Рішення № 89174089, 04.05.2020, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/314/20

№ провадження 2/588/182/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2020 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючої судді Щербаченко М.В., за участю секретаря судових засідань Горлянд С.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тростянці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Восход» про визнання договору оренди землі таким, що втратив чинність, та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача

Позивач у березні 2020 року повторно звернувся до суду з указаним позовом. Зокрема, у серпні 2019 року він вже звертався до Тростянецького районного суду Сумської області із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Восход» про визнання договору оренди таким, що втратив чинність та зобов`язання передати земельну ділянку її законному власнику з виплатою компенсації законному власнику за дворічне користування його земельною ділянкою. Ухвалою суду від 05.11.2019 року у цивільній справі № 588/1475/19 на підставі письмової заяви представника позивача відповідно до статті 257 ЦПК України позовна заява була залишена без розгляду, а позивачу було роз`яснено його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Позивач свій позов мотивує тим, що у зв`язку з розпаюванням земель колективного сільськогосподарського підприємства «Восход» мати позивача ОСОБА_4 набула право на земельну частку (пай), а в подальшому отримала Державний акт серії СМ №098199 про право власності на земельну ділянку площею 3,3270 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складалася з ріллі площею 2,5447 га сіножаті площею 0,5669 га та пасовища площею 0,2154 га.

30 листопада 2005 року ОСОБА_4 передала земельну ділянку з кадастровим номером 5925086200:00:001:0104 загальною площею 2,5447 га в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Восход» за Договором оренди землі № 107 від 30.11.2005 року, який був зареєстрований у Тростянецькому районному відділі регіональної філії центру Державного земельного кадастру. Про що вчинено запис №040763502559 від 10.04.2007 року.

Відповідно до пункту 40 указаного Договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання Договору.

Проте, 25.08.2009 року ОСОБА_4 та відповідач підписали додаткову угоду №427 до договору оренди землі №107, якою строк дії договору був продовжений на двадцять років, тобто до 01.01.2030 року, а пункти 39 та 40 Договору були викладені у новій редакції, зокрема, передбачено було, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, а перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання Договору.

Після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач набув у власність за свідоцтвом про право на спадщину від 27.07.2018 року земельну ділянку, яка була передана за договором оренду відповідачу за життя його матір`ю.

Позивачем 30 серпня 2018 року було направлено відповідачу заяву про втрату чинності договору оренди землі №107 від 30.11.2005 року, у зв`язку зі смертю власниці орендодавця, якою повідомив відповідача про перехід права власності на орендовану земельну ділянку та про своє бажання припинити дію Договору, та вимагав повернути земельну ділянку йому як законному власнику. Відповідач листом від 13.09.2018 року відмовив в задоволенні заяви позивача, усно було запропоновано укласти з орендарем договір оренди землі, як новому власнику земельної ділянки.

Позивач, вважає, що земельна ділянка площею 2,5447 га з кадастровим номером 5925086200:00:001:0104 перебуває у користуванні відповідача незаконно, оскільки відповідно до статті 41 Конституції України лише власник має всі правомочності - володіння, користування, розпорядження об`єктами власності. Інші особи мають ці правомочності залежно від волі власника. ОСОБА_1 вважає, що укладати чи не укладати договір оренди належної йому земельної ділянки це його особиста справа, він має законне право вибору, переукладання договору оренди з відповідачем є його правом, а не обов`язком.

ОСОБА_1 вважав, що не можна вважати чинним договір землі № 107 від 30.11.2005 року, оскільки однієї з його сторін немає серед живих, а відповідач має бути змушений передати позивачу належну йому земельну ділянку, яку він має намір обробляти самостійно.

Посилаючись на указані обставини просить суд: 1) визнати договір оренди земельної ділянки № 107 від 30 листопада 2005 року площею 2,5447 га з кадастровим номером 59250862000000 :10:104 , зареєстрований у Тростянецькому районному відділі регіональної філії Центру ДЗК України 10 квітня 2007 року за номером 040763502559 , та Додаткову угоду №427 від 25 серпня 2009 року, яка є невід`ємною складовою частиною договору №107 від 30 листопада 2005 року, зареєстровану у Тростянецькому районному реєстраційному відділенні сумської регіональної філії Центру ДЗК України 25 серпня 2009 року за номером 040963503160 , таким, що втратили чинність з 01 січня 2018 року у зв`язку зі смертю в цей день колишнього власника земельної ділянки - орендодавця ОСОБА_4 ; 2) зобов`язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Восход» села Ницаха Тростянецького району Сумської області, передати земельну ділянку площею 2,5447 га з кадастровим номером 59250862000000:10:0104 в десятиденний строк з дня набрання чинності рішенням суду про задоволення позову її законному власнику - ОСОБА_1 за Актом приймання-передачі.

Стислий виклад заперечень відповідача

Представник відповідача адвокат Коваленко О.В. 08.04.2020 року надіслала до суду у відзив, за змістом якого заперечила проти позовних вимог, просила відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень проти позову ОСОБА_5 посилалась на те, що умови укладеного відповідачем та ОСОБА_4 . Договору оренди земельної ділянки від 30.11.2005 року, який з урахуванням Додаткової угоди є чинним до 01.01.2030 року та передбачає, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов договору. Твердження позивача, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Восход» користується земельною ділянкою незаконно є помилковим та безпідставним. Волевиявлення учасників договору були вільними і відповідали їх внутрішній волі. Сторони дійшли згоди стосовно всіх істотних умов договору, в тому числі, щодо розміру, форми і строків внесення орендної плати за землю. Умови договору виконуються: земельна ділянка була передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та використовується орендарем згідно цільового призначення з дотриманням умов договору, орендар сплачував орендну плату, а орендодавець в свою чергу отримував її.

Всі права і обов`язки щодо договірних зобов`язань, які випливають із умов договору оренди землі від 30.11.2005 року перейшли до позивача, як спадкоємця.

Підстави наведені позивачем для припинення договору не ґрунтуються на нормах законодавства, яке регулює даний вид правовідносин та суперечить умовам самого договору оренди землі, а саме набуття права власності шляхом успадкування на спірну земельну ділянку, яка перебуває в оренді товариств та бажання самостійно господарювати на земельній ділянці не може бути підставою для припинення дії договору оренди.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Ухвалою суду від 16 березня 2020 року було відкрито провадження, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

Представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Восход» адвокат Коваленко О.В. у судові засідання 09.04.2020, 04.05.2020 року не з`явилася, кожного разу подавала клопотання про відкладення судового розгляду справи через запроваджений рішеннями Уряду карантин.

Ухвалою суду від 04.05.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення судового розгляду справи.

Фактичні обставини, установлені судом та зміст спірних правовідносин

Судом установлено, що на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії СМ №098199, виданого 21 вересня 2005 року, ОСОБА_4 була власником земельних ділянок загальною площею 3,3270 га, які знаходяться на території Ницахської сільської ради Тростянецького району Сумської області, у тому числі земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5925086200:00:001:0104 площею 2,5447 га. (а.с.9).

Між ОСОБА_4 та відповідачем 30.11.2005 року було укладено договір оренди землі №107, за умовами якого ОСОБА_4 як орендодавець надає, а орендар - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Восход» в особі директора ОСОБА_6 приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,5447 га, яка знаходиться на території Ницахської сільської ради Тростянецького району Сумської області строком на 5 років (далі - Договір оренди землі).

Зазначений Договір оренди був зареєстрований 10.04.2007 року за № 040763502559 у Тростянецькому районному відділі регіональної філії «Центр державного земельного кадастру» (а.с.14-15).

ОСОБА_4 та відповідачем 25.08.2009 року було укладено додаткову угоду до Договору оренди землі №427, зареєстрованого 10 квітня 2007 року за № 040763502559 (далі - Додаткова угода). Додаткова угода була підписана сторонами та зареєстрована у Тростянецькому реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії Центру ДЗК України 25 серпня 2009 року за №040963503160 (а.с.16).

Указаною Додатковою угодою у новій редакції викладено пункти 1, 8, 26, 33-35, 39, 40 Договору оренди землі, у тому числі визначено, що Договір укладено строком до 01 січня 2030 року.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Позивач, який є сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 року отримав свідоцтво про право на спадину за законом, яке видане державним нотаріусом Тростянецької районної державної нотаріальної контори Воропай В.В., на підставі якого набув у власність земельну ділянку площею 2,5447 га, що знаходиться на території Ницахської сільської ради Тростянецького району Сумської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії СМ №098199 (а.с.10, 11, 12).

За позивачем державним нотаріусом Воропай В.В. 27 липня 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності на указану земельну ділянку з кадастровим номером 5925086200:00:001:0104 площею 2,5447 га.

Листом від 30.08.2018 року позивач повідомив відповідача про втрату чинності договору оренди землі №107 від 30.11.2005 року про намір обробляти земельну ділянку самостійно та її передачу законному власнику (а.с.20).

Відповідач листом від 13 вересня 2018 року № 154 повідомив позивачу про відсутність підстав для припинення договору оренди землі та повернення законному власнику, оскільки договір є чинним (а.с.21).

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним Кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

За змістом статті 1 вказаного Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

На час укладення та реєстрації Договору оренди землі від 30.11.2005 року стаття 15 Закону України «Про оренду землі» мала редакцію, яка передбачала, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України «Про оренду землі» у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

У Договорі оренди землі, який просить позивач розірвати, викладено всі істотні умови, які були передбачені Законом України «Про оренду землі» у редакції на час його укладення, у тому числі у пункті 2, який передбачає об`єкт оренди указані місце розташування та розмір земельної ділянки. І Договір оренди землі, і Додаткова Угода зареєстровані відповідно до вимог статі 18 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на час укладення договору та угоди) та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі» від 25.12.1998 року № 2073, а тому набрали чинності.

Відповідно до Додаткової угоди ОСОБА_4 та відповідач дійшли згоди про викладення в новій редакції пунктів 39 та 40 Договору оренди, зареєстрованого 10 квітня 2007 року за №040763502559, зокрема, домовились про те, що «Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов Договору.»

Доказів укладення ОСОБА_4 та відповідачем інших угод на інших умовах сторони до суду не подали.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового

відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем.

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором.

Спірний договір не передбачає припинення договору оренди у зв`язку зі смертю орендодавця. Не зазначено такої підстави припинення договору оренди земельної ділянки і у статті 31 Закону України «Про оренду землі» та у статті 141 ЗК України.

Разом з тим відповідно до статей 1216 та 1218 ЦК України до спадкоємця перейшли право власності на земельну ділянку та права й обов`язки орендодавця за договором оренди.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України спадкоємець стає учасником правовідношення з оренди земельної ділянки.

Оскільки строк дії договору оренди від 30.11.2005 року не закінчився, правові підстави для припинення цього договору не доведені, а сторони не дійшли згоди про його розірвання, указаний спірний договір оренди землі є чинним, а ОСОБА_1 , який після смерті первісного власника земельної ділянки з кадастровим номером 5925086200:00:001:0104 площею 2,5447 га, яка має обтяження у виді права оренди, набув не лише право власності на неї з відповідними правомочностями, а і обов`язки його матері як орендодавця за укладеним договором з відповідачем.

З огляду на викладене, необґрунтованим є твердження позивача про те, що у зв`язку зі смертю його матері ОСОБА_4 як сторони спірного Договору оренди землі указаний договір є нечинним.

Крім того, позовна вимога про визнання договору оренди таким, що втратив чинність, фактично є вимогою про встановлення юридичного факту, що у контексті спірних правовідносин не є ефективним способом захисту цивільного права та інтересу позивача. Всі доводи ОСОБА_1 фактично зводяться до його наміру достроково припинити дію укладеного його матір`ю з відповідачем спірного договору оренду з метою реалізації його прав власника на самостійне господарювання на належній йому земельній ділянці. Проте, ураховуючи зміст спірних правовідносин та вимоги статті 16 ЦК України за наявності відповідних фактичних та юридичних підстав ефективним і належним способом захисту, що передбачений законом, є або визнання правочину недійсним або припинення правовідношення шляхом розірвання договору.

Отже, позивач, до якого перейшли права і обов`язки орендодавця за спірним договором, до припинення його дії з підстав, передбачених законом, договором або за рішенням суду, не має законних підстав без згоди відповідача на повернення земельної ділянки, яка є об`єктом оренди за спірним Договором оренди землі.

На переконання суду позбавлення відповідача права оренди, яке встановлено договором, який є чинним і є обов`язковим для обох сторін суперечить принципу правової визначеності. Необґрунтоване втручання у відносини, що склались між орендодавцем та орендарем може порушити стабільність, яка має забезпечуватись і дотримуватись, ураховуючи особливість об`єкта оренда - землі сільськогосподарського призначення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1681 грн. 60 коп.

Оскільки, позов задоволенню не підлягає, сума сплаченого ним судового збору не може бути компенсована позивачу.

Представник відповідача адвокат Коваленко О.В у відзиві на позов просила витрати відповідача на правничу допомогу адвоката в сумі 6000 грн. покласти на позивача.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, правнича допомога відповідачу надавалась адвокатом Коваленко О.В. на підставі договору Договір № 49 про надання правової допомоги від 02.10.2019 та ордеру серія ХВ № 1855/15, виданого 13.01.2020 року (а.с.38, 39).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору № 49 про надання правової допомоги від 02.10.2019 року за домовленістю сторін клієнт зобов`язується оплачувати Адвокату Гонорар за надання правової допомоги, розмір якого визначатиметься Сторонами з урахуванням складності справи, часу витраченого Адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, виходячи з їх вартості однієї години надання правової допомоги Клієнту, яка за цим Договором складає 500 грн.

Обсяг та зміст наданої правової допомоги, кількість годин надання правової допомоги Сторони встановлюють письмовими Актами наданих послуг, які формуються Адвокатом по мірі надання правової допомоги та направляються на адресу Клієнта засобами поштового, комунікаційного зв`язку або вручаються Клієнту чи уповноваженій особі Клієнта під розписку.

Відповідно до платіжного доручення від 07.04.2020 року № 197 відповідач сплатив адвокату ОСОБА_5 6000 грн. (а.с.41).

Актом від 06.04.2020 за №2 наданих послуг за договором про надання правової допомоги №49 від 02.10.2019 року відповідач узгодив з адвокатом вартість та види наданих адвокатом послуг. Зокрема, вартість правового аналізу питання, дослідження законодавства, судової практики, консультування склала 3000 грн., написання відзиву на позову та формування додатків - 3000 грн. (а.с.40).

Згідно з частинами 4-6 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач та його представник ОСОБА_2 вважали, що сума витрат, які просить відшкодувати відповідачу адвокат Коваленко О.В. є необґрунтованою і неспівмірною з обсягом наданих послуг, які вважали, що підготовка відзиву із заздалегідь відомими адвокату обставинами, яка вже брала участь у спорах між позивачем та відповідачем щодо спірного договору оренди, не вимагала багато часу та зусиль, тим більше вивчення законодавства та судової практики.

Процесуальні дії адвоката Коваленко О.В. за межами судового розгляду в суді першої інстанції підтверджуються відповідним процесуальним документом відзивом, що складається із чотирьох сторінок (а.с. 36, 37). Акт приймання-передачі виконаних робіт не містить інформацію про конкретну тривалість витраченого адвокатом Коваленко О.В. часу на складення відзиву, а включення до обсягу наданих послуг та для підготовки указаного процесуального документу дій не процесуального характеру (правового аналізу питання, дослідження законодавства, судової практики, консультування), які не є витратами за представництво в суді (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України) та не є іншою правничою допомогою, пов`язаною з розглядом справи (пункт 2 частини 2 статті 137 ЦПК України), суд до уваги не бере.

Отже, ураховуючи, що за умовами укладеного Договору № 49 про надання правової допомоги від 02.10.2019 року сторони домовились про те, що вартість однієї години надання правової допомоги відповідачу складає 500 грн., з огляду на незначну складність цієї справи, незначний обсяг наданих адвокатом Коваленко О.В. послуг (підготовка невеликого за обсягом відзиву без збору доказу та участі в судових засіданнях), суд з урахуванням заперечень ОСОБА_1 та його представника дійшов висновку, що з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 1000 грн. (500 грн. х 2 год.) витрат на правничу допомогу адвоката.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Восход» про визнання договору оренди землі таким, що втратив чинність, та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Восход» (код 03779225, адреса: вул.Садова,2 у с.Ницаха Тростянецького району Сумської області) 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 12.05.2020 року.

Суддя М.В. Щербаченко