Ухвала суду № 89184240, 12.05.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

12 травня 2020 р.Справа №160/5072/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ільков В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі № 160/5072/20 за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1: Офісу Генерального прокурора, відповідача 2: Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, відповідача 3: Прокуратури Дніпропетровської області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення №304 від 09.04.2020 року та наказу №371к від 30.04.2020 року, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

08.05.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1: Офісу Генерального прокурора, відповідача 2: Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, відповідача 3: Прокуратури Дніпропетровської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора щодо ОСОБА_1 з питань проведення другого етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

- визнати протиправним та скасувати рішення № 304 від 09.04.2020 року другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про неуспішне проходження начальником відділу забезпечення обвинувачення у регіоні та апеляційному суді у місті Кривому Розі управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

- зобов`язати другу кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора забезпечити (з визначенням дати та часу) проходження ОСОБА_1 другого етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки у відповідності до вимог Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора України №221 від 03.10.2019 року та правил внутрішнього службового розпорядку органів прокуратури;

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Дніпропетровської області від 30.04.2020 року за №371к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу забезпечення обвинувачення у регіоні та в апеляційному суді у місті Кривому Розі управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури.

Разом із позовом, 08.05.2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі №160/5072/20, в якій позивач, з урахуванням уточнень від 12.05.2020 року, просить суд:

- забезпечити позов шляхом зупинення дії Наказу прокурора Дніпропетровської області від 30.04.2020 за № 371 к про звільнення позивача з посади начальника відділу забезпечення обвинувачення у регіоні та в апеляційному суді у місті Кривому Розі управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури з 14 травня 2020 року;

- застосувати до позивача зустрічне забезпечення у розмірі 1000 гривень.

У обґрунтування вимоги про забезпечення позову зазначено, що позивач займає посаду начальника відділу забезпечення обвинувачення у регіоні та апеляційному суді у місті Кривому Розі управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Дніпропетровської області. Відповідно до наказу Генерального прокурора України №221 від 03 жовтня 2019 року “Про затвердження порядку проходження прокурорами атестації” затверджено порядок проходження прокурорами атестації. Наказом Генерального прокурора № 78 від 02 лютого 2020 року з метою проведення атестації прокурорів регіональних прокуратур було утворено другу кадрову комісію. Зазначив, що ним, відповідно до графіку було складено іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, за результатами якого Другою кадровою комісією було прийнято рішення № 304 від 9 квітня 2020 року про неуспішне проходження атестації, на підставі якого видано Наказ №371к про звільнення позивача з посади начальника відділу забезпечення обвинувачення у регіоні та апеляційному суді у місті Кривому Розі управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Дніпропетровської області з 14 травня 2020 року. На думку позивача, вищевказані висновки Другої кадрової комісії та Наказ прокурора Дніпропетровської області про його звільнення із займаної посади є неправомірними та такими, що прийнятті в порушення норм чинного законодавства. Вважає, що відповідачі, своїми діями грубо порушили його права та законні інтереси, позбавивши його права па проходження атестації в належних умовах та у визначений трудовим законодавством час. Також, позивач зазначає, про факт грубого порушення процедури його звільнення із займаної посади, а саме відсутність у Наказі прокуратури Дніпропетровської області визначеності підстав його звільнення із займаної ним посади. Додатково вказав, що на цей час рішення про реорганізацію чи ліквідацію відсутнє, а отже, підстави для звільнення прокурора за результатами не Проходження атестації відсутні у нормі спеціального закону. Таким чином, враховуючи усе зазначене вище, позивач вважає, що виникає нагальна потреба про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу прокурора Дніпропетровської області № 371 к від 30.04.2020 року, оскільки його звільнення з 14 травня 2020 року, яке прописано у вказаному наказі, призведе до грубого порушення його трудових прав. Також, додатково зазначив, що його звільнення із займаної посади у незаконний спосіб, фактично призведе до заповнення займаної ним посади іншим працівником до розгляду справи по суті в суді, а тим самим може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в подальшому про його поновлення на посаді і потягне за собою витрати з бюджетних асигнувань, передбачених на утримання відповідного підрозділу Прокуратури. Отже, з урахуванням вищенаведеного, позивач вважає, шо належним способом забезпечення позову в цьому випадку є саме зупинення дії наказу прокурора Дніпропетровської області до ухвалення рішення у цій адміністративній справі, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Розглядаючи цю заяву про забезпечення позову суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, згідно матеріалів справи позивач просить суд, забезпечити позов шляхом зупинення дії Наказу прокурора Дніпропетровської області від 30.04.2020 за № 371к про звільнення позивача з посади начальника відділу забезпечення обвинувачення у регіоні та в апеляційному суді у місті Кривому Розі управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури з 14 травня 2020 року.

Такі вимоги позивача обґрунтовані тим, що оскаржувані ним в судовому порядку висновок Другої кадрової комісії та наказ прокурора Дніпропетровської області про його звільнення із займаної посади є неправомірними та такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства.

Так, слід зазначити, що в адміністративних справах щодо визнання незаконним рішення про звільнення з посад позовними вимогами як правило є скасування правових актів індивідуальної дії та поновлення на посаді.

Забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про звільнення з посади, суд фактично продовжує службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб`єктом владних повноважень) з відповідними наслідками – виконанням службових обов`язків, виплатою заробітної плати тощо. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Наслідком забезпечення позову, шляхом зупинення дії наказу про звільнення позивача із займаної посади, буде фактичне продовження службових відносин між позивачем та суб`єктом владних повноважень з відповідними наслідками - виконання позивачем службових обов`язків, вчинення адміністративних дій, прийняття розпорядчих документів, виплата заробітної плати тощо. Тобто звільнена особа буде фактично поновлена на роботі без розгляду справи по суті, що - і не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Згідно матеріалів справи, предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення про звільнення позивача із займаної ним посади, відтак враховуючи роз`яснення Пленуму та спірні правовідносини, суд дійшов висновку, про те, що застосувавши заходи забезпечення позову у спосіб визначений позивачем, суд фактично ухвалить рішення без розгляду справи по суті та вийде за межі підстав забезпечення позову передбаченого статтями 150-151 КАС України.

Окрім цього, слід зазначити, що заявник, покликаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду або суттєво його ускладнити, вказує не на дійсні, існуючі обставини, які підтверджують існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а на гіпотетичні. При цьому, посилання на очевидну протиправність оскаржуваного Наказу відповідача не підтверджена, окрім самих висновків та суб`єктивних припущень заявника.

Щодо вимог позивача про застосування до позивача зустрічного забезпечення у розмірі 1000 гривень, слід зазначити, що такі вимоги є необгрунтованими та такими, що не ґрунтуються на положеннях КАС України, оскільки положеннями КАС України не передбачено зустрічного забезпечення позову.

Також важливо вказати про те, що згідно оскаржуваного позивачем наказу №371к від 30.04.2020 року, судом встановлено, що звільнення позивача із займаної ним посади на підставі положень п.9 ч.1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» буде здійснено з 14.05.2020 року, тобто на момент подачі позивачем цієї заяви про забезпечення позову, позивача це не звільнено.

Отже, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з`ясованим судом обставинам, а також оцінивши додані до неї докази, суд прийшов до висновку про необґрунтованість поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову у справі № 160/5072/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача 1: Офісу Генерального прокурора, відповідача 2: Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, відповідача 3: Прокуратури Дніпропетровської області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення №304 від 09.04.2020 року та наказу №371к від 30.04.2020 року, зобов`язання вчинити певні дії, та, як наслідок, про відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241, 243, 248 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 до відповідача 1: Офісу Генерального прокурора, відповідача 2: Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, відповідача 3: Прокуратури Дніпропетровської області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення №304 від 09.04.2020 року та наказу №371к від 30.04.2020 року, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач 1: Офіс Генерального прокурора (01000, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051).

Відповідач 2: Друга кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15).

Відповідач 3: Прокуратура Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр-т. Д.Яворницького, 38, код ЄДРПОУ 02909938).

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п.3 розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя В.В Ільков