Вирок № 89170341, 12.05.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7746/18

(1-кп/199/50/20)

ВИРОК

іменем України

12.05.2020 місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Лисенка В.О.,

секретаря судового засідання - Бачинського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12018040000000800 від 26.08.2018 відносно:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпропетровська,громадянина України, освіта вища, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого як фізична особа-підприємець, працюючого представником ТОВ «Трейд Інвест Сталь», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю: прокурора - Батрака С.С., представника потерпілого - Фесюк Ю.О., потерпілого - ОСОБА_3 , захисника - Торубарова А.В., обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

26.08.2018 близько 18:20 години ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «CITROEN DS4», н.з. НОМЕР_1 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 04.12.2014 належить останньому, рухався по вулиці Полтавське шосе в місті Дніпрі з боку с. Обухівка у напрямку Донецького шосе міста Дніпра, яка має по дві смуги для руху у кожному напрямку.

Під час руху 26.08.2018 близько 18:20 години в районі електроопори, розташованої по вул. Полтавське шосе в місті Дніпрі, яка знаходиться ближче до вул. Мохова, водій ОСОБА_1 , грубо порушуючи вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3(б), 10.1. Правил дорожнього руху України, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, при відсутності зовнішніх факторів, що змушували його порушувати вимоги Правил дорожнього руху України, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення наслідків, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати та безпечно керувати автомобілем, змінив напрямок руху автомобіля «CITROEN DS4» вліво та виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення передньою лівою бічною частиною керованого ним автомобіля з передньою лівою бічною частиною мотоцикла «Honda VRF 1200», н.з. НОМЕР_3 , який рухався у лівій зустрічній смузі, внаслідок чого водій мотоцикла ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження.

Своїми діями водій ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 10.1. Правил дорожнього руху України, якими передбачено:

- п. 1.3. «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

- п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

- п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

Порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 знаходиться у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортною події, в результаті якої водію мотоцикла «Honda VRF 1200», н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_3 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої сумісної тупої травми тіла, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритої травми грудної клітини, забію лівої легені з явищами лівостороннього пневмотораксу та розвитком в посттравматичному періоді двосторонньої пневмонії, травми лівої кисті: численних закритих переломів п`ясних кісток зі зміщенням уламків, численних відкритих переломів фаланг пальців лівої кисті зі зміщенням уламків та скальпованими ранами по тильній поверхні лівої кисті, закритих переломів лонної та сідничної кісток ліворуч, крижі ліворуч, тяжкої травми лівої нижньої кінцівки: відкритого перелому лівої стегнової кістки в середній третині зі зміщенням уламків, відкритих багатоуламкових переломів лівої великогомілкової та лівої малогомілкової кісток зі зміщенням уламків, численних забійно-рваних ран по передній поверхні лівого стегна та гомілки, з приводу чого в посттравматичному періоді під час розвитку загрозливих для життя явищ було проведено оперативне втручання - ампутація лівої нижньої кінцівки на рівні середньої третини лівого стегна.

За своїм характером виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої сумісної тупої травми тіла відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що в момент заподіянім чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і які без надання медичної допомоги, за звичайними перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 , які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження, кваліфікуються за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Допитавши в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_3 , свідків, судового експерта, дослідивши досудову доповідь про обвинуваченого у кримінальному провадженні, дослідивши письмові матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому діяння при вищевикладених обставинах.

Так, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав у повному обсязі та показав, що 26.08.2018 приблизно о 18:00 годині він керував автомобілем «CITROEN DS4», рухаючись по Полтавському шосе з боку с. Обухівка у напрямку Донецького шосе в місті Дніпрі, випереджаючи інші транспортні засоби. В той час, коли він подивився у дзеркало, через неуважність перетнув розділову смугу та лівою бічною частиною автомобіля допустив зіткнення з мотоциклом «Honda VRF 1200», який рухався назустріч у лівій полосі з великою швидкістю. Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні просив вибачення за свої дії та спричинені наслідки у потерпілого, заявивши про своє щире каяття у вчиненому.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що 26.08.2018 у вечірній час він рухався на мотоциклі марки «Honda VRF 1200», н.з. НОМЕР_3 , зі швидкістю 80-100 км/год по Полтавському шосе у місті Дніпрі. Під час руху автомобіль «CITROEN DS4» під керуванням водія ОСОБА_1 скоїв зіткнення з його мотоциклом, внаслідок чого він отримав тяжкі травми та йому було ампутовано ліву нижню кінцівку.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що в кінці серпня 2018 року, у вечірній час, він рухався на транспортному засобі «ВАЗ 21099» з місті Дніпра в сторону міста Полтава по Полтавському шосе. Його обігнав по лівій смузі руху мотоцикл темного кольору, який надалі потрапив у дорожньо-транспортну пригоду з автомобілем «CITROEN». При цьому, свідок зауважив, що водій мотоцикла здійснював рух по своїй полосі та на зустрічну смугу руху не виїжджав.

Відповідно до протоколів огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.08.2018 слідує, що дорожньо-транспортна пригода відбулася на вул. Полтавське шосе в місті Дніпрі. Місце події розташоване на ділянці дороги, яка є проїзною частиною з асфальтно-бетонним покриттям, яке сухе та чисте, нерівності та пошкодження на ньому відсутні. Рух здійснюється в двох напрямках, з наявністю 2 смуг для руху в кожному напрямку. На момент огляду місця пригоди освітлення здійснювалося за допомогою міського електроосвітлення.

Як слідує з протоколу проведення слідчого експерименту з планом-схемою до нього від 06.09.2018 свідок ОСОБА_4 показав, що місце зіткнення транспортних засобів знаходиться на смузі руху мотоцикла на відстані 6,5 метрів від правого краю проїзної частини. Автомобіль марки «CITROEN DS4» виїхав на смугу, де рухався мотоцикл марки «Honda VRF 1200» на відстані 0,5 метрів від лівого переднього колеса до розділової смуги для руху та на відстані від осей передніх та задніх коліс до лівого краю проїзної частини на відстані 6,5 метрів. Автомобіль «CITROEN DS4» рухався зі швидкістю приблизно 100 км/год.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 5/10.2/698 від 14.09.2018 слідує, що робоча гальмівна система та рульове керування мотоцикла «Honda VRF 1200», н.з. НОМЕР_3 , на момент експертного огляду знаходяться в працездатному стані.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 5/10.2/677 від 18.09.2018 слідує, що робоча гальмівна система автомобіля «CITROEN DS4», н.з. НОМЕР_1 , на момент огляду знаходиться в працездатному стані.

У відповідності до висновку судової транспортно-трасологічної експертизи з фото-таблицею до нього № 5/10.4/676 від 20.09.2018 слідує, що автомобіль «CITROEN DS4», н.з. НОМЕР_1 , контактував передньою лівою бічною частиною з передньою бічною частиною мотоциклу «Honda VRF 1200», н.з. НОМЕР_3 . Місце зіткнення автомобіля «CITROEN DS4» та мотоциклу «Honda VRF 1200» в повздовжньому напрямку розташоване на лівій смузі проїзної частини дороги на деякій відстані перед першою подряпиною за напрямком руху в бік с. Обухівка.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_5 роз`яснив висновок експерта № 5/10.4/676 від 20.09.2018, підтвердивши, що зіткнення транспортних засобів відбулося на смузі руху мотоциклу «Honda VRF 1200».

Як слідує з висновку судової автотехнічної експертизи № 5/10.1/753 від 20.09.2018 в даній дорожній обстановці водій автомобіля «CITROEN DS4» ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «CITROEN DS4» ОСОБА_6 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з даною ДТП. Технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля «CITROEN DS4» ОСОБА_6 визначалася виконанням ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України і в нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, що не дозволили б йому виконати їх.

У відповідності до висновку судової автотехнічної експертизи № 5/10.1/753 від 20.09.2018 в даній дорожній обстановці водій мотоцикла «HONDA VRF 1200» ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.4 та 12.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці в діях водія мотоцикла «HONDA VRF 1200» ОСОБА_3 не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху які, з технічної точки зору, могли б знаходитись в причинному зв`язку з даною ДТП. В даній дорожній обстановці дії водія мотоцикла «HONDAVRF 1200» ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 12.4 Правил дорожнього руху України, але дана невідповідність, з технічної точки зору, не знаходиться в причинному зв`язку з даною ДТП. В даній дорожній обстановці технічна можливість запобігти зіткнення з автомобілем «CITROEN DS4» не визначалася односторонніми діями водія мотоцикла «HONDA VRF 1200 » ОСОБА_3 .

Згідно висновку експерта за результатами судово-медичної експертизи № 2970е від 25.09.2018, при експертизі потерпілого ОСОБА_3 у останнього виявлено тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої сумісної тупої травми тіла: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку; закритої травми грудної клітини, забію лівої легені з явищами лівостороннього пневмотораксу та розвитком в посттравматичному періоді сторонньої пневмонії; травми лівої кисті: численних закритих переломів п`ясних кісток зі зміщенням уламків, численних відкритих переломів фаланг пальців лівої кисті зі зміщенням уламків та скальпованими ранами по тильній поверхні лівої кисті; закритих переломів лонної та сідничної кісток ліворуч, крижі ліворуч; тяжкої травми лівої нижньої кінцівки: відкритого перелому лівої стегнової кістки в середній третині зі зміщенням уламків, відкритих багатоуламкових переломів лівої великогомілкової та лівої малогомілкової кісток зі зміщенням уламків, численних забійно-рваних ран по передній поверхні лівого стегна та гомілки, з приводу чого в посттравматичному періоді під час розвитку загрозливих для життя явищ було проведено оперативне втручання - ампутація лівої нижньої кінцівки на рівні середньої третини лівого стегна. Тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої сумісної тупої травми тіла спричинені від механічної дії тупих твердих предметів, що діяли зі значною силою в ліву поверхню тіла, якими могли бути виступаючі частини рухомих транспортних засобів (мото- та авто-), з послідуючим падінням обстеженого на дорожнє покриття, за умов дорожньо-транспортної пригоди. Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, ступень ознак їх загоєння та дані медичної документації, можливо вказати, що вони отримані незадовго до первинного надходження на стаціонарне лікування в 6 МКЛ, тобто і в термін на який вказує обстежений. За своїм характером виявлені тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої сумісної тупої травми тіла - відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю, згідно п.п. 2.1.2 та 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6.

Статтею 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є таке рішення, що ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджена як показами самого обвинуваченого, так і показами потерпілого ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_4 , письмовими доказами, зібраними під час досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, суд вважає, що всі докази є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та їх взаємозв`язку - достатніми для прийняття рішення про визнання обвинуваченого ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що 26.08.2018 ввечері відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю її чоловіка ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_3 . У вказану дату вона разом із своїм чоловіком та малолітньою дитиною рухалися на автомобілі «CITROEN DS4», н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , в сторону міста. В місці, де відбулося зіткнення, є дорожня розмітка - дві розділові смуги. Швидкість їх автомобіля була невеликою, однак водій мотоциклу «Honda» ОСОБА_3 , на її думку, рухався дуже швидко, що і стало причиною ДТП.

Надаючи оцінку даним показам свідка, суд виходить з того, що свідок деякі події даної дорожньо-транспортної пригоди оцінює суб`єктивно, враховуючи те, що перевищення потерпілим ОСОБА_3 швидкості руху перед зіткненням, хоч і порушило п. 12.4 Правил дорожнього руху України, але це порушення не знаходиться в причинному зв`язку з даною ДТП, приймаючи до уваги, що в даній дорожній обстановці технічна можливість запобігти зіткнення з автомобілем «CITROEN DS4» не визначалася односторонніми діями потерпілого ОСОБА_3 .

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд виходить з вимог ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України; відповідно до положень Загальної частини КК України.

У відповідності до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

У зв`язку з цим суд приймає до уваги і вимоги ст. 4 Закону України «Про пробацію», відповідно до якої метою пробації є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, з метою прийняття судом рішення про міру їхньої відповідальності.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд також враховує позиції Європейського суду з прав людини, викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Суд вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Так, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 вперше вчинив необережний злочин, який згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_1 одружений, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі слів на цей час працевлаштований офіційним представником ТОВ «Трейд Інвест Сталь», на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Відповідно до характеристики, виданої ТОВ «УКРСПЛАВ», де ОСОБА_2 працював головним металургом, останній характеризується позитивно, як грамотний, кваліфікований фахівець. З колегами доброзичливий і стриманий, у будь-якій ситуації готовий до мирного вирішення конфлікту.

За місцем проживання ОСОБА_1 також характеризується позитивно, як порядний сім`янин, піклується про своїх батьків, допомагає їм та підтримує. Не схильний до втрати контролю над емоціями, не проявляє агресії. Не зловживає алкогольними напоями. У гарних відносинах із сусідами.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає: щире каяття у вчиненому, що слідує як з показів ОСОБА_1 , в яких він висловлював жаль з приводу вчиненого, його співчуття потерпілому, так і з його дій по добровільному відшкодуванню потерпілому матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , не встановлено.

Крім вказаного судом при призначенні покарання також враховується і досудова доповідь про обвинуваченого ОСОБА_1 , яка складена інспектором Самарського РВ філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, відповідно до якої виправлення обвинуваченого можливо без позбавлення (обмеження) волі, оскільки останній не становить загрози для суспільства. На думку органу пробації обвинуваченому можливо призначити покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Приймаючи до уваги обставини вчинення ОСОБА_1 необережного тяжкого злочину, дані про його особу та наявність обставини, що пом`якшує йому покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому основне покарання у виді позбавлення волі, строк якого можливо визначити в межах мінімального розміру, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

В той же час підстав для призначення обвинуваченому основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 286 КК України, тобто із застосуванням ст. 69 КК України, не вбачається, оскільки судом встановлена лише одна обставина, передбачена ст. 66 КК України, яка пом`якшує покарання. При цьому, інших обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину судом не встановлено.

Зважаючи на те, що злочин, вчинений обвинуваченим, є необережним тяжким, враховуючи, що обвинуваченому ОСОБА_1 призначається основне покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітню дитину та матір пенсійного віку, приймаючи до уваги його позитивні характеристики та досудову доповідь органу пробації, з якої слідує, що ОСОБА_1 не становить загрозу для суспільства, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_1 без реального відбування основного покарання у виді позбавлення волі із встановленням обвинуваченому на підставі ст. 75 КК України іспитового строку, з покладанням обов`язків, передбачених п.п. 1), 2) ч. 1, п. 2) ч. 3 ст. 76 КК України.

Приймаючи до уваги зміст санкції ч. 2 ст. 286 КК України, обвинуваченому ОСОБА_1 , який має посвідчення на право керування транспортними засобами, також слід призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки внаслідок вчинення тяжкого злочину потерпілому ОСОБА_3 встановлена друга група інвалідності з причин ураження органів опори та руху, тобто втрати лівої нижньої кінцівки, що для здоров`я потерпілого потягло тяжкі наслідки, в тому числі і для його працездатності.

Суд не може прийняти до уваги покази обвинуваченого ОСОБА_1 в частині того, що його робота безпосередньо пов`язана із керуванням транспортними засобами, у зв`язку з чим він просив суд не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки такі покази обвинуваченого не підтверджені об`єктивними доказами, зокрема, відомостями з посадової інструкції обвинуваченого, щодо його службових обов`язків, безпосередньо пов`язаних із керуванням транспортними засобами.

Таким чином, покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з позбавленням права керувати транспортними засобами, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

У межах кримінального провадження потерпілим ОСОБА_3 заявлений цивільний позов до ОСОБА_1 та АТ «СК «Країна» про стягнення шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, у відповідності до якого потерпілий просив суд:

-стягнути з ОСОБА_1 на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 700000 гривень та майбутніх витрат на протезування у розмірі 1566260,70 гривень;

-стягнути з АТ СК «Країна» на його користь матеріальну шкоду у розмірі 200000 гривень, яка складається з вже понесених витрат на лікування в результаті отриманих травм від дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 99546,86 гривень та 100453,14 гривень - майбутніх витрат на протезування.

Позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що в результаті скоєного злочину ОСОБА_1 завдав йому тяжкі тілесні ушкодження, що потягло за собою тривале лікування, ампутацію лівої нижньої кінцівки, через що він, лікуючись, вже витратив кошти в розмірі 99546,86 гривень.

На теперішній час відповідно до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 26.11.2018 цивільному позивачу ОСОБА_3 встановлена ІІ група інвалідності з причин захворювання з ураженням органів опори та руху і на час протезування він втратив працездатність.

Через втрату лівої нижньої кінцівки цивільний позивач просить стягнути витрати на майбутнє протезування протезом, вартістю 1766713,84 гривень, що слідує з рахунка-фактури від 06.12.2018, складеного ТОВ «ОРТОТЕХ-СЕРВІС ГмбХ».

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 в якості компенсації завданої матеріальної шкоди вже добровільно сплатив 100000 гривень, відповідно витрати на протезування складуть 1666713,84 гривень.

Відповідно до поліса № АМ 2122328 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 його цивільна відповідальність під час керування транспортними засобами застрахована в АТ «СК «Країна», де страхова сума на одного потерпілого становить: за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю - 200000 гривень, за шкоду, заподіяну майну - 100000 гривень, розмір франшизи - 0.

Оскільки ліміт відповідальності страховика АТ «СК «Країна» за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю становить 200000 гривень, відповідно АТ «СК «Країна» повинна відшкодувати цивільному позивачу 99546,86 гривень - витрати на лікування, а залишок суми - 100453,14 гривень - повинен піти на відшкодування витрат на протезування.

Цивільний позивач ОСОБА_3 зазначає, що внаслідок вчинення злочину йому завдана і моральна шкода, яка обумовлена стражданнями та фізичним болем, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою з боку обвинуваченого щодо нього, душевними стражданнями через ампутацію кінцівки, яку він оцінює в розмірі 1000000 гривень. Але, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 вже сплатив добровільно в якості відшкодування моральної шкоди 300000 гривень, цивільний позивач просить стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_1 700000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позивач ОСОБА_3 та його представник під час судового розгляду підтримали зазначені уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Цивільний відповідач ОСОБА_1 уточнений цивільний позов не визнав та зазначив, що він на цей час добровільно відшкодував цивільному позивачу 100000 гривень в якості відшкодування матеріальної шкоди та 300000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди, а тому вважає, що витрати на майбутнє протезування є явно завищеними та не обґрунтованими, як і моральна шкода.

Представник цивільного відповідача Торубаров А.В. надав суду розрахунки, відповідно до яких протез, необхідний ОСОБА_3 , в залежності від моделі, коштує відповідно 49800 гривень, 71827,61 гривень або 281436 гривень, у зв`язку з чим вартість протезу в сумі 1766713,84 гривень, на його думку, цивільним позивачем не доведена.

Представник цивільного відповідача АТ «СК «Країна» у відзиві на цивільний позов просив в позові відмовити, оскільки цивільним позивачем, в порушення п. 35.1 ст. 35Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом одного року не подано заяву про виплату страхового відшкодування, а тому на підставі п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» це є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Суд, вирішуючи позовні вимоги, виходить з наступного.

Згідно вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ст. 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед. Стягнення додаткових витрат, передбачених частиною першою ст. 1195 цього Кодексу, може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. «д» п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» стягнення додаткових витрат потерпілого може бути проведено й на майбутній час у межах строків, зазначених у висновку МСЕК або судово-медичної експертизи. При стягненні додаткових витрат на протезування, придбання путівки на санаторно-курортне лікування, автомобіля суд повинен зазначити в рішенні, що присуджені суми підлягають перерахуванню відповідній організації, яка має надати ці послуги потерпілому.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до приписів п. 24.1 ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Цивільний позивач ОСОБА_3 на підставі вимог ч. 1 ст. 1195, ст. 1202 ЦК України має право на відшкодування понесених ним витрат на лікування у розмірі 99546,86 гривень, що підтверджується наданими суду копіями квитанцій щодо сплати вартості придбаних ліків та медичних препаратів.

Оскільки цивільним позивачем в позові здійснено розподіл сум відшкодування, стягнути які він просить з обох відповідачів за позовом, що є абсолютним правом позивача, позовні вимоги ОСОБА_3 вирішуються у визначених ним межах.

Зокрема, позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення витрат на його лікування у розмірі 99546,86 гривень повинні бути стягнуті з АТ «СК «Країна», оскільки відповідно до поліса № АМ 2122328 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 його цивільна відповідальність як власника транспортного засобу на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в АТ «СК «Країна», де страхова сума на одного потерпілого становить: за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю - 200000 гривень, за шкоду, заподіяну майну - 100000 гривень, розмір франшизи - 0.

Надаючи оцінку доводам АТ «СК «Країна», суд враховує вимоги ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якої для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

В той же час доводи страховика про відмову в позові через несвоєчасне звернення до нього потерпілого не ґрунтуються на законі і не можуть бути підставою для відмови цивільному позивачу у задоволені його позовних вимог до цивільного відповідача АТ «СК «Країна», оскільки судом встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до страхової компанії 01.02.2019 як до третьої особи і копія позову була отримана представником страхової компанії, як третьою особою, а тому страхова компанія була фактично повідомлена про претензії потерпілого щодо страхового відшкодування шкоди, заподіяної забезпеченим транспортним засобом.

Згідно акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 26.11.2018 цивільному позивачу ОСОБА_3 встановлена ІІ група інвалідності з причин захворювання з ураженням органів опори та руху і на час протезування він втратив працездатність. Через втрату лівої нижньої кінцівки цивільний позивач просить стягнути витрати на майбутнє протезування протезом поліпшеної конструкції вартістю 1766713,84 гривень.

Цивільний позивач ОСОБА_3 просив стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_1 на його користь в якості майбутніх витрат на протезування 1566260,70 гривень та стягнути з АТ СК «Країна» на його користь, як майбутніх витрат на протезування, - 100453,14 гривень.

Цивільний відповідач ОСОБА_1 в якості компенсації завданої матеріальної шкоди добровільно сплатив 100000 гривень цивільному позивачу.

В той же час, щодо майбутніх витрат на придбання в ТОВ «ОРТОТЕХ-СЕРВІС ГмбХ» протезу вартістю 1766713,84 гривень, суд виходить з того, що, як зазначає сам цивільний позивач, він на цей час має протез, але вищевказаний протез є кращою, поліпшеною, моделлю, яка може надати можливість йому використовувати ліву кінцівку як повноцінну.

В той же час цивільний позивач ОСОБА_3 не надав суду такого висновку медико-соціальної експертної комісії або висновку судово-медичної експертизи, які б обґрунтовували необхідність стягнення додаткових витрат на протезування саме протезом вартістю 1766713,84 гривень, у зв`язку з чим цивільний позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

При цьому, суд враховує, що за приписами ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Оцінюючи дії цивільного позивача ОСОБА_3 , суд не вбачає підстав для висновку про те, що допущене останнім порушення п. 12.4. Правил дорожнього руху України було грубим, і за таких умов відсутні підстави для застосування приписів ч. 2 ст. 1193 ЦК України та зменшення розміру відшкодування.

Суд дійшов висновку, що в результаті отриманих тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких потерпілий зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього, яка підлягає відшкодуванню обвинуваченим на підставі вимог ст.ст. 1167, 1168 ЦК України.

Враховуючи характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які переніс потерпілий, їх тривалість, ґрунтуючись на принципах розумності та справедливості, суд вважає, що відповідно глибині душевних страждань потерпілого буде відповідати сума компенсації моральної шкоди у розмірі 500000 гривень, що узгоджується із роз`ясненнями, викладеними у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4.

Враховуючи, що цивільний відповідач ОСОБА_1 добровільно сплатив цивільному позивачу ОСОБА_3 300000 гривень в якості компенсації моральної шкоди, з цивільного відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь цивільного позивача ОСОБА_3 200000 гривень в якості компенсації моральної шкоди, завданої злочином.

В задоволенні цивільного позову в іншій частині слід відмовити.

Враховуючи те, що з обвинуваченого ОСОБА_1 стягнуто 200000 гривень в якості компенсації завданої потерпілому моральної шкоди, суд не знаходить підстав для скасування арешту з майна обвинуваченого і такий арешт майна повинен бути залишений з метою забезпечення відшкодування моральної шкоди, що відповідає п. 4) ч. 2 ст. 170 КПК України.

Питання про відшкодування витрат на залучення експертів суд вирішує у відповідності до приписів ст.ст. 122, 124 КПК України.

Питання про долю речових доказів суд вирішує у відповідності до приписів ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369, 371-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши обвинуваченому іспитовий строк на два роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п.п. 1), 2) ч. 1, п. 2) ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Страхова Компанія «Країна» про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 99546 (дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот сорок шість) гривень 86 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 200000 (двісті тисяч) гривень.

В задоволенні цивільного позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз технічного стану транспортних засобів, на загальну суму 2288 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов`язані з проведенням судової транспортно-трасологічної експертизи, в сумі 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов`язані з проведенням судової автотехнічної експертизи, в сумі 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) гривні.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 28.08.2018, на мотоцикл «HONDA VRF 1200», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 належить ОСОБА_3 , - скасувати.

Речові докази:

- автомобіль «CITROEN DS4»,н.з. НОМЕР_1 , - повернути ОСОБА_1 ;

- мотоцикл «HONDA VRF 1200», н.з. НОМЕР_3 , - повернути ОСОБА_3 .

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: В.О.Лисенко