Ухвала суду № 89182296, 13.05.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"13" травня 2020 р. Справа № 911/1236/20

Суддя Христенко О.О., розглянувши матеріали

за позовом Прокуратури Київської області в інтересах держави в особі

1.Північного офісу Державної аудиторської служби України, м. Київ

2.Бориспільської районної ради, м. Бориспіль

до 1. Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Благоустрій», Київська обл., Бориспільський р-н, с. Сеньківка

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський Республіканський Автоцентр», м. Київ

про визнання недійсним договору поставки

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 3805/09/1-773вих20 від 30.04.2020 (вх. № 1245/20 від 08.05.2020) Прокуратури Київської області в інтересах держави в особі 1.Північного офісу Державної аудиторської служби України; 2. Бориспільської районної ради до 1. Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Благоустрій»; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський Республіканський Автоцентр» про визнання недійсним договору поставки № 07/09 від 07.09.2018 та додаткової угоди № 1 від 21.09.2018, забов`язавши сторони в порядку ч. 1 ст. 216 ЦК України повернути одна одній все, що вони одержали на виконання такого правочину.

Оглянувши зміст позовної заяви та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку, що позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху з огляду на таке.

Так, згідно з вимог п. 2 ч. 1 статті 164 ГПК України унормовано, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписами ч. 1, пп. 2 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Судовий збір справляється із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів – 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а із позовних вимог немайнового характеру – 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» мінімальний прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року складає 2 102,00 грн.

Як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви, прокурор звернувся до суду із позовом, в якому міститься одна немайнова вимога про визнання недійсним договору поставки № 07/09 від 07.09.2018 та додаткової угоди № 1 від 21.09.2018 до нього та одна вимога про реституцію (зобов`язання сторін за договором повернути одна одній все, що вони одержали на виконання недійсного правочину (ч. 1 ст. 216 ЦК України), яка помилково не оцінена заявником як вимога.

Натомість суд вказує, що із сукупного аналізу п. 2.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7 та п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9 вбачається, що вимога про застосування наслідків недійсності провочину (реституція) є саме майновою вимогою.

Так в п. 2.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7, вказано, що якщо позовну заяву про визнання договору (правочину) недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України чи частиною другою статті 208 Господарського кодексу України, судовий збір сплачується за ставками, передбаченими для позовних заяв немайнового характеру.

Вказане положення дублюється і в п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9, де, серед іншого, зазначено, що у справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується за загальною сумою всіх вимог.

У п. п. 2.10, 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7 передбачено, що у випадках об`єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

На підтвердження оплати прокурором судового збору надано платіжне доручення №8856 від 22.04.2020 на суму 2 102,00 грн, що не може бути належним доказом сплати судового збору у повному обсязі.

Відповідно до оскаржуваного договору ціна Договору складає 4 672 000 ,00 грн.

Тобто, за подання позову із вимогою про зобов`язання сторін в порядку ч. 1 ст. 216 ЦКУ повернути одна одній все, що вони одержали на виконання недійсного договору поставки, підлягає сплаті судовий збір у розмірі 4 672 000,00 грн x 1,5 % = 70 080,00 грн.

Крім оскаржуваного договору прокурором не надано доказів на підтвердження виконання сторонами вказаного договору (актів приймання-передачі, доказів сплати за товар, тощо).

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процессу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

Отже, у розумінні положень статей 73, 76, 77 ГПК України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Враховуючи вищевикладене, та виконання ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурором не надано доказів підтвердження факту направлення повідомлення про звернення його з цим позовом відповідним суб`єктам, визначених ним позивачами.

Як зазначалось вище, у постанові від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18 Верховний Суд зазначив, що прокурор повинен довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені. Тобто зазначене повинно бути предметом дослідження.

Згідно з частиною першою ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Поряд з цим, суд звертає увагу прокурора на те, що згідно з частиною четвертою ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Керуючись статтями 162, 164, 172, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд –

Постановив:

1. Позовну заяву Прокурора Київської області залишити без руху.

2. Запропонувати Прокурору Київської області усунути недоліки позовної заяви №3805/09/1-773вих20 від 30.04.2020 (вх. № 1245/20 від 08.05.2020) шляхом подання до суду належні докази сплати судового збору у повному обсязі.; докази направлення відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором повідомлення про звернення його з цим позовом до суду відповідним суб`єктам, визначеним ним позивачами.

3. Запропонувати Прокурору Київської області в строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви.

4. Роз`яснити Прокурору Київської області, що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, вимог цієї ухвали, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась з позовною заявою на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Ухвалу підписано 13.05.2020.

Суддя О.О. Христенко