Рішення № 89183564, 08.05.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2020 року Справа № 160/3363/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І розглянувши в письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання бездіяльності протиправною, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просить, з урахуванням уточненої позовної заяви від 17.04.2020 року, визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) протиправною, скасувати постанову від 27.01.2004 року державного виконавця Степанкової О.Л. відділу державної виконавчої служби Центрально-Міського районного управління юстиції про арешт майна ОСОБА_1 ; вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження майна ОСОБА_1 з-під арешту та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис від 09.09.2006 року № 3710920.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 27.01.2004 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Центрально-Міського районного управління юстиції при виконанні виконавчого листа №2-2960 від 05.08.2003 року було накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 . Борг визначений у виконавчому листі №2-2960 від 05.08.2003 року був сплачений, а виконавче провадження закінчене та знищено, що підтверджується листом Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 17.03.2020 року. Натомість державним виконавцем протиправно не було знято арешт з майна позивача, а на звернення позивача відмовлено у знятті арешту, у зв`язку із відсутністю вказаного виконавчого провадження.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки на час завершення виконавчого провадження у державного виконавця були відсутні правові підстави для звільнення майна з-під арешту.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2020 року було відкрито провадження в адміністративній справі.

Позивач в судове засідання 08.05.2020 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання 08.05.2020 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин, враховуючи скорочені строки розгляду справ про оскарження дій органів державної виконавчої служби, та керуючись частиною 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін повідомлених належним чином.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно інформаційної довідки № 206644801 від 13.04.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, містяться відомості про арешт нерухомого майна, накладений на підставі постанови ВДВС Центрально-Міського РУЮ м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.01.2004 року АА № 091163 на все майно власника ОСОБА_1 В свою чергу, судом встановлено, що постановою серії АА № 091163 державного виконавця відділу державної виконавчої служби Центрально-Міського районного управління юстиції Степановою О.Л. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2 2960 виданого 05.08.2003 року Центрально-Міським судом м. Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Криворіжгаз» - 2233,28 грн. накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 , 1956 р.н., яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить ОСОБА_1 , 1956 р.н., яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно довідки № 211 від 11.11.2019 року заборгованість за спожитий природний газ у позивача станом на 01.11.2019 року відсутня.

При реалізації свого права власності, позивач дізналась про існуюче обтяження свого майна і звернулась до відповідача з заявою.

Згідно листа Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 17.03.2020 року № 27520 позивача повідомлено про відсутність підстав для звільнення майна з під арешту, оскільки виконавче провадження, на підставі якого накладено було арешт на майно ОСОБА_1 завершено та знищено, також знищено книги обліку виконавчих проваджень згідно акту номенклатурних справ для знищення від 10.01.2018 року, оскільки строк зберігання завершився.

Не погоджуючись із правомірністю дій відповідача щодо незвільнення майна ОСОБА_1 з-під арешту, накладеного на підставі постанови від 27.01.2004 року АА № 091163 позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" № 1403-VIII від 02.06.2016 встановлено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Згідно статті 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідно із частиною 1 статті 55 Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець був наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника.

Таким чином, вимога про скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Центрально-Міського районного управління юстиції Степанкової О.Л. від 27.01.2004 року про арешт майна ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Разом з цим, як встановлено судом під час судового розгляду, виконавче провадження, на підставі якого накладено було арешт на майно ОСОБА_1 завершено та знищено, оскільки строк зберігання завершився, що підтверджується листом Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 17.03.2020 року № 27520.

Згідно з пунктом 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року №2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Відповідно до пункту 9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення (додаток 17), якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.

Таким чином, знищенню підлягають лише завершені виконавчі провадження.

Водночас, статтею 38 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Частиною 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, від 02.06.2016 ( в редакції чинній на час звернення позивача із заявою про зняття арешту з майна) передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно з частиною 2 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, від 02.06.2016 про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Частиною 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, від 02.06.2016 визначено підстави, за яких державний виконавець знімає арешт з усього майна або його частини: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині 6 статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. Цей перелік є вичерпним.

При цьому, частиною 3 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 передбачено, що у разі виявлення в діях державного виконавця порушення порядку накладення арешту, встановленого Законом, начальник відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, виносить постанову про зняття арешту з майна.

В той же час, частиною 5 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, від 02.06.2016 зазначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З змістом частини 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, від 02.06.2016, якщо на майно особи накладено арешт, і воно належить їй на праві власності, то така особа може звернутися з позовом до суду про зняття арешту з майна. Після розгляду справи, у разі задоволення такого рішення державний виконавець повинен зняти з такого майна арешт не пізніше наступного для, коли йому стало відомо про такі обставини.

Отже, наслідки завершення виконавчого провадження щодо зняття арешту з майна боржника, можуть бути застосовані лише у випадку закінчення виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження в межах якого ВДВС Центрально-Міського РУЮ м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було винесено постанову від 27.01.2004 року АА № 091163, якою було накладено арешт на майно ОСОБА_1 , закінчено та знищено, що підтверджується листом Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 17.03.2020 року № 27520.

Водночас, відомості про арешт майна позивача на підставі постанови від 27.01.2004 року серії АА № 091163, на даний час містяться в Єдиному реєстрі заборон відчуженням об`єктів нерухомого майна. Відповідачем не надано доказів зняття арешту, накладеного на майно позивача.

Виходячи з того, що виконавче провадження було завершено та знищено, відсутні докази, які давали б підстави для висновку про обґрунтованість існування арешту нерухомого майна, суд вважає за необхідне зобов`язання відповідача вчинити дії щодо зняття арешту нерухомого майна позивача накладеного на підставі постанови ВДВС Центрально-Міського РУЮ м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.01.2004 року АА № 091163.

Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не зняття арешту майна позивача, суд зазначає, що у зв`язку з відсутністю (знищенням) матеріалів виконавчого провадження, у суду відсутня можливість дослідити докази та надати оцінку обставинам і підставам закінчення виконавчого провадження та застосуванню (незастосуванню) наслідків такого закінчення.

Отже, дана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання бездіяльності протиправною, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 242-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (вул. Петра Калнишевського, 5, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 55024, код ЄДРПОУ 34545876) про визнання бездіяльності протиправною, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) вчинити дії щодо зняття арешту нерухомого майна ОСОБА_1 накладеного на підставі постанови ВДВС Центрально-Міського РУЮ м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.01.2004 року АА № 091163.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 420,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене у строки, встановлені частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 08 травня 2020 року.

Суддя С.І. Озерянська