Рішення № 89183929, 05.05.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 травня 2020 року м. Ужгород№ 260/226/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Дору Ю.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Закарпатській області), в якій просить: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2188-51 від 04.11.2019 у розмірі 26 539,26 грн., винесену Головним управлінням ДПС у Закарпатській області; стягнути з Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Волошина, буд.52, код ЄДРПОУ 43143065) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області.

27 лютого 2020 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач додатково просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2188-51 від 17.02.2020 року у розмірі 29 293 грн. 44 коп., винесену Головним управлінням ДПС у Закарпатській області та, відповідно стягнути з Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Волошина, буд.52, код ЄДРПОУ 43143065) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у загальному розмірі 1681,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржувані податкові вимоги про сплату боргу є безпідставними, оскільки позивач не є суб`єктом, на якого поширюється обов`язок сплати такого збору.

17 лютого 2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 16.06.1995 року. 10.09.2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції включено відомості про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію вважається недійсним.

Станом на 12.02.2020 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач значиться як фізична особа-підприємець.

Відповідач вказує, що відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (чинного на час прийняття спірної вимоги), якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Таким чином в період з 16.06.1995 по 12.02.2020 згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач перебував в статусі фізичної особи-підприємця. Окрім цього, 23.03.2020 року відповідачем подано відзив на заяву про збільшення позовних вимог, згідно якого також просить відмовити у вказаній заяві з підстав викладених у відзиві.

17 лютого 2020 року представником відповідача подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення позивача з даним позовом.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року відмовлено у задоволенні вказаного клопотання представника відповідача та поновлено позивачеві строк звернення до суду з даним позовом.

13 березня 2020 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду вжито заходів забезпечення даного адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги ГУ ДПС у Закарпатській області про сплату боргу від 04.11.2019 року №Ф-2188-51У - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №260/226/20.

У судове засідання позивач не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Проте, 30 квітня 2020 року позивач подав до суду клопотання відповідно до якого підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить провести розгляд справи за відсутності позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

04.05.2020 року представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із карантином.

Проте, відповідно до п. 2 ч.3 ст.205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що у судове засідання 05.05.2020 року представник відповідача не з`явився повторно, суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 04.11.2019 відповідачем винесено податкову вимогу №Ф-2188-51, відповідно до якої у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, що становить 26539,26 грн. відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

У подальшому, 17 лютого 2020 року відповідачем винесено податкову вимогу №Ф-2188-51, відповідно до якої у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, що становить 29293,44 грн. відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Судом встановлено, що оскаржувані вимоги сформовані на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, згідно яких позивач перебуває на загальній системі оподаткування.

Не погодившись із вказаними вимогами про сплату боргу, позивач оскаржив такі у судовому порядку.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ) визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно п. 2 ч. 1 Закону № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7Закону № 2464-VІєдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 2464-VІ облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Згідно з ч.ч.2 та 3 ст. 9 Закону № 2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

У свою чергу, відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003№ 755-IV (надалі також - Закон № 755-IV) фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закон № 755-IV, для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця подається один з таких документів: 1) заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням; 2) ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.

Згідно з абзацом 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2464-VI взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Взяття на облік осіб, зазначених: в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", - здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей.

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб-підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою (абзац 7 ч. 1 ст. 5 Закону № 2464-VI).

Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_1 вбачається, що 10.09.2013 року включено відомості про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію вважається недійсним (а.с.28).

Водночас, судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року в адміністративній справі № 260/1238/19 за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування запису визнано протиправним та скасовано запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 23241750000025255 від 10 вересня 2013 року про включення відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з відміткою про те, що її свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним, з моменту його вчинення. Так, у вказаному рішенні суд дійшов висновку, що при внесенні запису за № 23241750000025255 від 10 вересня 2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про включення відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з відміткою про те, її свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним, відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення, з порушенням прав позивача (а.с.а.с.99-102).

Вказане рішення набрало законної сили 10.03.2020 року.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року в адміністративній справі № 260/1238/19 встановлено протиправність внесення запису та скасовано запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 23241750000025255 від 10 вересня 2013 року про включення відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним, з моменту його вчинення, відтак, обставини, щодо правомірності включення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у даній адміністративній справі повторно не доказуються.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи та відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про відсутність в останнього обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у Закарпатській області протиправно було пред`явлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2188-51 від 04.11.2019 у розмірі 26 539,26 грн та вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2188-51 від 17 лютого 2020 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій, а відтак позов підлягає задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1681,60 грн..

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 43143065) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Закарпатській області № Ф-2188-51 від 04.11.2019 про сплату боргу у розмірі 26 539,26 (двадцять шість тисяч п`ятсот тридцять дев`ять гривень 26 копійок) грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Закарпатській області №Ф-2188-51 від 17.02.2020 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 29293,44 (двадцять дев`ять тисяч двісті дев`яносто три гривні 44 копійки) грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 43143065) судові витрати у розмірі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 12.05.2020 року.

СуддяЮ.Ю.Дору