Ухвала суду № 89165340, 04.05.2020, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/201/20

Провадження № 4-с/361/26/20

04.05.2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2020 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Радзівіл А.Г.,

за участю секретаря Бас Я.В.

представника заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бровари скаргу ОСОБА_2 про визнання бездіяльності державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області Шкред Ірини Юріївни, про зобов`язання державного виконавця вчинити дії в частині зняття арешту з майна боржника та оголошення заборони на його відчуження,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року заявник звернувся до суду із скаргою в якій просив визнати бездіяльність державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області Шкред Ірини Юріївни в частині не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_2 , накладеними постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22 травня 2014 року, 08 червня 2015 року та 21 березня 2016 року № 40037052, незаконною; зобов`язати виконати вимоги ч.2 ст. 40 ЗУ ”Про виконавче провадження” в частині зняття арешту з майна боржника ОСОБА_2 , накладеного постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22 травня 2014 року, 08 червня 2016 року № 40037052, а саме: винести постанову , якою у виконавчому провадженні № 40037052 у зв`язку із поверненням виконавчого документа стягувачеві 06 квітня 2016 року прийняти рішення щодо зняття арешту з майна (коштів) боржника, які були накладені на підставі постанови про арешт майна боржника з (коштів) боржника, які були накладені на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 40037052, виданий 22.05.2014 року; постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 40037052 виданий 08 червня 2015 року; постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 40037052, виданий 21 червня 2016 року та надіслати постанову про зняття арешту з майна (коштів) боржника органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника; вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження, а саме : номер запису про обтяження: 10453050 (спеціальний розділ, дата, час державної реєстрації: 17.07.2015 14:01:57, державний реєстратор Степанець Ірина Вікторівна, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області. Підстава виникнення обтяження: постанова, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 40037052, виданий 08 червня 2015 року, видавник: відділ державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції, підстава внесення запису:Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22947847 від 17.07.2015 року 14:03:00, ОСОБА_3 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області. Вид обтяження: арешт нерухомого майна, Відомості про суб`єктів обтяження: обтяжував: відділ державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_2 , особа, в інтересах якої встановлено обтяження: ОСОБА_4 . Опис предмета обтяження: все нерухоме майно.

Свою скаргу обґрунтовував тим, що на виконанні у Броварському міськрайонному ВДВС ГТУЮ у Київській області перебувало виконавче провадження № 40037052, щодо примусового виконання виконавчого листа від 26 вересня 2013 року № 2-1354, виданого Броварський міськрайонним судом Київської області (надійшов03.10.2013 року) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 боргу в розмірі 583893 грн. 02 коп.

Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 40037052, виданий 22 травня 2014 року, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить боржнику у межах суми звернення стягнення: 583893, 02 грн. та заборонено здійснювати відчуження квартири АДРЕСА_1 , яке належить боржнику в межах суми боргу.

Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 40037052 виданий 08 червня 2015 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 , у межах суми звернення стягнення: 583893, 02 грн. та заборонено здійснювати відчуження всього рухомого та нерухомого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.

Відповідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, серія та номер: 40037052, виданий06 квітня 2016 року виконавчий документ: виконавчий лист № 2-1354 виданий 26 вересня 2013 року Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 боргу в розмірі 583893 грн. 02 коп. повернуто стягувачу. Додатково роз`яснено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлено для виконання в строк до 06 квітня 2017 року.

До часу звернення зі скаргою виконавчий документ повторно до виконання пред`явлено не було, про що свідчить результати пошуку у автоматизованій системі виконавчого провадження, єдиному реєстрі боржників.

Таким чином, заявник посилається на те, що стягувачем ОСОБА_4 пропущено строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, останній до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання не звертався, а тому в разі такого звернення, підстави для початку примусового виконання вказаного рішення відсутні.

Заявник у своїй скарзі посилався на вимоги ч.4 ст. 4, ч. 6 ст.12 , ст. 9, ст. 12 , ст. 40 ЗУ ”Про виконавче провадження” та вказав, що постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві від 06 квітня 2016 року, винесена у виконавчому провадженні № 40037052, не містить відомостей щодо зняття арешту з майна (коштів) боржника надсилання органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, вчинення дій щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Заявник зазначає, що він звертався із заявою до Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Київській області про скасування заходів примусового виконання рішення суду, але отримав відповідь від 21 грудня 2019 року із посиланням на ст. 59 ЗУ ”Про виконавче провадження”, в якій вказано, що вирішити питання про зняття арешту з майна накладеного при виконанні виконавчого листа № 2-1354 виданого 26 вересня 2013 року Броварським міськрайонним судом Київської області не виявляється можливим, оскільки підстави для зняття арешту станом на 21 грудня 2019 року відсутні.

Не погодившись із прийнятим рішенням та наданою відповіддю заявник звернувся до суду із скаргою.

14 січня 2020 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. прийнято до розгляду скаргу, та призначено судове засідання.

27 лютого 2020 року № 5128 на адресу суду надійшов лист від відділу Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби із запереченнями щодо задоволення скарги. (а.с.42- 45)

Представник заявника в судовому засіданні скаргу підтримав, пояснення надав аналогічні змісту поданої скарги, просив її задовольнити.

Головний державний виконавець Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Шкред Ірина Юріївна в судове засідання не з`явилась, про день. Час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена.

Суд, вислухавши представника скаржника, дослідивши матеріали витребуваної цивільної справи, виконавчого провадження, дослідивши подані письмові докази у справі, встановивши виниклі спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, на виконанні у Броварському міськрайонному ВДВС ГТУЮ у Київській області перебувало виконавче провадження № 40037052, щодо примусового виконання виконавчого листа від 26 вересня 2013 року № 2-1354, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області, який надійшов 03.10.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 боргу в розмірі 583893 грн. 02 коп.

22 травня 2014 року згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення: 583893,02 грн. та заборонено здійснювати відчуження квартири АДРЕСА_1 , яке належить боржнику в межах суми боргу. (а.с.12)

08 червня 2015 року згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 , у межах суми звернення стягнення: 583893,02 грн. та заборонено здійснювати відчуження всього рухомого та нерухомого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу. (а.с.13)

21 березня 2016 року згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку (ах) КБ ”Приватбанк” що належить боржнику ОСОБА_2 , у межах суми звернення стягнення: 642382 грн. 32 коп. (а.с. 14-15)

06 квітня 2016 року згідно постанови про повернення виконавчого документу постановленою ОСОБА_5 , головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції, виконавчий лист № 2-1354 виданий 26 вересня 2013 року Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 боргу в розмірі 583893 грн. 02 коп. повернуто стягувачеві. Роз`яснено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 06 квітня 2017 року. (а.с.11)

У вказаній постанові зазначається, що згідно акта державного виконавця майно наяке можливо звернути стягнення у боржника відсутнє, згідно повідомлення МРЕВ ДАІ за боржником не зареєстровані автотранспортні засоби, згідно Державногореєстру речових прав на нерухоме майно за боржником майно відсутнє, згідно інформаційної двіодки з Державного Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек за боржником зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка перебуває в іпотеці банку згідно договору іпотеки № 937 від 15 червня 2012 року. Згідно відповіді ДПСУ про джерела отримання доходів боржників-фізичних осіб – інформація стосовно боржників-фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податків в ДРОФ відсутня, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками-юридичними особами та /або фізичними особами – підприємцями інформація про номери рахунків, стягувачу в рахунок боргу перераховано кошти в сумі 80 грн., які були виявлені на рахунках боржника, на обліку в ПФУ як пенсіонер не перебуває.

Вказані вище дії в межах виконавчої провадження знайшли своє підтвердження у інформації про виконавче провадження отриманої 06 січня 2020 року, номер виконавчого провадження 40037052. (а.с. 25-28).

20 грудня 2019 року боржник ОСОБА_2 через свого представника звернувся до виконавчої служби із заяв про скасування заходів примусового виконання рішення.( а.с. 16-19)

21 грудня 2019 року надана відповідь в якій зазначається, що в межах виконавчого провадження державним виконавцем вчинялися дії примусового виконання рішення відповідно до положень Закону України ”Про виконавче провадження”, в тому числі і накладенні арешту на майно боржника з метою забезпечення реального виконання рішення. 06 квітня 2016 року державним виконавцем, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ ”Про виконавче провадження”, винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві. Борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження боржником не сплачені. Вирішити питання про зняття арешту з майна накладеного при виконанні виконавчого листа 2-1354 виданого 26 вересня 2013 року Броварським міськрайонним судом Київської області не являється можливим, оскільки підстави для зняття арешту станом на 21 грудня 2019 року відсутні. (а.с.20-21)

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта сформованої 23.10.2017 року, номер інформаційної довідки 101167851, існує арешт нерухомого майна та заборонена здійснювати відчуження квартири АДРЕСА_1 , яке належить боржнику ОСОБА_2 , яка виникла на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції,серії та номер: 40037052, виданого 08 червня 2015 року. (а.с. 22-24)

Відповідно ст. 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У справі ”Бурдов проти Росії” від 7 травня 2002 року, Європейський суд з прав людини, вказав, що пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права (”право на суд”), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їх справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухвалене будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова ”судового розгляду”.

У справі ”Soering vs UK” від 07.07.1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і талий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі ”Горнсбі проти Греції” Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Таким чином, процес примусового виконання судового рішення у цивільній справі необхідно розглядати як невід`ємну частину механізму судового захисту права в порядку цивільного судочинства виходячи з наступного:

1) мета цивільного судочинства, закріплена у ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави) в повній мірі досягається лише в результаті виконання вимог судового рішення. Виконавче провадження є логічним продовженням судового розгляду та не може без нього існувати, як і сам судовий розгляд втрачає сенс без можливості звернення судового рішення до примусового виконання;

2) провадження щодо примусового виконання судового рішення є проявом процесуального принципу обов`язковості судового рішення, без нього даний принцип перетворюється на просту декларацію.

Статтею 447 ЦПК України, визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно зі змістом чинного ЦПК України розгляд таких заяв відноситься до розділу VII ”Судовий контроль за виконанням судових рішень”.

Відповідно п.2 ч.1, ч.4, ч. 5 ст. 47 ЗУ ”Про виконавче провадження” ( в ред. на час прийняття постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 06 квітня 2016 року) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Частини перша, друга та третя статті 49 ЗУ ”Про виконавче провадження” ( в ред. на час прийняття постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 06 квітня 2016 року) передбачала, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного

виду стягнення;

7) визнання боржника банкрутом;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону;

14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" ( 3319-17 ) заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно ч.1, 2 ст. 50 ЗУ ”Про виконавче провадження” ( в ред. на час прийняття постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 06 квітня 2016 року) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Правові норми щодо спірних правовідносин, також містяться і в ст. 37, 39, 40 ЗУ ”Про виконавче провадження” (в ред. Закону від 02 червня 2016 року)

Так, зокрема в п. 2 ч.1 ст. 37 ЗУ ”Про виконавче провадження” зазначається, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

В ч.1, 3 ст. 39 ЗУ ”Про виконавче провадження” зазначені підстави в яких виконавче провадження підлягає закінченню, а саме у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;

2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;

7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;

14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України;

15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;

16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Відповідно ч.1, 2 ст. 40 ЗУ ”Про виконавче провадження” у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Отже, як зазначалось вище у зв`язку з відсутністю майна у боржника державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, але вищевказаними нормами ЗУ ”Про виконавче провадження”, як на час прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 06 квітня 2016 року, так і на день звернення із даною скаргою до суду, не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу з цих підстав, який має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано і боржником за яким є саме заявник у цій справі.

Вказана позиція також міститься і в ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-6568св17.

Таким чином, вимоги заявника щодо визнання бездіяльності державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області Шкред Ірини Юріївни незаконною, та про зобов`язання державного виконавця вчинити дії в частині зняття арешту з майна боржника та оголошення заборони на його відчуження задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 447, 451 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

В задоволенні скаргиОСОБА_2 про визнання бездіяльності державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області Шкред Ірини Юріївни, про зобов`язання державного виконавця вчинити дії в частині зняття арешту з майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Радзівіл А.Г.