Ухвала суду № 89161377, 24.04.2020, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

241/31/18

1-кп/264/62/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2020 Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області під головуванням судді-доповідача Пустовойт Т.В., судді Іванченко А.М., присяжних: Філонової С.А., Шкільняк З.О., Челпан Е.В., при секретарі судового засідання Родіної Н.В., за участю прокурора Сластіна М.С., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисників Лосякової Т.І., Комарова І.О., Здор К.С., Оснач Л.О., потерпілої ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , представників потерпілих ОСОБА_7 Н ОСОБА_8 , ОСОБА_9 Я.О ОСОБА_10 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі за засобом відеофіксації у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі в режимі відеоконференції питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_4 під вартою, та клопотань щодо запобіжного заходу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ,

У С Т А Н О В И В :

В провадженні Іллічівського районного суду м.Маріуполя знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ст.257, ч.3 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.3 ст.289, ч.2 ст.262, ч.1 ст.410, ч.1 ст.263, ч.3 ст.369 КК України, ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.3 ст.289, ст.257, ч.4 ст.296, ч.4 ст.407 КК України, ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч.4, 5 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.ч.4, 5 ст.27, ч.3 ст.146, ч.1 ст.14, ч.2 ст.384 КК України, ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ст.257 КК України.

Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 04.03.2020 року строк дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту, продовжено до 02.05.2020 року включно.

Прокурор Сластін М.С. звернувся до суду клопотаннями про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 посилаючись на обвинувачення у скоєнні тяжких та особливо тяжких злочинів, вина у вчиненні яких підтверджується у повному обсязі сукупністю зібраних доказів, а санкції статей за які передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі. Вказує на можливість обвинувачених переховуватись від суду, знищення речей та документів, продовження незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Вказує, що ОСОБА_1 зарекомендував себе з негативної сторони, як схильний до порушення військової дисципліни та такий, що користується службовим становищем, неодноразово допускав порушення обраного судом запобіжного заходу у виді арешту. Обвинувачений ОСОБА_3 тривалий період роботи та проживання в смт.Мангуш свідчить про його тісні та міцні зв`язки з керівниками органів влади, правоохоронними органами, з його боку відбувався тиск на свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та потерпілих у кримінальному провадженні, допускав порушення умов домашнього арешту та покладені на нього обов`язки а відтак є достатні підстави вважати, що ризики передбачені ст.177 КПК України наявні й застосування більш м,яких запобіжних заходів не забезпечить їх запобіганню. Обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_4 наполягав на доцільності продовження раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтовуючи існуванням ризиків, які слугували підставою для обрання запобіжних заходів, та на теперішній момент не зменшились і продовжують існувати. Вказуючи на наявність публічного інтересу до справи, реакцію суспільства і соціальні наслідки, на посилаючись на практику ЄСПЛ, вважав, що застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливе, оскільки вони не забезпечать запобіганню наведених ризиків.

Захисник Комаров І.А., якого підтримав обвинувачений Сердюк В.М., звернулись з клопотанням про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. На обґрунтування своїх вимог зазначили, що такі ризики як тяжкість ймовірного покарання, можливість продовження злочинної діяльності, вплив на свідків, знищення доказів, за мінуванням часу, зменшилися або взагалі втратили свою актуальність, стороною обвинувачення не доведені належними та допустимими доказами. Посилаючись на практику ЄСПЧ, Конституцію України, якою гарантовано презумпцію невинуватості, вказували, що ОСОБА_2 необґрунтовано перебуває під вартою тривалий час, при цьому в країні поширюється пандемія коронавірусу, в зв`язку з чим існує ризик зараження в місцях позбавлення волі. З цих підстав багато країн приймають рішення про заміну запобіжного заходу на більш м,який. Крім того, здоров`я матері обвинуваченого на теперішній час погіршилось та вона потребує сторонньої допомоги. Враховуючи наведені обставини просили клопотання задовольнити.

Потерпілі разом зі своїми представниками підтримали позицію прокурора відносно запобіжних заходів обвинувачених, в задоволенні клопотань захисту та їх підзахисних просили відмовити, мотивуючи тим, що на теперішній час ризики наведені стороною обвинувачення продовжують існувати.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Лосякова Т.І. просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора та продовжити відносно обвинуваченого раніше обраний запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту, оскільки наведені прокурором ризики не підтверджені відповідними доказами, при цьому наявні характеризуючи дані обвинуваченого, міцні соціальні зв`язки, відсутність порушень обов`язків покладених судом свідчать про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу пов`язаного з позбавленням волі. При цьому, обвинувачений просив змінити період доби запобіжного заходу с 21-00 часу до 07-00 наступної доби, оскільки графік за яким він працює унеможливлює своєчасне повернення додому.

Захисник Здор К.С., та його підзахисний ОСОБА_4 , просили змінити тримання під вартою на особисте зобов`язання, мотивуючи, обвинувачений громадянин Білорусі, захищав Україну, має поранення, в зв`язку з чим потребує лікування, яке в умовах слідчого ізолятору неможливе. Посилаючись на вимоги Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, просили звільнити ОСОБА_4 з під варти змінивши запобіжний захід на особисте зобов`язання та покласти відповідні обов`язки.

Захисник Оснач Л.О. та обвинувачений ОСОБА_3 , заперечували проти задоволення клопотання прокурора, вказуючи, що воно аналогічне попереднім та нічим не обумовлено. Наведені стороною обвинувачення ризики не підтверджені відповідними доказами, а тому підстави для його задоволення відсутні. Оскільки ОСОБА_3 не допущено порушень покладених на нього судом обов`язків, просили продовжити раніше обраний запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, надавши можливість використовувати своє право на працю.

Вислухавши учасників кримінального провадження щодо заявлених клопотань, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому Главою 18 цього кодексу.

При вирішенні даного питання суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та відповідно до процедури, встановленої законом.

У кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, зареєстрований в Херсонській області, постійне мешкання за місцем судового слідства відсутнє, будучі військовослужбовцем має навики поводження зі зброєю, характеризується як особа, агресивна, така, що зловживає спиртними напоями та раніше притягалась до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_4 також інкриміновані тяжкі та особливо тяжкі злочини, покарання за які передбачено у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, не має місця реєстрації та постійного місця проживання в Україні, міцних соціальних зв`язків, є громадянином іншої держави, будучі військовослужбовцем має навички поводження зі зброєю, судово-психіатричною експертизою характеризується негативно, як зухвала, агресивна людина, схильна до брехні та психопатоподібних, не адекватних проявів у поведінці.

По справі триває судове провадження, не допитані потерпілі та свідки обвинувачення, що не виключає спробу здійснити вплив на них з боку обвинувачених, які поза межами слідчого ізолятора матимуть для цього більше можливостей.

Вказані ризики наразі залишаються реальними і триваючими, і вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинувачених на більш м`який, у зв`язку з чим суд, керуючись вимогами ч.3 ст.331 КПК України, вважає за доцільне продовжити ОСОБА_14 та ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі строком на шістдесят днів.

Доказів які б спростовували вищевказані ризики та надавали можливість змінити обвинуваченим запобіжний захід на більш м`який суду не надано.

Доводи захисника Комарова І.О. щодо стану здоров,я матері обвинуваченого ОСОБА_2 вже були предметом розгляду суду та на теперішній момент будь якими новими обставинами не підтверджені.

Що стосується ризику захворювання пандемією, то він існує й в межах соціального простору.

Стосовно клопотань сторони обвинувачення та захисту щодо запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

За вимогами ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, і може бути застосований до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі.

Отже, за ступенем суворості такий захід межує з позбавленням волі у значенні ст. 5 КЗПЛ. Зокрема, у справі "Вітторіо і Луіджи Манчині проти Італії" ЄСПЛ зазначив, що і тримання під вартою у в`язниці, і домашній арешт були для заявників позбавленням свободи, виходячи із розуміння пп. "с" п. 1 ст. 5 КЗПЛ.

Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України").

Отже, обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні.

Вимогами ст.178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу до обвинуваченого а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.

Як було вже встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_3 позитивно характеризується, відсутні судимості, має сім`ю, дружину, яка є інвалідом та дочки студентки, що свідчить про міцні соціальні зв`язки, постійне місця проживання, займається підприємницькою діяльністю, надає волонтерську допомогу в зоні АТО, що виражає його спосіб громадського життя, страждає на ряд захворювань серця. Обвинувачений ОСОБА_1 , має військові досягнення, постійне місце проживання, поновився на військовій службі, відсутність судимостей, сім,ю, зокрема, дружину, котра страждає онкозахворюванням, неповнолітню дитину, що свідчить про міцні соціальні зв`язки, а також той факт, що обвинувачені понад півтора роки перебували під цілодобовим домашнім арештом, що за ступенем суворості межує з позбавленням волі, при цьому, відомостей, які б свідчили про порушення за цей час покладених на них процесуальних обов`язків суду не доведено.

Суд враховує наявність ризиків незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження іншим чином, оскільки тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у разі визнання їх винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються, може негативно вплинути на хід подальшого судового розгляду, разом з тим наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, не може превалювати над правом особи на життя та здоров`я.

Оцінюючи сукупність вищевикладених обставин, суд вважає можливим продовжити дію запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у виді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченим у певний період доби залишати житло, з покладенням на них обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, що необхідно для належної поведінки обвинувачених та їх можливості здійснювати своє право на працю, отримувати необхідне лікування в спеціальних установах охорони здоров`я та утримувати сім,ї.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вищезазначені запобіжні заходи як домашній арешт, який полягає в забороні обвинуваченим у певний період доби залишати житло, з покладенням на ОСОБА_3 та ОСОБА_1 обов`язків, а також продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 забезпечать дотримання обвинуваченими процесуальних обов`язків під час судового розгляду кримінального провадження та у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні решти клопотань щодо запобіжних заходів відносно обвинувачених.

Щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну періоду доби домашнього арешту в зв`язку з графіком роботи, суд вважає його таким що не підлягає задоволенню, оскільки підстав та належних доказів для цього суду не представлено.

Керуючись ст.ст.177, 178, 181, 183, 194, 199, 331 КПК України, ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, суд, -

У Х В А Л И В :

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» продовжити до шістдесяти днів, тобто до 22.06.2020 року включно.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» продовжити до шістдесяти днів, тобто до 22.06.2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченому в період часу з 19-00 години до 07-00 години наступної доби без дозволу суду залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , наступні обов`язки: прибувати на виклик суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини – завчасно повідомляти про це суд; не відлучатись з смт.Мангуш Мангушського району Донецької області без дозволу суду, окрім випадків пов`язаних з виконанням обов`язків як директора ТОВ «Діметра А» у м.Маріуполі та виконання початкових робіт у весняний період на земельних ділянках у межах Мангушського та Нікольського районів Донецької області; повідомляти суд про зміну місця мешкання; утримуватися від спілкування із особами, визнаними потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Термін дії домашнього арешту та обов`язків покладених судом строком до 22.06.2020 року.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем мешкання обвинуваченого, зокрема Мангушському ВП ГУНП в Донецькій області.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченому в період часу з 19-00 години до 07-00 години наступної доби без дозволу суду залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 .

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , наступні обов`язки: прибувати на виклик суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини – завчасно повідомляти про це суд; не відлучатись з м.Бердянську Запорізької області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця мешкання; утримуватися від спілкування із особами, визнаними потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Термін дії домашнього арешту та обов`язків покладених судом строком до 22.06.2020 року.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем мешкання обвинуваченого, зокрема Бердянському ВП ГУНП в Запорізькій області.

В задоволенні решти клопотань відмовити.

Повний текст ухвали суду оголошено о 09 годині 28 квітня 2020 року.

На ухвалу, в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя : Т. В. Пустовойт

Суддя: А.М. Іванченко

Присяжні: С.А. Філонова

З.О. Шкільняк

Е.В. Челпан