Рішення № 89159619, 29.04.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/3805/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому просить суд: визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Чернігівській області у перерахунку ОСОБА_1 пенсії з урахуванням всього періоду відпрацьованого страхового стажу; зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області включити періоди з 30.05.1996 по 30.09.1996, з 01.01.1997 по 31.12.1998 та з 01.05.2016 по 31.12.2016 до страхового стажу ОСОБА_1 та здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено йому у перерахунку пенсії з урахуванням всього періоду відпрацьованого страхового стажу, оскільки вважає, що за спірні періоди ним сплачено усі необхідні податки та збори.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 14.01.2020 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.

Відповідачем, в установлений судом строк, подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що позивач не звертався до Головного управління із відповідною заявою про перерахунок пенсії за додатком, передбаченим Порядком №22-1, а відтак Головне управління не приймало та не могло приймати рішення щодо проведення чи відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачу із врахуванням періодів страхового стажу. Позивач звертався до Головного управління із заявами довільної форми у відповідності до Закону України «Про звернення громадян», а листи від 30.08.2019 №3594/02/4-12 та від 27.08.2019 №3536/02/4-11 складені відповідно до норм цього ж Закону і є відповіддю на звернення позивача, яка є роз`ясненням довідкового характеру. Наголосив, що вказані листи не є документом про відмову в перерахунку пенсії, отже в матеріалах справи відсутні докази порушення прав позивача. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Також зазначив, що в пенсійній справі позивача відсутні необхідні документи для підтвердження здійснення фізичною особою підприємницької діяльності до 2004 року, а відтак у відповідача відсутні підстави для зарахування періодів зайняття позивачем підприємницькою діяльністю - з 30.05.1996 по 30.09.1996 та з 01.01.1997 по 31.12.1998 до страхового стажу. Крім того вказав, що період з 01.05.2016 по 31.12.2016 неможливо зарахувати до страхового стажу, оскільки згідно довідки із бази даних реєстру застрахованих осіб за 2016 рік відсутня інформація про сплату позивачем страхових внесків.

14.02.2020 позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просив: задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Чернігівській області про визнання протиправною відмови ГУ ПФУ в Чернігівській області у зарахуванні періодів з 30.05.1996 по 30.09.1996, з 01.01.1997 по 31.12.1998 та з 01.05.2016 по 31.12.2016 до страхового стажу ОСОБА_1 ; зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області зарахувати періоди з 30.05.1996 по 30.09.1996, з 01.01.1997 по 31.12.1998 та з 01.05.2016 по 31.12.2016 до страхового стажу ОСОБА_1 та здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії.

Ухвалою суду від 12.03.2020 вирішено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем подано до суду додаткові пояснення по справі, в яких останній зазначив, серед іншого, що період роботи з 05.08.1994 по 22.04.1997 вже зарахований позивачу згідно трудової книжки, і подвійне зарахування суперечило б законодавству про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Період роботи з 01.05.1997 по 01.06.1997 не зарахований до страхового стажу роботи позивача, оскільки відсутня сплата страхових внесків за цей період згідно довідки Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Чернігівській області. Періоди роботи з 01.07.1997 по 31.12.1997, з 01.01.1998 по 31.03.1998, з 01.04.1998 по 31.12.1998 зараховані до страхового стажу роботи позивача, що підтверджується протоколом. Період з 01.05.2016 по 31.12.2016 неможливо зарахувати до страхового стажу, оскільки згідно довідки із бази даних реєстру застрахованих осіб за 2016 рік (ОК -5) в Головного управління відсутня інформація про сплату позивачем страхових внесків. Крім того відповідач посилається на той факт, що відповідно до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015, позивачем була надана звітність за 2016 рік по формі Додаток 5 Таблиця 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями» без зазначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, та Таблиця 2 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування» без зазначення самостійно визначених сум, на які нараховується єдиний внесок, але не менше за розмір заробітної плати.

Учасники справи у судове засідання, призначене на 29.04.2020, не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач причини неявки суду не повідомив, представник відповідача подав заяву про розгляд справи без його участі.

Судове засідання здійснювалося в порядку, передбаченому частиною 4 статті 229 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та з 16.05.2019 отримує пенсію по 3 групі інвалідності внаслідок загального захворювання, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.45-50,56-66).

Як вбачається з листа ГУ ПФУ в Чернігівській області від 27.08.2019 №3536/02/Ч-11, загальний страховий стаж позивача складає 36 років 8 місяців 2 дні, з урахуванням страхового стажу 35 років 4 місяці 22 дні за документами пенсійної справи та додатково зарахованого 1 року 3 місяців 10 днів відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Для обчислення пенсії врахована заробітна плата за період роботи з 01.05.1984 по 30.04.1989 та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.12.2018. Розмір пенсії по інвалідності станом на 01.08.2019 складає 2000,00 грн. За документами пенсійної справи пенсія призначена та виплачується відповідно до чинного законодавства України (а.с.23-24).

Вважаючи протиправною оскаржувану відмову відповідача, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Так, у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

У свою чергу правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Закон №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Зарахування страхового стажу здійснюється з врахуванням законодавчих норм, визначених Законом №1058-IV, на підставі відомостей персоніфікованого обліку, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Таким чином, з 01.01.2004 стаж напряму пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. До 01.01.2004 стаж вимірювався часом роботи (і це був трудовий стаж), після цієї дати - сумою фактично сплачених страхових внесків.

Тобто з 01.01.2004 враховується не трудовий, а страховий стаж.

Як вбачається з предмету спору, у даній справі не є спірним питання щодо призначення позивачу пенсії, а дослідженню підлягає правомірність рішення відповідача щодо відмови у зарахуванні періодів з 30.05.1996 по 30.09.1996, з 01.01.1997 по 31.12.1998 та з 01.05.2016 по 31.12.2016 до страхового стажу позивача.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 21 Закону №1058-IV врегульовані питання персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Частиною 1 статті 21 Закону №1058-IV передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону №1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 22 Закону №1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій; надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду; обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення №794), згідно з пунктом 1 якого персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до пункту 5 Положення №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Пунктом 6 Положення №794 передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цього Положення.

Згідно з пунктом 7 Положення №794 уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України.

Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.

Додатково суд зазначає, що Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» розділ XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV доповнено пунктом 3-1, в якому встановлено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:

1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску);

2) проходження військової служби по 31 грудня 2017 року включно;

3) перебування у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами з 1 січня 2004 року по 30 червня 2013 року включно;

4) перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 1 січня 2004 року до часу запровадження сплати страхових внесків (єдиного внеску) за жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Слід також зазначити, що на даний час до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), законодавцем внесені зміни та встановлено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Щодо наявності правових підстав для включення до страхового стажу позивача періоду його роботи з 01.05.2016 по 31.12.2016, суд враховує таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2005 ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується відповідним свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_1 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.05.2019 (а.с.19,51,55).

Відповідач у листах від 27.08.2019 №3536/02/Ч-11 (а.с.23-24), від 30.08.2019 №3594/02/Ч-12 (а.с.25), у відзиві на позов та у додаткових поясненнях по справі зазначив, що позивачем була надана звітність за 2016 рік по формі Додаток 5 Таблиця 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями» без зазначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, та Таблиця 2 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування» без зазначення самостійно визначених сум, на які нараховується єдиний внесок, але не менше за розмір заробітної плати.

Разом з тим доказів на підтвердження вказаних вище обставин відповідачем до суду не надано.

При цьому з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) - Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 випливає, що за звітний 2016 рік у позивача, як страхувальника, відсутні заробіток для нарахування пенсії та позначки про сплату страхових внесків, усього за рік для пенсії - 0,00 грн. (а.с.52-54,117-118).

Водночас суд враховує, що матеріалами справи підтверджується подання позивачем 04.01.2017 до Чернігівської ДПІ Чернігівського управління ГУ ДФС у Чернігівській області (вх. №1700000976), як фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, звітності за 2016 рік, а саме: Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма №Д5 (річна), початкова, термін подання - до 10 лютого року, що настає за звітним періодом) та Таблиці №2 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування» (а.с.75-76).

У вказаній таблиці позивачем за період з квітня по грудень 2016 року самостійно визначена сума, на яку нараховується єдиний внесок, але не менше за розмір заробітної плати - 13128,00 грн., розмір єдиного внеску - 22% та загальна сума до сплати - 2888,16 грн.

Сплата позивачем єдиного внеску за квітень - грудень 2016 року у сумі 2888,16 грн. підтверджується відповідними квитанціями, наявними в матеріалах справи (а.с.86-94).

Також суд враховує, що довідкою Головного управління ДФС в Чернігівській області від 15.03.2019 №2712/ФОП/25-01-53-02-15 підтверджується, що позивач у 2016-2017 роках сплачував єдиний соціальний внесок, згідно з даними ІКП, зокрема, за період з 01.05.2016 по 31.12.2016 (а.с.22).

Таким чином матеріалами справи підтверджується, що, здійснюючи підприємницьку діяльність у спірний період з 01.05.2016 по 31.12.2016, позивач, як фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, сплачував єдиний соціальний внесок.

Щодо форми і змісту заяви, з якою позивач звернувся до відповідача з метою перерахунку пенсії з урахуванням періодів страхового стажу, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Згідно з абзацами 1, 7 пункту 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Відповідно до частини 5 статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Відповідач у відзиві на позов посилається на той факт, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до ГУ ПФУ в Чернігівській області із відповідною заявою про перерахунок пенсії, форма якої передбачена Порядком №22-1. В той же час листи відповідача від 27.08.2019 №3536/02/4-11 та від 30.08.2019 №3594/02/4-12 є відповіддю на звернення позивача відповідно до Закону України «Про звернення громадян», яка є роз`ясненням довідкового характеру.

Наведене, на думку відповідача, свідчить про відсутність доказів порушення прав позивача, що, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Разом з тим суд зауважує, що зміст поданої позивачем заяви, виходячи із відповідей відповідача від 27.08.2019 №3536/02/4-11 та від 30.08.2019 №3594/02/4-12, очевидно дає змогу оцінити намір заявника.

На переконання суду, відповідач, відмовивши таким чином позивачу у розгляді його заяви по суті, допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі №748/696/17, висновки якого, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправною відмови ГУ ПФУ в Чернігівській області у зарахуванні періоду з 01.05.2016 по 31.12.2016 до страхового стажу ОСОБА_1 та зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області включити період з 01.05.2016 по 31.12.2016 до страхового стажу ОСОБА_1 та здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії.

Щодо наявності правових підстав для включення до страхового стажу позивача періоду його роботи з 30.05.1996 по 30.09.1996 та з 01.01.1997 по 31.12.1998, суд враховує таке.

Страховий стаж, набутий до 01.01.2004, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа 30.05.1996 та скасував підприємницьку діяльність 12.01.2001, що підтверджується довідкою Деснянської районної у місті Чернігові ради від 08.12.2019 №5-14/31 (а.с.18).

Відповідно до довідок Головного управління ДПС (ДФС) у Чернігівській області від 03.07.2019 №5441 та від 06.02.2020 №771/ФОП/25-01-53-11-01-10 позивач, згідно облікової справи платника податків, з 30.05.1996 по 31.12.1998 перебував на таких системах оподаткування та сплачував наступні суми податків, зокрема: з 30.05.1996 по 30.06.1996 - загальна система оподаткування, сплачені податки - відсутні; з 01.07.1996 по 30.09.1996 - сплачував фіксований розмір прибуткового податку з громадян, сплачені податки - липень 5100000,00 крб. і вересень 51,00 грн.; з 01.01.1997 по 31.03.1997 - сплачував фіксований розмір прибуткового податку з громадян, сплачені податки - січень 51,00 грн. і лютий 85,00 грн.; з 01.04.1997 по 30.06.1997 - загальна система оподаткування, сплачені податки - відсутні; з 01.07.1997 по 31.12.1997 - сплачував фіксований розмір прибуткового податку з громадян, сплачені податки - серпень 85,00 грн. і листопад 85,00 грн.; з 01.01.1998 по 31.03.1998 - сплачував фіксований розмір прибуткового податку з громадян, сплачені податки - січень 125,00 грн. і березень 85,00 грн.; з 01.04.1998 по 31.12.1998 - загальна система оподаткування, сплачені податки - травень 55,73 грн. і жовтень 306,67 грн. (а.с.21,77,120).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області підтверджується, що позивачем, згідно даних картки особового рахунку за період з 05.06.1996 по 31.12.1998, до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова сплачувались внески за періоди: з 01.07.1996 по 30.09.1996; з 01.01.1997 по 31.03.1997; з 01.07.1997 по 31.12.1997; з 01.04.1998 по 31.12.1998 (а.с.119).

При цьому, як випливає з індивідуального перерахунку пенсії позивача, у зв`язку з уточненням даних в ЕПС, до страхового стажу позивача зараховано періоди його роботи: з 30.05.1996 по 30.09.1996, з 01.01.1997 по 22.04.1997, з 01.07.1997 по 31.12.1997 та з 01.01.1998 по 31.12.1998 (а.с.121), що свідчить про відсутність порушення відповідачем прав позивача у цій частині.

Водночас період роботи позивач з 23.04.1997 по 30.06.1997 не підлягає зарахуванню до його страхового стажу, оскільки згідно з довідками Головного управління ДПС (ДФС) у Чернігівській області від 03.07.2019 №5441 та від 06.02.2020 №771/ФОП/25-01-53-11-01-10, а також поданими позивачем і наявними в матеріалах справи документами, відсутні докази сплати позивачем у вказаний період страхових внесків.

За таких обставин відсутні правові підстави для визнання протиправною відмови ГУ ПФУ в Чернігівській області у зарахуванні періодів з 30.05.1996 по 30.09.1996 та з 01.01.1997 по 31.12.1998 до страхового стажу ОСОБА_1 , а також для зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області включити періоди з 30.05.1996 по 30.09.1996 та з 01.01.1997 по 31.12.1998 до страхового стажу ОСОБА_1 та здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Чернігівській області на користь позивача судовий збір у сумі 256,13 грн. (768,40 грн./3).

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у зарахуванні періоду з 01.05.2016 по 31.12.2016 до страхового стажу ОСОБА_1

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області включити період з 01.05.2016 по 31.12.2016 до страхового стажу ОСОБА_1 та здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 256 (двісті п`ятдесят шість) грн. 13 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 12.05.2020.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940).

Суддя В.В. Падій