Рішення № 89185678, 13.05.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 травня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1016/20

Суддя Луганський окружний адміністративний суд Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання незаконним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла 10 березня 2020 року позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області (далі - відповідач, УПСЗН Рубіжанської міської ради), в якій позивач просить:

1) визнати незаконним та скасувати рішення начальника УПСЗН Рубіжанської міської ради від 02 січня 2020 року щодо відмови у видачі довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи на позивача;

2) зобов`язати відповідача прийняти нове рішення та видати на позивача довідку про взяття на облік як внутрішньо перемішеної особи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 05 серпня 2013 року почав проживати за адресою: АДРЕСА_1 та прийнятий на службу в органи внутрішніх справ відповідно до наказу Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка від 05 серпня 2013 року № 111 о/с на посаду курсанта, присвоєно спеціальне звання рядовий міліції. У зв`язку з уникненням негативних наслідків збройного конфлікту та тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини позивач змушений в середині червня 2014 року покинути своє місце проживання та переїхати на підконтрольну територію України для постійного проживання.

Позивач 11 грудня 2019 року звернувся до відповідача із заявою про взяття на облік як внутрішньо переміщена особа, до заяви додав всі необхідні документи, передбачені пунктами 3-6 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 509 від 01 жовтня 2014 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», а також оригінал акта про встановлення фактичного місця проживання від 05 грудня 2019 року.

Позивачем 27 січня 2020 року отримано від відповідача супровідний лист від 02 січня 2020 року № 9/25 із рішенням про відмову у видачі довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи. Прийняте рішення вмотивовано тим, що за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів встановлено, що позивач залишив тимчасове місце проживання (гуртожиток) та перемістився до м. Києва у вересні 2014 року у зв`язку з переведенням на навчання в інший навчальний заклад МВС.

Проте позивач з такою відмовою не згоден, оскільки вважає, що у розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій статті 1 Закону. Внаслідок тимчасової окупації позивач не має можливості повернутися проживати до місця своєї реєстрації. Тому можна дійти висновку, що позивач як особа внутрішньо переміщена з території, де виникли обставини, пов`язані з негативними наслідками збройного конфлікту, тимчасової окупації тощо, має право на взяття на облік відповідно до Закону.

Також відповідачем порушено порядок розгляду заяви позивача, яка відповідно до Порядку мала бути розглянута у день її подання.

На підставі зазначеного позивач вважає, що рішення начальника УПСЗН Рубіжанської міської ради від 02 січня 2020 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 16 березня 2020 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 33-34).

Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою суду від 13 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 41-42).

Від УПСЗН Рубіжанської міської ради 27 квітня 2020 року за вх. № 16609/2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 47-49).

Позивач 11 грудня 2019 року звернувся до УПСЗН Рубіжанської міської ради із заявою про розгляд питання щодо надання йому довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з наданими позивачем документами позивач є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 15.08.2011 Білокуракинським РВ УМВС України в Луганській області, останнє місце реєстрації з 11 жовтня 2013 року: АДРЕСА_1; попереднє місце реєстрації: Луганська обл., Білокуракинський район, село Попівка.

В серпні 2013 року позивач вступив до Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка (далі - ЛДУВС), про що свідчить запис в трудовій книжці, та прийнятий на службу в ограни внутрішніх справ відповідно до наказу ЛДУВС (вищий навчальний заклад із специфічними умовами навчання) від 05 серпня 2013 року № 111 о/с на посаду курсанта, йому присвоєно спеціальне звання рядовий міліції.

Позивач фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , як курсант вищого навчального закладу МВС України у період з 05 серпня 2013 року по 01 вересня 2014 року.

З 01 вересня 2014 року по 18 червня 2016 року позивач навчався в Національній академії внутрішніх справ МВС України та, відповідно, проживав у м. Києві, що підтверджується довідкою з місця навчання від 24 квітня 2018 року № 46/2685, відповідно до якої позивача зараховано на навчання з 01 вересня 2014 року курсантом 2-го курсу освітньо-кваліфікаційного рівня 4 бакалавра за напрямом підготовки «Правоохоронна діяльність» (фахівці для підрозділів міліції громадської безпеки). Наказом Національної поліції України від 17 червня 2016 року № 407 о/с позивачу присвоєно звання «лейтенант поліції», у зв`язку із закінченням терміну навчання 18 червня 2016 року позивача відраховано з числа курсантів та відряджено у розпорядження Головного управління Національної поліції в Луганській області для подальшого проходження служби (наказ Національної академії внутрішніх справ від 17 червня 2016 року № 75 о/с).

Відповідач зауважує, що пунктом 8 частини першої статті 62 Закону України «Про вищу освіту» прямо передбачено, що право курсанта на забезпечення гуртожитком та цілодобовим доступом до нього забезпечується виключно на строк навчання у такому навчальному закладі.

За адресою: АДРЕСА_1 , позивач тимчасово мешкав в період з 05 серпня 2013 року по 01 вересня 2014 року як курсант вищого навчального закладу МВС України - ЛДУВС.

З 01 вересня 2014 року по теперішній час позивач не мешкав у м. Луганськ, вищезазначена адреса не була постійним місцем його проживання, а була адресою гуртожитка на період навчання у ВНЗ, який позивач закінчив у 2016 році, тобто втратив право тимчасово мешкати у м. Луганськ.

Як наслідок, відносно позивача відсутні ознаки, визначені статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», які б визначали позивача як внутрішньо переміщену особу.

Зважаючи на викладене, відповідач вважає, що посилання позивача на ті обставини, що відносно нього існують обставини, які надають йому право бути визнаним внутрішньо переміщеною особою, не знайшли свого підтвердження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 15 серпня 2011 року Білокуракинським РВ УМВС України в Луганській області, останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1 , попереднє місце реєстрації: Луганська область, Білокуракинський район, село Попівка (арк. спр. 23-27, 63).

Згідно з записами у трудовій книжці позивача (дублікат) серії НОМЕР_2 , від 01 вересня 2014 року позивач на підставі наказу Луганського державного університуту внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка від 05 серпня 2013 року № 11 о/с з 05 серпня 2013 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ; з 06 листопада 2015 року на підставі наказів Національної академії внутрішніх справ від 06 листопада 2015 року № 192 о/с та від 11 листопада 2015 року № 202 о/с звільнений зі служби в органах внутрішніх справ та з 07 листопада 2015 року прийнятий на службу до Національної поліції (арк. спр. 12, 62).

Довідкою Національної академії внутрішніх справ від 24 квітня 2018 року № 46/2685 підтверджено, що відповідно до вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.08.2014 № 785-р «Деякі питання організації 2014/15 навчального року в навчальних закладах, що розташовані у Донецькій і Луганській областях», наказів МВС України від 07 серпня 2014 року № 792 «Про переведення курсантів ЛДУВС імені Е.О. Дідоренка та ДЮІ МВС України» та від 29 серпня 2014 року № 885 «Про організаційно-штатні зміни у вищих навчальних закладах МВС», зарахований на навчання з 01 вересня 2014 року курсантом 2-го курсу освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра за напрямом підготовки «Правоохоронна діяльність» (фахівці для підрозділів міліції громадської безпеки) рядового міліції ОСОБА_1 , який прибув з Луганського державного університуту внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка (наказ Національної академії внутрішніх справ від 01 вересня 2014 року № 153 о/с); наказом Національної поліції України від 17 червня 2016 року № 407 о/с ОСОБА_1 присвоєно звання «лейтенант поліції»; у зв`язку із закінченням терміну навчання 18 червня 2016 року лейтенанта поліції ОСОБА_1 відраховано з числа курсантів та відряджено у розпорядження Головного управління Національної поліції у Луганській області для подальшого проходження служби (наказ Національної академії внутрішніх справ від 17 червня 2016 року № 75 о/с) (арк. спр. 13, 61).

За заявою позивача Управлінням соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації (далі - УСЗН Білокуракинської районної державної адміністрації) видано позивачу довідку від 25 липня 2016 року № 921011472 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 (арк. спр. 66).

Рішенням УСЗН Білокуракинської районної державної адміністрації від 29 січня 2019 року № 22 скасовано дію довідку як внутрішньо переміщеної особи від 25 липня 2016 року № 11472.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі № 360/771/19 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до УСЗН Білокуракинської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення начальника УСЗН Білокуракинської районної державної адміністрації від 29 січня 2019 року № 22 щодо скасування довідки внутрішньо переміщеної особи від 25 липня 2016 року № 11472 на ім`я ОСОБА_1 відмовлено (арк. спр. 14-18, 56-60).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі № 360/771/19 задоволено; рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі № 360/771/19 скасовано; прийнято нову постанову; адміністративний позов ОСОБА_1 до УСЗН Білокуракинської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення задоволено; визнано незаконним та скасовано рішення начальника УСЗН Білокуракинської районної державної адміністрації від 29 січня 2019 року № 22 щодо скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи від 25 липня 2016 року № 11472, виданої ОСОБА_1 (арк. спр. 19-20, 54-55).

Згідно з актом про встановлення фактичного місця проживання від 05 грудня 2019 року ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 (арк. спр. 29, 65).

Позивач 11 грудня 2019 року звернувся із заявою про видачу довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до УПСЗН Рубіжанської міської ради, до якої додав: копію паспорта, копію трудової книжки, копію довідки з місця навчання, копію рішення Луганського окружного адміністративного суду та постанови Першого апеляційного адміністративного суду (арк. спр. 11, 64).

З листа УСЗН Білокуракинської районної державної адміністрації від 26 грудня 2019 року № 4707, отриманого УПСЗН Рубіжанської міської ради на запит від 21 грудня 2019 року № 9/5667, слідує, що згідно з постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року у справі № 360/771/19 направлено лист до Міністерства соціальної політики України з проханням відновити дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 25 липня 2016 року № 921011472, виданої на ім`я ОСОБА_1 , дію якої відновлено (арк. спр. 52).

Рішенням УПСЗН Рубіжанської міської ради від 02 січня 2020 року позивачу відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у зв`язку із відсутністю підстав, які спричинили переміщення. Так, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів встановлено, що заявник залишив тимчасове місце проживання (гуртожиток) та перемістився до міста Києва у вересні 2014 року у зв`язку з переведенням на навчання в інший навчальний заклад МВС (арк. спр. 22, 51).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзиви учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 1 Закону 1706-VII (тут і надалі положення Закону наведені в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону 1706-VII адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Частиною першою статті 4 Закону № 1706-VII визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина друга статті 4 Закону № 1706-VII).

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 1706-VII для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Згідно з абзацами 1 та 5 частини четвертої статті 4 Закону № 1706-VII заява подається внутрішньо переміщеною особою, у тому числі неповнолітніми дітьми, особисто, а малолітніми дітьми, недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежено, - через законного представника (далі - заявник).

Заява підписується заявником або особою, зазначеною в абзацах другому - четвертому цієї частини, яка дає згоду на обробку, використання, зберігання його персональних даних та персональних даних особи, від імені якої подається заява.

Відповідно до частини сьомої статті 4 Закону 1706-VII разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.

У разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви.

У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).

У передбаченому абзацом третім цієї частини випадку уповноважений орган, визначений частиною третьою цієї статті, зобов`язаний розглянути заяву про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи протягом 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, яке підписується керівником цього органу.

Частиною дев`ятою статті 4 Закону № 1706-VII визначено, що порядок збирання та оброблення даних, оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та форма її зразка затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною десятою статті 4 Закону № 1706-VII заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення;

4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.

Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з`явилися підстави, визначені у статті 1 цього Закону, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, передбачені цією статтею, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи регулює Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (далі - Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 509 заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника: прізвище, ім`я та по батькові; громадянство; дата та місце народження; стать; відомості про малолітніх, неповнолітніх внутрішньо переміщених осіб, які прибули разом з ним (у разі необхідності); відомості про законних представників, які супроводжують малолітню дитину, недієздатних осіб або осіб, дієздатність яких обмежена, та осіб, зазначених в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку; відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання; адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та контактний номер телефону; обставини, що спричинили внутрішнє переміщення; відомості про житлові, соціальні, медичні, освітні та інші потреби; відомості про наявність інвалідності та потребу в технічних та інших засобах реабілітації; відомості про місце навчання/виховання дитини (найменування закладу); відомості про працевлаштування, освіту, спеціалізацію за професійною освітою, посаду, професію.

Як фактичне місце проживання/перебування не можуть зазначатися адреси (місцезнаходження) органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх підрозділів, будь-яких інших приміщень, за якими внутрішньо переміщені особи фактично не проживають.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 509 під час подання заяви про взяття на облік заявник пред`являє документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.

У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення (військовий квиток з відомостями щодо проходження військової служби; трудова книжка із записами про трудову діяльність; документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно; свідоцтво про базову загальну середню освіту; атестат про повну загальну середню освіту; документ про професійно-технічну освіту; документ про вищу освіту (науковий ступінь); довідка з місця навчання; рішення районної, районної у мм. Києві чи Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування; медичні документи; фотографії; відеозаписи тощо).

Згідно з абзацами 1, 2, 4, 6 пунктом 6 Порядку № 509 у день подання заяви про взяття на облік, крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 4 цього Порядку, безоплатно видається довідка за формою згідно з додатком, яка роздруковується на аркуші формату А4, підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою такого органу.

У випадках, передбачених абзацом другим пункту 4 цього Порядку, уповноважений орган зобов`язаний розглянути заяву протягом 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу довідки або відмову в її видачі.

Довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту.

Довідка, видана до 20 червня 2016 р., у якій адресою фактичного місця проживання вказано адресу місцезнаходження органу державної влади, органу місцевого самоврядування, юридичної особи публічного права, її підрозділу, будь-якого іншого приміщення, за якою внутрішньо переміщена особа фактично не проживає, підлягає перереєстрації до 20 липня 2016 року. Для цього внутрішньо переміщена особа особисто або через законного представника (у випадках, передбачених абзацами першим - шостим пункту 2 цього Порядку) звертається за видачею довідки до уповноваженого органу, а раніше видана їй довідка вилучається, про що вносяться відповідні записи до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Пунктом 8 Порядку № 509 визначено, що заявнику може бути відмовлено у видачі довідки у разі, коли:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують особу (до їх відновлення);

4) у документі заявника, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені абзацом другим пункту 4 цього Порядку;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, не підтверджують такого факту.

Рішення про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстав для відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви про взяття на облік, а у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 4 цього Порядку, - не пізніше ніж через 15 робочих днів після її подання.

Згідно з пунктом 9 Порядку № 509 у разі зміни місця проживання/перебування (крім зміни місця проживання в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці: району, міста без поділу на райони, району в місті, селища, села) заявник звертається за видачею довідки до уповноваженого органу за місцем фактичного проживання, а раніше видана йому довідка вилучається, про що вносяться відповідні зміни до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

У разі зміни місця проживання в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці (району, міста без поділу на райони, району в місті, селища, села) внутрішньо переміщена особа інформує (зокрема за допомогою телефонного зв`язку) про це уповноважений орган, який вносить інформацію про зміну фактичного місця проживання особи до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, а також за зверненням внутрішньо переміщеної особи - до довідки.

З системного аналізу вищевикладених норм чинного законодавства встановлено, що Законом № 1706-VII, Порядком № 509 визначено вичерпний перелік підстав, з яких може бути відмовлено особі у видачі довідки внутрішньо переміщеної особи та внесенні відповідної інформації до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. До таких підстав віднесено, зокрема, відсутність обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону.

Також цими нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік підстав, за яких скасовується дія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

З вищеописаних доказів судом встановлено, що УПСЗН Рубіжанської міської ради прийнято рішення про відмову позивачу у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи у зв`язку із відсутністю підстав, які спричинили переміщення особи, тобто з підстави, визначеної пунктом 1 частини десятої статті 4 Закону № 1706-VII та підпунктом 1 пункту 8 Порядку № 509.

Однак, особливістю даної справи є те, що позивач звернувся до УПСЗН Рубіжанської міської ради за видачею довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на виконання вимог пункту 9 Порядку № 509 у зв`язку зі зміною фактичного місця проживання.

На час звернення позивача до відповідача факт його внутрішнього переміщення та перебування на обліку як внутрішньо переміщеної особи підтверджений довідкою від 25 липня 2016 року № 921011472, виданою УСЗН Білокуракинської районної державної адміністрації, яка була чинною. Тобто, уповноваженим органом вже з`ясовано, що у позивача наявні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону № 1706-VII, тому він є внутрішньо переміщеною особою, про що внесено відповідну інформацію до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Зміст пункту 9 Порядку № 509 дає суду підстави дійти висновку, що в уповноваженого органу (відповідача) при зверненні заявника за видачею довідки за новим місцем фактичного проживання на заміну раніше виданої за попереднім місцем проживання довідки взагалі відсутній будь-який розсуд щодо видачі чи відмови у видачі заявнику довідки за місцем фактичного проживання та внесення відповідних змін до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Цей пункт імперативно встановлює обов`язок уповноваженого органу видати довідку за місцем фактичного проживання, вилучити раніше видану довідку, про що внести відповідні зміни до інформаційної бази даних.

Ані положеннями Закону 1706-VII, ані положеннями Порядку № 509 не надано відповідачу повноважень повторно вирішувати чи існують підстави для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, тим самим піддаючи сумніву правильність рішення іншого уповноваженого органу за попереднім місцем проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи у невстановлений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин судом встановлено, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв з перевищенням наданих йому Законом № 1706-VII та Порядком № 509 повноважень.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Так, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Натомість у даному випадку відповідач порушує принцип «належного урядування», оскільки, відмовляючи позивачу у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, не діяв в належний та якомога послідовній спосіб, намагаючись у невизначений Законом № 1706-VII та Порядком № 509 спосіб позбавити позивача статусу внутрішньо переміщеної особи, наданого іншим уповноваженим органом.

Суд не надає правової оцінки твердженням учасників справи щодо наявності чи відсутності обставин, що спричинили внутрішнє переміщення позивача, зазначених у статті 1 Закону № 1706-VII, оскільки наявність таких обставин з`ясовував УСЗН Білокуракинської районної державної адміністрації під час прийняття рішення щодо видачі позивачу довідки від про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 25 липня 2016 року № 921011472, рішення, дії (бездіяльність) якого не є предметом оскарження у даній справі. Відповідно, встановлення вказаних обставин виходить за межі предмета доказування по даній справі.

Суд також не надає правової оцінки всім іншим обставинам, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти їх задоволення, оскільки такі аргументи не є специфічними, доречними, важливими, тобто такими, що можуть вплинути на рішення суду у даній справі та які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на все вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення начальника УПСЗН Рубіжанської міської ради від 02 січня 2020 року щодо відмови у видачі довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи на ім`я позивача не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується, обраного позивачем способу захисту його порушеного права шляхом зобов`язання відповідача прийняти нове рішення та видати на позивача довідку про взяття на облік як внутрішньо перемішеної особи, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування нормативно-правового акта або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Зважаючи на встановлені судом обставини, з огляду на положення пункту 9 Порядку № 509 та частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що ефективним способом захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, є зобов`язання відповідача видати позивачу довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Як вже вище вказано, пунктом 9 Порядку № 509 не вимагається прийняття уповноваженим органом будь-якого рішення, тому у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За подання до суду даного позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією від 02 квітня 2020 року № 134 (арк. спр. 38).

Оскільки позов підлягає задоволенню лише з коригуванням обраного позивачем способу захисту порушених прав, зважаючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне покласти судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн на УПСЗН Рубіжанської міської ради за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області (місцезнаходження: 93010, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Руденка, будинок 7, код за ЄДРПОУ 03196860) про визнання незаконним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення начальника Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області від 02 січня 2020 року щодо відмови у видачі довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відмовити у задоволенні вимоги про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області прийняти нове рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова