Рішення № 89172016, 12.05.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/2766/20

Провадження № 2-а/415/281/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Калмикової Ю.О.,

за участю секретаря - Кравченко О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Лисичанська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції батальйону №1 роти №3 Управління патрульної поліції в Луганській області рядового поліції Коломецької Валерії Романівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

Описова частина

Зміст позовних вимог

До Лисичанського міського суду Луганської області надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції батальйону №1 роти №3 Управління патрульної поліції в Луганській області рядового поліції Коломецької Валерії Романівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалася на те, що 10 квітня 2020 року рядовим поліції УПП в Луганській області Коломецькою Валерією Романівною батальйон 1 рота 3 за результатами розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення винесено Постанову ЕАК № 2369804 від 10.04.2020 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень.

Відповідно до цієї Постанови, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом ГАЗ 3221323П8ССПГ, номерний знак НОМЕР_1 , у м. Лисичанську по вул. Сосюри здійснив рух на смузі для маршрутних транспортних засобів, чим порушив п. 17.1 ПДР - забороняється рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.

Згідно з ч. 3 ст. 288 КУпАП постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до суду, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства.

Користуючись цим правом, ОСОБА_1 змушений звернутися до суду, оскільки вказану постанову було складено з порушенням законодавства України, зазначені в ній данні не відповідають фактичним обставинам, а сама постанова підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові не міститися жодного посилання на всі фактичні обставини справи, а саме: при виїзді на перехрестя та повертаючи ліворуч на проспект Сосюри з вул. Гарібальді, де саме позивач здійснив виїзд на смугу для маршрутних таксі, відсутні жодні знаки та розмітка, які б свідчили про заборону руху чи заборону повороту ліворуч (відео докази додаються).

Крім того, на всі його заперечення та свідчення, посадова особа не звернула уваги та винесла оскаржувану постанову.

Втім, ст. 283 КУпАП серед обов`язків посадової особи, передбачає, поміж іншого наведення в постанові про адміністративне правопорушення опису обставин, установлених під час розгляду справи, замість звичайного технічного цитування положень нормативних актів, до чого вдалася посадова особа, що винесла постанову.

Позивач не мав часу та, відповідно, фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КлДП України, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, тощо.

Таким чином, тої факт, що винесення постанови безпосередньо на місці вчинення правопорушення (на дорозі), а не за місцезнаходженням відповідного органу, та без надання часу на реалізацію відповідних прав, є порушенням право особи, яка притягається до відповідальності, - прямо визнаний Конституційним Судом України, рішення якого є обов`язковим до виконання на усій території України. Цей висновок не може бути скасовано.

До постанови у справі про адміністративне правопорушення не долучено доказів, передбачених ст. 251 КпАП України, а саме: протокол у справі про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновку експерта, речових доказів, тощо.

За таких умов постанову позивач вважає, що слід визнати такою, що її винесено без достатніх доказів.

На підставі викладеного, просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕАК № 2369804 від 10.04.2020 року.

Доводи особи, яка подала позов

Позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 вважає постанову серії ЕАК №2369804 від 10.04.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі протиправною, у зв`язку з чим просить її скасувати.

Відзив на позовну заяву не надійшов. Відповідачем був наданий відеоматеріал правопорушення ОСОБА_1 від 10.04.2020.

Надходження позовної заяви та інших заяв до суду

27.04.2020 року ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 415/2766/20 було відкрито провадження у цій адміністративній справі.

04.05.2020 року відповідачем було надано письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності та долучено відеоматеріал правопорушення ОСОБА_1 від 10.04.2020

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляду справи за його відсутності.

Дослідивши докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правових відносин.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом

Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК №2369804 від 10.04.2020, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом ГАЗ 32213213П8ССПГЮ, НОМЕР_1 , 10.04.2020 року о 18 годині 55 хвилини у м. Лисичанську по вул. Сосюри, 249, здійснив рух на смузі для маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.10.1, чим порушив п. 17.1 ПДР України - на дорозі із смугою для маршрутних ТЗ, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка ін. ТЗ на цій смузі, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК №2369804 від 10.04.2020 року протиправною, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Позивач не погоджуючись з обставинами, викладеними в постанові серії ЕАК №2369804 від 10.04.2020, посилаючись на не порушення ним правил дорожнього руху та відсутність складу адміністративного правопорушення, скористався своїм правом і звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Мотивувальна частина

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до абз. 4 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

З постанови про накладення адміністративного стягнення відносно позивача вбачається, що до неї додано відео з камери DSJX300106_BB0106 та реєстратора IY SMART DASHCAM SN: CABAAAUSC01834CE4E1B.

Судом встановлено, що на підтвердження факту порушення позивачем п.17.1 ПДР України, відповідачем надано відеозапис № DSJX300106_BB0106 та відео з відео реєстратора 12-24-34, на яке відсутнє посилання в постанові, що оскаржується, у зв`язку з чим, суд не приймає до уваги відео з відео реєстратора 12-24-34.

Втім, з відео № DSJX300106_BB0106 неможливо встановити факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Отже, судом встановлено, що на підтвердження факту порушення позивачем п.17.1 ПДР, відповідачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів.

Аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює,а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №2369804 від 10.04.2020 року складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідачем суду не наведено будь-яких причин, з яких він не дотримався наведених положень КУпАП щодо фіксування і дослідження доказів у справі про адміністративне правопорушення.

З наведеного суд доходить висновку, що відсутні докази того, що на час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відповідач приймав оскаржуване рішення з дослідженням доказів, а не на підставі тільки візуального спостереження за дотриманням позивачем ПДР.

Аналогічні висновки стосовно правових наслідків відсутності у постанові про накладення адміністративного стягнення посилання на пристрій, на який зроблений відеозапис, як на суттєве порушення при накладенні адміністративного стягнення викладені у постанові ВС від 30 травня 2018 р. в адміністративному провадженні №К/9901/29775/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74407705).

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції батальйону №1 роти №3 Управління патрульної поліції в Луганській області рядового поліції Коломецької Валерії Романівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення такими, що підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. 2, 72-90, 99, 241-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції батальйону №1 роти №3 Управління патрульної поліції в Луганській області рядового поліції Коломецької Валерії Романівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, задовольнити повністю.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованої не в автоматичному режимі, серії ЕАК №2369804 від 10.04.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники судового розгляду:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач: інспектор патрульної поліції батальйону №1 роти №3 Управління патрульної поліції в Луганській області рядовий поліції Коломецька Валерія Романівна, місце роботи за адресою: буд. 8, вул. Штейгерська, м. Лисичанськ, 93100, Луганська область, Україна, код ЄДРПОУ невідомо.

Повний текст судового рішення складено 12.05.2020.

Суддя Ю. О. Калмикова