Рішення № 89182815, 29.04.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/109/19

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Рильова В.В.

судді: Смірнова О.В. , Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки, Харківська область, Харківський район, місто Мерефа до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мереф`янський технікс плюс", Харківська область, Харківський район, місто Мерефа 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ринок АС", місто Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Споживче товариство "Єлизавета", Харківська область, Харківський район, місто Мерефа про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна за участю представників:

позивача - Ободовська Н.С. ордер ПТ № 002490 від 25.02.2019 (адвокат);

відповідача - Стороженко Д.І. довіреність № 8 від 11.11.2019 (адвокат);

третьої особи ТОВ "Компанія "Ринок АС" - Ободовська Н.С. ордер ПТ № 002490 від 25.02.2019 (адвокат);

третьої особи СТ "Єлизавета" - Вільчинський А.В. довіреність б/н від 09.12.2019 (адвокат);

ВСТАНОВИВ:

"Мереф`янський міський ринок" Підприємство Харківської облспоживспілки звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мереф`янський технікс плюс" про визнання недійсними:

- договору купівлі-продажу від 23.05.2012 № 887, укладеного між "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки та ТОВ "Мереф`янський технікс плюс", відповідно до якого відбулось відчуження будівлі критого павільйону літ. "А-1", загальною площею 785,9 кв.м., з будівлями літ. "Н" - сміттєзбірник, літ. "У", що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), б. 22 ж, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

- договору купівлі-продажу від 23.05.2012 № 875, укладеного між "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки та ТОВ "Мереф`янський технікс плюс", відповідно до якого відбулось відчуження будівлі холодильника літ. "А-1", загальною площею 29,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), б. 22б, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

- договору купівлі-продажу від 23.05.2012 № 872, укладеного між "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки та ТОВ "Мереф`янський технікс плюс", відповідно до якого відбулось відчуження будівлі контори ринку, загальною площею 104,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), б. 22 а, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

- договору купівлі-продажу від 23.05.2012 № 881, укладеного між "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки та ТОВ "Мереф`янський технікс плюс", відповідно до якого відбулось відчуження магазину "Сільгосппродукт", літ. "А-1", загальною площею 148,10 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), б. 22г, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

- договору купівлі-продажу від 23.05.2012 № 884, укладеного між "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки та ТОВ "Мереф`янський технікс плюс", відповідно до якого відбулось відчуження будівлі гаражу літ. "А-1", загальною площею 62,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), б. 22е, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

- договору купівлі-продажу від 23.05.2012 № 893, укладеного між "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки та ТОВ "Мереф`янський технікс плюс", відповідно до якого відбулось відчуження будівлі нафтолавки літ. "А-1", загальною площею 28,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), б. 22 й, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

- договору купівлі-продажу від 23.05.2012 № 890, укладеного між "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки та ТОВ "Мереф`янський технікс плюс", відповідно до якого відбулось відчуження складського приміщення літ. "А-1", загальною площею 52,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), б. 22з, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

- договору купівлі-продажу від 23.05.2012 № 878, укладеного між "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки та ТОВ "Мереф`янський технікс плюс", відповідно до якого відбулось відчуження будівлі м`ясного магазину літ. "А-1", загальною площею 109,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район, м. Мерефа. вул. вул. Савченка (вул. Савченко), б. 22 в, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

- договору купівлі-продажу від 23.05.2012 № 869, укладеного між "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки та ТОВ "Мереф`янський технікс плюс", відповідно до якого відбулось відчуження земельної ділянки площею 1,5250 га та кадастровий номер земельної ділянки 6325110700:00:084:0009, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), № 22 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.01.2019 до участі у справі № 922/109/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ринок АС".

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.05.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2019, позов задоволено з посиланням на його обґрунтованість.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 зі справи № 922/109/19 скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2019 для розгляду справи № 922/109/19 визначено суддю Рильову В.В.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.10.2019 справу № 922/109/19 прийнято до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 25.11.2019 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено Споживче товариство "Єлизавета".

Ухвалою суду від 13.01.2020 справу № 922/109/19 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів. Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 13 січня 2020 року визначено склад колегії суддів у справі № 922/109/19: головуючий суддя Рильова В.В., суддя Смірнова О.В. та суддя Пономаренко Т.О.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15 січня 2020 року справу № 922/109/19 прийнято до колегіального розгляду за правилами загального позовного провадження; призначено розгляд справи у підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 17.02.2020 підготовче провадження у справі № 922/109/19 закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 березня 2020 року.

В судовому засіданні 10.03.2020 у справі № 922/109/19 оголошено перерву до 06 квітня 2020 року, на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України. Відповідну ухвалу занесено до протоколу від 10 березня 2020 року.

06 квітня 2020 року, враховуючи необхідність дотримання положень постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.202 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та мінімізацію ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом, а також з урахуванням поданих представниками сторін клопотань (за вх. №№ 8440, 8458), в судовому засіданні у справі № 922/109/19 оголошено перерву до 29 квітня 2020 року.

Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні 29.04.2020, позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.04.2020 проти позову заперечував. У розгляді справи відповідачем заявлено про пропуск позивачем позовної давності для звернення з даним позовом до суду, у зв`язку з чим відповідач також просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності.

Представник третьої особи ТОВ "Компанія "Ринок АС" позовні вимоги "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки підтримував та просив суд їх задовольнити.

Представник третьої особи СТ "Єлизавета" проти позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити.

Заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки та заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Мереф`янський технікс плюс", дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

23 травня 2012 року між "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки (як продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мереф`янський технікс плюс" як покупцем укладено Договори:

- купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за № 887), відповідно до якого відбулось відчуження будівлі критого павільйону літ. "А-1", загальною площею 785,9 кв.м., з будівлями літ. "Н" - сміттєзбірник, літ. "У", що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), 22 " ж", посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

- купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за № 875), відповідно до якого відбулось відчуження будівлі холодильника літ. "А-1", загальною площею 29,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), 22 "б" , посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

- купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за № 872), відповідно до якого відбулось відчуження будівлі контори ринку, загальною площею 104,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), 22 "а" , посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

- купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за № 881), відповідно до якого відбулося відчуження магазину "Сільгосппродукт", літ. "А-1", загальною площею 148,10 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), 22 "г ", посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

- купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за № 884), відповідно до якого відбулося відчуження будівлі гаражу літ. "А-1", загальною площею 62,8 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа , вул . Савченка (вул . Савченко ) , 22 "е", посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

- купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за № 893), відповідно до якого відбулося відчуження будівлі нафтолавки літ. "А-1", загальною площею 28,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (Савченко), 22 " й", посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

- купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за № 890), відповідно до якого відбулося відчуження складського приміщення літ. "А-1", загальною площею 52,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул . Савченка ( Савченко), 22 "з", посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

- купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за № 878), відповідно до якого відбулося відчуження будівлі м`ясного магазину літ. "А-1", загальною площею 109,8 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (Савченко), 22 " в", посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

- купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за № 869), відповідно до якого відбулося відчуження земельної ділянки площею 1,5250 га, кадастровий № земельної ділянки 6325110700:00:084:0009, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), 22 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.

Відповідно до змісту "Преамбули" Договорів №№ 887, 878, 890, 884, 872, 893, 875, 881, 869: з однієї сторони - Підприємство, що діє на підставі Статуту, який зареєстрований державним реєстратором Харківської районної державної адміністрації Харківської області 02.03.2010 зі змінами до статуту від 2011 року, від імені якого діє директор ОСОБА_1, повноваження якого ґрунтуються на підставі наказу від 12.11.2007 № 86 про призначення директором та протоколу загальних зборів учасників Підприємства від 25.04.2012 (про дозвіл на укладання договорів купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки), далі - продавець, та з другої сторони - ТОВ "Мереф`янський технікс плюс", що діє на підставі Статуту, який зареєстрований державним реєстратором Харківської районної державної адміністрації Харківської області 04.04.2012, від імені якого діє директор Колодяжний Ігор Олександрович , повноваження якого ґрунтуються на підставі наказу від 04.04.2012 № 1 (про призначення директором) та протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Мереф`янський технікс плюс" від 26.04.2012 (про дозвіл на укладання договорів купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки), далі - покупець, попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства щодо недійсності угод і розуміючи значення своїх дій, уклали вищезазначені договори купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 1.1 вказаних Договорів купівлі-продажу Підприємство як продавець передає, а ТОВ "Мереф`янський технікс плюс" як покупець приймає у власність нерухоме майно (перелічене вище).

Згідно з пунктами 1.3 Договорів №№ 887, 878, 890, 884, 872, 893, 875, 881 нерухоме майно, що відчужується, належить Підприємству (продавцю) на підставі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 1.5 Договорів №№ 887, 878, 890, 884, 872, 893, 875, 881 визначено, що ринкова вартість нерухомого майна відповідає звіту про оцінку майна від 03.04.2012, виданого ТОВ "ПРОМСЕРВІС XXI".

Пунктом 3.1 кожного з Договорів №№ 887, 878, 890, 884, 872, 893, 875, 881 визначено, що сторони домовились, що покупець має право подати договір на державну реєстрацію права власності до проведення повного і остаточного розрахунку за цим договором.

Відповідно до пункту 3.2 кожного з Договорів №№ 887, 878, 890, 884, 872, 893, 875, 881 право власності на нерухоме майно за цим договором виникає у покупця з моменту державної реєстрації права власності на таке нерухоме майно. Передання об`єкта продавцем і прийняття об`єкта покупцем посвідчується актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору.

До прав та обов`язків сторін за Договорами №№ 887, 878, 890, 884, 872, 893, 875, 881 належить, зокрема, передача і прийняття нерухомого майна та підписання акта приймання-передачі.

Пунктом 2.1 кожного з Договорів №№ 887, 878, 890, 884, 872, 893, 875, 881 встановлений порядок розрахунків між покупцем та продавцем: шляхом перерахування коштів покупцем на розрахунковий рахунок банківської установи продавця до 23.05.2014.

Відповідно до пункту 1.1 Договору № 869, Підприємство як продавець передає за плату, а ТОВ "Мереф`янський технікс плюс" як покупець приймає у власність і оплачує земельну ділянку площею 1,525 га кадастровий номер земельної ділянки: 6325110700:00:084:009, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вулиця Савченко), 22 в межах, згідно з планом.

Пунктом 1.2 Договору № 869 встановлено, що земельна ділянка належить Підприємству на підставі державного акта на праві власності на земельну ділянку, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до пункту 1.5 Договору № 869 встановлено, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Згідно з пунктом 2.1 Договору № 869 визначено, що оціночна вартість земельної ділянки встановлена відповідно до звіту ТОВ "ЕКСПЕРТ-ПРОФІ-УКРАЇНА" від 29.03.2012. Продаж вчинено за 1 150 000 грн., які покупець зобов`язується сплатити продавцю шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця в банківській установі до 23.05.2014.

Разом з тим, Рішення загальних зборів учасників "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки від 25.04.2012, яким надавалась згода учасників на продаж ТОВ "Мереф`янський технікс плюс" спірного майна, що належить "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки та надавалась згода учасників на надання директору "Мереф`янський міський ринок" підприємства Харківської облспоживспілки повноважень на укладення спірних договорів купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки визнано недійсним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21 липня 2017 року у цивільній справі № 635/10848/14-ц.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08 листопада 2017 року рішення Харківського районного суду Харківської області у справі № 635/10848/14-ц залишено без змін. Постановою Верховного суду України у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2018 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 21.07.2017 у справі № 635/10848/14-ц та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 08.11.2017 у справі № 635/10848/14-ц залишено без змін.

Позовні вимоги "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки обґрунтовано тим, що волевиявлення позивача як учасника оспорюваних правочинів не було вільним, оскільки засновники (учасники) позивача не надавали своєї згоди на продаж нерухомого майна та земельної ділянки на користь ТОВ "Мереф`янський технікс плюс". Зазначене підтверджується тим, що рішення загальних зборів учасників Підприємства від 25.04.2012, яке оформлене протоколом та на підставі якого директор позивача ОСОБА_1 укладав оспорювані договори від імені позивача, визнано недійсним у судовому порядку. Таким чином, виконавчий орган позивача при укладенні оспорюваних правочинів не мав необхідного обсягу цивільної правоздатності. Крім того, ОСОБА_1 на момент укладання оспорюваних договорів був директором Підприємства, а також був головою Споживчого товариства "Єлизавета", яке в подальшому стало власником нерухомого майна та земельної ділянки, що належали на праві власності позивачу; ОСОБА_1 (керівник на моменту укладання оспорюваних договорів) та керівник ТОВ "Мереф`янський технікс плюс" - Колодяжний І.О . є взаємопов`язаними особами через інші юридичні особи, що також є підставою для визнання таких договорів недійсними.

Водночас обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи є висновки Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, у зв`язку з якими скасовано судове рішення у даній справі (згідно частини п`ятої статті 310 ГПК України).

Так, в постанові Верховного суду від 03.10.2019 суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій не досліджували питання та не встановлювали обставини щодо наявності чи відсутності у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірних правочинів, що є передумовою для звернення з позовом до суду. "...суди не встановлювали підстави набуття права власності на майно ТОВ "Компанія "Ринок АС" (яке, не дивлячись на те, що залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, проти позовних вимог, пред`явлених позивачем до останнього, не заперечувало) та не встановлювали, чи спрямований позов у справі на поновлення порушених або оспорюваних прав позивача у справі.".

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондують положенням статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Отже, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Водночас, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158 гс18).

Отже, суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії "ефективності" таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Так, частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

При цьому вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Отже, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору (договорів) недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також наявність у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірного правочину (правочинів).

Водночас у даному випадку суд приймає заперечення відповідача та звертає увагу на те, що 13 грудня 2013 року рішенням Харківського районного суду у справі № 2034/13714/2012 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 , "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки, Товариства з обмеженою відповідальністю "Мереф`янський технікс плюс", Споживчого Товариства "Єлизавета", 3-тя особа Харківська обласна спілка споживчих товариств про визнання недійсними правочинів, визнання права власності та витребування майна було винесене рішення, яким позовні вимоги було задоволено та, зокрема, визнано правочини недійсними і застосовано наслідки недійсності угод, повернувши сторони у первісний стан, шляхом скасування за Товариством з обмеженою відповідальністю "Мереф`янський технікс плюс" державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набуте ТОВ "Мереф`янський технікс плюс" на підставі Договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ "Мереф`янський технікс плюс" та "Мереф`янський міський ринок" Підприємство Харківської облспоживспілки 23.05.2012 року № 878, 890, 893, 884, 881, 872, 875, 887; витребувано майно за вказаними договорами. Отже, предметом судового розгляду у справі № 2034/13714/2012 щодо визнання договорів недійсними були, як зазначено вище, саме договори купівлі-продажу майна №№ 887, 875, 872, 881, 884, 893, 890, 878, 869, які є предметом розгляду даної справи № 922/109/19.

При розгляді вказаної вище справи ОСОБА_3 була директором "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки, оскільки з 22.10.2012 директора ОСОБА_1 було звільнено по закінченню строку дії контракту, у зв`язку з цим останню було обрано директором вищим органом управління "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки. Отже, ініціювання позову щодо визнання, зокрема, договорів недійсними, розгляду такої справи у суді відбувалось в момент, коли ОСОБА_3 співпозивач у вказаній вище справі, мала одночасно два статуси - була учасником "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки та директором "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки. При цьому, одним з відповідачів у справі № 2034/13714/2012 до якого заявляли вимоги, зокрема, щодо визнання правочинів недійсними був саме "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки, де ОСОБА_3 була директором.

Рішення Харківського районного суду у справі № 2034/13714/2012 від 13.12.2013 було скасовано Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних та кримінальних справ, (ухвала ВССУ від 29.10.2014 справа №6-11593св14, копія якої наявна в матеріалах справи). Разом з тим, позивачем - "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки спірне майно за вказаними договорами було реалізовано ТОВ "Компанія "Ринок АС".

Так, під час відкриття провадження у даній справі судом встановлено, що згідно інформаційної довідки № 153168465 від 18.01.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, власником майна, яке є предметом спірних договорів також зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ринок АС". Крім того, на даний час ТОВ "Компанія "Ринок АС" продовжує розпоряджатися майном за спірними Договорами (шляхом поділу / продажу), а відповідач, в свою чергу, не є власником такого майна.

Позивач, разом з тим, не надав суду доказів наявності обставин, щодо визнання угод недійсними, передбачених законом, чи наявності порушеного права чи інтересу "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки. При цьому, жодних позовних вимог до ТОВ "Компанія "Ринок АС" позивач не заявляв.

Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Зі змісту наведених норм ЦК України випливає, що застосування зазначених правових наслідків полягає у поверненні сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину. У фаховій літературі застосування таких наслідків іменується двосторонньою реституцією. Реституцію можна застосувати лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він був переданий.

Позивач, разом з тим, звертаючись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мереф`янський технікс плюс", будучи обізнаним про те, що відповідач не є власником майна, заявляє вимогу про визнання правочину недійним не по суті, а за формою, оскільки висування вимоги щодо визнання правочинів недійсним до відповідача не призведе до відновлення або іншого ефективного захисту прав "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки на майно, за оспорюваними Договарами купівлі-продажу.

Суд також не приймає посилання позивача на правові висновки Великої палати Верховного суду у справі № 905/1227/17 (постанова від 27.11.2018), оскільки предмет позову та суб`єктний склад сторін у зазначеній справі є іншим ніж у справі № 922/109/19, яка розглядається. Правові висновки суду у справі № 905/1227/17 не є преюдиціальними для цієї справи.

Крім того, в постанові Верховного суду від 03.10.2019 у даній справі, що до визначених у позові підстав для визнання правочинів недійсними, суд касаційної інстанції зазначив таке.

Приписами статті 92 ЦК України унормовано, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

З огляду на вищезазначене, дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу юридичної особи, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками такої юридичної особи корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі юридичної особи, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

З огляду на таке, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому частиною четвертою статті 92 ЦК України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган юридичної особи діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами такої юридичної особи, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов`язок відшкодувати завдані юридичній особі збитки.

Однак закон враховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом юридичної особи протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом із тим обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу юридичної особи необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин - бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (стаття 203, частина перша статті 215 ЦК України).

За таких обставин, з урахуванням статті 98 ЦК України та з огляду на приписи статей 92, 203, 215, 241 ЦК України рішення загальних зборів учасників юридичної особи є актами, що зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання відносин у різних питаннях діяльності такої особи, і мають обов`язків характер для суб`єктів цих відносин. Таким чином, у разі визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників юридичної особи, воно є недійсним з моменту його прийняття.

Проте для визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом юридичної особи (директором) з третьою особою, з підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва, не має самостійного юридичного значення сам по собі той факт, що згодом визнано недійсним у судовому порядку таке рішення загальних зборів учасників юридичної особи.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

Закон не установлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах із юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема чи виконала третя особа свої обов`язки за договором, у який спосіб, як у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

Отже, визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників юридичної особи саме по собі не може слугувати єдиною підставою для висновку про недійсність договорів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 зі справи № 910/22627/17).

З урахуванням вказаних норм законодавства та висновків, викладених у постанові Верховного суду від 03.10.2019 у даній справі, суд зазначає, що позивачем належним чином не доведено наявності обставин, які свідчили б про недобросовісну та нерозумну поведінку самого відповідача. При цьому, за посиланням відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мереф`янський технікс плюс", будучи ознайомленим з повноваженнями керівника "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки, в тому числі з протоколом загальних зборів даної юридичної особи на продаж спірного майна керівником ОСОБА_1 , укладаючи Договори купівлі-продажу виходив з того, що у виконавчого органу позивача були відповідні повноваження на укладення спірних Договорів купівлі-продажу, що виражались, відповідно у вимогах статуту, щодо надання згоди загальними зборами на укладання подібних договорів та рішенні загальних зборів на вчинення відповідних Договорів купівлі-продажу майна. На момент підписання вказаних Договорів купівлі-продажу в 2012 і аж до 2017 (коли у цивільній справі № 635/10848/14-ц визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Підприємства від 25.04.2012) дане рішення загальних зборів вважалося дійсним.

Такі обставини, відповідно, виключають можливість, того що відповідач міг достеменно знати чи, проявивши розумну обачність, не міг не знати про відсутність у виконавчого органу "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки необхідного обсягу повноважень на момент вчинення спірних Договорів. Суд приймає аргументи відповідача, та зазначає, що дії щодо вчинення правочину Товариством з обмеженою відповідальністю "Мереф`янський технікс плюс" та наступним його виконанням свідчать про те, що укладення спірних Договорів відповідало внутрішній волі сторін та були направлені на реальне настання правових наслідків.

Відповідно також до приписів статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 ЦК України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (частина третя статті 509 ЦК України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17.

Зі змісту норми частини першої статті 241 Цивільного кодексу України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 910/18812/17.

Досліджуючи питання щодо наявності чи відсутності подальшого схвалення правочинів позивачем, суд зазначає, що не може бути прийнято позицію позивача щодо відсутності мовчазної згоди останнього на схвалення спірних Договорів.

Зокрема, матеріалами справи підтверджується, а також не заперечується позивачем, що ним на виконання умов оспорюваних договорів було прийнято від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мереф`янський технікс плюс" кошти в рахунок оплати за продане майно, підписано акти приймання- передачі майна.

Водночас невиконання чи неналежне виконання правочину, зокрема не повний розрахунок між сторонами, не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним. Також суд звертає увагу на те, що отримані "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки кошти за спірне майно відповідачу, як безпідставно отримані, позивачем не повертались.

Крім того, відповідно до вимог статті 334 ЦК України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень", права відповідача на придбане майно були зареєстровані, що "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки також не заперечувалось.

Вказані обставини, на переконання суду, свідчать про реальне настання правових наслідків оспорюваних Договорів, а також те, що після їх укладення позивачем було вчинено дії з їх виконання, що свідчить про подальше схвалення таких опорюваних правочинів "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки.

Наведені аргументи також зумовлюють висновок суду про наявність підстав для відмови в позові.

Відповідно до приписів статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, з урахуванням висновків, викладених в постанові Верховного суду від 03.10.2019 у даній справі, суд зазначає, що "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки не доведено наявності у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірних правочинів, що є передумовою для звернення з позовом до суду, а позовні вимоги належним чином не обґрунтовані, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовані відповідачем у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки є такими, що задоволенню не підлягають. Решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки, заява про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.

Судовий збір за подання позовної заяви, відповідно приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишається за "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки.

Керуючись статтями 6, 19, 124, 129, 131-1 Конституції України, статтями 1, 13, 14, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 310 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням приписів пункту 4 розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "12" травня 2020 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.В. Рильова О.В. Смірнова Т.О. Пономаренко

справа № 922/109/19