Рішення № 89162681, 05.05.2020, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/6555/16-ц

2/303/10/20

Номер стат. звіту - 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2020 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Куцкір Ю.Ю.

з участю секретаря судових засідань Славич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Мукачівський МВ ДМС України в Закарпатській області та Служба у справах дітей Мукачівського міськвиконкому про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом зняття з реєстрації та виселення, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Мукачівський МВ ДМС України в Закарпатській області та Служба у справах дітей Мукачівського міськвиконкому про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом зняття з реєстрації та виселення.

Позов мотивує тим, що 20.10.2010 року ним було отримано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зокрема на житловий будинок з відповідними будівлями та спорудами, що розташований у АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний будинок зареєстровано за ним в КП «Мукачівське МБТІ та ЕО» за № НОМЕР_1 , що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав від 04.11.2010 року. За даною адресою зареєстровані та проживають відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які в добровільному порядку відмовляються звільнити будинок та знятись з реєстраційного обліку у зв`язку з чим він і звернувся до суду з позовом.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просить суд позов задоволити з підстав зазначених в ньому.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, просять суд у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Мукачівського МВ ДМС України в Закарпатській області в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Служби у справах дітей Мукачівського міськвиконкому - ОСОБА_6 в судове засідння не з`явилася, подала до суду заяву в якій не підтримує позовні вимоги, при ухваленні рішення просить суд враховувати інтереси та житлові права дитини.

Вивчивши позовну заяву та дослідивши надані сторонами доказами, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується належними у справі доказами, що 20.10.2010 року державним нотаріусом Мукачівської державної нотаріальної контори Закарпатської області було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його онук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав №27884145 від 04.11.2010 року домоволодіння - будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 (а.с. 8).

Із Довідки №1922 виданої 04.11.2010 року КП «Мукачівським МБТІ та ЕО» ОСОБА_2 на праві особистої власності належить буд. АДРЕСА_1 (а.с. 9). Згідно листів за №01-14/3184, №01-14/3181, №01-14/3182,№01-14/3183 від 09.12.2016 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 05.04.2017 року рішення Мукачівського міськрайонного суду від 20.01.2017 року залишено без змін, згідно якого, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_2 та Мукачівської державної нотаріальної контори, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів КП «Мукачівське МБТІ та ЕО» про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину та державної реєстрації права власності було відмовлено.

Також у вищезазначеній ухвалі Апеляційного суду Закарпатської області від 05.04.2017 року було зазначено, що позивач ОСОБА_2 зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 з 02.07.1997 року і проживає в ньому.

Правовідносини між сторонами регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1-4 ст.12 цього ж Кодексу передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У свою чергу, ч.1 ст.76, ч.1, 2 ст.77 та ч.1 ст.80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення спорави.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У відповідності до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право користування - це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей.

Згідно ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно ст.156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і при домової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій ст.64 цього Кодексу (дружина, діти, батьки власника, інші особи, якщо вони постійно проживають з власником і ведуть з ним спільне господарство).

В судовому засіданні встановлено, що відповідачі не є членами сім`ї власника будинку, тобто позивача, договору найму вказаного будинку між сторонами не укладалося. Разом з тим, реєстрація місця проживання відповідачів за адресою: АДРЕСА_1 , створює для позивача перешкоди у вільному користуванні майном.

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється відповідно до судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду про зокрема позбавлення права власності на житлове приміщення або позбавлення права користування житловим приміщенням.

Виходячи з того, що ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, позивач як власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про виселення; 4) про визнання особи безвісно відсутньою; 5) про оголошення фізичної особи померлою.

Згідно зі ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до ст.8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 8 Конвенції стосується прав особливої важливості для особистості людини, її самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (див., mutatis mutandis, рішення від 27 травня 2004 року у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» («Connors v. the United Kingdom»), заява № 66746/01, § 82).

Виходячи з міжнародно-правових зобов`язань держави, положень ст.8 Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції ратифікована Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у частині першій ст.1 Першого протоколу до Конвенції «Захист власності» передбачено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

З огляду на вказане, право власності кожної фізичної і юридичної особи, неурядової організації й групи приватних осіб, повинне поважитися.

З положеннями частини першої ст.1 Першого протоколу до Конвенції в повній мірі кореспондуються і приписи частин першої та другої ст.321 ЦК України, якими, зокрема передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Щодо вимог позивача ОСОБА_2 про зобов`язання відповідачів не чинити перешкоди в користуванні будинком за адресою: АДРЕСА_1 то вони не підлягають до задоволення, оскільки позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів, що саме відповідачі чинять йому перешкоди в користуванні будинком.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача ОСОБА_2 підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 2, 19, 76-81, 89, 229, 258, 259, 263-265 ЦПК України України, суд, -

р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задоволити - частково.

Позбавити права користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5.

Зняти з реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Виселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 826 (вісімсот двадцять шість) гривень 81 копійку.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 826 (вісімсот двадцять шість) гривень 81 копійку.

Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 05.05.2020 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір