Рішення № 89180405, 12.05.2020, Кам’янський районний суд Запорізької області (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд Запорізької області)

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 319/209/20

Провадження №2/319/188/2020

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2020 року смт. Більмак

Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Солодовнікова Р.С.,

при секретарі судового засідання Куриленко Т.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,

в с т а н о в и в:

До Куйбишевського районного суду Запорізької області звернулось АТ КБ «Приватбанк» (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 38222,99 грн., яка складається з 22994,71 грн. заборгованості за тілом кредиту, 5396,34 грн. заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 Цивільного Кодексу України ( далі - ЦК), 7535,61 грн. нарахованої пені, 500 грн. штрафу (фіксованої частини), 1796,33 штрафу (процентної складової).

В обґрунтування позову посилається на те, що між позивачем та відповідачем укладений договір № б/н від 10.08.2010 року, на підставі якого відповідач отримала кредит у розмірі 14000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідач зобов`язання з повернення кредитних коштів за користування кредитом належним чином не виконала, у зв`язку з чим за ним утворилась вищезазначена заборгованість.

Позивачем до позовної заяви додано клопотання про розгляд справи за відсутності його представника у якому він також повідомляє, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання не прибула, про час і місце його проведення повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі не заявила, заперечень проти позову не надано.

Відповідно до ст. 280 ЦПК за письмової згоди представника позивача, суд постановив здійснювати заочний розгляд справи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників.

Судом встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

10 серпня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладено договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 14000 грн. шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона отримала, ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Згідно з наданими банком розрахунками заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 10 січня 2020 року становить 38222,99 грн., яка складається з 22994,71 грн. заборгованості за тілом кредиту, 5396,34 грн. заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК, 7535,61 грн. нарахованої пені, 500 грн. штрафу (фіксованої частини), 1796,33 штрафу (процентної складової), яку банк просить стягнути з відповідача.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК).

Частиною другою статті 1054 ЦК встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом статті 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно зі статті 551 ЦК в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами, розмір неустойки при порушенні зобов`язання поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 10 серпня 2010 року процентна ставка, розмір пені, штрафу не визначені.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути також складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами згідно ст.625 ЦК, нараховану пеню і штрафи.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самих розрахунків кредитної заборгованості за договором від 10 серпня 2010 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна contract», «Універсальна gold» (далі - Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт) та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, надані Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Тому суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин з 10 серпня 2010 року до моменту звернення до суду із вказаним позовом - 12 березня 2020 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, процентів за ст.625 ЦК, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті https://privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 10 серпня 2010 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді процентів в порядку ст.625 ЦК і неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому, у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.

Про мінливість «Тарифів обслуговування кредитних карт» та «Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку» і можливість зміни позивачем їх умов на власний розсуд свідчить наступні обставини.

Так, відповідно до обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між сторонами укладений Договір про надання банківських послуг.

Зазначені «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» є публічною офертою, що містить умови і правила надання послуг банком його клієнтам і є формулярами та стандартними формами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач.

Оцінюючи і перевіряючи надані позивачем докази - «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», на належність, допустимість і достовірність, судом встановлено наступне.

Банківський офіційний сайт за посиланням https://privatbank.ua/terms містить «Архів договорів», де знаходяться «Умови та правила надання банківських послуг» в редакціях починаючи з 01 квітня 2012 року по теперішній час.

«Умови та правила надання банківських послуг» в редакції на момент виникнення спірних правовідносин містять менший обсяг прав та обов`язків сторін, ніж «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», що долучені позивачем до позовної заяви, зокрема, в них відсутні умови про встановлення кредитного ліміту у визначених сумах залежно від виду банківської картки (п.2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6), відсутні положення про зміну та доповнення договору (тарифів) Банком в односторонньому порядку шляхом розміщення інформації на офіційному сайті банку і наданням клієнтом згоди на зміни «Умови та правила надання банківських послуг» лише фактом продовження користуванням послугами банком (п.1.1.5.1, 1.1.5.2), а також відсутні встановленні договором проценти від суми неповернутого в строк кредиту (ч.2 ст.625 ЦК) в розмірах: 86,4 % для картки «Універсальна», 84% - для картки «Універсальна голд».

«Умови та правила надання банківських послуг», що оприлюднені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms не містять Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».

Слід зазначити, що Анкета - заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 10.08.2010 року (а.с.11) містить положення про те, що «Пам`ятку клієнта, яка містить, в тому числі, Тарифи і основні умови обслуговування і кредитування отримав і ознайомився з її утриманням під розпис», однак доказів ознайомлення із зазначеною Пам`яткою клієнта суду не надано.

Доказів того, що відповідач ознайомилася і підписала «Умови та правила надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, матеріали справи також не містять, тому судом при прийнятті рішення вони не враховуються.

Оцінюючи «Умови та правила надання банківських послуг» (а.с.13-27), надані позивачем, суд приходить до висновку про неналежність зазначеного доказу, оскільки він не містить інформації про обставини, що підтверджують заявлені позивачем позовні вимоги про дійсні умови укладеного сторонами кредитного договору.

Враховуючи наведене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст.625 ЦК за процентною ставкою 84 % за період з 01.10.2019 по 30.11.2019 в сумі 5396,347 грн., нарахованої пені за період з 01.13.2019 по 01.09.2019 в сумі 7535,61 грн., штрафу (фіксованої частини) в сумі 500 грн., штрафу (процентної складової) в сумі 1796,33 гривень.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 10 серпня 2010 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Проте, суд враховує, що позичальником фактично отримані і використані кошти АТ КБ «ПриватБанк» в добровільному порядку, а відповідно до вимоги частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому відповідач має повернути заборгованість за тілом кредиту.

За змістом позовних вимог банк просить стягнути заборгованість за тілом кредиту в загальній сумі 22994,71 гривень.

Розмір заборгованості за тілом кредиту позивач обґрунтовує наданими розрахунками заборгованості, відповідно до яких станом на 10.01.2020 в сумі 22994,71 грн. (а.с.4-10).

Разом з тим, зазначені розрахунки містять інформацію про розміри сплачених позичальником грошових коштів, які позивач зарахував на погашення заборгованості за кредитним договором, зокрема на погашення нарахованих відсотків в загальній сумі 1875,60 гривень станом на 31.05.2015 року (а.с.4-6), відсотків за рахунок кредиту в сумі 15115,61 гривень станом на 30.09.2019 (а.с.6-9), заборгованості по пені в загальній сумі 467,48 гривень, а всього позивачем здійснено платежів на погашення заборгованості за кредитним договором, окрім тіла кредиту, на загальну суму 17458,69 гривень.

Оскільки зазначені платежі не встановлені умовами кредитного договору, укладеного між сторонами, то вони повинні бути віднесені в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, тому заборгованість позичальника за тілом кредиту в сумі 22994,71 грн. зменшується судом на суму здійснених ним платежів.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за тілом кредиту в сумі 5536,02 гривень, в стягненні іншої частини тіла кредиту слід відмовити.

В задоволенні інших позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК в сумі 5396,34 грн., нарахованою пенею в сумі 7535,61 грн., штрафом (фіксованою частиною) в сумі 500 грн., штрафом (процентною складовою) в сумі 1796,33 грн. має бути також відмовлено.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню витрати на сплату судового збору в сумі 304,44 гривень (2102 грн. * 5536,02 грн. / 38222,99 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 612, 625, 1050, 1054, 1056-1 ЦК, ст.ст. 133, 141, 263-265, 268 ЦПК, суд

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту в сумі 5536,02 гривень, витрати по сплаті судового збору в сумі 304,44 гривень, а всього 5840 (п`ять тисяч вісімсот сорок) гривень 46 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене в Запорізький апеляційний суд через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення, шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо подання заяви про перегляд заочного рішення і апеляційного оскарження судового рішення продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», адреса: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: Р.С.Солодовніков