Рішення № 89175242, 07.05.2020, Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/132/20

Провадження № 2/747/67/20

РІШЕННЯ

іменем України

07.05.2020 року смт Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області у складі

головуючої судді Тіщенко Л.В.

секретаря Захарової М.Ю.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Христенка В.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, прокуратури Чернігівської області, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів. В обґрунтування позову зазначає, що 13 березня 2017 року слідчим відділом Бахмацького відділу ГУНП в Чернігівській області розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню відносно нього, відомості про яке були внесені до ЄРДР за № 12017270070000187. 27 лютого 2018 року та 27 квітня 2018 року слідчим СВ Бахмацького ВП позивачу було повідомлено про підозру в зазначеному кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України. 27 квітня 2018 року прокурором у кримінальному провадженні Червонюком В.М. затверджено обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.ч.3,4 ст. 358 КК України. Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачувався у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайства), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, та у складанні приватним підприємцем завідомо підробленого офіційного документу, який надає певні права, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. 07 травня 2018 року обвинувальний акт відносно позивача та ОСОБА_4 надійшов до Бахмацького районного суду Чернігівської області. Після призначення справи до судового розгляду вона слухалась неодноразово. Вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 листопада 20919 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 190 КК України у зв`язку з недоведеністю того, що у його діянні є склад кримінального правопорушення, та виправдано. Також ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст. ст. 358 КК України у зв`язку з недоведеністю того, що кримінальне правопорушення (злочин) вчинене ним, та виправдано. Також у вказаному кримінальному провадженні виправдано і ОСОБА_4 . Вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2019 року набрав законної сили 22 грудня 2019 року. Таким чином, позивач перебував під слідством та судом з 27 лютого 2018 року по 22 грудня 2019 року, тобто 21 місяць і 26 днів. За цей час позивач зазнав негативних наслідків, йому заподіяні моральні страждання, оскільки тривалий час був порушений нормальний спосіб його життя, позивач змушений докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав, витрачати на це свій час та кошти як на оплату адвоката, так і на неодноразові поїздки з місця проживання в смт. Талалаївка до м. Бахмач, де розглядалось кримінальне провадження. Позивачу для відновлення попереднього стану необхідно докладати багато зусиль та часу, оскільки рівень його ділової репутації, як фізичної особи-підприємця, значно знизився внаслідок обвинувачення його у шахрайстві та складанні ним, як приватним підприємцем, завідомо підробленого офіційного документу. На даний час позивач змушений виправдовуватись перед діловими партнерами, замовниками, доводити їм, що його було притягнуто до кримінальної відповідальності незаконно. З урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, який на даний час установлений в розмірі 4723 грн, та одночасно враховуючи негативні наслідки для позивача, що мають місце і після виправдання, позивач вважає, що обґрунтованою буде визначення відшкодування моральної шкоди у розмірі 105 000 грн, що незначно перевищує розмір 22 мінімальних заробітних плат з розрахунку 22 місяці кримінального переслідування, що мало місце відносно позивача. Крім того, у зв`язку з повідомленням про підозру в кримінальному провадженні за ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України позивач уклав з адвокатом Меньком Д.Д. угоду про надання правничої допомоги в кримінальному провадженні. За надану правничу допомогу за час досудового слідства та при розгляді справи в суді першої інстанції позивач сплатив адвокату 35 000 грн згідно умов договору про надання правничої допомоги від 27 квітня 2018 року, додатками до цього договору - № 1 від 27.04.2018 року, № 2 від 14.05.2018 року, № 3 від 21.11.2018 року, № 4 від 15.02.2019 року, та квитанцій до прибуткового касового ордеру № 14 від 27.04.2018 року на 8 000грн, № 19 від 14.05.2018 року на 9000 грн, № 43 від 21.11.2018 року на 9 000 грн, № 9 від 15.02.2019 року на 9000 грн, актом прийом у-передачі наданих послуг по договору від 27.12.2019 року. Пред`явлена до стягнення сума в 35 000 грн сплачена позивачем у зв`язку з наданням адвокатом юридичної допомоги у кримінальному провадженні, у якому його визнано невинуватим та виправдано.

Тому позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з Державного бюджету України на його користь 105 000 грн у відшкодування моральної шкоди та 35 000 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу в кримінальному процесі. Крім того, просить стягнути 6000 грн судових витрат на правничу допомогу у даній цивільній справі.

У відзиві представника відповідача - Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - зазначено, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим. Так як повідомленню ОСОБА_1 про підозру у вчинені кримінальних правопорушень передувало проведення великої кількості слідчих дій, та прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні. Результатом цього стало повідомлення 27.02.2018 року та 27.04.2018 року ОСОБА_1 про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України. З моменту повідомлення про підозру ОСОБА_1 отримав статус підозрюваного у кримінальному провадженні та був наділений правами, передбаченими КПК України, зокрема і на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора, слідчого судді. Однак а ні протягом двох місяців з моменту вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру в рамках кримінального провадження за № 12017270070000187, а ні до звернення матеріалів до суду з обвинувальним актом ОСОБА_1 та його представник не оскаржували повідомлення про підозру у передбаченому КПК України порядку. Зазначена обставина, на думку представника відповідача, свідчить про те, що на стадії досудового розслідування ОСОБА_1 та його представник не вважали дії слідчих Бахмацького ВП незаконними, погоджувались із формулюванням повідомлень про підозру, та не мали претензій до дій органу досудового розслідування з приводу власне фактів повідомлення про підозру. У подальшому матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_1 27.04.2019 року направлено з обвинувальним актом до суду. Після цього посадові особи слідчих підрозділів органу поліції не приймали участь у кримінальному провадженні на стадії судового розгляду, так як функція підтримки державного обвинувачення в суді покладена на прокурора, від якості роботи якого в судових засідання залежить результат судового розгляду. Тому до роботи посадових осіб органу поліції на стадії судового розгляду неможливо пред`явлення будь-яких претензій. Також, на думку представника відповідача, позивачем ОСОБА_1 не доведено факту завдання йому моральної шкоди органом досудового розслідування, наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями посадових осіб слідчого підрозділу Бахмацького ВП та спричиненням йому моральної шкоди, що призвела, зокрема, до погіршення його ділової репутації, оскільки на даний час не встановлено, що слідчі у ході проведення досудового розслідування мали відношення до розповсюдження інформації, яка б погіршувала ділову репутацію ОСОБА_1 . Що стосується розміру відшкодувань, які просить стягнути ОСОБА_1 , то позивач зазначає, що під слідством та судом він перебував 21 місяць та 26 днів, а для обрахунку відшкодування використовує величину у 22 місяці. Крім того, на думку відповідача, необґрунтованою є сума витрат на юридичну допомогу у розмірі 35 000 грн. Тому представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

У відзиві представника відповідача - прокуратури Чернігівської області- зазначено, що позовні вимоги вони не визнають, вважають їх необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Зокрема, не погоджуються з правовою оцінкою та змістом позовних вимог в частині обґрунтування факту спричинення позивачу моральних страждань, їх глибини, причинно-наслідкового звязку з діями правоохоронних органів, розмірами заявленої до стягнення моральної шкоди та витрат на правничу допомогу. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань, не наведено зв`язок зазначених у позові несприятливих факторів з можливими неправомірними діями прокуратури Чернігівської області. Стосовно ОСОБА_1 у ході досудового розслідування здійснювалися виключно необхідні для встановлення обставин можливого кримінального правопорушення процесуальні дії, не застосовувалось тримання під вартою, обшуки, виїмки, накладення арешту на майно, негласні слідчі (розшукові) дії, відсторонення від роботи та інші дії, що істотно обмежують права громадян. Також на думку представника відповідача позивачем не доведеним пред`явлений до відшкодування розмір моральної шкоди в 140 000 грн, оскільки кримінальне переслідування ОСОБА_1 тривало з дня оголошення про підозру до дня набрання вироком законної сили 21 місяць 26 днів, тому сума відшкодування згідно вимог чинного законодавства з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати має становити 103 906 грн. На думку відповідача позивачем не доведено такої глибини спричинених йому моральних страждань, які б дали змогу суду збільшити розмір відшкодування. Також позивачем не доведено розміру витрат на правову допомогу. Тому представник відповідача - Прокуратури Чернігівської області - просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Державна казначейська служба України, як відповідач по справі, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в матеріалах справи є поштове повідомлення про вручення судового виклику, свого представника в судове засідання не направила, про причини неявки представника суд не повідомила, відзиву на позовну заяву до суду не направила, тому за згодою позивача розгляд справи було проведено без участі представника відповідача - Державної казначейської служби України - на підставі наявних у справі доказів.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свій позов підтримав і просив задовольнити, оскільки його визнано невинним у пред`явленому обвинувачені та виправдано. За весь час кримінального провадження, починаючи з оголошення йому про підозру до набрання законної сили виправдувальним вироком суду, а це період з лютого 2018 року до грудня 2019 року - був порушений його нормальний спосіб життя, він докладав додаткові зусилля, спрямовані на захист його прав, так як з самого початку не вважав себе в чомусь винним, додатково витрачав свій час і кошти на поїздки з смт. Талалаївка в м. Бахмач, оплачував послуги адвоката, який проживає в м. Ромни Сумської області, забезпечував його доставку до місця проведення досудового розслідування так судового розгляду в м. Бахмач. Негативно також вплинуло кримінальне переслідування на його ділову репутацію, як фізичної особи-підприємця, у нього знизилась кількість замовлень, що потягло за собою зниження його доходу, він змушений виправдовуватись перед діловими партнерами, замовниками, доводити їм, що до він ні в чому не винен і ніяких злочині не скоював. Також позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що інша особа, яка разом з ним була виправдана за вироком Бахмацького районного суду від 21 листопада 2019 року - ОСОБА_4 , внаслідок незаконного кримінального переслідування отримала сильне нервове потрясіння і після винесення вироку захворіла і померла в січні 2020 року. Сам він також купував собі заспокійливі препарати, дуже переживав з цього приводу, нервував, порушився його нормальний спосіб життя. Тому позивач просив суд стягнути на його користь пред`явлену суму моральної шкоди та витрати, понесені ним на оплату послуг адвоката як в кримінальному провадженні відносно нього, так і при розгляді даної цивільної справи.

Представника відповідача - Прокуратури Чернігівської області - Христенок В.І. в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнав, оскільки позивачем не доведено як сам факт спричинення йому моральної шкоди незаконними діями, зокрема, прокуратури Чернігівської області, так і суму пред`явленої до відшкодування моральної шкоди.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, і зазначений висновок суду ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні.

Так, судом встановлено, що 27 квітня 2018 року прокурором у кримінальному провадженні - першим заступником керівника Бахмацької місцевої прокуратури Червонюком В.М. - затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017270070000187 від 13.03.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.ч.3,4 ст. 358 КК України відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачувався у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайства), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, та у складанні приватним підприємцем завідомо підробленого офіційного документу, який надає певні права, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України (а.с. 8-10). Вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2019 року, який набрав законної сили 22 грудня 2019 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 190 КК України у зв`язку з недоведеністю того, що в діянні ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, та виправдано. Також ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст. 358 КК України у зв`язку з недоведеністю того, що кримінальне правопорушення (злочин) вчинене ОСОБА_1 , та виправдано. (а.с. 14-35). Договором про надання правничої допомоги від 27 квітня 2018 року, укладеному між адвокатом Меньком Д.Д. та ОСОБА_1 , передбачено, що адвокат приймає на себе зобов`язання надати клієнту - ОСОБА_1 - правничу допомогу в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12017270070000187 від 13.03.2017 року за ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України, під час досудового слідства та судового розгляду у вказаному кримінальному провадженні. Пунктом 4 Договору передбачено, що гонорар, який клієнт сплачує адвокату, визначається за домовленістю сторін в розмірі та на умовах, визначених в додатках до цього договору, виходячи із складності справи, її тривалості, важливості питання, що вирішується для клієнта, фінансових можливостей та матеріального стану клієнта. Можлива наступна зміна гонорару, визначеного у фіксованій сумі, у зв`язку з суттєвим зростанням обсягу допомоги, що має бути надана (а.с.36). Додатком № 1 до договору про надання правничої допомоги від 27 квітня 2018 року встановлено, що сторони договору досягли домовленості про розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надання правничої допомоги в кримінальному провадженні за № 12017270070000187 від 13.03.2017 року під час досудового слідства та судового розгляду, а саме - розмір гонорару адвоката за його участь у досудовому слідстві становить 8000 (вісім тисяч) гривень. Крім того, додатком передбачено, що можлива наступна зміна розміру гонорару у зв`язку із суттєвим зростанням обсягу допомоги адвоката, що має бути надана (а.с.37). Додатком № 2 від 14 травня 2018 року до договору про надання правничої допомоги від 27 квітня 2018 року встановлено, що враховуючи ту обставину, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 направлено до Бахмацького районного суду, призначено підготовче судове засідання на 21 травня 2018 року, сторони домовились, що розмір гонорару адвоката за його участь судовому розгляді кримінального провадження становить 9000 (дев`ять тисяч) гривень. Крім того, додатком передбачено, що розмір гонорару погоджений сторонами з розрахунку участі адвоката у підготовчому засіданні та двох судових засіданнях при судовому розгляді кримінального провадження (а.с.38). Додатком № 3 від 21 листопада 2018 року до договору про надання правничої допомоги від 27 квітня 2018 року встановлено, що враховуючи тривалість розгляду кримінального провадження, кількість судових засідань, що відбулись у кримінальному провадженні, сторони домовились, що розмір гонорару адвоката за його участь судовому розгляді кримінального провадження становить 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень. Доплату до раніше сплаченого адвокату гонорару у розмірі 9000 грн клієнт здійснює після підписання даного додатку. Крім того, додатком передбачено можливу наступну зміну гонорару у зв`язку із зростанням обсягу правничої допомоги адвоката (а.с.39). Додатком № 4 від 15 лютого 2019 року до договору про надання правничої допомоги від 27 квітня 2018 року встановлено, що враховуючи тривалість розгляду кримінального провадження, кількість судових засідань, що відбулись та мають відбутися у кримінальному провадженні, сторони домовились, що розмір гонорару адвоката за його участь судовому розгляді кримінального провадження становить 27 000 (двадцять сім тисяч) гривень. Доплату до раніше сплаченого адвокату гонорару у розмірі 9000 грн клієнт здійснює після підписання даного додатку. Крім того, додатком передбачено можливу наступну зміну гонорару у зв`язку із зростанням обсягу правничої допомоги адвоката (а.с.40). Актом прийому-передачі наданих послуг від 27 грудня 2019 року до договору про надання правничої допомоги від 27 квітня 2018 року з додатками № 1 від 27 квітня 2018 р., № 2 від 14 травня 2018 р., № 3 від 21 листопада 2018 р., № 4 від 15 лютого 2019 р. встановлено, що послуги з правничої допомоги у кримінальному провадженні № 12017270070000187 від 13.03.2017 року, що надавались адвокатом за час досудового слідства та при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, передбачені договором про надання правничої допомоги та додатками до нього, адвокатом надані в повному обсязі, а клієнтом прийняті. Послуги з надання правничої допомоги у кримінальному провадженні № 12017270070000187 від 13.03.2017 року оплачені клієнтом в розмірі 35 000 грн згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів (а.с.41). Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 14 від 27 квітня 2018 року адвокат Менько Д.Д. прийняв від ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги від 27.04.2018 року та додатку № 1 до нього 8000 (вісім тисяч) гривень (а.с.46). Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 19 від 14 травня 2018 року адвокат Менько Д.Д. прийняв від ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги від 27.04.2018 року та додатку № 2 до нього 9000 (дев`ять тисяч) гривень (а.с.47). Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 43 від 21 листопада 2018 року адвокат Менько Д.Д. прийняв від ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги від 27.04.2018 року та додатку № 3 до нього 9 000 (дев`ять тисяч) гривень (а.с.48). Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 9 від 15 лютого 2019 року адвокат Менько Д.Д. прийняв від ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги від 27.04.2018 року та додатку № 4 до нього 9000 (дев`ять тисяч) гривень (а.с.49).

Оцінивши надані учасниками справи докази, подані на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку, що між учасниками справи склались правовідносини з приводу відшкодування шкоди, які регулюються як загальними нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, так і спеціальними нормами Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» та підзаконними нормативно-правовими актами.

Згідно ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до статей 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди. За змістом ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Для настання відповідальності за даною статтею необхідно, щоб дії, зокрема, правоохоронних органів були незаконними.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Згідно ст. 1 даного Закону відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, зокрема, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У даному випадку завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду, як це передбачає стаття 2 даного Закону. Статтею 3 даного Закону передбачено, що громадянинові відшкодовуються, зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги та моральна шкода. Відшкодування шкоди у такому випадку провадиться за рахунок коштів державного бюджету як це передбачає ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Названа стаття також встановлює, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Процедура застосування даного Закону врегульована Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженим спільним наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України №6/5/3/41 від 04 березня 1996 року. В пунктах 2, 3 даного Положення зазначено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого. Відшкодування такої шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Згідно пункту 10 названого Положення, до сум, сплачених громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги, відносяться, зокрема, суми, сплачені ним адвокатському об`єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі.

Що стосується розміру відшкодування моральної шкоди, то вона встановлена ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у якій встановлено нижчу межу розміру місячного відшкодування моральної шкоди, яка не може бути меншою ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати. Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може визнати обґрунтованим і достатнім й більший розмір відшкодування. Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 27.03.2019 р. по справі № 405/7623/16-ц, від 08.11.2018р.по справі №296/2443/16-ц.

Під час розгляду справи було встановлено, що позивач ОСОБА_1 відноситься до кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди у відповідності до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки відносно нього постановлено виправдувальний вирок Бахмацьким районним судом Чернігівської області від 21 листопада 2018 року, який набрав законної сили 22 грудня 2019 року. За приписами п. 14 ч.1ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідно до частин 1 і 2 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу. У ч.1 ст. 278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину. Таким чином, період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання остаточного рішення суду у справі законної сили. Враховуючи зазначене суд вважає, що період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання законної сили виправдувальним вироком суду. Згідно додатку до копії обвинувального акту - Реєстру матеріалів досудового розслідування, долученого позивачем до позовної заяви, повідомлення про підозру оголошене ОСОБА_1 27 лютого 2018 року (а.с.10). З врахуванням тієї обставини, що виправдувальний вирок відносно позивача набрав законної сили 22 грудня 2019 року, тому суд приходить до висновку, що позивач дійсно, як зазначає в позові, перебував під слідством та судом 21 місяць 26 дні, результатом чого стало винесення виправдувального вироку. Дійсно позивач протягом тривалого періоду був вимушений регулярно приймати участі у слідчих діях та судових засіданнях, витрачаючи на це час, що вимагало від нього додаткових зусиль необхідних для організації життя, оплачувати правову допомогу адвоката. Сам факт знаходження під кримінальним переслідуванням мав для нього та його родини стресові наслідки, він був змушений захищатись від пред`явленого обвинувачення, що призводило до цілком природних хвилювань. Таким чином, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди, при цьому вважає, що шкода була завдана в період перебування під слідством та судом з 27 лютого 2018 року - дати повідомлення про підозру, по 22 грудня 2019 року - дати набрання законної сили виправдувальним вироком суду.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування, суд виходить з наступного.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Як вже зазначалось, згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати. В п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зазначено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Згідно із правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому при вирішенні цього питання необхідно виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди позивачу ОСОБА_1 необхідно розраховувати, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, що на час розгляду справи становить 4 723 грн. згідно зі ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік». Як було в становлено в ході судового розгляду позивач ОСОБА_1 перебував під слідством та судом 21 місяць та 26 днів, тобто повний 21 місяць. З врахуванням законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати у 2020 році - 4723 грн, стягненню на користь позивача підлягає моральна шкода в сумі 99 183 грн (21 місяць перебування під слідством та судом х 4723 грн мінімальної заробітної плати). Тому позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення.

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні, суд виходить з наступного.

Як вже зазначалось судом, згідно ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги. Зазначене конкретизується і у п. 10 ч. 3 Положення про застосування даного Закону, де передбачено, що громадянинові також підлягають поверненню суми, сплачені, зокрема, у зв`язку з наданням юридичної допомоги, сплачені адвокату за участь у справі. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При визначенні обґрунтованого розміру беруться до уваги такі фактори як обсяг, час роботи, необхідність виїзду у відрядження, характер, тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом, професійний досвід, репутація тощо. Отже склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги належить до предмета доказування по справі.

На підтвердження понесених витрат, сплачених у зв`язку з наданням правової допомоги у кримінальному провадженні відносно нього позивач надав договір про надання правничої допомоги від 27 квітня 2018 року та додатки до нього, документи на підтвердження проведення сплати гонорару - квитанцій до прибуткового касового ордеру, з яких вбачається, що кошти сплачувались ОСОБА_1 адвокату Меньку Д .Д . саме в період перебування позивача під слідством та судом, акт прийому-передачі послуг від 27 грудня 2019 року. В ході судового розгляду належними і допустимими доказами встановлено, що за встановлений період перебування позивача ОСОБА_1 під слідством та судом - з 27 лютого 2018 року по 22 грудня 2019 року - згідно укладеного договору про надання правничої допомоги від 27 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та адвокатом Меньком Д.Д., додатків до даного договору та квитанцій до прибуткового касового ордеру, позивачем ОСОБА_1 за надання йому юридичної допомоги адвоката сплачено кошти на загальну суму 35 000 грн. Суд вважає, що дана сума є реальними адвокатськими витратами, мають розумний розмір, оскільки, як вбачається із копії вироку Бахмацького районного суду від 21 листопада 2019 року під час розгляду справи в суді допитано 11 свідків, досліджено значний об`єм матеріалів справи, та і сама справа перебувала на розгляді в суді більше року - із 07 травня 2018 року по 21 листопада 2019 року, і це потребувало неодноразового приїзду адвоката в судові засідання для надання правничої допомоги обвинуваченому ОСОБА_1 . Також судом береться до уваги і та обставина, що Бахмацький районний суд Чернігівської області, де розглядалась кримінальна справа відносно ОСОБА_1 , територіально знаходиться на відстані майже 100 км від м. Ромни Сумської області, де проживає адвокат Менько Д . Д . , що з врахуванням якості дороги місцевого значення складає близько 2 год часу в одну сторону, які затрачував адвокат для прибуття до суду на розгляд справи. Крім того судом враховується і позитивний результат участі адвоката в кримінальному проваджені, яким є виправдувальний вирок, що потребувало від адвоката в свою чергу значних зусиль для підготовки та участі в криміногенному провадженні. Таким чином наявні всі підстави для відшкодування сум, сплачених позивачем у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги у розмірі 35 000 грн, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 2 ЦПК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. ЇЇ в таких випадках представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах. Відповідно до ч.2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Згідно з пп. 1 п. 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює Державна казначейська служба України. Відповідно до покладених завдань Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 цього Положення). Відповідно до положень статей 3, 4 Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Пунктом 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, передбачено, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду. Отже, у спірних правовідносинах відповідачем є держава Україна в особі відповідних органів, оскільки відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи, органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, здійснюється державою, у порядку визначеному законом, а Державна казначейська служба України є органом влади, яка саме здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

З огляду на викладене, суму відшкодування моральної шкоди на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути з державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, що визначається судом як ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України. При цьому будь-яких обов`язків на відповідача, як на самостійну юридичну особу, судом не покладається.

Частиною 5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат. Статтею 133 ЦПК України передбачено види судових витрат, до яких належать судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Стаття 141 ЦПК України встановлює розподіл судових витрат між сторонами, а саме - інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Згідно до положень ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тому суд приходить до висновку, що судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Позивачем ставиться перед судом вимога про стягнення на його користь понесених судових витрат у даній справі на суму 6000 грн. На підтвердження понесених судових витрат по цивільній справі позивачем ОСОБА_1 надано договір про надання правничої допомоги від 30 березня 2020 року, який укладено між адвокатом Меньком Д.Д. та ОСОБА_1 про надання правничої допомоги в даній цивільній справі, і яким передбачено розмір гонорару адвоката, який складає 6 000 грн (а.с.42), розрахунок витрат на правничу допомогу в цивільній справі на суму 5465 грн 20 коп (а.с.43), акт приймання - передачі наданих послуг з правничої допомоги в цивільній справі від 03 квітня 2020 року (а.с.44), копію ордеру серії ВМ № 1004927 (а.с.45), та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 30 березня 2020 року, на суму 3000 грн (а.с.50).

Аналізуючи дані докази, суд вважає за необхідне зазначити, що подані в розрахунку розміру витрат на правничу допомогу кількість витрачених адвокатом годин, зокрема на ознайомлення з наданими документами - 1 год, роздрукування позову - 0.5 год, суд не відносить до правничої допомоги в цивільній справі, тому з врахуванням витраченого адвокатом часу на надання саме правничої допомоги в цивільній справі, а саме 5 год (4 год на підгодовування проекту позовної заяви та ін, 1 год. - з`ясування обставин справи, надання консультацій), відшкодуванню позивачу підлягає 4204 грн. понесених судових витрат (5 год х 840, 80 грн (40 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Тому позовні вимоги щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу в цивільній справі підлягають до часткового задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 77, 78, 81, 263, 265 ЦПК України, 15, 16, 1166-1167, 1176 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, прокуратури Чернігівської області, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду задовольнити частково. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 99 183 (дев`яносто дев`ять тисяч сто вісімдесят три) у відшкодування моральної шкоди, 35 000 (тридцять п`ять тисяч) грн у відшкодування витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні та 4204 (чотири тисячі двісті чотири ) грн судових витрат на правничу допомогу в цивільній справі, всього - 138 387 (сто тридцять вісім тисяч триста вісімдесят сім) гривень шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки на апеляційне оскарження, визначенні ст. 354 ЦПК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Учасники справи :

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець смт. Талалаївка Чернігівської області, місце реєстрації АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 .

Відповідач - Державна казначейська служба України, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Відповідач - Прокуратура Чернігівської області, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ - 02910114.

Відповідач - Головне Управління національної поліції в Чернігівській області, м. Чернігів, проспект Перемоги, 74, код ЄДРПОУ - 40108651.

Повний текст рішення суду виготовлений 12 травня 2020 року

Суддя Л.В.Тіщенко