Рішення № 89158950, 12.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2020 року місто Київ № 826/9493/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2016ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 05.10.2016 №0004941306 та №0004961306.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки акту необґрунтованими та такими, що сформовані з порушенням норм податкового законодавства, без врахування наявних документів та фактичних обставин, внаслідок чого прийняті на підставі акту податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міст Києва від 28.08.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 12.07.2018 суд ухвали продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та зазначив, що в ході проведення фактичної перевірки позивача встановлено факт за ознакою доходу, отриманий платником податку, як додаткове благо, сума боргу платника податку анульованого кредитом згідно змісту додаткової угоди, укладеної до Кредитного договору.

Позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що з доводами відповідача не погоджується, оскільки згідно додаткової угоди змінено валюту кредитного зобов`язання, що підтверджується Додатковим договором №3 до Кредитного договору від 26.09.2008 № СМ - SMЕ015/411/2008.

Під час розгляду справи, ухвалою суду від 08.05.2020 замінено відповідача у справі на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києві,

ВСТАНОВИВ:

Як наголошує позивач, 26.09.2015 між ним та Акціонерним товариством "ОТП Банк" укладено Кредитний договір від 26.09.2008 №СМ - SMЕ015/411/2008.

В подальшому, 28.09.2015 між ОСОБА_1 (позичальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (кредитор) укладено Додатковий договір №3 до Кредитного договору № СМ - SMЕ015/411/2008.

Як вбачається із Преамбули вказаного додаткового договору, на підставі положень Договору купівлі - продажу кредитного портфелю від 29.04.2010, укладеного між Банком та Кредитором, останній набув прав вимоги за Кредитним договором, укладеним між банком та позичальником. У зв`язку з укладанням між АТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" договору комісії 29.04.2010, з усіма наступними змінами та доповненнями, права та обов`язки за цим Додатковим договором належать ТОВ "ОТП Факторинг Україна".

Відповідно до умов вказаного додаткового договору Сторони домовились внести зміни та доповнення до Кредитного договору наступного змісту:

2.1.1. Незважаючи на інші положення Кредитного договору Сторони домовились, що Позичальник до 28.09.2015 зобов`язується погасити боргові зобов`язання в розмірі 450 000(чотириста п`ятдесят тисяч) грн., та сплатити витрати Кредитора на ведення претензійно-позовної роботи за вище вказаним кредитним договором в розмірі 3 654 грн.

2.1.2. Сторони домовились, що повернення Кредиту та сплата процентів буде здійснюватись в національній валюті України - гривні із застосуванням для розрахунку Платежу офіційного курсу долара США до української гривні, встановленого Національним банком України на день сплати. Порядок виконання Боргових зобов`язань - шляхом внесення готівки на Поточний рахунок в Банку.

2.1.3. За умови належного виконання Позичальником умов Кредитного договору та цього Додаткового договору Сторони домовились:

- скасувати всю суму пені, що була нарахована до моменту укладання цього Додаткового договору;

- припинити претензійно-позовну роботу по стягненню Боргових зобов`язань за Кредитним договором;

- що Кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 168 976,80 доларів США, еквівалентному 3 652 600 грн. 99 коп. (надалі - «Сума прощенного боргу») і Позичальник буде вважатись таким, що погасив свої Боргові зобов`язання перед Кредитором в повному обсязі.

Відповідно до квитанцій від 28.09.2015 № 001Т00WYSU та 001Т00WYSW, які наявні в матеріалах справи, на виконання умов Додаткового договору, позивачем внесено на рахунок ТОВ "ОПТ Факторинг Україна" суми в розмірі 450 000 грн. та 3 654,00 грн.

Згідно довідки виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" від 29.09.2015 №564, за ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Солом`янським РУ ГУ МВС України у місті Києві 12.11.2009, РНОКПП НОМЕР_2 , повністю погашена заборгованість по Кредитному договору від 26.09.2008 № СМ - SMЕ015/411/2008.

Як свідчать матеріали справи, 19.09.2016 Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ОСОБА_1 в період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За результатом проведення перевірки складено акт від 19.09.2016 № 11542/26-58-13-06-17-2752209271, яким встановлені порушення позивачем податкового законодавства:

- заниження оподаткованого доходу в сумі 3 652 600,99 грн. за 2015 рік, чим порушено підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.17 "д" пункту 164.2, пункту 164.1 статті 164, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України;

- заниження оподаткованого доходу в сумі 3 652 600,99 грн., чим порушено пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України;

- неподання податкової декларації про майновий стан за 2015 рік, чим порушено підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункт 179.1 статті 179 Податкового кодексу України.

В подальшому, як свідчать матеріали справи, 05.10.2016 Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкові повідомлення - рішення №0004941306 та №0004961306.

Вважаючи прийняті податкові повідомлення - рішення протиправними позивач оскаржив їх до Державної фіскальної служби України, в порядку адміністративного оскарження. Проте, рішенням Державної фіскальної служби України скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Отже, між сторонами виникли спірні правовідносини щодо наявності або відсутності підстав для збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді прощеної (анульованої) суми боргу за договором споживчого кредиту. Позивач вважає помилковим віднесення суми анульованого (прощеного) боргу до її доходів у вигляді додаткового блага, і тому безпідставними вимоги відповідача щодо необхідності декларування зазначеної суми та нарахування і сплати з неї податку на доходи фізичних осіб.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Аналіз наведеної норми дозволяє прийти до висновку, що склад цього податкового правопорушення наявний за сукупності умов: анулювання (прощення) основної суми боргу платника податку кредитора за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності; належне повідомлення платника податків про анулювання (прощення) боргу; включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; встановлення розміру отриманого позивачем додаткового блага.

Отже, припинення зобов`язання внаслідок прощення боргу кредитором з одного боку звільняє боржника від обов`язку сплатити заборгованість за кредитним договором, з іншого боку породжує податкові зобов`язання перед державою.

Втім, виходячи з аналізу законодавства, що регулює спірні правовідносини, слідує, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу включається тільки основна сума боргу, тобто "тіло" кредиту, і не включаються в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані (але не сплачені) за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором та пеня за порушення виконання зобов`язань за кредитним договором, прощена (анульована) кредитором.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) кредитором, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, неустойка (штраф, пеня), які нараховані за порушення виконання основного зобов`язання, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, а також у разі прощення неустойки (штрафу, пені), - відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

На момент виникнення спірних правовідносин (винесення оскаржуваного повідомлення-рішення) законодавцем вже була усунута існуюча до цього неточність в підпункті "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (процентного) кредитором за його самосійним рішенням, шляхом внесення змін Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015.

Так, згідно з підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді саме основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором, а не всієї суми, включно з процентами та штрафними санкціями.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором, а також неустойку.

Тому база оподаткування має бути визначена виключно із основної суми боргу за кредитним договором, прощеної (анульованої) кредитором, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування процентів та неустойки.

Аналогічна позиція неодноразово висловлена Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 01.03.2016 №К/800/5293/15, від 31.05.2016 №К/800/63798/14, від 28.02.2017 №К/800/8352/16, від 25.10.2017 №К/800/19863/17.

Суд акцентує увагу, що відповідачем за час розгляду справи не надано листів банку, на які контролюючий орган посилається в акті перевірки. Більше того, не надано розрахунку боргу позивача, згідно якого контролюючим органом було встановлено наявність прощення боргу позивачу банком та його складові. Крім того, з акту перевірки не вбачається, що податковим органом досліджувався сам кредитний договір, укладений між позивачем та банком, а також відповідні розрахунки процентів та пені за визначеною в ньому сумою.

Крім того, Законом України № 321-VIII від 09.04.2015 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань", який набрав чинності 07.05.2015 року (тобто був чинним на момент винесення оскаржуваного повідомлення-рішення) внесено зміни до норм Податкового кодексу України, а саме: підпункт 165.1.55 пункта 165.1 статті165 Податкового кодексу України (доходи, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку), доповнено абзацом другим такого змісту: "сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності".

Отже, аналіз спірних правовідносин і їх нормативного регулювання свідчить про те, що до предмету доказування цієї категорії адміністративних спорів віднесено встановлення правового статусу і особливо складу прощених кредитором сум, а також встановлення факту дотримання кредитором умов щодо належного повідомлення боржника (в тому числі шляхом укладання відповідного договору про прощення (анулювання) боргу) та щодо включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.

Лише за дотримання цих умов боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації, в іншому випадку - кредитор виступає в ролі податкового агента щодо доходів, визначених підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи не вбачається, що Банком було анульовано (списано) саме кредит або ж тіло кредиту, а не нараховані проценти та/або штрафні санкції. Суд акцентує увагу, що за час розгляду справи відповідні докази контролюючим органом суду не надані.

У свою чергу відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду, що Банком списано саме основну суму заборгованості за кредитом, а докази зазначених обставин не були покладені в основу оскаржуваного повідомлення-рішення.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Зважаючи на вказане, суд зазначає, що із наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що у відповідача відсутні підстави для винесення податкового повідомлення-рішення та застосування до позивача відповідальності за отримання додаткового блага, адже жодного блага в грошовій сумі або іншій матеріальній цінності позивачем не отримано.

Тому суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги та визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.10.2016 № 0004941306 та № 0004961306.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 243, 246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 05.10.2016 № 0004941306 та № 0004961306.

Судові витрати в сумі 8000 (вісім тисяч грн. 00 коп.) грн. 00 коп. стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.