Рішення № 89186601, 12.05.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

12 травня 2020 р. № 520/3411/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Панченко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині невиплати заборгованості по пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 на загальну суму 290554,89 грн. - протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , заборгованість по пенсії на загальну суму 290554,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він пенсіонер, у зв`язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в місці його постійного проживання був вимушений переїхати до м.Харкова, отримав довідку внутрішньо переміщеної особи та став на пенсійний облік в Ізюмському відділі обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Проте, відповідач у період з 16.07.2016 по 31.10.2019 не виплачував пенсію позивачу, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, зазначивши, що виплату буде проведено на умовах окремого порядку. Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують її право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, на виконання ухвали суду, 06.05.2020 року надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що суми пенсії, які не виплачено за минулий період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та може бути виплачено органом, що здійснює пенсійні виплати на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , громадянин України, пенсіонер, якому призначено пенсію згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-VІ від 09.07.2003.

У зв`язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції у м.Макіївка Донецької області позивач був вимушений покинути своє постійне місце проживання і переїхати на підконтрольну Україні територію до міста Ізюм.

Пенсійну справу прийнято на облік з управління Пенсійного фонду України у м.Краматорськ Донецької області, де пенсія була виплачена по 31.01.2015. Виплату пенсії призупинено за попереднім місцем отримання пенсії з 01.02.2015 року.

В липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Ізюмського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про взяття на облік та поновлення виплати пенсії.

З 01.11.2019 року позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсійні виплати в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.

В січні 2020 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з адвокатським запитом, в якому просив відповідача надати відповідь про причини та підстави невиплати пенсії ОСОБА_1 та інформацію про періоди та суми недоотриманої пенсії.

Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 07.02.2020 №816/02.10-20 на адвокатський запит, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні з 01.11.2019 року як переміщена особа з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Пенсійну справу прийнято на облік з управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області, де пенсія була виплачена по 31.01.2015 року згідно супровідного листа від 29.07.2019 №12994/03/34. Виплату пенсії призупинено за попереднім місцем отримання пенсій з 01.02.2015. Причина припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання в пенсійній справі не зазначена.

Заборгованість з пенсії за минулий період з 16.07.2016 по 31.10.2019 рік в сумі 290554, 89 грн. обліковано згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (із змінами, внесеними постановою КМУ від 21.08.2019 №788) та може бути виплачено на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати пенсії, позивач звернувся до суду для захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі по тексту - Закон №1058-IV).

Відповідно до положень ч.3 ст.4 Закону №1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Питання виплати пенсій врегульовані положеннями ст.47 Закону №1058-IV, якою визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд зазначає, що вищезазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

З поданих до суду матеріалів справи та з доводів сторін вбачається, що пенсійний орган не посилається у своїх доводах на рішення територіальних органів Пенсійного фонду або рішення суду про припинення виплати пенсії позивачу з підстав визначених законом.

Як встановлено судом, Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області нарахувало, проте не здійснило виплату пенсії позивача за період з 16.07.2016 по 31.10.2019 року.

Відповідач не заперечує, що з боку пенсійного фонду існує заборгованість з пенсійних виплат перед позивачем в сумі 290554,89 грн. за період з 16.07.2016 по 31.10.2019. Управлінням встановлений період та сума недоотриманої пенсії, пенсія нарахована, але не виплачена.

Таким чином, відповідач бере на себе зобов`язання по виплаті недоотриманої пенсії за той період, коли позивач перебував на обліку в іншому територіальному органі Пенсійного фонду, а саме в Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області.

Також представником відповідача вказано, що виплата сум пенсії за минулий період, провадитиметься відповідно до Порядку, визначеного постановою Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в п.1 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 05.11.2014 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509 (Офіційний вісник України, 2014 р., №81, ст. 2296).

Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності рішення уповноваженого органу як підставу припинення виплати пенсії та доказів на підтвердження виплати пенсії позивачу за спірний період.

Аналогічну правову позицію було висловлено Верховним Судом у рішенні по справі №229/3123/17 від 27.02.2018 (провадження №К/9901/1358/17).

Як свідчить аналіз положень Закону №1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст.49 цього Закону.

Суд також зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачена діючим законодавством. Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном.

У свою чергу, перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки на умовах передбачених законом і повинно переслідувати легітимну мету.

Втім, відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів для припинення виплати пенсії позивачу, тому суд вважає таке втручання невиправданим з урахуванням вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що право на пенсію за віком має кожний громадянин України похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач вчинив протиправну бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 16.07.2016 по 31.10.2019 року в сумі 290554,89 грн.

Разом з тим, суд вважає, що з метою відновлення порушеного права та ефективного захисту позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 нараховану пенсію за віком за період з 16.07.2016 по 31.10.2019 року в сумі 290554,89 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення пенсії за один місяць.

Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору ухвалою харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.243, 246, 255, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині невиплати заборгованості по пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 на загальну суму 290554,89 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , заборгованість по пенсії на загальну суму 290554 (двісті дев`яносто тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 89 коп.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), у межах суми стягнення за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Панченко