Рішення № 89182264, 12.05.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2020 р. м. Київ Справа № 911/406/20

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Об`єднання співвласників майна «Едельвейс», с. Мала Вільшанка, Білоцерківський р-н., Київська область

про стягнення заборгованості

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою №14/4-985-20 від 12.02.2020 року (вх.№418/20 від 18.02.2019 року) до Об`єднання співвласників майна «Едельвейс» (далі - відповідач) про стягнення 6574,33 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу №2538/15-ТЕ-17 від 30.12.2014 року, а саме: 5087,19 грн. пені, 311,25 грн. 3% річних, 1175,89 грн. інфляційних збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором №2538/15-ТЕ-17 від 30.12.2014 року купівлі-продажу природного газу в частині своєчасної оплати отриманого у 2015 році природного газу. Враховуючи несвоєчасну оплату отриманого у 2015 році природного газу, позивачем з посиланням на п. 7.2 договору нараховано відповідачу 5087,19 грн. пені та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 311,25 грн. 3% річних та 1175,89 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 16.03.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/406/20 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом враховано, що ухвалу від 16.03.2020 року про відкриття провадження у справі направлено судом на адресу відповідача, що внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 , згідно з наявною у матеріалах справи довідкою №23-07/281-5 від 19.02.2020 року станом на 15.02.2020 року та повернуто ПАТ «Укрпошта» із зазначенням причини - «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо поштового відправлення».

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який належним чином повідомлений про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.

Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (за договором продавець) та Об`єднанням співвласників майна «Едельвейс» (за договором покупець) 30.12.2014 року укладено Договір купівлі-продажу природного газу №2538/15-ТЕ-17 з подальшими змінами, внесеними додатковими угодами №1 від 20.03.2015 року, №2 від 20.07.2015, №3 від 20.07.2015 року, №5 від 25.11.2015 року (далі Договір).

Відповідно до п. п. 1.1.,1.2 Договору, продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі газ), на умовах цього договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Згідно п. 2.1 Договору, продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 36,0 тис.куб.м. (тридцять шість тисяч куб.м.), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.): І квартал 17,0 (січень 6,5, лютий 5,0, березень 5,5); ІІ квартал 3,5 (квітень 3,5, травень 0,0, червень 0,0); III квартал 0,0 (липень 0,0, серпень 0,00, вересень 0,0), IV квартал 15,5 (жовтень 4,5, листопад 5,0, грудень 6,0).

Відповідно до п. 3.1. Договору, продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. (п. 3.3. Договору).

Згідно п. 3.4. Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктами 5.1., 5.2 Договору передбачено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державою органом. Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 1091,00 грн., крім того ПДВ 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ 1309,20 грн.

У редакції Додаткової угоди №1 від 20.03.2015 року до Договору, з 01.01.2015 року п. 5.2 Договору викладено в наступній редакції: «Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2495,25 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 2495,25 грн., крім того ПДВ 20% - 499,05 грн., всього з ПДВ 2994,30 грн.».

У редакції Додаткової угоди №2 від 20.07.2015 року до Договору, з 01.01.2015 року п. 5.2 Договору викладено в наступній редакції: «Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2494,30 грн., в тому числі: тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами - 275,30 грн., крім того ПДВ - 20% - 55,06 грн., всього з ПДВ - 330,36 грн., тариф на транспортування газу розподільними трубопроводами - 388,20 грн. ( в т.ч. вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби, що враховано в структурі тарифу з транспортування природного газу розподільними трубопроводами, встановленого постановою НКРЕКР), крім того ПДВ - 20% -77,64 грн., всього з ПДВ - 465,84 грн.; збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ (2%) - 35,92 грн., крім того ПДВ - 20%- 7,18 грн., всього з ПДВ - 43,10 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2495,25 грн., крім того ПДВ 20% - 499,05 грн., всього з ПДВ 2994,30 грн.».

У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, вони є обов`язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію (п. 5.3. Договору).

Відповідно до п. 5.5. Договору, загальна вартість природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п.п. 7.1, 7.2 Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. Договору, сторони погодили, що строк у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Відповідно до Розділу 11 договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Як зазначає позивач, на виконання п. 2.1 Договору, ним протягом 2014 року поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 45532,63 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного від 31.12.2015 року, від 28.02.2015 року, від 31.03.2015 року, від 30.04.2015 року, від 30.11.2015 року, від 31.12.2015 року, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідач повністю розрахувався за газ, переданий за Договором №2538/15-ТЕ-17 від 30.12.2014 року, що підтверджується доданими до позовної заяви довідками по операціям та сальдо «Едельвейс ОСМ».

Проте, як зазначає позивач, відповідач прийняті обов`язки за договором в частині оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, провівши остаточні розрахунки за поставлений газ з порушенням строку, погодженого сторонами, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору, за порушення зобов`язань за договором.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як визначено ст. 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 521 ЦК України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Згідно ст. 522 ЦК України, новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Отже, внаслідок переведення боргу, відповідач став зобов`язаною особою у зобов`язанні, що виникло за договором, який укладено позивачем та ПКПП Теплокомунсервіс щодо оплати переданого природного газу.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, не виконавши зобов`язання у строк, встановлений п. 6.1 відповідного договору, відповідач допустив порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як визначено ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки

Договором визначено, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 договору, він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.2 Договору).

Таким чином, відповідач взяті на себе зобов`язання зі своєчасної оплати отриманого у 2015 році природного газу не виконав у зв`язку із чим позивач просить стягнути з відповідача 5087,19 грн. пені (за період з 17.02.2015 року по 31.01.2016 року), 311,25 грн. 3% річних (за період з 17.02.2015 року по 31.01.2016 року) та 1175,89 грн. інфляційних втрат (за період з 01.03.2015 року по 30.11.2015 року), нарахованих на заборгованість відповідача за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо з урахуванням дат виникнення заборгованості та фактичних оплат. Суд, перевіривши розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, встановив, що вони виконані арифметично вірно, відповідають вимогам законодавства та обставинам справи.

30.11.2016 року прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», який набрав чинності 30.11.2016 року.

Відповідно до преамбули Закону визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно термінів вказаного закону, процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

При цьому, учасниками процедури врегулювання заборгованості, як визначено його ст.1, є підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

В той же час, не включення відповідача до учасників відповідної процедури врегулювання заборгованості, не є підставою стверджувати, що положення такого Закону в частині списання нарахованих процентів, пені та втрат від інфляції не розповсюджуються на нього.

Так, згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Як визначено умовами Договору купівлі-продажу природного газу №2538/15-ТЕ-17 від 30.12.2014 року (з урахуванням додаткових угод), газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Заборгованість з оплати природного газу на суму 45532,63 грн., є саме заборгованістю за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії.

Судом встановлено, що відповідач у даній справі станом на 30.11.2016 року не має перед позивачем заборгованості за природний газ, що вбачається з доданих до матеріалів справи документів, зокрема, сальдо та довідкою по операціям «Едельвейс ОСМ» за підписом заст.головного бухгалтера позивача.

Таким чином, нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» підлягають списанню з дня набрання чинності вказаним Законом.

При цьому, слід зазначити, що із змісту ст. ст. 4, 5, 6 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» вбачається, що до реєстру включаються вимоги саме за заборгованістю, у той час як ч. 3 ст. 7 вказаного Закону визначає, що на заборгованість за природний газ, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, до заборгованості у розмірі 45532,63 грн., що виникла і погашена до набрання чинності відповідним Законом, не можуть бути застосовані передбачені таким Законом правила і вимоги щодо необхідності включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Таким чином, виконання ч. 3 ст.7 Закону не потребує включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Відповідні висновки щодо застосування ч. 3 ст.7 вказаного Закону, викладені Верховним Судом у постановах від 29.01.2018 року №904/10745/16, від 07.02.2018 року №927/1152/16, від 13.02.2018 року №911/1719/13, від 14.02.2018 року №908/3211/16, від 22.02.2018 року №922/4355/14, від 28.02.2018 року №911/3914/14, від 11.04.2018 року №15/5005/153/2012, від 26.02.2019 року №904/2960/18.

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову у даній справі.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» №14/4-985-20 від 12.02.2020 року (вх.№418/20 від 17.02.2020 року) (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) до Об`єднання співвласників майна «Едельвейс» (09175, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Мала Вільшанка, вул. Молодіжна, буд. 10, кв. 8, код ЄДРПОУ 26474497) про стягнення 6574,33 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу №2538/15-ТЕ-17 від 30.12.2014 року, а саме: 5987,19 грн. пені, 311,25 грн. 3% річних, 1175,89 грн. інфляційних збитків відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 256,257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць