Рішення № 89169954, 07.05.2020, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1019/20

Провадження № 2/210/1113/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"07" травня 2020 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Вікторович Н.Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Реви К.В.,

представників відповідача: Тертілової С.В., Ільченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулася 19.02.2020 року до суду з вищезгаданим позовом, в якому просить поновити її на роботі Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» (далі - КП ДОР «Криворізьке БТІ») на посаді юрисконсульта 1 категорії; стягнути з КП ДОР «Криворізьке БТІ» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.01.2020 року до дня поновлення на роботі та 20000,00 гривень завданої їй моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 зазначила, що працювала у КП ДОР «Криворізьке БТІ» з 04.06.2013 року завідувачем архівосховища, а далі юрисконсультом 1 категорії. Наказом №4-К від 20.01.2020 року звільнена у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Звільнення вважає незаконним, так як при звільненні їй не запропоновано будь-якої іншої роботи та не взято до уваги, що вона має на утриманні своїх непрацездатних батьків, які потребують соціально-побутового догляду, що надає їй переважне право на залишення на роботі. На день пред`явлення позову до суду вона перебуває у вимушеному прогулі 22 дні, з 21.01.2020 року по 19.02.2020 року. За цей час відповідач зобов`язаний виплатити на її користь заробітну плату в сумі 8254,18грн. (12380,95грн. /фактична заробітна плата за останні два місяці роботи/ : 33 дні/ кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи/ = 375,19грн. / розмір середньоденної заробітної плати / х 22 дні /кількість днів вимушеного прогулу/ ). Незаконним звільненням їй нанесено значну моральну шкоду, яка полягала в постійному страху залишитись без роботи, а отже залишитись без коштів на існування та утримання батьків, які потребують постійного прийняття медичних препаратів та спеціального соціально-побутового догляду. Це, у свою чергу, позбавило її внутрішньої рівноваги і сенсу соціального буття, що привело до почуття незахищеності перед свавіллям роботодавця.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні присутньою не була, про час та місце розгляду справи повідомлена, про причини неявки суд не повідомила, будучи присутньою у попередньому судовому засіданні підтримала позов, обґрунтовуючи обставинами, викладеними в позовній заяві та відповіді на відзив, просила позов задовольнити, зазначила, що вважає її звільнення незаконним. При вирішенні питання переважного права на залишення на роботі, не враховано її продуктивність праці, яку можна відстежити за журналами вхідної-вихідної кореспонденції. Кваліфікаційний аналіз зроблений на підставі посадового стажу, без проведення співбесіди. Пріоритет кадрів не був об`єктивним, вибір відбувся з порушенням законодавства. Крім того, у 2018 році її переведено з посади завідувача архівосховища на посаду юрисконсульта 1 категорії саме через виробничу необхідність. Посада завідувача архівосховища підлягала скороченню. Інформація, яка є у розпорядженні КП ДОР «Криворізьке БТІ» - монопольна, запити надсилаються всіма органами, тому не може бути зменшення обсягу роботи. Також, нею не надавалася відмова від запропонованої посади техніка з інвентаризації нерухомого майна, вона згодна була написати заяву про перехід на посаду техніка, але їй було відмовлено через відсутність необхідної освіти. Їй запропоновано посаду, знаючи, що вона не має відповідної освіти. Дії відповідача були направлені на її звільнення, а не на збереження кадрів. Тим більше, підприємство не знаходиться в стадії банкрутства, отримує прибуток, ніяких змін та реорганізації не відбувається, тому таке її звільнення є порушенням її прав, закріплених в Конституції України та у Колективному договорі підприємства.

Представники відповідача КП ДОР «Криворізьке БТІ», кожний окремо, заперечували проти позову, просили у позові відмовити. Представником відповідача ОСОБА_2 зазначено, що позов ґрунтується на двох підставах - позивачу не запропоновано іншої вакантної посади та не враховано переважне право залишитися на роботі. Однак, основною роботою юрисконсульта (50%) є надання інформації про зареєстровані права на об`єкти нерухомого майна станом на 31.12.2012 року на безкоштовній основі на запити органів поліції, прокуратури, суду тощо, безоплатна інформація реєстраторам станом на 31.12.2012 року. З 01.01.2013 року реєстр є відкритим, відбувається стрімке повсякчасне поповнення реєстру, а отже є можливість самостійного отримання необхідної актуальної інформації. КП ДОР «Криворізьке БТІ» володіє інформацією з 1950 року по 2003 рік, яка стає дедалі не актуальнішою. Після виключення обов`язку надавати безкоштовну інформацію, відповіді на запити державних реєстраторів покладено на інший відділ підприємства - оброблювачів інформаційного матеріалу, які надають відповіді на платній основі. Тому рішення про скорочення посади юрисконсульта першої категорії прийнято не через фінансові складнощі підприємства, а задля раціонального використання трудових ресурсів, здійснення потрібного обсягу робіт меншою кількістю персоналу за рахунок збільшення обсягу виконуваної роботи підприємством. Позивачу запропоновано посаду техніка з інвентаризації нерухомого майна, але жодних документів нею для прийняття на цю посаду не подавалося. Підприємством проведено кваліфікаційний аналіз, враховано, серед іншого, що задля залишення позивача на роботі для обіймання посади провідного юрисконсульта їй недостатньо стажу (необхідний стаж - 2 роки на посаді юрисконсульта 1 категорії, а вона мала лише 1 рік стажу). Провідний юрисконсульт має вищу кваліфікацію. Щодо продуктивності праці - її неможливо вирахувати за журналами вхідної-вихідної кореспонденції, оскільки різні запити мають різний обсяг робіт. До того ж, провідний юрисконсульт виконує претензійну роботу, є представником підприємства у різних установах, судах. Частина 2 ст.42 КЗпП застосовується при рівних умовах, а у даному випадку є пріоритетною частина 1 цієї статті, оскільки умови не рівні, тому твердження позивача щодо неврахування перебування на її утриманні батьків не має відношення до даної ситуації. Також, переведення позивача з посади завідувача архівосховища на посаду юрисконсульта 1 категорії відбулося не через скорочення посади завідувача архівосховища, а тому, що вона, ОСОБА_2 була переведена на посаду провідного юрисконсульта, яка звільнилася, а ОСОБА_1 за її заявою була переведена на місце юрисконсульта 1 категорії. Вже після цього посаду завідувача архівосховища було скорочено. Виробнича необхідність - це підстава наказу, а переведення відбулося за заявою позивача. Вважає, що КП ДОР "Криворізьке БТІ" дотримано норми чинного законодавства. Крім того, управлінням держпраці за зверненням ОСОБА_1 проведено перевірку щодо можливого порушення стосовно неї законодавства про працю, вибірковим порядком проведено інспекційне відвідування дотримання вимог законодавства про працю з питань дотримання режиму роботи, процедури звільнення, повноти нарахування та своєчасності заробітної плати у КП ДОР "Криворізьке БТІ". За результатами перевірки встановлено відсутність будь-яких порушень вимог законодавства.

Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст.43 Конституції України, ст.5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від незаконного звільнення, сприяння у збереженні роботи. Право громадян на працю забезпечується тим, що трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством.

Частиною 1 статті 221 КЗпП України визначено, що трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.

В судовому засіданні встановлено, що КП ДОР «Криворізьке БТІ» засноване на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області й перебуває в управлінні Дніпропетровської обласної ради (ідентифікаційний код 23928934). Основний вид економічної діяльності - агентства нерухомості. Місцезнаходження юридичної особи: м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, буд.№34 , що вбачається з Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статуту в новій редакції (а.с.49-54).

Позивач ОСОБА_1 працювала в КП ДОР «Криворізьке БТІ» на посаді завідувача архівосховища з 04.06.2013 року відповідно до наказу №108-К від 04.06.2013 року, а з 01.06.2018 року на підставі наказу №42-К від 31.05.2018 року - юрисконсультом 1 категорії (а.с.3, 5, 22).

30.09.2019 року начальник КП ДОР «Криворізьке БТІ» звернувся до Голови первинної профспілкова організація КП ДОР «Криворізьке БТІ» з повідомленням про скорочення штату працівників підприємства, з урахуванням положень ч.3 ст.64 ГК України, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з 20.01.2020 року, а саме - скоротити в штатному розписі посаду юрисконсульта 1 категорії (а.с.24).

На засіданні профспілкового комітету ППО КП ДОР «Криворізьке БТІ» 30.10.2019 року визнано можливим скоротити штат працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України - посаду юрисконсульта 1 категорії (протокол засіданні №94 від 30.10.2019 року) (а.с.26).

Інспектором кадрів ІІ категорії ОСОБА_3 - для ефективності використання персоналу підприємства, з метою створення умов для збереження кваліфікованих працівників в цілях привабливого трудового клімату на підприємстві, проаналізовано працівників за категоріями, професіями та освітньо-кваліфікаціним рівнем задля ефективнішого використання кадрів на підприємстві - юрисконсульта 1 категорії ОСОБА_1 та провідного юрисконсульта ОСОБА_2 , що вбачається з порівняльної таблиці (а.с.28).

Позивача ОСОБА_1 18.11.2019 року ознайомлено з наказом КП ДОР «Криворізьке БТІ» №108 від 18.11.2019 року «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату працівників», відповідно до якого скорочено та виключено з 20.01.2020 року зі штатного розпису підприємства посаду юрисконсульта 1 категорії; інспектору з кадрів ІІ категорії ОСОБА_3 наказано підготувати для працівників, що підпадають під скорочення штату, індивідуальне попередження про майбутнє звільнення з одночасним наданням пропозиції щодо переведення за їх згодою на іншу вакантну посаду у разі наявності, для ознайомлення під підпис у встановлений чинним законодавством України термін, у разі відмови від переведення або браку вільних посад підготувати документи для скорочення відповідних працівників та звільнення їх за п.1 ст.40 КЗпП України, з дотриманням відповідних пільг та компенсацій (а.с.29).

Також, 18.11.2019 року ОСОБА_1 проінформовано про відсутність на підприємстві вакансій, що відповідають її кваліфікації; зазначено про наявність вакансії техніка з інвентаризації нерухомого майна, які потребують повної вищої освіти відповідного напрямку підготовки (магістр, спеціаліст). В разі згоди перейти на вакантну посаду запропоновано надати відповідні документи. Попереджено, що після закінчення 2-х місячного терміну з моменту одержання цього персонального попередження, вона підлягає звільненню з роботи по п.1 ст.40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства України, наданням пільг та компенсацій згідно з Законом, зокрема вихідної допомоги у розмірі не інше середньомісячного заробітку (а.с.34).

18.11.2019 року начальник КП ДОР «Криворізьке БТІ» звернувся до Голови первинної профспілкова організація КП ДОР «Криворізьке БТІ» з поданням, в якому просив розглянути його в установленому порядку на засіданні профспілкового комітету та надати згоду на розірвання трудового договору з юрисконсультом І категорії ОСОБА_1 за скороченням штату відповідно до п.1 ст.40 КзпП України (а.с.35), про що ОСОБА_1 повідомлено 28.11.2019 року та запропоновано бути присутньою на засіданні профспілкового комітету, яке відбудеться 28.11.2019 року о 10.00год. (а.с.36).

28.11.2019 року профспілковим комітетом ППО КП ДОР «Криворізьке БТІ» надано згоду на звільнення юрисконсульта 1 категорії за скороченням штату відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України з наданням їй гарантій і компенсацій, передбачених чинним законодавством. Рішення прийнято одноголосно (протокол засідання №96 від 28.11.2019 року) (а.с.37, 38).

Позивач ОСОБА_1 була присутньою на засіданні Профспілкового комітету ППО КП ДОР «Криворізьке БТІ» 28.11.2019 року. Протокол нею підписаний із зауваженнями, а саме: рішення начальника ППО КП ДОР «Криворізьке БТІ» погоджене проставлянням підпису, а не належним чином оформленим рішенням, яке на засіданні 28.11.2019 року не оголошено; на час її прийняття на посаду юрисконсульта у 2018 році чисельність штату складала 30 чоловік, станом на 2019 рік - 26 чоловік; вважає, що підприємство має можливість підвищити заробітну плату працівникам без скорочення її посади, враховуючи, що по штатному розпису - 26 осіб, а працює - 25, тобто одна одиниця числиться у штатному розписі, але не виконує ніяких обов`язків (а.с.37 зворот).

20.01.2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади юрисконсульта 1 категорії у зв`язку зі скороченням штату працівників п.1 ст.40 КЗпП України на підставі наказу №108 від 18.11.2019 року та згоди профспілкового комітету на розірвання трудового договору (а.с.39).

Проте, позивач вважає таке звільнення незаконним з посиланням на п.1 ст.202 гл.17 Сімейного кодексу України, ст.51 Конституції України, п.8 ст.40 КЗпП України, ст.42 КЗпП України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування). В усіх випадках звільнення за п.1 ст.40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП.

Виходячи з предмета даного спору, а саме: встановлення законності чи незаконності звільнення позивача з роботи за п.1 ст.40 КЗпП, саме на відповідача покладається обов`язок доведення суду належними та допустимими доказами факту наявності змін в організації виробництва і праці, зокрема - ліквідації, реорганізація або перепрофілювання організації, скорочення чисельності або штату її працівників; додержання організацією норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; факту відмови позивача від переведення на іншу роботу або того, що відповідач не мав можливості перевести позивача за його згодою на іншу роботу в організації, а також того факту, що позивач не користувався переважним правом на залишення на роботі та що він попереджався за 2 місяці про наступне вивільнення.

Скорочення штату працівників у КП ДОР «Криворізьке БТІ» обґрунтовано тим, що відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є відкритою та загальнодоступною, а отже існує можливість самостійного отримання необхідної актуальної інформації. Крім того, на сьогоднішній день відбувається стрімке повсякчасне поповнення Державного реєстру прав актуальною інформацією та шляхом внесення даних з паперових носіїв інформації. Тобто, передбачається тенденція зменшення навантаження працівників підприємства. Також, у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності», вбачається необхідність перерозподілу навантаження між працівниками підприємства (а.с.25).

На підтвердження факту скорочення штату працівників відповідачем надано штатний розпис з 30.09.2019 року та штатний розпис з 20.01.2020 року, з яких вбачається, що у штатному розписі підприємства з 20.01.2020 року посада юрисконсульту 1 категорії одна штатна одиниця, яка була наявна у штатному розписі з 30.09.2019 року, виключена (а.с.30-34).

Отже, суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення , але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 16 .01.2018 року у справі №519/160/16-ц та від 06.02.2018 року у справі №696/985/15-ц.

Відтак, суд не приймає доводи позивача щодо недоцільності скорочення відповідачем посади юрисконсульта 1 категорії, так як частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України визначено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, для раціонального використання трудових ресурсів підприємства, здійснення потрібного обсягу робіт меншою кількістю персоналу за рахунок збільшення обсягу виконуваної роботи підприємство вирішило скоротити штат.

Частиною другої статті 40 КЗпП України встановлено - звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби;10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат (ч.ч.1, 2 ст.42 КЗпП України).

КП ДОР «Криворізьке БТІ» надано перевагу ОСОБА_2 , яка при однаковій з позивачем освіті (Вища, ДВНЗ «КНЕУ ім. Гетьмана», спеціальність правознавство), мала загальний стаж роботи на підприємстві - 12 років ( ОСОБА_1 - 6 років), з яких 5 років працювала фахівцем з реєстрації прав власності, 6 років - юрисконсультом 1 категорії ( ОСОБА_1 - 5 років працювала завідувачем архівосховища). На час скорочення чисельності працівників - ОСОБА_2 протягом року працювала провідним юрисконсультом, а ОСОБА_1 - юрисконсультом 1 категорії.

Отже, підприємством надано перевагу працівнику ОСОБА_2 з урахуванням положень ч.1 ст.42 КЗпП України, а відтак положення частини 2 статті 43 КЗпП України до уваги відповідачем не приймалися.

Тим більше, позивач посилається на наявність на її утриманні батьків - ОСОБА_4 , який отримує пенсію за віком з 20.06.2019 року та матері ОСОБА_5 , яка отримую пенсію по інвалідності 1гр. загальне захворювання (а.с.6-9), проте нею не надано довідок про розмір їх пенсій, не доведено перебування їх на її утриманні. А посилаючись на п.1 ст.202 гл.17 Сімейного кодексу України, ст.51 Конституції України, не надано доказів сплати нею аліментів на їх утримання за рішенням суду.

Таким чином, судом не встановлено порушення підприємством під час звільнення позивача вимог ст.42 КЗпП України.

Згідно з ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», згідно якої, у разі якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

На підприємстві дії первинна профспілкова організація КП ДОР «Криворізьке БТІ», членом якої є відповідач, що не заперечується сторонами.

Отже, не пізніше як за три місяці до намічуваного звільнення позивача - 30.09.2019 року, КП ДОР «Криворізьке БТІ» повідомив Голову ППО про намічуване звільнення, зазначивши кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнення.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Позивача ОСОБА_1 повідомлено 20.11.2019 року, що нею зазначено в судовому засіданні та підтверджено її підписом про ознайомлення з наказом №108 від 18.11.2019 року без зазначення дати (а.с.29).

Також, відповідно до ст.49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату працівників є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Дана правова позиція також викладена в Постановах Верховного Суду України від 01.04.15 року справі №6-40цс15, від 01.07.15 року у справі №6-491цс15 та від 09.12.15 року у справі №6-2123цс15.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч.3 ст.49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Позивач ОСОБА_1 18.11.2019 року отримала попередження про скорочення штату працівників, в якому її проінформовано про відсутність на підприємстві вакансій, що відповідають її кваліфікації; зазначено про наявність вакансії техніка з інвентаризації нерухомого майна, які потребують повної вищої освіти відповідного напрямку підготовки (магістр, спеціаліст). В разі згоди перейти на вакантну посаду запропоновано надати відповідні документи (а.с.34).

Позивач зазначає, що їй відмовлено у переведенні на посаду техніка з інвентаризації нерухомого майна, проте доказів надання відповідних документів для переведення та отримання письмової відмови відповідача - нею не надано. Об`єктивної можливості запропонувати позивачу іншу роботу на даному підприємстві з дня попередження її про наступне вивільнення і до дати її звільнення, які б остання могла виконувати за своїм кваліфікаційним рівнем не було і позивачем даний факт не оспорююється.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Профспілковим комітетом ППО, в установлений ч.ч.3, 4 ст.43 КЗпП України строк - 28.11.2019 року, за участі ОСОБА_1 , розглянуто подання роботодавця та надано згоду на звільнення юрисконсульта 1 категорії за скороченням штату відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України з наданням їй гарантій та компенсацій, передбачених чинним законодавством.

Дотримання чинного законодавства щодо своєчасної видачі позивачу трудової книжки та розрахунку при звільненні з врахуванням , передбачених гарантій та компенсацій позивачем не оскаржується.

Крім того, згідно з наказом Головного управління у Дніпропетровській області від 03.03.2020 року №253-П, направлення від 03.03.2020 року №284-Н, за погодженням Мінекономіки у листі від 03.02.2020 року №3512-06/5660-03 на проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю), за депутатським

народного депутата України Корявченкова Ю.В. від 17.01.2020 року №626, за зверненням ОСОБА_1 , отриманого листом Держпраці від 10.02.2020 року №642/3.1/3.1-3B-20, щодо можливого порушення стосовно неї законодавства про працю, вибірковим порядком проведено інспекційне відвідування дотримання вимог законодавства про працю з питань дотримання режиму роботи, процедури звільнення, повноти нарахування та своєчасності заробітної плати у КП ДОР "Криворізьке БТІ". За результатами перевірки встановлено відсутність будь-яких порушень вимог законодавства (а.с.41-48).

Таким чином, звільнення позивача проведено у відповідності до вимог нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, з отриманим дозволом профспілкової організації, а отже, безпідставними є вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки судом не встановлено підстав для поновлення позивача на роботі, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновків експертів ; показаннями свідків.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, а Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні. Відповідачем дотримано норми трудового законодавства при проведенні звільнення позивача зі скороченням посад, тобто належно повідомлено позивача про майбутнє вивільнення, запропоновано наявну вакантну посаду, отримано згоду профспілкового комітету, тому суд вважає вимоги позивача не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки позивача при зверненні до суду звільнено від сплати судового збору, судові витрати віднести не рахунок держави.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст.3, 5-1, 40, 42, 43, 49-2, 221, 235, 237-1 КЗпП України, ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ст.ст.4, 5, 13, 76, 77, 81, 121, 141, 265, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 08 травня 2020 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», код ЄДРПОУ 03341799, місцезнаходження юридичної особи: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, 34.

Суддя: Н. Ю. Вікторович