Рішення № 89183667, 12.05.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2020 р. Справа№200/14379/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Купріян В.Ю. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до Державної установи «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб»

про визнання протиправними дії та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якого просила суд визнати протиправною бездіяльність Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» щодо невиплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом (депозитом); стягнути з Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 188922,66 грн. за вкладом, які було внесено за договором банківського вкладу №42488 від 27 червня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український Фінансовий світ» та 4000,00 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27 червня 2014 року між позивачем та ПАТ «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» №42488, відповідно до якого Банк приймає від Вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 185500 гривень у тимчасове строкове користування на строк до 01.08.2014 року та зобов`язується сплачувати проценти за його користування в розмірі, встановленому п.1.2 цього договору.

27.06.2014 року відповідно до платіжного доручення TR.56792.16908.341. на вкладний рахунок позивача зараховано грошові кошти у розмірі 185500 грн.

Постановою Правління Національного банку України від 10.11.2014 року №717 постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати «Комерційний банк «Український фінансовий світ».

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13.11.2014 року №119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13.11.2014 року та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» строком на 1 рік з 13.11.2014 року по 12.11.2015 року.

Уповноважена особа Фонду у листі від 03.12.2014 року №001/507 повідомила, що договір банківського вкладу №42488 від 27.06.2014 року, укладений між позивачем та «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 228 Цивільного кодексу України.

07 грудня 2017 року постановою Вищого адміністративного суду України по справі №826/3309/15 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича від 18.11.2014 року №6 щодо визнання нікчемними договору банківського вкладу від 27.06.2014 року №42488, укладеного між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ" та ОСОБА_1 .

Не дивлячись на прийняття рішень судом на користь позивача, Фондом дотепер так і не була здійснена виплата гарантованої Законом суми.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, тому звернувся з позовом до суду з вимогою про стягнення належних їй коштів за вкладом.

Ухвалою від 16 грудня 2019 року суд прийняв справу до провадження та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 14 січня 2020 року.

03 січня 2020 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

10 січня 2020 року до суду електронною поштою надійшло клопотання позивача про зупинення провадження по справі.

14 січня 2020 року розгляд справи зупинено до вирішення Святошинським районним судом м. Києва питання щодо скасування арешту накладеного на рахунок та кошти ОСОБА_1 та набрання рішенням Святошинського районного суду м. Києві у справі № 759/19765/19 законної сили.

12 лютого 2020 до суду засобами поштового зв`язку представником позивача подано клопотання про поновлення провадження в адміністративній справі №200/14379/19-а у зв`язку з винесенням Святошинським районним судом м. Києва ухвали від 24.01.2020 року по справі №759/19765/19, якою скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.05.2019 на грошові кошти та рахунки фізичних осіб - вкладників ПАТ "КБ "Український фінансовий світ".

19 січня 2020 року ухвалою суду провадження в адміністративній справі поновлено, судове засідання призначено на 03 березня 2020 року.

03 березня 2020 року ухвалою суду здійснено перехід зі спрощеного позовного провадження по загального позовного провадження, підготовче судове судове засідання призначено на 31 березня 2020 року.

31 березня 2020 року розгляд справи відкладено на 30 квітня 2020 року.

30 квітня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12 травня 2020 року.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

27 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» (Банк) було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» №42488, відповідно до якого Банк приймає від Вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 185500,00 гривень у тимчасове строкове користування на строк до 01.08.2014 року та зобов`язується сплачувати проценти за його користування в розмірі, встановленому п.1.2 цього договору.

Згідно п. 1.3 договору датою внесення грошових коштів Вкладником є дата надходження грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок в Банку.

Відповідно до підпунктів 2.1.2, 2.1.3 пункту 2.1 договору, Банк зобов`язується при настанні дати повернення вкладу, при зверненні вкладника до банку за отриманням вкладу або в день розірвання цього договору, повернути Вкладнику суму вкладу та нараховані в порядку, встановленому п.2.1.4 цього договору, але не сплачені проценти, шляхом передбаченим чинним законодавством України (готівкою перерахування на інший рахунок Вкладника за письмовим розпорядженням вкладника тощо).

27.06.2014 року відповідно до платіжного доручення TR.56792.16908.341. на вкладний рахунок позивача зараховано грошові кошти у розмірі 185 500,00 грн.

Згідно постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014 року №491 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14.08.2014 року №69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ», згідно з яким з 15 серпня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ»; уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова С.І.

Постановою Правління Національного банку України від 10.11.2014 року №717 постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати «Комерційний банк «Український фінансовий світ».

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13.11.2014 року №119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13.11.2014 року та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» строком на 1 рік з 13.11.2014 року по 12.11.2015 року.

Уповноважена особа Фонду у листі від 03.12.2014 року №001/526 повідомила, що договір банківського вкладу №42476 від 27.06.2014 року, укладений між позивачем та «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 228 Цивільного кодексу України.

Позивач не погодившись з такими діями позивача, звернувся з позовом до суду.

07 грудня 2017 року постановою Вищого адміністративного суду України по справі №826/3309/15 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича від 18.11.2014 року №6 щодо визнання нікчемними договору банківського вкладу від 27.06.2014 року №42488, укладеного між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ" та ОСОБА_1 , зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" вчинити дії щодо включення позивача, шляхом подання додаткової інформації про нього, до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

07 червня 2019 року на сайті позивача у розділі ПАТ «КБ «УФС» розміщена інформація, що 05 червня 2019 року уповноваженою особою Фонду було подано документи державному реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для державної реєстрації припинення банку як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з цієї дати завершились виплати коштів вкладникам ПАТ «КБ «УФС».

На вересні 2019 року позивач дізнався, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 03 травня 2019 року по справі №757/21167/19-к, накладено арешт на рахунки 2478 вкладників, в тому числі позивача. Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, що додається арешт грошових коштів на рахунках вкладників (фізичних осіб) відповідно до списку наданого Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, однак рахунок позивача внесений до переліку без будь-яких правових підстав чи доказів.

Як вбачається з тексту означеної ухвали, залишок коштів на арештованому рахунку позивача складає 188 922,66 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24.01.2020 року по справі №759/19765/19, скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.05.2019 на грошові кошти та рахунки фізичних осіб - вкладників ПАТ "КБ "Український фінансовий світ".

Незгода позивача із невиплатою тривалий час, на його користь, гарантованої суми відшкодування, зумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон №4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.

Згідно з положеннями статті 27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частиною першою статті 28 Закону №4452-VI встановлено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Судом встановлено, що, незважаючи на неодноразові звернення позивача до Фонду гарантування вкладів із заявами про виплату гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «КБ «УФС» за договором «Планер» № 42488 від 27 червня 2014 року, відповідачем в порушення вимог вищенаведених норм допущено протиправну бездіяльність, яка призвела до того, що станом на дату постановлення рішення у цій справі кошти у сумі 185 500 грн. позивачем не отримано.

Посилання представника відповідача на ухвалу слідчого судді від 03 травня 2019 року про накладення арешту на грошові кошти як на доказ правомірності не проведення виплат позивачеві суд вважає безпідставним.

При цьому, відповідачем не наведено об`єктивної причини неможливості вжиття заходів спрямованих на відшкодування коштів позивачу з моменту набрання законної сили постановою суду по справі №826/3309/15, якою визнано протиправним та скасовано наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 листопада 2014 року №6 в частин визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Планер» укладеного між позивачем та ПАТ «КБ «УФС».

Суд зауважує, що у цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо виплати гарантованої державою суми відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку, продажу його майна.

Юридичний факт неплатоспроможності банку є підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого державою відшкодування вкладникам.

З огляду на внесення 14 серпня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису №12661110046007762 про припинення державної реєстрації ПАТ «КБ «УФС» як юридичної особи, належним способом захисту прав позивача, крім визнання протиправною бездіяльності відповідача, є стягнення з відповідача на користь позивача гарантованої суми відшкодування коштів в розмірі 188922,66 грн.

Фонд або його уповноважена особа зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одночасно, суд наголошує, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб`єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов`язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 ЦК України та статей 8, 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.

Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.

Аналогічна позиція була висловлена Пленумом Верховного Суду України в постанові від 03 липня 2015 року № 13.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав задоволення адміністративного позову в цій частині.

Щодо стягнення 4000,00 грн. витрат на правову допомогу суду зазначає наступне.

Відповідно до ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Така позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.02.2020 року по справі № 280/1765/19.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу, оскільки позивачем не надано копію договору про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.) та документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, на обґрунтування заявленої до стягнення суми таких витрат.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17, ЄДРПОУ 21708016) про визнання протиправними дії та стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної установи «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» щодо невиплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування за договором банківського вкладу №42488 від 27 червня 2014 року.

Стягнути з Державної установи «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) кошти у розмірі 188922,66 (сто вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот двадцять дві грн. 66 коп.) гривень за вкладом, які було внесено за договором банківського вкладу №42488 від 27 червня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Український фінансовий світ».

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 12.05.2020 року.

Повний текст рішення складено та підписано 13.05.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Роз`яснити сторонам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 Кодексу адміністративного судочинства України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко