у постанові від 22 березня 2018 року у справі № 278/307/17 "обов`язкове особисте державне страхування" та "одноразова грошова допомога" є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Як зазначалося, позивачу у 2019 році було встановлено вищу групу інвалідності (ІІ), у зв`язку із чим останній вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.

Проте, відповідно до ч.6 статті 16 Закону № 2011-XII (у редакції чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Оскільки позивача звільнено зі строкової військової служби 30.04.1987, а другу групу інвалідності встановлено 22.04.2019, тобто після спливу трьох місяців від дня звільнення, то права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону № 2011-XII у нього немає.

Аналогічну позицію висловлено судовою палатою для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 26 червня 2018 року по справі №750/5074/17. У цій же справі Верховний Суд відійшов від своїх попередніх позицій про те, що військовослужбовці строкової військової служби мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у разі встановленні їм інвалідності, незалежно від часу її настання.

Обставини того, що позивачу у справі №750/5074/17 інвалідність була встановлена до 2014 року жодним чином не свідчить про те, що висновки судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду не можуть застосовані до спірних правовідносин.

Не зважаючи на викладене, норми чинного законодавства все ж передбачають механізм отримання військовослужбовцем одноразової грошової допомоги у разі встановлення вищої групи інвалідності.

Так, відповідно до ч.4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ (у редакції чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Аналогічні положення містяться й у пункті 8 Порядку №975.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у разі встановлення вищої групи інвалідності може виникнути у військовослужбовця лише у випадку, коли від первинного встановлення інвалідності до моменту її підвищення минуло не більше двох років.

Як зазначалося, вперше позивачу інвалідність ІІІ групи було встановлено у 2006 році, а інвалідність ІІ групи - у 2019 році, тобто минуло значно більше ніж два роки, а тому права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі відповідно до ч.4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ позивач також не має.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 241-245, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складене 13.05.2020.

Суддя В.П. Тимошенко