Рішення № 89184293, 12.05.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року Справа № 160/12244/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Прокуратури Дніпропетровської області

третя особа Офіс Генерального прокурора

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час виконання

рішення суду про поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Прокуратури Дніропетровської області, в якому позивач просить:

- стягнути з Прокуратури Дніпропетровської області (49000, м.Дніпро, пр.Д.Яворницького, 38, код ЄДРПОУ - 02909938) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.11.2016 року по 26.09.2018 року у розмірі 322 012,10 грн. (триста двадцять дві тисячі дванадцять гривень десять копійок) без утримання податків та інших обов`язкових платежів;

- стягнути з Прокуратури Дніпропетровської області (49000, м.Дніпро, пр.Д.Яворницького, 38, код ЄДРПОУ - 02909938) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 року по справі №804/7040/16, яке набрало законної сили 26.09.2018 року за період з 26.09.2018 року по день розгляду позову.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач оскаржував в судовому порядку, в межах розгляду справи №804/7040/16, наказ про його звільнення, за результатом розгляду, якого рішенням суду позивача було поновлено на посаді, при цьому станом на дату звернення до суду, вказане рішення, яким позивача було поновлено на посаді та яким зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу залишається не виконаним. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та середній заробіток за час затримки виконання рішення суду.

09.12.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін та залучено до участі у справі в якості третьої особи - Генеральну прокуратуру України.

23.12.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено заяву відповідача, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

09.01.2020 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що на підставі рішення суду позивача було поновлено на посаді на підставі наказу Генерального прокурора України №32к від 25.02.2019 року, після чого відділом фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 за період з 03.11.2016 року (наступний день після дати наказу про звільнення) по 24.02.2019 року (день перед датою наказу про поновлення на роботі) включно було проведено нарахування позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, при цьому, вказане нарахування не було виплачено позивачу, у зв`язку з неявкою його на роботу після поновлення на посаді та неповідомлення відповідача про реквізити для виплати нарахованих коштів. Відповідач вказав, що вказані кошти невиплачено виключно з вини позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також, відповідач вказав про виконання рішення суду у справі №804/7940/16 та відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення. З огляду на вказане, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

21.01.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої вказано, що відповідачем не було виконано рішення суду у справі №804/7940/16 та не поновлено позивача на посаді, також вказано, що жодного доказу проведення нарахування позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу та доказів сплати відповідних податків із вказаної виплати не надано. Також, вказано, що відповідачем не було здійснено всіх дій щодо поновлення позивача на посаді та не проведено з ним розрахунок за час вимушеного прогулу, а лише видано відповідний наказ, який носить формальний характер та не може бути підтвердженням факту поновлення позивача на посаді.

21.01.2020 року у підготовчому судовому засіданні було визнано поважними причини пропуску Генеральною прокуратурою України строку для подання пояснень, продовжено сторонам строк для надання пояснень по справі та оголошено перерву у підготовчому провадженні.

31.01.2020 року справи призначені до розгляду на 31.01.2020 року були зняті з розгляду, відповідно до довідки секретаря судового засідання.

07.02.2020 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до яких вказано, що після видання наказу про поновлення позивача на посаді, позивач не приступив до виконання своїх обов`язків, не з`явився до прокуратури та не надав трудову книжку, яка після звільнення була йому видана, у зв`язку з чим внести відповідний запис про поновлення позивача на посаді до трудової книжки було неможливо саме з вини самого позивача, що свідчить про недобросовісне виконання ним своїх трудових обов`язків.

17.02.2020 року від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позовної заяви, відповідно до яких вказано, що відповідачем вчинено всі залежні від нього дії щодо поновлення позивача на посаді та повідомлення про таке поновлення. Враховуючи, що позивач ухилявся від ознайомлення з наказом про поновлення на посаді та не приступив до роботи з власної ініціативи, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду не підлягає задоволенню. Щодо вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, третя особа зазначила, що в цій частині позовних вимог слід закрити провадження у справі, оскільки рішенням суду по справі №804/7940/16 вирішено вказані вимоги.

27.02.2020 року від позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи, відповідно до якої вказано, що наказ про поновлення позивача на посаді носив формальний характер, оскільки неможливо фактично обіймати посаду, яка не має посадових обов`язків та не передбачена штатним розписом відповідача. Таким чином, на думку позивача відповідачем не виконано рішення суду в повному обсязі, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

27.02.2020 року у підготовчому судовому засіданні було відмовлено у задоволенні усного клопотання третьої особи про заміну третьої особи по справі, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

05.03.2020 року у судовому засіданні під час розгляду справи по суті було замінено третю особу Генеральну прокуратуру України на Офіс генерального прокурора, відкладено судове засідання, у зв`язку із витребуванням у відповідача додаткових доказів по справі та необхідністю надання сторонам додаткових пояснень.

18.03.2020 року на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

19.03.2020 року відповідно до довідки секретаря судового засідання, у зв`язку з оголошенням загальнодержавного карантину, з урахуванням Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», справу знято з розгляду.

25.03.2020 року засобами поштового зв`язку від відповідача надійшло повторно клопотання про закриття провадження у справі, а також інформація та розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача.

13.04.2020 року від позивача надійшли заперечення, щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі. Також, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без виклику сторін.

16.04.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було призначено розгляд справи в порядку письмового провадження.

12.05.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було закрито провадження в частині позовних вимог щодо стягнення з Прокуратури Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.11.2016 року по день поновлення на посаді.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 22.01.2015 року наказом Генерального прокурора України №25-К ОСОБА_1 був призначений на посаду заступника прокурора Дніпропетровської області.

20.10.2016 року наказом Генерального прокурора України №250к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника прокурора Дніпропетровської області та органів прокуратури із скороченням кількості прокурорів органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Наказом Генерального прокурора України №92-к від 14.04.2017 року дату звільнення позивача змінено на 21.05.2016 року.

16.11.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою (в межах справи 804/7940/16) до Прокуратури Дніпропетровської області, Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора України від 20.10.2016 №250к (уточнений в частині дати звільнення наказом Генерального прокурора України від 14.04.2017 №92к) про звільнення ОСОБА_1 - старшого радника юстиції з посади заступника прокурора Дніпропетровської області, поновлення на посаді заступника прокурора Дніпропетровської області, з 3.11.2016 року та зобов`язання Генеральної прокуратури та Прокуратури Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.11.2016 року по день поновлення на посаді.

22.02.2018 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/7940/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області, Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу - задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 20.10.2016 №250к; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Дніпропетровської області з 02.11.2016 року; зобов`язано Прокуратуру Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.11.2016 року по день поновлення на посаді; рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Дніпропетровської області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць звернуто до негайного виконання.

14.06.2018 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/7940/16 задоволено апеляційні скарги Генеральної прокуратури України та Прокуратури Дніпропетровської області, вирішено рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі № 804/7940/16 - скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

26.09.2018 року постановою Верховного Суду у справі №804/7940/16 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року скасовано, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року залишено в силі.

Позивачем вказано, що станом на дату звернення до суду з даною позовною заявою відповідачем не виконано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 року по справі №804/7940/16, що і стало підставою для звернення для суду з даним позовом та необхідністю стягнення з відповідача середній заробіток за час затримки виконання вказаного рішення суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Принцип обов`язковості судових рішень закріплений і в ст. 14 КАС України, відповідно до змісту якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 року по справі №804/7940/16 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області, Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, а саме:

- визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 20.10.2016 №250к; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Дніпропетровської області з 02.11.2016 року;

- зобов`язано Прокуратуру Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.11.2016 року по день поновлення на посаді;

- рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Дніпропетровської області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць звернуто до негайного виконання.

Таким чином, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 року по справі №804/7940/16 було допущено до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

14.06.2018 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/7940/16 задоволено апеляційні скарги Генеральної прокуратури України та Прокуратури Дніпропетровської області, вирішено рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі № 804/7940/16 - скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

26.09.2018 року постановою Верховного Суду у справі №804/7940/16 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року скасовано, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року залишено в силі.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (ч.7 ст. 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Відповідно до п.34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів, належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року по справі №6-435цс15.

При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15 вбачається, що виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття затримка, як зволікання, проволока, за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16-ц і від 27 червня 2019 року у справі №821/1678/16.

Судом встановлено, що 25.02.2019 року наказом Генеральної прокуратури України №32к на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 року та постанови Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі №804/7940/16 скасовано наказ Генерального прокурора України №250-к від 20.10.2016 року про звільнення старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Дніпропетровської області та з органів прокуратури та наказ Генерального прокурора України від 14.04.2017 №92-к щодо зміни дати звільнення ОСОБА_1 . Також, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Дніпропетровської області з 02.11.2016 року.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді є виконаним шляхом винесення відповідного наказу про його поновлення.

Щодо доводів позивача про не реалізацію вказаного наказу про поновлення позивача на посаді, а саме: не повідомлення позивача про поновлення, не внесення відповідного запису до трудової книжки та не внесення змін до штатного розпису, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що про поновлення на посаді заступника прокурора Дніпропетровської області Бачище А.В. було проінформовано 25.02.2019 року працівниками Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України телефонним зв`язком, що підтверджується відповідним актом від 25.02.2019 року.

26.02.2019 року, 08.04.2019 року, 31.05.2019 року, 21.06.2019 року, 13.08.2019 року, 13.09.2019 року прокуратурою Дніпропетровської області було направлено листи про необхідність явки ОСОБА_1 до прокуратури області для ознайомлення з наказом Генерального прокурора України від 25.02.2019 року №32к. Також, аналогічні листи було направлено на адресу, яку зазначено у матеріалах адміністративної справи №804/7940/16 за позовом ОСОБА_1 та продубльовано на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку він зазначав у своєму зверненні.

Вказані, листи прокуратури області направлені у лютому, травні та червні повернулися у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Також, на виконання вимог ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» на офіційних веб - сайтах Генеральної прокуратури України і прокуратури області у рубриці «керівництво регіональних прокуратур» внесено зміни, а саме: оприлюднено посаду заступника прокурора Дніпропетровської області Бачище А.В.

Крім того, 26.02.2019 року до Генеральної прокуратури України від ОСОБА_1 надійшла заява щодо відтермінування виконання рішення суду про поновлення його на роботі у зв`язку із його хворобою та розглядом судом заяви прокуратури Дніпропетровської області щодо роз`яснення порядку виконання судового рішення.

За результатами розгляду вказаного звернення листом Генеральної прокуратури України від 06.03.2019 року № 11-23593-18 ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність правових підстав для невиконання Генеральною прокуратурою України судових рішень, що набрали законної сили.

11.03.2019 року від ОСОБА_1 надійшла скарга щодо неправомірності дій посадових осіб Генеральної прокуратури України при поновленні його на посаді заступника прокурора Дніпропетровської області, мотивовану невнесенням відповідних змін до структури та штатного розпису цієї регіональної прокуратури. За результатами її розгляду заявнику надано роз`яснення та проінформовано про необхідність прибуття до прокуратури Дніпропетровської області для ознайомлення з наказом про поновлення на посаді.

Департаментом кадрової роботи та державної служби 28.05.2019 року ОСОБА_1 повторно направлено лист № 1 1-23593-18 щодо необхідності прибуття до прокуратури Дніпропетровської області для ознайомлення з наказом про поновлення на посаді та виконання інших кадрових заходів, пов`язаних із проходженням служби в органах прокуратури.

При цьому, відповідь на звернення від 06.03.2019 року та лист від 28.05.2019 року повернулися до Генеральної прокуратури України у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

З вищевказаного вбачається, що прокуратурою Дніпропетровської області та Генеральною прокуратурою України після винесення наказу про поновлення позивача на посаді вживались активні дії щодо повідомлення позивача про вказаний наказ та необхідність з`явитись на роботу.

Разом з тим, суд зазначає, що сам наказ, спосіб реалізації наказу про поновлення позивача на посаді чи дії відповідача та/або третьої особи під час реалізації такого наказу не є предметом розгляду даної справи.

Крім того, 12.03.2019 року прокуратурою області було подано до суду заяву про повернення без розгляду заяви про роз`яснення рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 року.

03.04.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву про роз`яснення рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 року залишено без розгляду, оскільки наказом Генерального прокурора України №32к від 25.02.2019 року на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 року та постанови Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №804/7940/16 скасовано наказ Генерального прокурора України №250-к від 20.10.2016 про звільнення старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Дніпропетровської області та з органів прокуратури у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури та наказ Генерального прокурора України від 14.04.2017 №92-к щодо зміни дати звільнення ОСОБА_1 . Одночасно ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Дніпропетровської області з 02.11.2016 року.

Вказане свідчить про можливість позивачем додатково дізнатись про існування наказу про його поновлення на посаді.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 року по справі №804/7040/16, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно з положеннями частини другої ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно з частиною п`ятою ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняття органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов`язковими та виконуються негайно.

Враховуючи, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 року по справі №804/7040/16 виконано лише 25.02.2019 року, суд дійшов висновку, що період з 23.02.2018 року по 24.02.2019 року є часом затримки поновлення позивача на посаді згідно вказаного рішення суду.

Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Обов`язок роботодавця виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі не обумовлюється залежністю від причин, в тому числі їх поважності, внаслідок яких судове рішення виконано несвоєчасно.

Затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки; беззаперечним є і його обов`язок виплатити особі середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі (в разі наявності такої затримки).

Порядок обчислення середнього заробітку для визначення оплати вимушеного прогулу визначений у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

У відповідності до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Пунктом 10 Порядку № 100 встановлено, зокрема у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV Порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Вказана правова узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 червня 2018 року по справі № 825/203/16.

Судом встановлено, що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 станом на 03.11.2016 року (дату звільнення) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», складала 8225,07 гривень, у зв`язку з чим середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 станом на 03.11.2016 року, складає 391,67 гривень.

При цьому, з урахуванням нових схем посадових окладів та усіх інших складових заробітної плати, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 з 06.09.2017 року, було виведено коефіцієнт підвищення, який склав 2,31. Середньоденна заробітна плата з урахуванням коефіцієнту складає 904,76 гривні та застосовується у розрахунку до періоду з 23.02.2018 року по 24.02.2019 року.

Так, з урахуванням норми тривалості робочого часу на 2018 та 2019 роки тривалість періоду затримки відповідачем виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі з 23.02.2018 року по 24.02.2019 року складає 249 днів.

Таким чином, загальна сума середнього заробітку за період затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 року по справі №804/7940/16 з 23.02.2018 року по 24.02.2019 року становить - 225 285,24 грн.

З огляду на встановлені державні гарантії обов`язковості виконання судових рішень, суд зазначає, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Положення Кодексу законів про працю України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, в цьому випадку - пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року № 813/593/17, від 24 вересня 2019 року № 826/16191/17.

Також, судом встановлено, що після винесення наказу про поновлення позивача на посаді відділом фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Дніпропетровської області у період з 03.11.2016 року (наступний день після винесення наказу про звільнення) по 24.02.2019 року (день перед датою наказу про поновлення на роботі) було нараховано ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 414 810,71 грн., що підтверджується копією розрахункового листа №3437 ОСОБА_1 , наявного в матеріалах справи.

Тобто, відповідачем у добровільному порядку було нараховано позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду.

Разом з цим, прокуратурою Дніпропетровської області було вказано про неможливість перерахувати вказані кошти ОСОБА_1 , у зв`язку з неявкою позивача на роботу та відсутністю у відповідача відповідної інформації про реквізити банківських рахунків позивача на які можливо було б перерахувати кошти. Також, до прокуратури області не надходили документи з органів Казначейства, щодо перерахування коштів позивачу.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що відсутні підстави вважати, що відповідачем допускалася протиправна бездіяльність щодо невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, а навпаки, ним вживалися активні дії з вирішення цього питання.

Перерахування коштів позивачу із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність відповідача, а виключно у зв`язку відсутністю відповідних реквізитів банківського або карткового рахунку позивача для здійснення такої виплати позивачу.

Суд зазначає, що відповідач не відмовляв позивачу у виплаті середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, а лише зазначає про необхідність надання позивачем реквізитів банківського рахунку на який необхідно сплатити вказану виплату, таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду - не підлягає задоволенню.

Водночас, зважаючи на викладене вище обґрунтування повноти та законності дій відповідача щодо стягнення середнього заробітку, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав та законних можливостей для зобов`язання відповідача вчинити дії, визначені законом, які й без того вчиняються у повному обсязі.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що дії відповідача відповідають даним критеріям оскільки вчиненні на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Прокуратури Дніпропетровської області (49000, м.Дніпро, пр.Д.Яворницького, 38, код ЄДРПОУ 02909938), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора (01011, м.Київ, вул.Різницька, буд.13/15, код ЄДРПОУ 0034051) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час виконання рішення суду про поновлення на роботі - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв