Ухвала суду № 89162787, 02.04.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1499/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Іванова А.П., суддів Фазикоша О.В. та Малюк В.М., за участю секретаря Боти О.І., прокурора Гоздуп К.В., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , захисників Краснощока О.Г., Суботи М.І., Ільчука І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 22017020000000095 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 307 КК України та

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Ужгород Закарпатської області, українця, особи без громадянства, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 263 КК України,

встановив:

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду знаходяться вищезазначені матеріали кримінального провадження.

Прокурор Гоздуп К.В. подав клопотання про продовження дії запобіжного заходу обраного ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у виді тримання під вартою з підстав того, що наявні ризики для кримінального провадження, які існували під час обрання останнім запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не зникли, а навпаки посилилися з огляду на невідворотність покарання. Також в клопотанні зазначено, що останні вчинили злочини, пов`язані із контрабандою вогнепальної зброї та наркотичних засобів через державний кордон країни, що свідчить про можливість їх переховування від суду за кордоном. Окрім цього, ОСОБА_1 має постійне місце проживання в Сполучених Штатах Америки. Крім того, прокурор зазначив, що обвинувачені отримали значний розмір грошових коштів від злочинної діяльності. В судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат Ільчук І.М. вказав, що прокурором не наведено жодних підстав для продовження строку тримання під вартою, тому таке не підлягає до задоволення, просив змінити ОСОБА_3 запобіжний захід на домашній арешт.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Субота М.І., заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, оскільки вважає таке необгрунтованим, вважає, що відсутні докази на підтвердження обвинувачення ОСОБА_1 в інкримінованих йому злочинах.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Краснощок О.Г. вказав, що доводи прокурора про те, що ризики не зменшилися не відповідає дійсності, просив змінити запобіжний захід ОСОБА_2 на домашній арешт.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали думки своїх захисників.

Окрім цього, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Субота М.І. подав до суду письмове клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на не пов`язаний з триманням під вартою. Обґрунтовуючи його тим, зокрема, що обвинувачення висунуті ОСОБА_1 є необґрунтованими. Окрім цього зазначає, що його підзахичний більше 2 років перебуває під вартою та ризики, у зв`язку з якими обирався обвинуваченому запобіжний захід, на даний час відсутні.

Прокурор щодо заявленого клопотання адвоката Суботи М.І. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 заперечив.

Розглянувши клопотання прокурора, клопотання захисника Суботи М.І., пояснення захисників обвинувачених, заслухавши думки обвинувачених, дослідивши наявні матеріали кримінальних проваджень, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалами слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20.05.2017, в кримінальному провадженні № 22017020000000095 від 16.03.2017 року відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів з моменту затримання, одночасно визначено розмір застави в сумі 505 200 гривень, із покладенням на них певних обов`язків в разі внесення застави. Ухвалами Ужгородського міськрайонного суду запобіжний захід, обраний обвинуваченим у вказаному кримінальному провадженні було неодноразово продовжено, зокрема ухвалою від 07.02.2020 дію даного запобіжного заходу було продовжено до 06 квітня 2020 року.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, колегія суддів вважає, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які враховувалися при обранні обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжного заходу, на даний час не відпали і продовжують існувати, а саме, є підстави вважати, що обвинувачені перебуваючи на волі можуть ухилятися від явки до суду і виконання процесуальних рішень, а також перешкоджати встановленню істини у справі, можуть впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування запобіжного заходу відсутні.

З огляду на наведене, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які у відповідності до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, санкція яких передбачає позбавленням волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, враховує особу обвинувачених, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , не мають міцних соціальних зв`язків, а також той факт, що злочин вчинено в сфері контрабанди вогнепальної зброї через державний кордон України, раніше не притягались до кримінальної відповідальності, постійного джерела прибутку не мають.

Суд вважає, що небезпека переховування обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , шляхом ухилення від суду, здається явно переконливою.

Так, відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Суд враховує, що стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ризик переховування цих обвинувачених, а також ризик продовження вчинення ними інших кримінальних правопорушень або взагалі перестали існувати, або зменшилися настільки, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, здатний запобігти вказаним. Доводи сторони захисту їх не усувають і не спростовують.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, пов`язані із контрабандою вогнепальної зброї та наркотичних засобів через державний кордон країни, а також широким колом осіб, що придбавали наркотики, збагачення від вказаної злочинної діяльності, та інших джерел доходу не мають, враховуючи наявні ризики, існування яких доведено, суд вважає доведеною ту обставину, що застосування більш м`якого запобіжного заходу у даному випадку не забезпечить потреби досудового розслідування на даному етапі, та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених. В зв`язку з чим клопотання сторони захисту про застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема у вигляді домашнього арешту, задоволенню не підлягає.

Колегія суддів приходить до висновку, що наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 при застосуванні більш м`якого заходу, ніж тримання під вартою можуть продовжити скоювати аналогічні кримінальні правопорушення, тому існують ризики і в тому, що вони особисто, чи шляхом використання зв`язків у кримінальному середовищі, можуть незаконно впливати на свідків з метою схилити їх до зміни показань.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.). Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57). Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

Так, обставини, які ставилися в підозру ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , були достатньо обґрунтованими для пред`явлення їм прокурором обвинувачення, яке наразі розглядається судом. Тож, на переконання суду, наявні підстави для продовження строку тримання обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 під вартою, в тому числі й з огляду на необхідністю завершення судового розгляду у кримінальному провадженні.

Обраний ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, а тому колегія суддів вважає, клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт необґрунтованим, з врахуванням сукупності викладених обставин щодо тривалості перебування обвинувачених під вартою, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3 , в силу характеру інкримінованого обвинуваченим діянь та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення (дослідження доказів), суд вважає за доцільним продовження терміну тримання обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під вартою, та вважає за доцільне продовжити дію існуючого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, але на строк, що не перевищує шістдесяти днів.

З врахуванням сукупності викладених обставин щодо тривалості перебування обвинувачених під вартою, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в силу характеру інкримінованих обвинуваченим діянь та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, (дослідження доказів), суд вважає за доцільність продовження терміну тримання обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 під вартою.

Разом із тим, оскільки при застосуванні щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було визначено розмір застави в обов`язковому порядку як альтернатива найсуворішого запобіжного заходу, то визначений у межах, передбачених ст. 182 КПК України, розмір застави, на думку колегії суддів є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених у разі його внесення, а тому, підстав для зміни визначеного розміру немає. Тож, враховуючи, що клопотання про продовження строків тримання під вартою підлягає задоволенню, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризик якого залишився з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкість з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та може гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків, розмір застави, визначений як альтернативний запобіжний захід слід залишити без змін.

Щодо письмового клопотання захисника Суботи М.І. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до переконання, що вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки жодних нових доказів про те, що ризики відпали суду не надано. При цьому, обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, а також зможе запобігти встановленим ризикам на даному етапі судового провадження, не встановлено та стороною захисту не доведено. Посилання захисника Суботи М.І. на необґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 є предметом розгляду даного етапу судового провадження, а саме дослідження обставин шляхом перевірки їх доказами, які ще тривають. З огляду на вказане, суд вважає за необхідне у поданому клопотанні відмовити.

Клопотання захисників Добоша Ю.В. та ОСОБА_3 адвокатів Краснощока О.Г. та Ільчука І.М. про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, та доводи в їх обґрунтування, не можна визнати такими, що ставлять під сумнів вищенаведені висновки суду.

Відтак, колегія суддів суд вважає, що тримання під вартою у даному випадку не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судове провадження триває, та приймаючи до уваги те, що даних про зменшення чи відсутність ризиків для зміни запобіжного заходу не встановлено, клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обранні обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 176-178, 331, 369-372, 392 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Суботи М.І. про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - по 29 травня 2020 року.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - по 29 травня 2020 року.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - по 29 травня 2020 року.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий А.П.Іванов

Судді О.В. Фазикош

В.М. Малюк