Рішення № 89185716, 12.05.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2881/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Захід-Агроінвест» до приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Захід-Агроінвест» (далі - ПП «Захід-Агроінвест», позивач) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича (далі - приватний виконавець, відповідач) з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди виконавця від 23.02.2020, винесену відповідачем в межах виконавчого провадження №60992663.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельниченко К.П. 16.01.2020 відкрив виконавче провадження №60992663 на примусове виконання наказу господарського суду Тернопільської області №921/606/19 від 26.12.2019. Цей виконавчий документ ухвалою господарського суду Тернопільської області від 17.01.2020 у справі №921/606/19 суд визнав таким, що не підлягає виконанню. Ухвала від 17.01.2020 доведена до відома приватного виконавця Мельниченка К.П. шляхом скерування на його електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1; ця адреса електронної пошти приватного виконавця визначена як його офіційна поштова скринька серед його реквізитів на офіційному сайті Міністерства юстиції України 17.01.2020. Ухвала господарського суду Тернопільської області від 17.01.2020 залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2020.

Позивач також звертає увагу суду на те, що на час винесення оскарженої постанови приватного виконавця від 23.02.2020 про стягнення з боржника основної винагороди виконавця виконавче провадження №60992663 було зупинено на підставі постанови відповідача від 23.01.2020.

Крім того, позивач покликається на те, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 19 «Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643. Цими нормами визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Просить врахувати висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права, викладені в постанові від 03.03.2020 у справі №260/801/19, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18.

При вирішенні питання щодо юрисдикції цього спору суд керується правовим висновком Великої Палати Верховного Суду (викладений в постановах від 11.09.2019 у справі №925/138/18, від 07.02.2019 у справі №927/769/16) про те, що судове оскарження рішення, дії чи бездіяльності приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору (основної винагороди) та/або витрат на проведення виконавчих дій здійснюється в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, суд якої юрисдикції видав виконавчий документ.

Суд на стадії відкриття провадження ухвалою від 28.04.2020 (а.с.57-59) визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом та поновив такий, призначив справу до розгляду в порядку спрощеного провадження. З огляду на визначення КАС України справ цієї категорії терміновими судові виклики та копії процесуальних документів скеровано учасникам справи електронною поштою на їх офіційні адреси (відповідачу - на адресу, вказану в Єдиному реєстрі приватних виконавців України, що публікується на сайті Міністерства юстиції України, а.с.63). Учасники справи отримали надіслані судом процесуальні документи 29.04.2020 (відповідач - також копію позовної заяви з додатками), що підтвердили у встановленому КАС України порядку (а.с.61-62, 66-67). Представник позивача подав суду заяву, повідомив, що повністю підтримує позовні вимоги, просить справу розглянути без його участі з огляду на запроваджений Урядом карантин через епідемію гострого респіраторного захворювання, спричиненого короновірусом COVID-19. Відповідач відзиву на позов чи клопотань процесуального характеру до суду не надіслав. Оскільки стаття 287 КАС України встановлює десятиденний строк для розгляду цієї категорії термінових справ, а відповідач впродовж дванадцяти днів не скерував суду відзиву на позов чи повідомлення про наявність поважних причин, що перешкоджають йому підготувати відзив, суд розглядає справу без участі представників сторін на підставі наявних матеріалів.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

26.12.2019 господарський суд Тернопільської області видав наказ на виконання рішення від 11.11.2019 у справі № 921/606/19 про стягнення з приватного підприємства «Захід-Агроінвест» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Борщівська аграрна компанія» - 4712731,65 грн. заборгованості за поставлений товар, 459781,85 грн. пені, 942546,33 грн. штрафу, 40284,17 грн. 3% річних та 92330,16 грн. судового збору.

26.12.2019 Західний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження у справі №921/606/19 (а.с.20-22) за апеляційною скаргою ПП «Захід-Агроінвест» на рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.11.2019 у справі №921/606/19.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09.01.2020 у справі 921/606/19 (а.с.15-17) прийнято до розгляду заяву ПП «Захід-Агроінвест» про визнання виконавчого документа, виданого 26.12.2019 у справі № 921/606/19 таким, що не підлягає виконанню. Пунктом 4 резолютивної частини цієї ухвали заборонено органам державної виконавчої служби (державним виконавцям) за місцезнаходженням боржника - ПП «Захід-Агроінвест», код 32865702 (вул. Богданівська, будинок 15А, Личаківський район, м. Львів), за місцезнаходженням його майна (вул. Загребельна, буд.5, м. Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область) та приватним виконавцям Тернопільської та Львівської областей приймати до виконання наказ господарського суду Тернопільської області від 26.12.2019 про примусове виконання рішення у справі №921/606/19; у разі, якщо цей виконавчий документ прийнято до виконання - зупинити його виконання до розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

16.01.2020 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельниченко Костянтин Павлович відкрив виконавче провадження № 60992663 на примусове виконання наказу господарського суду Тернопільської області № 921/606/19 від 26.12.2019 (а.с.9-10).

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 17.01.2020 (а.с.23-28), що набрала законної сили 17.01.2020, наказ № 921/606/19 від 26.12.2019 визнано таким, що не підлягає виконанню, - як такий, що виданий судом помилково. Ухвала мотивована тим, що цей наказ виданий судом помилково, оскільки рішення суду від 11.11.2019 у справі №921/606/19 не набрало законної сили. Ця ухвала доведена до відома приватного виконавця Мельниченка К.П. шляхом надсилання її копії 17.01.2020 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса електронної пошти Мельниченка К.П. , вказана в Єдиному реєстрі приватних виконавців України, розміщеному на сайті Міністерства юстиції України; а.с.18), а також поштовим відправленням 17.01.2020 (а.с.19). Ухвала господарського суду Тернопільської області від 17.01.2020 оскаржувалася в апеляційному порядку та 29.01.2020 залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду (а.с.29-34).

Приватний виконавець Мельниченко К.П. одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.01.2019 ВП № 60992663 виніс постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16.01.2019 ВП № 60992663, якою визначив за необхідне стягнути з боржника ПП «Захід-Агроінвест» витрати виконавчого провадження у розмірі 624764,42 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 у справі №380/1032/20 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88173086), що 24.03.2020 набрало законної сили, позов приватного підприємства «Захід-Агроінвест» до приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову від 16.01.2020 ВП № 60992663 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 624764,42 грн.

В межах виконавчого провадження № 60992663 приватний виконавець стягнув з ПП «Захід-Агроінвест» кошти на загальну суму 1470860,43 грн., що підтверджується виписками по рахунках в банках від 17.01.2020 та 21.01.2020 (а.с.39-40).

23.01.2020 приватний виконавець виніс постанову про зупинення виконавчого провадження (а.с.11).

23.02.2020 приватний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди (а.с.13-14), керуючись ст.3, ч.3 ст.40, ст.45 Закону України «Про виконавче провадження» вирішив за примусове виконання рішення суду стягнути з ПП «Захід-Агроінвест» 624764,42 грн. основної винагороди приватного виконавця (10% від суми стягнення, визначеної в наказі господарського суду Тернопільської області від 26.12.2019).

Приватний виконавець Мельниченко К.П. звернувся до господарського суду Львівської області у справі про банкрутство ПП «Захід-Агроінвест» із заявою від 07.04.2020 № 60992663-1 про визнання кредиторських грошових вимог (а.с. 43-45), в якій повідомив, що станом на день подання цієї заяви до суду він стягнув з ПП «Захід-Агроінвест» 147459,11 грн. основної винагороди, борг перед приватним виконавцем по виплаті його винагороди становить 477308,31 грн. (624767,42-147459,11).

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права та міркуваннями щодо їх застосування:

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), а також Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», що визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус, передбачено, що діяльність приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; обов`язковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Частиною 2 вказаної норми передбачено, що приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

За заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону (пункт 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ).

Відповідно до частини сьомої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною першою ст.31 Закону № 1403-VIII визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Крім того, відповідно до частин другої, третьої та четвертої вказаної норми винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною п`ятою статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста ст.31 Закону №1403-VIII).

Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» (далі - Порядок № 643).

Відповідно до пункту 19 Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Суд касаційної інстанції (постанова від 21.03.2020 року у справі №2540/3203/18, від 16.04.2020 у справі №640/8425/19) висловив правову позицію, відповідно до якої системний аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що основана винагорода приватного виконавця за своїм призначенням є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі. При цьому, умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Суд встановив, що в межах виконавчого провадження ВП № 60992663 приватний виконавець стягнув з ПП «Захід-Агроінвест» 1470860,43 грн. Відтак, застосовуючи наведені вище норми до спірних правовідносин суд дійшов висновку, що винагорода приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення (за умови, що такі заходи здійсненні у спосіб та порядку, передбаченому законом та призвели до повного або часткового виконання рішення) не могла перевищувати 10% від фактично стягнутої суми, що становить 147086,04 грн.

Статтею 45 Закону № 1404-VIII розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). В оскарженій постанові від 23.02.2020 приватний виконавець вирішив стягнути з позивача 624764,42 грн. основної винагороди приватного виконавця, що становить 10% від вказаної в наказі господарського суду Тернопільської області від 26.12.2019 суми стягнення (а не від фактично стягнутої з боржника суми).

Отже, при визначенні суми винагороди приватний виконавець порушив вимоги статті 31 Закону №1403-VIII та статті 45 Закону № 1404-VIII.

Суд також враховує, що оскаржена постанова № 60992663 від 23.02.2020 винесена приватний виконавцем вже після визнання наказу господарського суду Тернопільської області №921/606/19 від 26.12.2019 (на підставі якого відкрито виконавче провадження ВП № 60992663), таким, що не підлягає виконанню.

Наслідки визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, визначено статтею 39 Закону №1404-VIII, відповідно до пункту 5 частини першої котрої виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (частин друга статті 39 цього Закону).

Позивач надав суду докази того, що ще 17.01.2020 довів до відома відповідача (шляхом надсилання на його офіційну електронну пошту копії ухвали господарського суду Тернопільської області від 17.01.2020 у справі №921/606/19; паперова копія ухвали вручена відповідачу 24.01.2020, що підтверджується сервісом трекінгу відправлення №0100176006034 на офіційному сайті Укрпошти) про настання обставин, з якими положення статті Закону України «Про виконавче провадження» пов`язують обов`язок приватного виконавця закінчити виконавче провадження.

Відомості про виконавче провадження № 60992663 (а.с.38) свідчать про те, що приватний виконавець не виконав обов`язку, визначеного пунктом 5 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, та не виніс постанови про закінчення виконавчого провадження.

Ця обставина має істотне значення в такому контексті:

частиною 7 статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. Частиною третьою статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. Отже, у випадку належного виконання своїх обов`язків приватний виконавець Мельниченко К.П. повинен був закінчити виконавче провадження, а стягнену суму основної винагороди повернути боржнику.

Зі змісту заяви про кредиторські вимоги приватного виконавця суд встановив, що відповідач фактично стягнув з позивача суму основної винагороди в розмірі 147459,11 грн. Докази повернення позивачу фактично стягнутої суми основної винагороди на підставі виконавчого документу, визнаного в установленому законом порядку таким, що не підлягає виконанню, в матеріалах справи відсутні.

Натомість відповідач, за наявності підстав для закінчення виконавчого провадження № 60992663, 23.01.2020 виніс постанову про зупинення виконавчого провадження, в мотивувальній частині якої зазначив, що виконавче провадження зупиняється згідно заяви стягувача до завершення розгляду Західним апеляційним господарським судом апеляційної скарги боржника на рішення господарського суду Тернопільської області від 11.11.2019 у справі 921/606/19.

Виходячи із змісту частини третьої статті 45 Закону № 1404-VIII стягнення винагороди приватного виконавця є окремою виконавчою дією, яка здійснюється безпосередньо в процесі примусового виконання рішення. Таким чином, суд не може оминути ту обставину, що приватний виконавець Мельниченко К.П. 23.02.2020 виніс постанову про стягнення з позивача 624764,42 грн. основної винагороди, не поновлюючи виконавче провадження (під час зупинення вчинення будь-яких виконавчих дій, до настання події, з якою пов`язано закінчення перебігу строку, на який зупинено провадження у справі), що суперечить вимогам ст.ст. 34, 35 Закону №1404-VIII.

Оцінюючи правові підстави винесення оскарженого рішення, зазначені в його тексті, суд враховує, що приватний виконавець посилається на статті 3, частини третьої статті 40, статті 45 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною третьою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, стягнення винагороди приватного виконавця на підставі частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» можливе за встановлення передбачених цією нормою фактичних підстав (повернення виконавчого документа чи закінчення виконавчого провадження з певних підстав, перелік яких є вичерпним).

Відповідач не надав суду доказів повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною третьою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд також враховує, що статею 8 Закону № 1404-VIII визначено, що реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

Механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження визначає Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 05.08.2016 №2432/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.08.2016 за №1126/29256, згідно п.2 розділу І якого Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - окремий спецрозділ, який є архівною складовою частиною Системи та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження Системи, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 20.05.2003 № 43/5 «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2003 за № 388/7709, наказу Міністерства юстиції України від 28.04.2015 № 614/5 «Про затвердження Тимчасового порядку автоматичного розподілу виконавчих документів між державними виконавцями і контролю строків виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2015 за № 478/26923.

Відповідно до розділу ІV вказаного Положення державний або приватний виконавець (далі - виконавець) після отримання виконавчого документа у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», приймає рішення про відкриття виконавчого провадження чи про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Виконавцем до Системи обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень.

Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії.

У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офіса приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення.

Постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи. Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється.

Відповідно до наданого позивачем витягу з відомостями про виконавче провадження № 60992663 із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (а.с.38), статус цього виконавчого провадження визначено як зупинене; відомості про закінчення виконавчого провадження № 60992663 відсутні.

Отже, відповідач не довів існування фактичних підстав, за яких він мав повноваження винести постанову про стягнення основної винагороди на підставі частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Підсумовуючи свої висновки, суд пересвідчився, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 23.02.2020, винесена приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельниченком Костянтином Павловичем у межах виконавчого провадження №60992663, не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені частиною другою статті 2 КАС України, оскільки прийнята не обґрунтовано, з порушенням ст.ст.27, 39, 40, 45 Закону України «Про виконавче провадження», статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відтак це рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України та враховуючи висновок суду про обґрунтованість позовних вимог ПП «Захід-Агроінвест», суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 262, 287, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Захід-Агроінвест» задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича про стягнення з боржника основної винагороди від 23.02.2020 ВП №6099266.

Стягнути з приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича (01133, м. Київ, вул. Первомайського Леоніда, офіс.30) на користь приватного підприємства «Захід-Агроінвест» (місцезнаходження: 79067, м.Львів, вул.Богданівська, 15А, код ЄДРПОУ 32865702) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 9371 (дев`ять тисяч триста сімдесят одна) грн. 47 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Москаль Р.М.