Постанова № 89161309, 06.05.2020, Дружківський міський суд Донецької області

№ 3/229/644/2020

ЄУН 229/1604/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2020 року м. Дружківка

Суддя Дружківського міського суду Донецької області Грубник О.М., розглянувши матеріали, які надійшли з військової частини А4165 про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Обухів, Київської області, військовослужбовця в/ч А4165, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ст.172-10 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

16 березня 2020 року о 20:00 годині при розмові із командиром військової частини А4165 майором Волошиним Д.С. тимчасово виконуючий обов`язки начальника штабу – першого заступника командира військової частини А 4165 старший лейтенант Колесников В.В. отримав усну вказівку про повернення заступника командира мінометної батареї з морально-психологічного забезпечення військової частини А4165 лейтенанта ОСОБА_1 з вербування, яке він здійснював у м.Кропивницькому до м.Щастя Луганської області. З`явитись за допомогою мобільного зв`язку з лейтенантом ОСОБА_1 старший лейтенант ОСОБА_2 не зміг, тому на ранковому шикуванні особового складу військової частини А4165 приблизно 08 години 00 хвилин повідомив тимчасово виконуючому обов`язки заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини А4165 лейтенанту Луговому О.В. про вимогу командира військової частини А4165 майора Волошина Д.С. Лейтенант Луговий О.В. додзвонився до лейтенанта Науменко О.М. та довів йому вимогу командира батальйону та необхідність приьбути в м.Щастя Луганської області. Але 18 березня 2020 року лейтенант Науменко О.М. проігнорував вимогу командира батальйону майора ОСОБА_3 та прибув в пункт постійної дислокації військової частини А4165 (Донецька область, м.Дружківка, вул.Попова, 30). За даним фактом у військовій частині А4165 проведено службове розслідування за результатами якого затверджено акт №19 від 28.03.2020 року, яким доведено скоєння адміністративного та дисциплінарного правопорушення лейтенантом ОСОБА_1 , таким чином здійснив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-10 КУпАП.

До суду ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення повідомлений належним чином. При цьому, в матеріалах справи міститься його заява про можливий розгляд справи без його участі.

Відповідно до ст.268 КУпАП, присутність особи-правопорушника при розгляді справи про адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.172-10 КУпАП не є обов`язковим, суддя вважає, що справу можливо розглядати без особи-правопорушника, оскільки останній повідомлений належним чином та в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі.

Положеннями ч.2 ст.7 КУпАП визначено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно вимог ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Диспозиція частини 1 статті 172-10 КУпАП передбачає наступні склади адміністративного правопорушення: відмова від виконання законних вимог командира (начальника).

Відповідно до диспозиції ч.2 ст.172-10 КУпАП, передбачає відповідальність за: дії, передбачені ч.1 цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду.

Під наказом розуміється одна із форм реалізації владних функцій організаційно-розпрядчих або адміністративно-господарських обов`язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов`язкова для виконання вимога начальника про вчинення або не вчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі. Під наказом розуміється також пряма вимога у вигляді розпорядження, вказівки, команди тощо.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Подія адміністративного правопорушення передбаченого ст.172-10 ч.2 КУпАП та вина ОСОБА_1 у його вчиненні, повністю підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Указ Президента України від 26 вересня 2016 року № 411/2016 «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15», не містить положень, які скасовують дію особливого періоду в Україні.

Зазначена правова позиція сформулювана у Постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №205/1993/17-ц.

Факт відмови військовослужбовцем ОСОБА_1 від виконання законних вимог тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу, окрім визнання своєї вини, також підтверджується рапортом помічника командира батальйону з правової роботи в/ч А4165 та рапортом особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суддя, оцінивши вищезазначені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-10 КУпАП, а саме : відмова від виконання законних вимог командира (начальника), вчинена в умовах особливого періоду.

Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності здійсненого правопорушення, особу яка притягається до адміністративної відповідальності, той факт, що вчинене адміністративне правопорушення мало місце, та знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, суддя вважає доцільним підвергнути особу, яка притягається до адміністративної відповідальності адміністративному стягненню у виді штрафу.

На підставі п.12 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнити.

Керуючись ст.ст.33, 284 КпАП України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 притягнути до адміністративної відповідальності на підставі ст.172-10 ч.2 КпАП України і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста сорока п`яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 2465 (дві тисячі чотириста шістдесят п`ять) гривень 00 копійок.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду протягом десяти днів з дня постановлення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Адміністративне стягнення у виді штрафу підлягає сплаті на UA698999980000031116106005040, отримувач коштів- Дружківське УК/м.Дружківка/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37937273, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету- 21081100.

Суддя: О. М. Грубник