Рішення № 89186433, 13.05.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 травня 2020 року м. Рівне №460/2395/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов`язання вчинення певних дій.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд зобов`язати відповідача перерахувати та виплачувати пенсію з 13.12.2018 у розмірі 90 відсотків заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Запорізької області від 13.03.2020 №18-173 вих 20, без обмеження її максимальним розміром а нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків перерахунку та виплати пенсії з урахуванням раніше проведених виплат.

Заяви по суті справи.

В обґрунтування позову зазначає, що з 2006 року позивачу призначена пенсія за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ в розмірі 90 % від суми заробітної плати без обмеження її максимальним розміром. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури та, зокрема, підвищена заробітна плата за аналогічною посадою, з якої позивач був звільнений. З метою перерахунку раніше призначеної пенсії, позивачем отримана довідка прокуратури Запорізької області про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії, від 13.03.2020 №18-173 вих-20. В подальшому, позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою, у якій, покликаючись на рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019, просив провести перерахунок його пенсії на підставі даної довідки. Проте, відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії з тих підстав, що відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів», зміна розміру посадових окладів працівників прокуратури не є підставою для перерахунку пенсії, а такий перерахунок проводиться лише для тих, у кого змінені розміри посадових окладів. Позивач вважає законним своє право на перерахунок. Тому, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, - 13 грудня 2019 року. Натомість, з 13 грудня 2019 року підлягає застосуванню частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» у первинній редакції. Тому, призначені працівникам прокуратури пенсії можуть перераховуватися лише у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури за аналогічними посадами після 13 грудня 2019 року. При цьому, відповідач зазначив, що пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці прокурорів» від 11 грудня 2019 року № 1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що визначені Законом України «Про прокуратуру». Враховуючи викладене, у позивача відсутнє право на перерахунок пенсії за вислугу років на підставі поданої довідки, оскільки перерахунок пенсії проводиться у разі зміни розмірів посадових окладів для працівників прокуратури після 13 грудня 2019 року. Тому, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 27.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

31 січня 2020 року прокуратурою Запорізької області позивачу видана довідка про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, за № 18-173вих-20, згідно з якою розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 6 вересня 2017 року за відповідною (прирівняною) посадою начальника відділу прокуратури Запорізької області становить 37723 грн.

17 лютого 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою.

24 лютого 2020 року відповідачем надана відповідь, в якій позивач вказав, що Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами, визнані неконституційними. Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці прокурорів» від 11 грудня 2019 року № 1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що визначені Законом України «Про прокуратуру» (а.с.11).

Вважаючи порушеним своє право на перерахунок пенсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Станом на час призначення позивачу пенсії (2006) питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-XII у відповідній редакції (далі - Закон № 1789).

Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону №1789-XII, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Згідно з частиною дванадцятою статті 50-1 Закону №1789-XII обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Відповідно до частини сімнадцятої статті 50-1 Закону №1789-XII призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

В подальшому до статті 50-1 Закону № 1789-XII вносились зміни, зокрема, в частині відсоткового розміру пенсії за вислугу років, яка призначалася прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права. Разом з тим, положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам змін не зазнали (змінилась лише нумерація частин цієї статті).

Проте, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі - Закон № 76), який набрав чинності 1 січня 2015 року, частина вісімнадцята статті 50-1 Закону №1789-XII викладена у наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України». При цьому, на виконання законодавчих змін жодного нормативно-правового акта прийнято не було.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон №1697-VІІ) та втратив чинність Закон №1789-XII, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачала чинність з 15 грудня 2015 року.

Так, Закон №1697-VІІ, в редакції чинній, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, не містив аналогічної норми, яка б визначала умови та порядок перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ (в редакції Закону № 76), умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, рішенням Другого Сенату Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України визнано такими, що не відповідає Конституції України.

Конституційний Суд України у вказаному рішенні встановив, що: частина двадцята статті 86 Закону № 1697 зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Конституційний Суд України також дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України.

Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно зі статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп в справі № 3/690-97 Конституційний Суд України зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

У рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 в справі № 1-45/2010 за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 січня 2019 року у справі № 820/2462/17, від 19 листопада 2018 року у справі № 755/4893/18 (755/18431/15-а), від 15 травня 2019 у в справі № 640/20317/16а, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ зі змінами, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 7-р(II)/2019, як це визначено статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», тобто з 13 грудня 2019 року.

Відтак, з 13 грудня 2019 року Закон №1697-VІІ не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Так, судом встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» від 30.08.2017 №657 (далі, - Постанова КМУ №657), яка набрала чинності 06.09.2017, затверджено у новій редакції схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, що призвело до підвищення заробітної плати прокурорських працівників.

Враховуючи те, що Постанова КМУ №657 є нормою тривалої дії, чинною на час звернення позивача за перерахунком пенсії, то суд вважає, що остання підлягає застосуванню до спірних правовідносин, позаяк є обставиною, що потягнула за собою зміну розміру пенсії працівників прокуратури і є обґрунтованою підставою для проведення позивачу перерахунку пенсії за вислугу років у зв`язку з збільшенням заробітної плати прокурорів.

Так, за змістом довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій № 18-173вих-20, виданої 31 січня 2020 року прокуратурою Запорізької області, підвищення заробітної плати за відповідною (прирівняною) посадою позивача відбулося 6 вересня 2017 року, та з урахуванням усіх складових становить 37723 грн. Вказана довідка була долучена позивачем до заяви про перерахунок пенсії від 27 лютого 2020 року.

Проте, відповідачем не здійснений перерахунок пенсії позивача. Більше того, відповідач взагалі заперечує право позивача на такий перерахунок.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність протиправної поведінки суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яка виразилась у відмові здійснити перерахунок пенсії позивача.

При цьому, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів», яка набула чинності 16 січня 2020 року та згідно з якою були підвищені розміри посадових окладів працівників органів прокуратури України, суд до уваги не бере, оскільки позивач в обґрунтування свої вимоги не покликається на вказаний нормативно-правовий акт. Більше того, пунктом 7 такої постанови установлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру». Тобто, постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 не може бути застосована для перерахунку пенсії працівникам прокуратури.

Частиною другою статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики Європейського Суду з прав людини як джерела права.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій міжнародній нормі.

Відповідно до параграфу 47 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року в справі «Корецький та інші проти України», щоб положення національного закону відповідали цим вимогам (бути доступний для конкретної особи і сформульований з достатньою чіткістю), він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно закон має достатньо чітко визначати межі такої дискреції та порядок її реалізації. Ступінь необхідної чіткості національного законодавства - яке безумовно не може передбачити всі можливі випадки - значною мірою залежить від того, яке саме питання розглядається, від сфери, яку це законодавство регулює, та від числа та статусу осіб, яких воно стосується («Маестрі проти Італії»).

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та прийняти рішення про визнання протиправними дій відповідача та про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697 в первинній редакції, на підставі довідки прокуратури Запорізької області від 31 січня 2020 року № 18-173вих-20 в розмірі 90 % місячної заробітної плати, з урахуванням раніше отриманих сум.

При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям таким органом виконавчої влади певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 березня 2019 року в справі № 817/498/17 (№ К/9901/44445/18).

Вирішуючи вимоги позивача в частині строку, з якого належить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, а також виплати перерахованої пенсії, то суд зазначає таке.

З 13 грудня 2019 року частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ застосовується в первинній редакції, згідно з якою перерахунок призначених працівникам прокуратури пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

У справі, що розглядається, право на перерахунок пенсії виникло в позивача у зв`язку зі збільшенням розмірів посадових окладів працівників органів прокуратури на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», яка набрала чинності 6 вересня 2017 року.

Дане право не було реалізованим у зв`язку з відсутністю визначених Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених пенсій, як було регламентовано частиною двадцятою статті 86 Закону №1697-VІІ до прийняття рішення Конституційного Суду.

Однак, суд зазначає, що у пункті 2 резолютивної частини Рішення № 7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до п.3 резолютивної частини Рішення № 7-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України установив відповідний порядок його виконання, який не передбачає необхідності визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 ухвалено 13.12.2019.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься в статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII.

Отже, Закон №1697-VII з 13.12.2019 не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.

Оскільки, Рішення Конституційного Судом України прийнято 13.12.2019, то саме з 13.12.2019 право, яке позивач має на перерахунок пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», може бути реалізованим.

Тобто, перерахунок пенсії позивача належить здійснити з 13 грудня 2019 року.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов`язання перерахувати та виплачувати пенсію з 13.12.2018 по 12 грудня 2019 року не підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату перерахованої пенсії без обмеження максимального розміру, суд зазначає, що спірні правовідносини сторін, які є предметом судового розгляду в даній справі, виникли не у зв`язку з обмеженням відповідачем максимального розміру пенсії позивача. Відтак, така позовна вимога є передчасною, адже судовому захисту підлягає порушене, а не ілюзорне право.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, судовому захисту підлягає лише дійсне порушене право. Задоволення позовних вимог на майбутнє не допускається.

З урахуванням наведеного, судом не встановлено підстав для зобов`язання відповідача провести виплату пенсії без обмеження її граничного розміру, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків перерахунку та виплати пенсії, суд зазначає наступне.

У статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Аналогічні положення за змістом наведені у пункті 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159, який прийнятий з метою реалізації зазначеного Закону.

Тобто, в даному випадку компенсація втрати частини доходів провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати пенсії, нарахованих заявнику за період починаючи з 13 грудня 2019 року (дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення №7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року).

Враховуючи, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 26 березня 2020 року, а підстави для перерахунку раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 виникли з 13 грудня 2019 року, то позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати компенсацію втрати частини доходів з 13.12.2018 є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, так як відсутній факт затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов`язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Таким чином, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

В даному ж випадку, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення, наголошуючи при цьому, що, відповідно до частин другої, третьої статті 14, статті 370 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

При зверненні до суду з даним позовом, позивачем сплачена сума судового збору у сумі 840 грн. 80 коп. згідно з квитанціями від 13.03.2020 та від 15.04.2020, оригінали яких знаходяться в матеріалах справи. Таким чином, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вулиця Короленка, 7, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Запорізької області від 31 січня 2020 року № 18-173вих-20 в розмірі 90 % місячної заробітної плати, з урахуванням раніше отриманих сум.

У задоволені позовної вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 13.12.2018 по 12.12.2019, виплату перерахованої пенсії без обмеження граничного розміру та нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків перерахунку та виплати пенсії - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 (сорок) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

02.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України доповнено пунктом 3, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складений 13 травня 2020 року.

Суддя Недашківська К.М.