Рішення № 89159093, 12.05.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2020 р. № 520/3875/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕНЕРАЛ ЛОДЖИСТИК 1" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним і скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним і скасування наказу.

В обґрунтування позову позивач вказав на незаконність наказу.

По справі було відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу та отримана ним.

Від представника відповідача надійшов відзив на позову, в якому останній, заперечуючи проти позову, наголосив на його необґрунтованості та безпідставності.

Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного .

Наказом відповідача від 05.03.2020 року № 1362 наказано на підставі п.п.80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України провести фактичну перевірку позивача за місцем фактичного провадження діяльності у господарських об'єктах, розташованих за адресами: вул. Дзержинського, буд.67, АЗС, м.Валки, Харківська область; Київське шосе, б.19, АЗС с. Черкаська Лозова, Дергачівський район, Харківська область з 05.03.2020 року тривалістю не більше 10 діб. Перевірку наказано провести за період діяльності з 01.07.2019 року по день закінчення перевірки, з метою здійснення контролю за дотриманням вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 № 481/95-ВР у сфері обігу пального, зняття його залишків, відбору проб і зразків.

Посадовці відповідача прибули за місцями розташування господарських об'єктів з метою проведення перевірки 11.03.2020, вручили уповноваженим особам позивача копію наказу про перевірку, пред'явили направлення на перевірку та службові посвідчення.

Висновки перевірки зафіксовані в актах від 16.03.2020 року № 816/20-40-32-01-08/39717700 та № 829/20-40-32-01-08/39717700 та свідчать про порушення позивачем приписів Закону від 19.12.1995 № 481/95-ВР, зокрема, в контексті здійснення роздрібної торгівлі пальним без ліцензії.

Уповноважені особи позивача від підпису актів перевірки відмовились, акти направлено позивачу поштою.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п. 80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: зокрема: п.п.80.2.5 - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно п.п 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Позивач обґрунтовував незаконність наказу тим, що у контролюючого органу повинні бути підстави для проведення перевірки, встановлені п. 80.2 ст. 80 ПК України, водночас у спірному наказі лише зазначено посилання на п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, проте, останній не містить в собі даних щодо підстав для проведення перевірки за вказаною нормою у розрізі того, наявність якої інформації, отриманої в установленому законодавством порядку свідчить про порушення позивачем вимог законодавства.

Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що у даних спірних правовідносинах у відповідача відсутня одна із обов'язкових підстав для проведення фактичної перевірки, зокрема, за п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Досліджуючи оскаржуваний наказ, суд вказує, що такий відповідає вимогам, які встановлені до його змісту згідно пп.81.1 ст. 81 ПК України.

Зокрема, у названому наказі зазначено: дату видачі - 05.03.2020 року; найменування контролюючого органу - Головне управління ДПС у Харківській області; найменування та реквізити суб'єкта - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖЕНЕРАЛ ЛОДЖИСТИК 1" (код ЄДРПОУ 39717700); адреси об'єктів перевірки - вул. Дзержинського, буд.67, АЗС, м.Валки, Харківська область; Київське шосе, б.19, АЗС с. Черкаська Лозова, Дергачівський район, Харківська область; мета - здійснення контролю за дотриманням норм Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР у сфері обігу пального, зняття його залишків, відбору проб і зразків; підстави для проведення перевірки - п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України; вид перевірки - фактична; дата початку перевірки -05.03.2020 року ; тривалість перевірки - не більше 10 діб; період діяльності, який буде перевірятися - з 01.07.2019 року по день закінчення перевірки.

Також вказаний наказ містить підпис начальника ДПС та скріплений печаткою контролюючого органу.

Враховуючи викладене, а також, з огляду на дотримання контролюючим органом вимог п.81.1 ст.81 ПК України, суд дійшов висновку, що Головне управління ДПС у Харківській області мало право на проведення фактичної перевірки позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій, відповідно до положень п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, а оскаржуваний наказ, що є предметом судового оскарження, відповідає вимогам встановленим Податковим кодексом України, був прийнятий без порушення визначеної чинним законодавством процедури призначення фактичної перевірки та за наявності передбаченої ПК України підстави для її проведення.

Суд вказує, що зазначення в наказі будь яких додаткових відомостей та фактичних обставин, що стали передумовою для призначення перевірки, зокрема, на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України приписами пп.81.1 ст. 81 ПК України не вимагається.

Суд також зазначає, що, виходячи з правової природи рішення контролюючого органу про призначення перевірки, яке викладається у формі наказу, наказ є правовим актом індивідуальної дії, який розрахований на певне коло осіб та вичерпує свою дію виконанням.

Зазначене узгоджується з нормативним визначенням індивідуального акту, наданого п.19 ст.4 КАС України, за яким, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009 року № 7 встановлено, що ненормативні правові акти є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання. До ненормативних актів належать конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, які застосовуються одноразово.

Суд вказує, що спірний наказ наразі вичерпав себе у часі та за фактом реалізації.

При вирішенні вказаної справи судом, на виконання приписів ч.5 ст. 242 КАС України, було враховано правові висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 10 квітня 2020 року

(справа №815/1978/18) в аналогічних правовідносинах.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем було доведено правомірність оскаржуваного наказу.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 255, 257, 295, 297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕНЕРАЛ ЛОДЖИСТИК 1" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним і скасування наказу - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 12 травня 2020 року.

Суддя Заічко О.В.