Рішення № 89173580, 09.04.2020, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1231/19

2/467/60/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2020 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Явіци І.В.,

за участю секретаря судового засідання Андросової А.В.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Благодатненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача та доводи на їх обґрунтування

Звернувшись до суду із вказаним позовом, позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , який за життя мав на праві власності житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується записом у по господарській книзі, але своє право власності на житловий будинок не зареєстрував.

Разом із цим, мати позивача ОСОБА_5 на момент смерті її чоловіка ОСОБА_4 проживала разом із ним, а тому фактично вступила у володіння житловим будинком, оскільки протягом шести місяців не заявила про відмову від прийняття спадщини,.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, внаслідок чого відкрилась спадщина, до складу якої входить вказаний житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та побутовими спорудами, які фактично належали їй, однак правовстановлюючих документів на них за життя отримано не було.

Оскільки позивач є спадкоємцем після смерті матері за законом, а його сестра ОСОБА_3 відмовилась від своєї частки спадщини на його користь, то звернувшись до нотаріуса з відповідною заявою, він отримав відмову в оформленні спадкових прав через відсутність правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності його матері ОСОБА_5 на житловий будинок АДРЕСА_1 .

За таких обставин, посилаючись на відсутність свідоцтва про право власності за житловий будинок, державна реєстрація якого не проводилась, позивач через свого представника просив суд визнати за ним право власності порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .

Процесуальні дії у справі

Підготовче провадження за цими вимогами було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2019 року, якою, крім цього, витребувано докази, у тому числі, належно засвідчені матеріали спадкової справи.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2019 року також витребувано докази, а ухвалою цього ж суду від 21 грудня 2019 року підготовче провадження продовжене у межах строку, визначеного ч.3 ст. 189 ЦПК України, а ухвалою від 20 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2020 року також витребувано докази.

Позиції сторін

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, що викладені у мотивувальній частині позовної заяви, та пояснив, що батько позивача був власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що слідує із запису у по господарській книзі.

Вказаний будинок після смерті батька успадкувала його дружина - ОСОБА_5 , яка на момент смерті ОСОБА_4 проживала разом з ним та була зареєстрована за адресою спірного будинку.

Однак, ані батько, ані матір позивача своє право власності на будинок не зареєстрували і правовстановлюючого документу на нього не отримували, а тому державним нотаріусом через таке було надано письмове роз`яснення про неможливість видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину, що й стало приводом для звернення до суду із цим позовом.

Дії нотаріуса позивач не оскаржував, оскільки ним було обрано саме такий спосіб захисту права, як звернення до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок, який є спадковим майном після смерті його матері.

З цих підстав представник позивача просив позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3 та представник відповідача - Благодатненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області в судове засідання не з`явились, про його дату, час і місце повідомлялись у порядку, встановленому ЦПК України, шляхом направлення судових повісток.

Зокрема, відповідач ОСОБА_3 направила до суду письмову заяву, якою просила розглядати справу за її відсутності, паралельно вказавши на те, що позов визнає і проти його задоволення не заперечує.

Представник відповідача - Благодатненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області такого роду заяв не подавав, проте, що дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належно кожного разу, причин свого неприбуття не вказував, будь - яких заяв чи то клопотань до суду не направляв.

Проте, суд, з огляду на положення ст. 223 ЦПК України, не вбачає об`єктивних перешкод для розгляду справи за відсутності відповідачів, ураховуючи те, що вони були належно повідомлені про розгляд справи і мали змогу реалізувати свої права.

Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин з посиланням на докази, а також оцінка аргументів, наведених сторонами

У свою чергу, суд, дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, керуючись законом, виходив із такого.

Зокрема, суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 ( а.с. 9).

Після його смерті була відкрита спадкова справа №158/92, згідно даних якої спадщину на грошові вклади прийняла його дружина - ОСОБА_5 ( а.с.116-117).

Рішенням виконавчого комітету Воєводської сільської ради народних депутатів Арбузинського району Миколаївської області від 16 жовтня 1990 року №35 «Про оформлення права власності на житлові будинки, розташовані на території Воєводської сільської ради» було ухвалено оформити право власності на житло, яке знаходиться в селах Воєводське, Рябоконево та Новогригорівка , за фактичними їх володільцями згідно із доданих списків, складених по даним погосподарських книг сільської ради та подворового обходу (а.с. 13).

Проте, суду не вдалось дослідити вказані списки, так як вони у Архівному відділі Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області відсутні.

Згідно з випискою з погосподарських книг №9 за 1960 рік, №8 за 196-1963 роки, №4 за 2016 - 2018 року житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 на підставі рішення Воєводської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області «Про оформлення прав власності на житлові будинки, розташовані на території Воєводської сільської ради» №35 від 16 жовтня 1990 року.

На час відкриття спадщини після смерті батька позивача - ОСОБА_4 питання державної реєстрації права власності на нерухоме майно регулювалось Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, що передбачала державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідний запис міститься і у дослідженій судом копії погосподарської книги.

У свою чергу, погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985- 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, за життя батько позивача не зареєстрував у встановленому цим нормативним актом порядку своє право власності на житловий будинок в органах БТІ.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала

обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

А тому суд, дослідивши дані копії погосподарської книги, виписки з погосподарських книг за 1960 рік, 1961- 1963 роки, 2016 - 2018 роки у сукупності із наданим рішенням виконавчого комітету Воєводської сільської ради народних депутатів Арбузинського району Миколаївської області від 16 жовтня 1990 року №35 «Про оформлення права власності на житлові будинки, розташовані на території Воєводської сільської ради», вважає, що право власності ОСОБА_4 на будинок АДРЕСА_1 підтверджене належним чином.

У зв`язку із цим позивач стверджує, що оскільки мати на момент смерті її чоловіка ОСОБА_4 проживала разом з із ним, то фактично вступила у володіння вказаним будинком, так як протягом 6 місяців не заявила про відмову від прийняття спадщини.

Тому, перевіряючи ці доводи, суд виходив із такого.

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР від 18 липня 1963 р., який діяв на час смерті батька позивача ОСОБА_4 , спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Часом відкриття спадщини, згідно з ст.525 цього Кодексу, визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як слідує із матеріалів спадкової справи №158/92, що відкрилась після смерті батька позивача, спадщину після його смерті прийняла його дружина ОСОБА_5 , яка на день смерті спадкодавця ОСОБА_4 проживала та продовжувала проживати у дворі, що належав останньому (а.с.112-114).

Мати позивача ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована та проживала за адресою : АДРЕСА_1 ( а.с. 58).

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України N18/5 від 14.06.1994 р., яка діяла на час відкриття спадщини після смерті Батька позивача, передбачала, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був

постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього (пункт 113).

Отже, проаналізувавши дані спадкової справи, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , у сукупності із відомостями про зареєстроване у встановленому законом порядку та фактичне місце проживання матері позивача, слід дійти висновку, що вона фактично прийняла спадщину після смерті свого чоловіка (батька позивача), оскільки, приживаючи у спірному будинку, вступила в управління та володіння ним, як спадковим майном, і це спадкове майно, в силу положень ч.2 ст. 548 ЦК УРСР належало їй з моменту відкриття спадщини, тобто з 08 лютого 1992 року.

Отже, доводи позивача про належність його батькові на праві власності житлового будинку АДРЕСА_1 , який увійшов у спадкову масу після його смерті, та про прийняття спадщини його матір`ю шляхом вступу у володіння та управління ним, є дійсними і в контексті наведених вище правових норм такими, що підтверджені належними і допустимим доказами.

Разом із цим, мати позивача ОСОБА_5 своїх спадкових прав на спірний будинок не оформила і право власності на нього за життя не зареєструвала, що й стало причиною неможливості видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом щодо нього.

Так, згідно довідки Арбузинського районного КП Бюро технічної інвентаризації №18 від 03 квітня 2018 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстроване ( а.с.14), через що нотаріусом роз`яснено про неможливість вчинення нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на нього у спадкодавця (а.с.12).

Водночас, відповідно до п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Таким чином, позивач позбавлений можливості надати нотаріусу документи, із числа передбачених ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також регламентованих Порядком

державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127 ( в редакції постанови КМУ від 23 серпня 2016 року № 553).

Відповідно, суд робить висновок, що у позивача існують об`єктивні перешкоди у оформленні своїх спадкових прав, оскільки спадкодавець за життя не зареєструвала своє право власності на спірний будинок.

Тому вирішуючи питання про можливість визнання за позивачем права власності на це нерухоме майно, суд зважав на таке.

Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилом частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

А згідно частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Верховний Суд у постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 523/3522/16-ц вказав, що тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Отже, слід зробити висновок, що відсутність державної реєстрації права власності на спірний будинок за матір`ю позивача не є перешкодою для реалізації ним права на прийняття спадщини після її смерті.

Разом із цим, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Та у цьому випадку, суд установив наявність дійсних перешкод для реалізації позивачем його спадкових прав у позасудовий порядок, так як він позбавлений можливості надати нотаріусу правовстановлюючий документ спадкодавця на належне йому майно через не оформлення останньою своїх прав на будинок.

Крім того, із матеріалів спадкової справи вбачається, що позивач прийняв спадщину у строки, установлені ч.1 ст. 1270 ЦК України ( а.с. 40).

Аналогічно спадщину прийняла й другий спадкоємець першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 - сестра позивача

ОСОБА_3 , згідно договору про поділ спадкового майна, посвідченого державним нотаріусом Арбузинської держаної нотаріальної контори Миколаївської області 15 липня 2019 року, спадкоємці дійшли згоди, що позивачу перейде житловий будинок АДРЕСА_1 .

Як наслідок, суд приходить до висновку позов підлягає до задоволення, а права позивача підлягають захисту у спосіб, що ним запропонований, тобто, шляхом визнання права власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 у зв`язку із наявністю дійсних перешкод у оформленні спадкових прав у позасудовому порядку.

Щодо розподілу судових витрат

Стосовно стягнення з відповідачів на користь позивача сплаченого ним судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп., то суд виходив із правила, установленого ч.1 ст. 141 ЦПК України, за яким судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому, з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 768, 40 грн., тобто по 384, 20 грн. з кожного.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Благодатненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_3 та Благодатненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп., тобто по 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач : ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач : Благодатненська сільська рада Арбузинського району Миколаївської області, ЄДРПОУ 04376668, адреса : Миколаївська область, Аобузинський район, с. Благодатне, вул. Ювілейна, 16.

Суддя І.В. Явіца